Справа 688/4574/25
№ 2/688/1262/26
Рішення
Іменем України
05 травня 2026 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Березюк Н.П.,
за участю секретаря судових засідань Кулеші Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (надалі ТОВ «ФК «Гелексі») звернулось до суду в системі «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 24885 грн, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 11.07.2021 ТОВ «ФК «Гелексі» та відповідач за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи уклали договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234215, який підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором xwgv44qv.
Позичальнику надані грошові кошти в позику у сумі 5000 грн. Відповідно до умов договору позики, процентна ставка за користування позикою за Траншем №1 становить 1.3 % в день, від початкового розміру позики за Траншем №1, відповідно до п.1.5.1. Договору. Строк повернення позики за Траншем №1 (термін платежу) 09.08.2021.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість: за договором позики №234215 від 11.07.2021 в сумі 24885 грн, судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2423 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, у позовній заяві просив справу розглянути без участі представника позивача.
Доводи та заперечення відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 , про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, заяви про відкладення розгляду справи суду не надав.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
25.09.2025 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом.
25.09.2025 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.10.2025.
07.11.2025 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованість за кредитним договором позики на умовах не відновлюваної кредитної лінії №234215 від 11.07.2021 у розмірі 24885 грн, судовий збір в сумі 2423 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.
19.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного рішення суду. Заяву мотивував тим, що 16.02.2026 дізнався про існування вказаного рішення суду та відкриття виконавчого провадження. До цього часу жодних судових повісток, копій позовної заяви або повідомлень про дату розгляду справи не отримував, що позбавило його можливості надати докази та заперечення по суті позову про те, що розмір стягнення у сумі 24885 грн значно перевищує фактичне тіло кредиту в сумі 5000 грн, а частина даної суми складається з надмірних процентів та штрафних санкцій, що потребують перевірки судом.
23.02.2026 суд залишив без руху заяву ОСОБА_1 та надав йому строк для усунення виявлених недоліків - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху, а саме: надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 665 грн 60 коп., або документ, що підтверджує право на звільнення від сплати судового збору; зазначити докази, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог позивача, докази надсилання копії заяви для позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі».
03.03.2026 відповідач ОСОБА_1 направив до суду заяву про усунення недоліків, до якої додав квитанцію про сплату судового збору та доказ надсилання копії заяви для позивача.
03.03.2026 суд прийняв до розгляду заяву та призначив судове засідання на 11.03.2026, яке відкладене на 25.03.2026 за клопотанням відповідача.
25.03.2026 відповідач подав до суду письмі пояснення, в яких зазначив, що у справі відсутні належні докази перерахування коштів, оскільки у виписці відсутня будь-яка інформація про відправника коштів та призначення платежу. Надана позивачем довідка платіжної установи не є первинним банківським документом, не містить електронного підтвердження транзакції та складена через значний час після події. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази укладення договору, оскільки позивач посилається на укладення договору шляхом введення смс-коду, разом з тим, не надав жодних технічних доказів про це, зокрема: логів системи, ІР-адреси, часу введення коду, підтвердження належності номеру телефону відповідачу. Тому вважає, що факт укладення договору з ним не доведений. Також позивач стверджуючи, що після 09.08.2021 договір пролонговано, не надав жодних доказів погодження ним такої пролонгації, адже вона є зміною умов договору і потребує окремої згоди сторін, яка відсутня. Вказав, що розрахунок заборгованості є суперечливим, оскільки позивач зазначає період нарахування до 2025 року, однак, фактичний розрахунок закінчується 04.01.2022, що унеможливлює перевірку правильності заявленої суми та свідчить про недостовірність розрахунку. Крім того, у розрахунку нарахування процентів припиняється після 121 дня прострочення відповідно до внутрішньої політики, водночас нарахування здійснюється за значно більший період, що є суперечливим та необґрунтованим. Крім того, з наданої позивачем таблиці вартості кредиту слідує, що строк кредиту становить 29 днів (до 09.08.2021), а сума процентів - 1885 грн. У цьому ж документі зазначено, що процентна ставка є незмінною протягом строку дії договору. Проте позивач нараховує значно більші суми та застосовує інші ставки, що суперечить його ж документам
25.03.2026 суд задовольнив заяву відповідача ОСОБА_1 та скасував заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2025 у справі 688/4574/25 2/688/1864/25, призначив справу в порядку спрощеного позовного провадження в судове засідання на 05.05.2026.
05.05. 2026 сторони в судове засідання не з'явились Суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних доказів без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Суд встановив, що 11.07.2021 ТОВ «ФК «Гелексі» та відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи уклали договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234215, який підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором xwgv44qv.
Відповідно до п.п. 1.5.1, 1.5.2. договору сторони домовились про суму позики в розмірі 5000 гривень. Плата за користування позикою за Траншем №1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,3%, в день від початкового розміру позики за Траншем №1, відповідно п.1.5.1 Договору
Пунктом 1.5.3 договору сторони визначили, що строк повернення позики за Траншем №1 (термін платежу): 09 серпня 2021 року.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за Траншем №1 для споживача на дату укладання Договору становить: 474,50%; орієнтовна загальна вартість позики за Траншем №1 для споживача на дату укладання Договору становить: 1885 гривень, що передбачено п.п. 1.5.4 та 1.5.5 договору.
Позика за Траншем №1 надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п.п.1.5.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану Позичальником під час надання особистих даних Позичальника в Особистому кабінеті). Якщо Позичальник повертає позику за Траншем №1 в той самий день, що і день отримання позики Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн. Вказане передбачено п. 1.5.6. та 1.5.7 договору.
Згідно п.1.6. договору позики нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Пунктом 1.10, визначено строк дії Договору три роки з дат підписання сторонами.
Позичальник зобов'язується повністю повернути позикодавцю суми отриманих позик за траншами та виконати всі інші зобов'язання, встановлені договором, не пізніше строків, встановлених цим договором ( п. 3.1 договору).
Як визначено в п 3.2. договору, сторони домовилися, що повернення позики та сплата плати за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.
Відповідно до п 3.3. договору, обчислення строку користування позикою за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому плата за користування позикою нараховується з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики/траншу, зазначеному в цьому договорі та/або додаткових угод до нього включно.
У розділі 10 договору «Реквізити та підписи сторін», зазначено, що позичальник підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором /xwgv44qv/, а позикодавець в особі директора /28449сd155d10abf/.
Позивач свої зобов'язання за договором позики виконав в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача 5000 грн, що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» за вих. № 234215 від 01.09.2025, який повідомив ТОВ «ФК «Гелексі» про те, що у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції): 1) платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі», 2) отримувач коштів: Якось Д.М., 3) номер транзакції в системі: 1431879429, 4) номер операції: 423500698, дата проведення платежу: 11.07.2021, 6) сума платежу 5000 грн, 7) валюта платежу: гривня UAH, 8) платіжний засіб (метод): карта, 9) банк емітент платіжної картки отримувача коштів AlfaBank, 10) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .
Крім того, відповідач не заперечує факт зарахування грошових коштів в сумі 5000 грн. на його банківський рахунок у своїх письмових поясненнях від 25.03.2026.
09.08.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234215 від 11.07.2021 в електронній формі, яка підписана електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором q11s5vf8.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди, сторони домовились внести зміни до п. 1.5.3 договору позики, виклавши його в наступній редакції «1.5.3 строк повернення позики за Траншем №1 (термін платежу) 07 вересня 2021 року».
У пункті 2 додаткової угоди, сторони вирішили скасували графік платежів до договору позики та викласти його в новій редакції з урахуванням змін та вимог, що викладені в п. 1 цієї додаткової угоди.
Також було доповнено договір позики п. 2.1.7, 2.1.8, 2.2.8, 8.14, 8.15, 8.16, що передбачено п. 3 додаткової угоди.
Відповідно до пункту 4, ця угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами, є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 01.08.2025 заборгованість відповідача перед позивачем складає 24885 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за позикою; 19885 грн заборгованість по процентам за користування позикою.
Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами: договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234215 від 11.07.2021, Додатковою угодою №1 до Договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234215 від 11.07.2021, паспортом позики, розрахунком заборгованості, іншими матеріалами справи.
Норми права, які застосував суд
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк бо інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України,статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Мотиви та висновки суду.
Суд встановив, що 11.07.2021 ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234215 у вигляді електронного документу.
Відповідач отримав кредитні кошти в повному об'ємі, які надійшли на його платіжну карту. Суд зазначає, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача ОСОБА_1 , оскільки саме він зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, заповнив заявку, встановленої форми на сайті на отримання кредиту, повідомивши інформацію про особисті дані, обрав суму кредиту. Без отримання смс-повідомлення, договір позики та додаткова угода до нього з ОСОБА_1 не були б укладені. Відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання кредитів, а факт отримання коштів підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.
Будь-яких відомостей про протиправне використання особистих даних відповідача сторонніми особами в матеріалах справах немає.
Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникли зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. Сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, строк кредитування, порядок продовження строку користування кредитними коштами (строку договору).
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі №2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Уклавши договір, сторони домовилися про всі істотні умови договору, а тому у них виникли взаємні права та обов'язки.
ТОВ «ФК «Гелексі» надав відповідачу кредитні кошти в сумі 5000 грн, однак, відповідач їх не повернув, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню повністю.
09.08.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234215 від 11.07.2021 в електронній формі, відповідно до п.1 якої сторони домовились внести зміни до п.1.5.3 договору позики, зазначивши, що строк повернення позики за Траншем №1 (термін платежу) є 07 вересня 2021 року. Крім того, виклали графік платежів до договору позики в новій редакції з урахуванням вищевказаних змін.
Отже, відповідно до умов договору позики сторонами погоджено строк повернення позики 07 вересня 2021 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що відповідачу нараховано проценти за користування позикою відповідно п 1.5.2 та п 1.7 Договору, при цьому період нарахування процентів з 11.07.2021 року по 04.01.2022 року, а всього нараховано 19885 грн відсотків.
При цьому, в п 3.2. договору визначено, що сторони домовилися про те, що повернення позики та сплата плати за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.
Відповідно до п 3.3. договору, обчислення строку користування позикою за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому плата за користування позикою нараховується з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики/траншу, зазначеному в цьому договорі та/або додаткових угод до нього включно.
Суд встановив, що строк повернення позики - 07.09.2021 року, при цьому відповідач отримав лише один транш 5000 грн, більше траншів він не отримував.
Отримані кошти в визначений договором строк, відповідач ОСОБА_1 не повернув.
Позичальником нараховувалися проценти за користування позикою за період з 07.09.2021 року по 04.01.2022 року, при цьому процентна ставка становила не 1,3 % в день, як визначено п 1.5.2 договору, а 3% в день.
Таким чином, позикодавцем неправомірно нараховувалися проценти за користування позикою, після 07.09.2021 року, оскільки це суперечить п.п. 1.6, 3.2. та 3.3, укладеного договору позики.
Також варто зазначити, що 09.08.2021 при укладенні додаткової угоди №1 до договору позики №234215 від 11.07.2021 сторони погодили «Графік платежів» в новій редакції, відповідно до якого транш № 1 становить 5 000 грн, плата за користування позикою 1885 грн, заборгованість за договором в загальному розмірі становить 6885 грн, при цьому Графік платежів є невід'ємною частиною цього договору.
Таким чином, розрахунок заборгованості, який наданий позивачем є неналежним доказом існування заборгованості, оскільки позикодавець нарахував плату за користування позикою поза межами строку повернення позики, тобто після 07.09.2021 року, застосувавши при цьому підвищену процентну ставку.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання на п 1.7 договору про нарахування процентів поза межами строку повернення позики, оскільки вказаний пункт договору суперечить п.п. 1.5.2, 3.2.,3.3, якими сторони погодили фіксовану проценту ставку за користування позикою 1,3% в день та сплату відсотків лише в межах строку передбаченого п 1.5.3 Договору та погодженому Графіку платежів.
Відтак розмір заборгованості становить 6885 грн, з яких 5 000 грн розмір позики та 1885 грн плата за користування позикою, що відповідає погодженим умовам кредитування та графіку платежів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування позикою в сумі 19885 грн. підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики у розмірі 6885 грн, що складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу - 5000 грн. та суми заборгованості за відсотками - 1885 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, позов задоволено частково на 27,67% (6885:24885х100%), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 670,28 грн судового збору.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно матеріалів справи ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» 09.07.2025 уклало договір про надання правової допомоги з адвокатом Рудзей Ю.В. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надані копії договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025; Акт від 01.09.2025 №202 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року з детальним описом робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Рудзей Ю.В. та розрахунком їх вартості на загальну суму 5000 грн.
Суд вважає, що ця справа не є складною, позовна заява не є значною за обсягом та складною за своїм змістом. Справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним.
Враховуючи вищевикладене, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також враховуючи значення даної справи для відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу позивача мають становити 2000 грн.
Зважаючи на викладене, у зв'язку з частковим задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 553,40 грн (2000 х 27,67%).
Керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234215 від 11.07.2021 по тілу кредиту в розмірі 5000 гривень та по процентах в розмірі 1885 грн, а всього 6885 (шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судовий збір в розмірі 670,28 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 553,40 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 41229318;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складений 05.05.2026.
Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК