Справа № 148/2058/25
Провадження №11-кп/801/462/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
29 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.02.2026 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчин Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого 3 групу інвалідності, раніше судимого:
04.11.2011 вироком Тульчинського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
12.04.2012 вироком Тульчинського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 186, 71 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі,
07.10.2016 звільнений із місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання;
23.10.2017 вироком Тульчинського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 1 п. «е» Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнений від відбування покарання;
22.03.2018 вироком Тульчинського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 роки позбавлення волі,
05.10.2021 звільнений із місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання;
31.08.2023 вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 308 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та засуджено до покарання у виді семи років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2023 року, остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді семи років шести місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави:
- 3565,60 грн. за проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/102-25/14327-ТР від 02.07.2025;
- 3565,60 грн. за проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/102-25/14326-ТР від 01.07.2025;
- 3565,60 грн. за проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/102-25/14328-ТР від 07.07.2025;
- 4366,40 грн. за проведення судової одорологічної експертизи № СЕ-19/102-25/14313-БД від 25.07.2025;
- 2674,20 грн. за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/102-25/14314-ТВ від 14.07.2025.
Вирішено питання з речовими доказами.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування майнової шкоди, залишено без задоволення.
ОСОБА_8 будучи раніше неодноразово судимим, в тому числі за вчинення злочинів проти власності, за які судимість в установленому Законом порядку не знята і не погашена, в період відбуття іспитового строку відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2023, згідно якого ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 308 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин.
Так ОСОБА_8 , у період дії воєнного стану в Україні, який запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшим неодноразовим продовженням), 19.06.2025 близько 04:00 години маючи умисел на незаконне відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до житла, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи повторно, прийшов до домогосподарства АДРЕСА_2 , яке знаходиться неподалік від його місця проживання та в якому одиноко проживала ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що ОСОБА_8 було достовірно відомо.
Далі, ОСОБА_8 знаючи, що на всій території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, зайшов на територію домоволодіння ОСОБА_10 , розташованого по АДРЕСА_2 та підійшовши до житлового будинку, шляхом віджиму віконної рами проник в середину будинку, в якому в той час перебувала потерпіла, тим самим незаконно проник до житла.
В подальшому, ОСОБА_8 діючи відкрито та умисно, вже перебуваючи в приміщенні будинку, зайшов до спальної кімнати, у якій відпочивала потерпіла ОСОБА_10 та продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно в умовах воєнного стану, передбачаючи суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою усунення опору потерпілої ОСОБА_10 , яка лежала на ліжку, підійшов до останньої спереду та нахилившись міцно прижав її до ліжка, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці правої молочної залози, яке за своїм характером відносяться до легкого тілесного ушкодження, яке має незначні скороминущі наслідки.
Подавивши таким чином волю потерпілої ОСОБА_10 до можливого опору, ОСОБА_8 висловив останній вимогу, щодо необхідності покірної поведінки та передачі йому наявних грошових коштів і цінного майна, після чого потерпіла ОСОБА_10 підвівшись з ліжка взяла із наявних у неї заощаджень частину грошових коштів в сумі 6 500 гривень, які віддала ОСОБА_11 , а також після цього, на його вимогу, ще відала мобільний телефон марки «Хіаоші Redmi Note 5» вартістю 1600,00 гривень, в силіконовому чохлі чорного кольору вартістю 103,80 гривень, а також біжутерні сережки (медичний сплав) з вставкою каміння білого кольору вартістю 79,33 гривень.
Отримавши від потерпілої грошові кошти та матеріальні цінності ОСОБА_8 невідкладно залишив місце злочину та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, всього завдавши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 8 283,13 грн.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.02.2026 року відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді трьох років позбавлення волі, із застосуванням ст. 69 КК України.
Вимоги мотивує тим, що ОСОБА_8 вину визнав, розкаявся у вчиненому, жалкує про скоєне, активно сприяв у розслідуванні цієї справи, за місце проживання характеризується позитивно, повністю відшкодував збитки потерпілій, неодноразово просив вибачення у потерпілої сторони, крім того, є інвалідом ІІІ групи, має невиліковну хронічну хворобу.
До початку судового засідання прокурор в кримінальному провадженні ОСОБА_9 подав відмову від своєї апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора у зв'язку із відмовою прокурора від апеляційної скарги та закрити в цій частині апеляційне провадження; думку обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, просили задовольнити, не заперечували проти закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення; перевіривши матеріали кримінального провадження, виконавши вимоги ч.3 ст.404 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.02.2026 року відносно ОСОБА_8 доцільно закрити, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - слід залишити без задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.403 КПК України якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за доцільне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.02.2026 року, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України -судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 186 КК України, - вірна та ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, та підтверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами.
Щодо вимог апеляційної скарги адвоката в частині призначеного покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Крім того слід звернути увагу на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
З огляду на вимоги закону, що стосується призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , то на думку апеляційного суду, воно призначене судом відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, врахувавши при цьому, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, зокрема за умисні злочини проти власності, має ряд непогашених та незнятих судимостей, офіційного джерела доходу не має, не одружений, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарня-психіатра не перебуває, має 3 групу інвалідності, знаходиться під диспансерним наркологічним спостереженням з 18.08.2010 року у КНП «ЦТЗ «Соціатерапія» ВОР.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин, в період відбування іспитового строку.
Також враховано пом'якшуючі покарання обставини (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування завданого збитку) та обтяжуючу покарання обставину (вчинення злочину щодо особи похилого віку).
Суд вважає, що перелічені вище обставини, ніяким чином, не зменшують тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, вони не є визначальними для вирішення питання можливості застосування до обвинуваченого менш суворого покарання.
Доводи сторони захисту, що ОСОБА_8 є інвалідом ІІІ групи та має невиліковну хронічну хворобу, колегія суддів приймає до уваги, однак, вважає що зазначені обставини не можуть бути підставою для пом'якшення ОСОБА_8 покарання, крім того, ці обставини не завадили останньому вчинити злочин, будучи стримуючим фактором.
Крім того, відсутні дані, що ОСОБА_8 не може по стану здоров'я перебувати в умовах слідчого ізолятора, доказів про таке в судовому засіданні не здобуто.
На думку апеляційного суду, призначене судом покарання є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 , як особи, що представляє підвищену суспільну небезпеку, лише за умови ізоляції його від суспільства на строк відповідно максимально наближений до мінімального в межах санкції ч.4 ст.186 КК України, буде досягнуто завдання кримінального закону.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд
Прийняти відмову від апеляційної скарги прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_9 , апеляційне провадження в цій частині,- закрити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ,- залишити без задоволення.
Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.02.2026 року відносно ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3