Справа № 127/12793/26
Провадження №11-сс/801/415/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника-адвоката ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за клопотанням слідчого СВ відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Літин, Літинського району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,
за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2026, якою обрано підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком протягом 45 (сорока п'яти) днів з моменту затримання ОСОБА_8 , тобто до 31 травня 2026 року в межах строку досудового розслідування, з одночасним визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень та покладенням обов'язків відповідно до п.п.1, 2, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України -
встановив:
В ході розгляду, з матеріалів клопотання за апеляційною скаргою встановлено, що ОСОБА_8 постановою Літинського районного суду Вінницької області від 08.06.2023, яка набрала законної сили 20.06.2023, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян та з позбавленням права керування транспортними засобами на строк на 10 (десять) років.
Після чого, вироком Літинського районного суду Вінницької області від 13.05.2025 (справа № 137/318/25), який набрав законної сили 12.06.2025, ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Однак, ОСОБА_8 , діючи умисно, всупереч постанови суду, якою його позбавлено права керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, 4.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус судді, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання, ігноруючи законні вимоги суду та усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з прямим умислом, вчинив дії спрямовані на перешкоджання судочинству, що направлені на перешкоджання виконанню постанови суду, умисно ухилився від її виконання.
Будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху Літинським районним судом Вінницької області ухвалами від 05.03.2025 у справі № 137/98/25, від 25.03.2025 у справі № 137/238/25, від 10.04.2025 у справі № 137/128/25 ОСОБА_8 позбавлений права керувати транспортними засобами.
Разом із цим, ОСОБА_8 , будучи раніше засудженим за статтею 382 Кримінального кодексу України, продовжуючи виконувати дії направлені на умисне невиконання рішення суду, відповідно до якого останнього позбавлено права керування транспортними засобами, 04 лютого 2026 року о 02 год 45 хв., керуючи автомобілем Opel Insignia д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (його співмешканці), був помічений працівниками поліції на автошляху Сосонське шосе в с-щі Літин Вінницької області.
Після чого, працівниками поліції здійснено зупинку вказаного автомобіля за кермом якого перебував ОСОБА_8 , який відмовився від надання документів на право керування транспортним засобом та від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Отже, ОСОБА_8 , 04.02.2026 вчинив умисні дії, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, відповідно до якої його позбавлено права керування транспортними засобами, що є однією з форм невиконання судового рішення.
Таким чином, ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, особою раніше судимою за злочин передбачений цією статтею, що у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
31.03.2026 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Літин Літинського району Вінницької області, громадянина України, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 13.05.2025 Літинським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 382 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки - було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, яку було вручено його батьку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026020050000073 внесеного до ЄРДР 04.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий СВ відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2026 клопотання слідчого задоволено, обрано підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком протягом 45 (сорока п'яти) днів з моменту затримання ОСОБА_8 , тобто до 31 травня 2026 року в межах строку досудового розслідування, з одночасним визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень та покладенням обов'язків відповідно до п.п. 1, 2, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором в ході розгляду поданого клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя визначив обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення. Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Не погодившись з вказаним рішенням адвокат ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі захисник підозрюваного просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2026 року у справі № 127/12793/26. Скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2026 року у справі № 127/12793/26, якою ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 відмовити у зв'язку із недоведеністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України. У випадку, якщо суд апеляційної інстанції вважатиме ризики, визначені ст. 177 КПК України у цьому кримінальному провадженні доведеними, а обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідним визначити ОСОБА_8 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та такою що не відповідає вимогам КПК України. Суд першої інстанції формально застосував приписи КПК України та без належного доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, що суперечить принципу законності. Зазначає, що слідчий суддя знехтував вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Водночас, суд першої інстанції в ухвалі належним чином не мотивував, яка необхідність призначати особі найбільший розмір застави, тим більше у залі судових засідань підозрюваний повідомив, що в нього на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку захисника-адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_8 , який підтримав вимоги апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 , думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши судові матеріали та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Щодо клопотання захисника про поновлення строків на апеляційне оскарження вказаного рішення. За результатами обрання особі запобіжного заходу 17 квітня 2026 року (п'ятниця) слідчим суддею було проголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення. В судовому засіданні суду першої інстанції захисник не була присутня. Повний текст оскаржуваної постанови був вручений адвокату 22 квітня 2026 року, що унеможливило подання апеляційної скарги в строки, визначені законом. Таким чином захисник-адвокат ОСОБА_7 просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2026.
Прокурор ОСОБА_6 не заперечував проти поновлення строків на апеляційне оскарження вказаного рішення. Підозрюваний ОСОБА_8 підтримав клопотання захисника.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає зазначені причини пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2026 поважними та вважає за необхідне поновити строк на оскарження зазначеного рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчим ОСОБА_9 проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026020050000073 внесеного до ЄРДР 04.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_8 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий звернувся до місцевого суду з клопотанням про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке було задоволено оскаржуваною ухвалою.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 , кримінального правопорушення та про існування ризиків, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Застосовуючи щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України. Дана підозра підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Також слідчий суддя встановив що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України тому з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків слід до нього застосувати запобіжний захід - тримання під вартою. Слідчий суддя зазначив, що враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, схильність до вчинення кримінальних правопорушень, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу, слідчий суддя врахував вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема, суд першої інстанції врахував, що підозрюваний ОСОБА_8 , має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, раніше судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Доводи апеляційної скарги адвоката з приводу того, що суд першої інстанції формально застосував приписи КПК України та без належного доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, що суперечить принципу законності є безпідставними та спростовуються зазначеним вище.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначив альтернативний запобіжний захід у виді застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених кримінально-процесуальним законом, підстав для зменшення якого колегія суддів не вбачає.
Виходячи зі змісту ч.4 ст.182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Так, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України (карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років), яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку суду апеляційної інстанції, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , характеру кримінального правопорушень, суд першої інстанції при визначенні розміру застави прийшов до вірного висновку, визначивши ОСОБА_8 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення, тому суддя дійшов правильного висновку щодо розміру застави.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2026, якою обрано підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком протягом 45 (сорока п'яти) днів з моменту затримання ОСОБА_8 , тобто до 31 травня 2026 року в межах строку досудового розслідування, з одночасним визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень та покладенням обов'язків відповідно до п.п. 1, 2, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4