Справа № 2-1264/11
Іменем України
23 квітня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собослоя Г.Г.
суддів: Мацунича М.В., Джуги С.Д.
з участю секретаря судового засідання: Голубєвої Є.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2025 року, постановлену суддею головуючим суддею Куцкір Ю.Ю. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, де заінтересованими особами є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Акціонерне товариство "УкрСиббанк"
встановив:
У січні 2025 року ТОВ "Кей-Колект" звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.06.2011 задоволено позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 107 018,62 гривень заборгованості по кредитному договору та 1 103,69 гривень судового збору та по 40 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На виконання рішення суду були видані виконавчі листи.
12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» були укладені договір факторингу №1 та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, згідно яких право вимоги перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».
Враховуючи те, що рішення суду є невиконаним ьа положення ст. 442 ЦПК України, заявник просив суд замінити сторону виконавчого провадження ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект».
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ТОВ «Кей-Колект» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву.
Зазначає, що не набувши статусу позивача у справі, заявник, як правонаступник позивача, позбавлений можливості здійснити дії щодо реалізації виконання рішення суду. При постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції застосував норми, якими врегульовано питання щодо заміни сторони виконавчого провадження, а не позивача у справі (стягувача у виконавчому листі), що призвело до помилкових висновків.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні своєчасно та належним чином.
Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Крім того, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2010 позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 102 262,46 гривень заборгованості по кредитному договору (а.с. 51-53).
На виконання вищевказаного заочного рішення Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області були видані виконавчі листи №2-1264/11.
12.12.2011 ПрАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу №1, відповідно до якого ПрАТ «УкрСиббанк» зобов'язується передати у власність ТзОВ «Кей- Колект», а ТзОВ «Кей-Колект» прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження ПрАТ «УкрСиббанк» за плату та на умовах, визначених цим договором.
Згідно виписки до договору факторингу №1 до ТзОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги за кредитним договором №11327704000 (а.с. 162-167).
12.12.2011 ПрАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» уклали договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки (а.с. 168-171).
Таким чином, ТзОВ «Кей Колект» вважає, що стало правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «УкрСиббанк» у правовідносинах, де боржниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що є підставою для заміни стягувача.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Із вищевказаними положеннями Закону України «Про виконавче провадження» у повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Верховний Суд України, висловлюючи свою правову позицію у постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс 13) зазначив, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України,ст. 378 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Заміна сторони чи третьої особи у спірних правовідносинах (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження №14-197цс21 дійшла висновку про те, що враховуючи завдання виконавчого провадження, як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе.
Згідно з ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Отже, заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви. Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 11.03.2021 року у справі № 910/2954/17, від 25.06.2019 року у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 року у справі № 5/128, від 21.08.2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14.
Таким чином, для вирішення окресленого вище питання, необхідно з'ясувати обставини щодо строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, проте такої вимоги заявником не заявлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час набрання рішенням законної сили) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час набрання рішенням законної сили) передбачалось, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред'явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
На виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.06.2011 були видані виконавчі листи.
Із листа Мукачівського відділу ДВС у Мукачівському районі Закарпатської області від 24.02.2025 за №24.4-37/6894 вбачається, що виконавчий документ перебував на виконанні у відділі у 2012 році, 28.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у відповідності до п.4 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування).
Доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, із врахуванням дати отримання виконавчого листа, суду не надано.
Оскільки заявником не було обґрунтовано причини пропуску строку та не заявлено вимог щодо поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для заміни стягувача його правонаступником, а саме з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект».
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував процесуальний закон та дотримався процедури розгляду справи, що є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без зміни.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 442 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", залишити без задоволення.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 травня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді