Справа № 308/2933/19
30.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - адвоката - ОСОБА_6 , прокурора - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/457/23 за апеляційними скаргами: прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_9 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 червня 2023 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свалява Закарпатської області, громадянина України українця, з середньою спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, зарестрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 15 - п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 червня 2023 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - виправдано.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахується з дня його затримання - 31.12.2018 року з 08 год. 20 хв.
Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_5 термін перебування його під вартою з 31 грудня 2018 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_5 , до набрання цим вироком законної сили - залишено без змін.
Речові докази у кримінальному провадженні - оптичний диск з написом: «КАКТУС», «DVD-R 4.7 GB 8-16 X 120» та 31.12.2018 Капушанська, ОСОБА_10 » та оптичний диск з написом: «Verbatim», «DVD-R 4.7 GB 16 X 120» та номером, ОСОБА_5 », на яких знаходяться відеозаписи - ухвалено залишити зберігати при матеріалах провадження.
Речові докази у кримінальному провадженні - балонову куртку чорного кольору з капюшоном без маркувальних позначень, шапку чорного кольору із вирізами для очей типу «балаклава», бейсболу чорного кольору, пару матерчатих рукавиць чорного кольору, пару прорезинених рукавиць, спортивні штани чорного кольору, ніж, загальною довжиною 28 см., довжина леза, 14,5 см., ніж складний загальною довжиною 11 см., спортивний рюкзак марки «Адідас» чорного кольору, пляшка із розпалюючою рідиною, газовий балончик «Перець-4», чорного кольору, які зберігаються в камері схову речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - ухвалено знищити, скасувавши накладений на них згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.02.2019 року, арешт.
Речовий доказ у кримінальному провадженні - запаховий слід із рукоятки ножа, який зберігається в камері схову речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - ухвалено знищити.
Речові докази у кримінальному провадженні - пара кросівок марки «Columbia Waterproof», пара шкарпеток чорного кольору, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , серії НОМЕР_1 , три ключі в шкіряному чохлі, гігієнічну помаду «Clein», запальничку марки «WOG», дисконтні картки «Адідас», «Ельдорадо», «Вікендер», «Примавера Люкс», квитанції, годинник наручний марки Q&Q, джуг червоного кольру, монета Радянського Союзу, які передані ОСОБА_5 - ухвалено повернути ОСОБА_5 .
Речові докази у кримінальному провадженні - сумку чорного кольору з написом "БМВ" (мотоспорт), грошові кошти у сумі 960 євро, 500 грн., 269 дол. США, 182000 угорських форинтів, які передано потерпілому ОСОБА_9 - ухвалено повернути ОСОБА_9 .
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - вартість проведеної експертизи зброї у сумі 572,00 (п"ятсот сімдесят дві грн. 00 коп.) грн. стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави.
До виконання вироку в частині конфіскації майна залишено арешт на майно - транспортний засіб ВАЗ 2121,1982 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , н.з. НОМЕР_3 , транспортний засіб Форд Скорпіо, 1990 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , н.з. НОМЕР_5 , приміщення АДРЕСА_2 , площею 33,60 кв.м. - накладений згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2019 року.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 31.12.2018 року близько 8 год. 20 хв. знаходячись біля супермаркету «Вопак» за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 35, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, маючи умисел на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як способу подолання опору та заволодіння грошовими коштами останнього, діставши заздалегідь приготовлений ніж, скоїв напад на потерпілого ОСОБА_9 , нанісши останньому множинні удари ножем у життєво важливі частини тіла, а також удари руками та ногами у різні частини тіла, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівого гемотораксу, гемотораксу зліва, підшкірної емфіземи, множинних колото-різаних ран лівої половини тулуба, шиї, лівої поперекової ділянки, гематоми лівої поперекової ділянки великих розмірів, множинних колото-різаних ран лівої верхньої кінцівки з пошкодженням променевого нерва з парезом лівої кисті, застарілого пошкодження променевого нерва зліва на рівні нижньої третини лівого плеча, що згідно висновку експерта судово-медичної експертизи № 32 від 06.02.2019 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпечні для життя, однак, з причин, що не залежали від його волі, ОСОБА_5 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину, заподіяння смерті ОСОБА_9 , до кінця, оскільки в ході нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 був затриманий очевидцями події.
При цьому ОСОБА_5 в ході спричинення ножових поранень ОСОБА_9 намагався заволодіти належною останньому сумкою (барсеткою) чорного кольору, в якій знаходились грошові кошти у сумі 269 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.12.2018 року становило 7448,12 грн., 960 євро, що за курсом НБУ станом на 31.12.2018 року становило 30445,54 грн., 182000 угорських форинтів, що за курсом НБУ станом на 31.12.2018 року становило 17947,02 грн. та 500 грн., зокрема, виривав сумку (барсетку) від потерпілого та намагався зрізати шлейку на якій сумка трималася- ножем .
Органами досудового слідства дії ОСОБА_5 кваліфіковані як ч.3 ст. 15 п. 6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 - незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів та напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу (розбій).
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що не оспорюючи висновків суду щодо фактичних обставин справи доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, вважає вирок суду в частині призначення ОСОБА_5 покарання за даною статтею, а також визнання невинуватим та виправдання його за ч.3 ст.15 п.6 ч.2 ст.115 КК України незаконним та необґрунтованим, таким що суперечить усталеній судовій практиці та відповідно підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить суд, оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_5 визнати винним та призначити покарання за ч.3 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 4 ст. 187 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_5 шляхом поглинання менш суворого більш суворим у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 вказує, що вирок в частині виправдання за ч.3 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України стороною захисту та обвинуваченим не оскаржується. Вирок в частині визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, вважають незаконним, необ'єктивним, необґрунтованим, упередженим щодо обвинуваченого. Зазначає, що відсутні звукозаписи трьох судових засідань, що є підставою для скасування вироку. Окрім того зазначає, що порушено таємницю нарадчої кімнати. Стверджує, що судом не надано у вироку обґрунтованих відповідей на аргументи сторони захисту щодо неналежності та недопустимості таких доказів як протокол огляду речей та протокол огляду місця події від 31.12.2018 щодо валютних коштів, експертиза тілесних ушкоджень №32, сумка-барсетка потерпілого. Зазначає, що обвинувачення ґрунтується саме на припущеннях та на доказах, отриманих у недопустимий спосіб, протиріччя та сумнівність показів судом не врахована та не проаналізована, наявні сумніви та суперечності судом використані на користь потерпілого, а не обвинуваченого. Зазначає, що суд обґрунтовуючи наявність умислу на заволодіння, вважає необов'язковим доведення стороною обвинувачення існування взагалі будь-якого об'єкту посягання у потерпілого, так як склад злочину за ст.187 КК України є усіченим, а начебто умисел на заволодіння майном потерпілого, суд обґрунтовує виключно «обізнаністю» обвинуваченого внаслідок обміну коштів у потерпілого напередодні, посилаючись виключно на покази обвинуваченого, які категорично заперечує потерпілий і суд жодним чином таку розбіжність не пояснює. На думку сторони захисту, в діях обвинуваченого ОСОБА_5 доведеним можна вважати тільки склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України (умисні тяжкі тілесні ушкодження), тобто оцінювати кримінальне правопорушення за фактичними наслідками, що настали. Просить суд оскаржуваний вирок суду змінити, визнавши ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, призначивши йому покарання з урахуванням того, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, вину у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень визнає та кається, згідно нижньої межі санкції - 5 років позбавлення волі.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 вказує, що не згідний з вироком суду через неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого та у зв'язку з м'якістю призначеного йому покарання. Вважає, що суд безпідставно виправдав його за ч.3 ст.15 п.6 ч.2 ст.115 КК України. Зазначає, що ОСОБА_5 наносячи потерпілому 17 ножових поранень та спрямовуючи їх у життєво важливі органи, мав намір позбавити його життя і не довів свого наміру тільки внаслідок збігу обставин, а саме присутності надійшовших людей, які стали перешкоджати йому у нанесенні ударів як словесно так і фізично. Також зазначає, що не може погодитьсь із мірою покарання, яка визначена судом ОСОБА_5 за ч.4 ст.187 КК України. Просить суд, оскаржуваний вирок суду скасувати, та ухвалити новий вирок.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 , та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги поданої прокурором та заперечила щодо апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційний розгляд проводиться за відсутності потерпілої сторони, неявка якого, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги. Прокурор та обвинувачений, захисник не заперечували щодо можливості апеляційного розгляду кримінального провадження без участі потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст.17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Крім того, ст.62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніві щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення. В мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, - рішення суду про виправдання ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України є правильним, оскільки в його основу покладено досліджені в судовому засіданні докази, у тому числі і ті, на які вказує в апеляційній скарзі прокурор, яким суд дав належну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності.
Зокрема, ухвалюючи виправдувальний вирок за ч. 3 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, суд під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред'явлено ОСОБА_5 обвинувачення, допитав безпосередньо потерпілого, свідків, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них в їх сукупності і взаємозв'язку.
Так, з матеріалів кримінального провадження та виправдувального вироку вбачається, що в ході судового розгляду ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав повністю.
Приймаючи судове рішення колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне: ключовими доказами сторони обвинувачення, на якому ґрунтувалося обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, такі які були досліджені судом першої інстанції.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 показав, що 31.12.2018 року зранку прийшов купити продукти в магазині «Вопак» що знаходиться на вул. Капушанській, який відчиняється о 08-00 год. Стояв недалеко від входу в магазин, коли до нього підійшов обвинувачений, в масці на обличчі, з одягнутим на голові капюшоном, з ножем в руках. Відразу наніс удар в лівий бік, потім почалася бійка, в ході якої обвинувачений наносив численні удари по сумці та потерпілому. Через деякий час потерпілий впав на землю, при цьому тримав свою сумку в руках, намагався відштовхнути обвинуваченого, а обвинувачений в свою чергу продовжував наносити удари ножем, відбирати сумку. Потім підбіг свідок ОСОБА_11 , повалив обвинуваченого на землю, після чого його затримали.
Під час бійки, сумка яка була у потерпілого розстебнулася, гроші з неї випали та розлетілися по вул. Копушанській, ці гроші зібрали люди після затримання обвинуваченого, а потім принесли потерпілому до дому чи до реанімації, точно не пам'ятає. Бійка тривала приблизно 10 хвилин. 15 днів знаходився в лікарні. Щодо грошей зазначив, що на той час при собі мав щонайменше 2-3 пачки купюрами по 200 грн., точно не пам'ятає. Пояснив, що займався бізнесом, а саме доставкою товарів із-за кордону, завжди мав при собі гроші 40-60 тисяч гривень і валютні кошти. Також потерпілий зазначив, що обвинуваченого раніше не знав взагалі і побачив його обличчя лише коли у нього з голови зняли маску.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що 31.12.2018 року зранку близько 8.30 год. він знаходився поблизу магазину «Вопак», що знаходиться на вул. Капушанській, та пив каву. Почув як ОСОБА_9 кричить про допомогу. В метрах 20 від себе побачив, що людина в чорному одязі наносить удари. Відразу підбіг до них, заскочив на обвинуваченого і тоді побачив, як з руки останнього випав ніж. Вони вдвох впали на землю, після цього обвинувачений піднявся і почав тікати. Свідок наздогнав його на іншій стороні проїзної частини дороги, на допомогу прибігли люди, хтось зняв з обвинуваченого балаклаву.
Бачив, як обвинувачений наніс потерпілому 7-8 ударів. Одною рукою тримав потерпілого за сумку, іншою - правою рукою наносив удари в тулуб потерпілого. Було розкидано гроші десь 50-100 купюр номіналом по 100 та 200 грн. У потерпілого була сумка чорного кольору з логотипом BMW, вона знаходилась між потерпілим і обвинуваченим, звідки саме випали кошти не бачив, але вони належали потерпілому. Під час бійки потерпілий відбивався від обвинуваченого лівою рукою, внаслідок чого вона була порізана, а правою рукою тримав сумку. У обвинуваченого повністю було закрито обличчя. На місці події знайшли чорний кухонний ніж довжиною приблизно 30 см. Потерпілий був одягнутий у светр, куртку. Був у крові. Йому допомагали люди.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_12 показав, що працює таксистом. 31.12.2018 року зранку знаходився в свойому автомобілі біля магазину "Білочки". Бачив, що ОСОБА_9 стояв під козирком «Вопака». Бачив, як йшов чоловік у масці та в капюшоні. Через п'ять хвилин почув крики. З правої руки потерпілого текла кров. ОСОБА_9 впав на спину, намагався відбиватися. Посипалися купюри, пачка грошей перев'язана резинкою. Під час бійки, обвинувачений намагався відібрати у потерпілого сумку. Бійка тривала приблизно хвилин п'ять, на парковці. Мимо проїжджала служба охорони «Явір», які зупинилися і допомогли із затриманням обвинуваченого. На вулиці було багато грошей, гривні. Бачив розстібнуту сумку та ніж в крові. Розсипані гроші допомагали збирати працівники фаст-фуду, розташованого поруч.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що саму подію 31.12.2018 року зранку поблизу магазину «Вопак», що знаходиться на вул. Капушанській, він не бачив, приїхав вже після. В той день йшов дощ. Потерпілий сидів по середині дорозі, весь в крові, тримався за руку, знаходився у стані шоку, щось говорив. Грошові кошти були розкидані на землі. Бачив ніж, схожий на кухонний. Обвинувачений лежав на землі в балаклаві, охоронці надягли наручники, а він зняв з обвинуваченого балаклаву. Свідок ОСОБА_14 повідомив, що напали на ОСОБА_15 . Не пам'ятає, що саме було у потерпілого сумка чи барсетка. Якісь гроші були, гривні. Ніж точно був, але не пам'ятає де саме він знаходився.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що він працював у охоронній фірмі «Явір». 31.12.2018 року о 8.00 год. заступив на чергування та на службовому автомобілі їхали з ринку «Білочка» у сторону обласної лікарні. Біля магазину «Вопак», що знаходиться на вул. Капушанській на проїжджій частині побачив якусь метушню, поїхавши ближче, побачив, що посеред дорозі сидить чоловік, біля якого знаходились люди. Включили проблискові маячки. Зліва одна людина лежала на землі, обличчям вниз, поруч були інші люди. Знайшли предмет схожий на великий кухонний ніж, який його напарник взяв серветкою, поклав у пакет. Зателефонували у поліцію. Які саме тілесні пошкодження були у потерпілого не бачив, але останній був у крові, однією рукою тримався за живіт, а іншою за передпліччя. Грошей та сумку не бачив.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що 31.12.2028 заступила на зміну з ОСОБА_18 , поступив виклик, про те, що біля магазину «Білочка» по вул.. Капушанській чи то тілесні ушкодження чи розбій. Коли прибули на місце події, побачили потерпілого, він був в крові. Інших обставин не пам'ятає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що є братом ОСОБА_5 та вони перебувають у нормальних близьких відносинах. 30.12.2018 до нього підійшов брат (обвинувачений) та повідомив про те, що грошові кошти, які він обміняв виявилися фальшивими. Де саме він міняв кошти не сказав, але з 2000 доларів США - 900 доларів США виявились не якісними, старого зразка. На що він запропонував обвинуваченому допомогу, але останній сказав, що сам впорається. 31.12.2018 ОСОБА_5 вийшов з дому, сказавши що йде на пробіжку та зник. Потім, зателефонували з поліції та повідомили про місцезнаходження обвинуваченого. Про неприязні стосунки обвинуваченого з потерпілим невідомо, про допомогу, зокрема матеріальної, обвинувачений до нього не звертався. Вдома було близько 8 тисяч доларів США.
Крім цього, зазначені події підтверджуються, дослідженим в судовому засіданні наступними доказами:
- оглянутим в судовому засіданні DVD-R диском з відеозаписом з приміщення обмінного пункту ТОВ «Октава Фінанс», протоколом огляду відеозаписів на DVD-R диску від 11.02.2019 року та з ілюстраційною таблицею до даного протоколу, а саме відеозапису, який здійснювався із приміщення обмінного пункту ТОВ «Октава Фінанс» відповідно до якого встановлено, що на вказаному відеозаписі зафіксовано частину проїжджої частин дороги та тротуару за адресою: вул. Капушанська, 35 в м. Ужгород, поряд з приміщенням ТЦ "Вопак" , що в районі ринку "Білочка". О 08:22:26 у верхньому лівому куті знаходиться потерпілий ОСОБА_9 із сумкою на плечі. О 08:22:28 на відео з'являється обвинувачений ОСОБА_5 , який одягнутий у курточку з капюшоном на голові, на спині якого знаходиться рюкзак. Швидким кроком, цілеспрямовано підходить до потерпілого (08:22:40) та між ними починається штовханина та бійка. У подальшому, о 08:22:43 особи зникають із запису та о 08:22:48 до них біжить інша особа чоловічої статі ( ОСОБА_20 );
Дослідженим відео спростовується твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що потерпілий ОСОБА_9 наніс йому перший удар.
- оглянутим в судовому засіданні DVD-R диском з відеозаписами з боді-камер патрульних поліції ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , протоколом огляду відеозаписів на DVD-R диску від 11.03.2019 року, а саме з боді-камер патрульних поліції ОСОБА_21 та ОСОБА_22 з ілюстраційною таблицею до протоколу, з яких убачається , що на указаному диску наявні відеозаписи на яких зафіксовано частину проїжджої частини дороги за адресою вул. Капушанська у місті Ужгороді поряд із магазином "Фокстрот". На проїжджій частині дороги знаходиться у напівсидячому положенні ОСОБА_9 , а на тротуарній частині дороги знаходиться скупчення людей та ОСОБА_5 у лежачому стані на животі на землі, у якого позаду за спиною заведені руки які одягненні у рукавиці сіро- зеленого кольору. В подальшому прибуває машина швидкої допомоги;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 31.12.2018 року, згідно якого засвідчено впізнання свідком ОСОБА_23 по загальним рисам обличчя, тілобудові та зросту ОСОБА_5
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 31.12.2018 року, згідно якого засвідчено впізнання свідком ОСОБА_13 по загальним рисам обличчя, тілобудові та зросту ОСОБА_5
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 31.12.2018 року, згідно якого засвідчено впізнання свідком ОСОБА_11 по загальним рисам обличчя, тілобудові та зросту ОСОБА_5
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 31.12.2018 року, згідно якого засвідчено впізнання свідком ОСОБА_24 по загальним рисам обличчя, тіло будові та зросту ОСОБА_5
- висновком експерта судово-медичної експертизи № 32 від 08.01.2019 року, відповідно до якого встановлено, що у ОСОБА_9 виявлено наступні тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого ножового поранення лівого гемотораксу. Гемоторакс зліва, підшкірна емфізема. Множинні колото-різані рани лівої половини тулуба, шиї, лівої поперекової ділянки, гематома лівої поперекової ділянки великих розмірів. Множинні колото - різані рани лівої верхньої кінцівки з пошкодженням променевого нерва з парезом лівої кисті. Застаріле пошкодження променевого нерва зліва на рівні нижньої третини лівого плеча. Множинні колото-різані рани лівої половини тулубу, шиї та лівої верхньої кінцівки - стан після ПХОР. Згідно вказаного висновку з огляду на характер і локалізацію тілесних ушкоджень, які були спричинені ОСОБА_9 по своєму механізму дії такі виникли внаслідок дії колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа і вкладаються в час і місце пригоди, яка мала місце 31.12.2018 року. Також можна стверджувати, що в момент отримання тілесних ушкоджень, які були розташовані в різних ділянках тіла потерпілий ОСОБА_9 міг знаходитися як у вертикальному або близькому до нього положенні, так і в горизонтальному або близькому до нього положенні, і вищевказані тілесні ушкодження не могли виникнути внаслідок дії власної руки і при вільному падінні з висоти власного зросту, а по своєму механізму дії виникли внаслідок колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа, яким наносила удари постороння особа. Відповідно до вищезазначеного висновку експерта тілесні ушкодження, які були спричинені ОСОБА_9 по своєму характеру були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3 (й) Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень;
Разом з тим, обвинувачений вважає, що не всі тілесні ушкодження, зазначені у висновку експерта спричинені саме ним, оскільки у висновку йде мова й про застарілі ушкодження.
Колегія суддів зазначає, що наявність та описання у висновку експерта №32 від 08.01.2019 одного застарілого ушкодження у потерпілого не спростовує факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_9 31.12.2018 колото-різаних ножових поранень та кваліфікацію таких як тяжких тілесних ушкоджень.
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31.12.2018 року, з якого вбачається, що о 10 год. 00 хв. слідчий СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_25 прийняла від ОСОБА_9 усну заяву про те, що близько 9 год. 00 хв. 31.12.2018 року коли він знаходився на вул. Капушанській біля супермаркету «Вопак» до нього підійшов незнайомий йому чоловік який наніс йому ножові поранення в ліву сторону черевної порожнини та намагався зірвати барсетку чорного кольору, у якій знаходились грошові кошти;
- протоколом огляду місця події від 31.12.2018 року згідно якого засвідчено місце розташування обвинуваченого та речей на місці події, зокрема, знаходження на відстані близько 2 м. від ОСОБА_5 балаклави чорного кольору, на якій наявні видимі ознаки забруднення та шапки з вирізами чорного кольору, а також на відстані близько 5 м. від ОСОБА_5 - ножа, загальною довжиною 28 см, довжина леза - 14,5 см., який вилучено, а також відібрано з нього запаховий слід, та ілюстраційною таблицею до даного протоколу;
- протоколом огляду речей від 31.12.2018 року, а саме речей належних ОСОБА_5 - гігієничної помади синього кольору з маркувальним позначенням «Clein Classic», запальничку марки «WOG», годинник наручний марки Q&Q, дисконтні картки «Адідас», «Ельдорадо», «Вікендер», «Примавера Люкс», квитанції, джуг червоного кольру, монета Радянського Союзу, предмет схожий на ніж складний загальною довжиною 11 см., спортивний рюкзак марки «Адідас» чорного кольору, пляшка із розпалюючою рідиною, газовий балончик «Перець-4», чорного кольору, шкарпетки чорного кольору;
- протоколом огляду місця події від 31.12.2018 року, проведеного в Ужгородській міській лікарні, за адресою: м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 20, в ході якого у ОСОБА_9 , за його добровільною згодою, вилучено грошові кошти: одна купюра номіналом 500 гривень, 11 купюр номіналом 20 Євро, 48 купюр номіналом 10 Євро, 1 купюра номіналом 100 доларів США, 7 купюр номіналом 20 доларів США, 1 купюра номіналом 5 доларів США, 6 купюр номіналом 1 долар США, 4 купюри номіналом 2 долари США, 1 купюра номіналом 10 доларів США, 4 купюри номіналом 5000 угорських форинтів, 4 купюри номіналом 2000 угорських форинтів,4 купюри номіналом 1000 угорських форинтів, 15 купюр номіналом 10000 угорських форинтів;
- протоколом огляду речей від 31.12.2018 року - вилучених грошових коштів та ілюстраційною таблицею до даного протокола,
- протоколом огляду місця події від 31.12.2018 року проведеного за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 10а, в ході якого в ОСОБА_5 , за добровільною згодою, вилучили дві пари рукавиць та спортивні штани чорного кольору, з ознаками забруднення та ілюстраційною таблицею до даного протоколу;
- висновком експерта № 44 від 30.01.2019 року, відповідно до якого встановлено, що у слідах на куртці вилученій в ході огляду місця події за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 35, штанів та пари рукавиць жовто-зеленого кольору, вилучених від громадянина ОСОБА_5 знайдена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_9 ;
- висновком експерта №1 від 23.01.2019, відповідно до якого, на наданих для дослідження ножів, знайдені тільки без'ядерні епітеліальні клітини людини, статеву та групову належність яких встановити не виявляється можливим в зв'язку з повною відсутністю ядер придатних для цитологічного дослідження не знайдено. Висловитись про можливість домішку епітеліальних клітин на клинку та руків'ї ножа від потерпілого ОСОБА_9 не виявляється можливим;
- висновком експерта 1/140 від 15.03.2019 року, щодо вилучених ножів, відповідно до якого, вилучені 31.12.2018 два предмети до категорії холодної зброї не відносяться;
-протоколом затримання особи , підозрюваної у вчиненні кримінального правопрушення від 31.12.2018 року , відповідно до якого ОСОБА_5 затримано 31.12.2018 року о 8 год.20 хв. безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення ;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_9 від 12.03.2019 року, в ході якого потерпілий відтворив обстановку події, яка мала місце 31.12.2018 року по вул. Капушанській, 35 в м. Ужгороді, перед приміщенням ТЦ «Вопак» та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом вказаної слідчої дії.
Також судом досліджено речові докази у кримінальному провадженні, а саме балонову куртку з капюшоном чорного кольору, спортивний рюкзак марки "Адідас" чорного кольору, пляшка з розпалюючою рідиною, газовий балончик "Перець4", шапку чорного кольору типу «балаклава», бейсболку чорного кольору, дві пари рукавиць (чорного та темнозеленого кольору), спортивні штани чорного кольору, два ножі (складний та нерозкладний з чорною ручкою) та сумку чорного кольору (БМВ мотоспорт) з розірваною шлейкою, надану потерпілим ОСОБА_9 під час попереднього розгляду справи іншим складом суду.
Крім того, обвинуваченим, за клопотанням сторони захисту було продемонстровано одягання шапки чорного кольору. З наведеної дії вбачається, що зазначена шапка може бути одягнута як таким чином, що обличчя є майже відкритим, тобто закриті шия та підборіддя, так і таким чином, що обличчя повністю закрито, окрім очей. Відтак зазначений головний убір зі збоку стороннього спостерігача може сприйматися як «балаклава».
Надати чітких та логічних пояснень, щодо наявності рюкзаку та наявних речей при ранковій пробіжці, обвинувачений не зміг.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні покази потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 суд вважає їх логічними, послідовними, та такими, що можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, при встановленні винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 .
Зазначені покази не суперечать встановленим фактичним обставинам події, зокрема, відповідно до показів свідків, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 встановлено, що обвинувачений будучи одягнутий у "балаклаву" підійшов до потерпілого та між ними зав'язалася бійка, після вказаної бійки потерпілий був у крові, мав тілесні ушкодження - поранення. Також як свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які безпосередньо бачили у руках ОСОБА_5 предмет схожий на ніж, яким наносилися удари потерпілому так і інші свідки засвідчують, що на місці події було виявлено ніж та затримана особа була одягнута у балаклаву.
Також свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 засвідчили, що обвинувачений ОСОБА_5 намагався заволодіти сумкою, що знаходилася у потерпілого, на що вказує і потерпілий, що засвідчує наявність корисливого мотиву у діянні обвинуваченого. Наявність у потерпілого сумки на початок бійки не заперечується й самим обвинуваченим, а також підтверджується дослідженим в судовому засіданні відео з камер відео спостереження.
Зазначені покази узгоджуються з показами потерпілого.
Щодо оцінки показів потерпілого ОСОБА_9 , то відсутність деяких деталей, зокрема і щодо суми коштів, що знаходились в сумці, які захистом трактуються як суперечливі, суд пов'язує зі значним спливом часу з моменту події злочину (2018 рік), що відобразилося у неузгодженості певних пояснень. Разом з тим, такі розбіжності не спростовують подію кримінального правопорушення та винність обвинуваченого. Крім того, колегія суддів зазначає, що за ч.4 ст. 187 КК України та ч.3 ст. 15 п.6 ч.2 ст. 115 КК України має усічений склад злочину, визнається закінченим з моменту нападу, та не залежить від того, чи настав наслідок заволодіння майном потерпілого. Так саме, як і місце вилучення тих чи інших доказів, оскільки зазначені дії зафіксовані відповідними протоколами.
Стороною обвинувачення не наведено беззаперечних доказів для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною ч.3 ст. 15 п.6 ч.2 ст. 115 КК України.
Згідно зі ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від його волі обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України, вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. За змістом ст. 24 КК України, наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як вчинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати в зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок вбивства, а також коли виник корисливий мотив до початку чи під час вчинення цього злочину.
В п.4 тієї ж Постанови зазначено, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами перегляду судових рішень з підстав, передбачених ст. 445 КПК України(постанови № 5-46кс13 від 14 листопада 2013 року, № 5-10кс14 від 26 червня 2014 року, № 5-32кс14 від 11 грудня 2014 року, №5-24к15 від 18 червня 2015 року), замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення та наміру вчинити злочин, а тому він є актом, що виконується виключно за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
У разі заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень за відсутності умислу на вбивство або заподіяння більш тяжкої шкоди здоров'ю дії винного слід кваліфікувати за наслідками, що фактично настали.
Проте, фактичні обставини справи не свідчать про те, що під час спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, у обвинуваченого виник умисел вчинення замаху на вбивство з корисливих мотивів.
Також слід вказати,що при кваліфікації вчинених діянь за наявності поєднання кількох мотивів, необхідним є застосування принципів кримінально-правової кваліфікації в їх взаємодії, а саме - повноти, недопустимості подвійного ставлення у вину та тлумачення всіх сумнівів, неузгодженостей в законодавстві на користь особи, дії якої кваліфікуються, тлумачення усіх сумнівів, неузгодженостей в законодавстві на користь особи, дії якої кваліфікуються.
Таким чином, суд за наявності наданих стороною обвинувачення доказів не може прийти до висновку поза будь-яких сумнівів, що обвинувачений ОСОБА_5 мав умисел на вбивство потерпілого, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, тому тлумачить ці сумніви на користь обвинуваченого.
За таких обставин, суд вважає безпідставною та необґрунтованою позицію сторони обвинувачення щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за частиною ч.3 ст. 15 п.6 ч.2 ст. 115 КК України.
Приймаючи судове рішення колегія суддів бере до уваги і те, що сторона обвинувачення - прокурор під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, маючи свободу у наданні доказів, доведення їх переконливості перед судом, який зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює учасникам судового провадження умови для реалізації ними повноважень, поза розумним сумнівом не довів вину ОСОБА_5 за ч.3 ст. 15 п.6 ч.2 ст. 115 КК України. Тому доводи прокурора та потерпілого про неповноту судового розгляду визнаються такими, що не ґрунтуються на приписах КПК України, відхиляються.
При цьому колегія суддів бере до уваги і приписи ст. 17 КПК України, які регламентують, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
З огляду на те, що прокурор не вказує у чому саме полягає істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів доводи апелянта у цій частині також відхиляє.
Тобто, у діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 п.6 ч.2 ст. 115 КК України.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії обвинуваченого за ч.4 ст. 187 КК кваліфіковані правильно.
При визначенні суб'єктивної сторони складу злочину - розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу, в діях обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно встановити мотив та мету злочину.
Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 був обізнаний в тому, що у ОСОБА_9 є грошові кошти, оскільки 29.12.2018 останній здійснив йому обмін коштів 54 000 грн. на 2 000 доларів США та через припустимість того, що було надано 9 неякісних купюр номіналом по 100 доларів США, бажав повернути свої кошти.
Також судом приймаються до уваги показання свідка ОСОБА_19 , якому було відомо, що обвинуваченому при обміні коштів було надано неякісні купюри, і що останній мав намір з цим розібратися.
Як випливає з показів обвинуваченого, вирішити зазначене питання з потерпілим ОСОБА_5 30.12.2018 мирним шляхом не вдалося.
Колегією суддів беруться до уваги також покази свідка ОСОБА_11 , який зазначив, що під час бійки ОСОБА_5 намагався вирвати у потерпілого сумку, яка знаходилась у ньогона плеч .
Таким чином, при визначенні мотиву та мети при вчиненні злочину - розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, в діях обвинуваченого ОСОБА_5 , судом враховується бажання останнього заволодіти коштами, про наявність яких обвинуваченому було відомо. Щодо відсутності корисливого мотиву вчинення злочину про який наголошує обвинувачений та саме повернення втрачених коштів, то колегія суддів сприймає його критично, з огляду на наступне.
Розбій, як злочин проти власності (стаття 187 КК України) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи. Ці дії характеризуються раптовістю, несподіваністю для потерпілого, короткочасністю, агресивністю. Під насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти умисне заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.
Як вбачається з фактичних обставин справи, встановлених судом, обвинувачений ОСОБА_5 мав намір вчинити напад з метою заволодіння чужим майном, усвідомлював, що посягає на чужу власність та бажав відкрито вилучити чуже майно, на яке не мав права, передбачав спричинення матеріальної шкоди потерпілому і бажав її спричинити, при цьому, завдав тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 .
Як вбачається з встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи, дії ОСОБА_5 були спрямовані на заволодіння чужим майном. Для їх реалізації він обрав ранковий час доби 8 годину ранку (сутінки), малолюдність, прийшов до раніше відомого йому місця, де постійно перебуває потерпілий, заздалегідь підготувавшись до цього - взяв ножі, один з яких причепив на поясі з метою швидкого доступу до нього, підібрав одяг, який максимально приховує обличчя і статуру, вчинив напад, під час якого завдав потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Дії обвинуваченого ОСОБА_5 були раптовими, несподіваними для потерпілого, короткочасними, агресивними. З цих підстав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у обвинуваченого інших мотивів заподіяння тілесних ушкоджень, ніж корисливі, обумовлені наміром подавити волю потерпілого до спротиву при заволодінні майном.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність в діях обвинуваченого корисливого мотиву при вчиненні розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із нанесенням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 31.12.2018.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене не кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При цьому, відповідно до ч. 2, 3 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження, в тому числі і матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання зазначених вимог закону дотримався у повному обсязі, і підстав для скасування чи зміні вироку в цій частині за доводами апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.
При призначенні ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції у повній мірі врахував характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, його особу.
Враховуючи встановлене та конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, у повній мірі відповідає загальним засадам призначення покарання та його меті.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання у повній мірі відповідає вимогам закону, і таке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для скасування вироку суду та постановлення нового, а тому подані апеляційні скарги є необгрунтованими, а покарання судом першої інстанції призначене без порушень кримінального та кримінального процесуального закону.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 червня 2023 року без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 червня 2023 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 15 - п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді