Іменем України
25 березня 2026 року м. Кропивницький
справа № 394/967/25
провадження № 22-ц/4809/501/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загородній Євгеній Олегович, на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2025 року та на додаткове рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2025 року (Запорожець О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом встановлення порядку участі у вихованні та житті дитини,-
встановив:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка, ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу дочка проживала з матір'ю. В той же час, батько міг безперешкодно бачитися з дитиною, проводити час, а також забирати дитину до себе додому.
Судовим наказом Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2020 року у справі № 394/335/20 з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_3 .
Вказала, що 07 листопада 2020 року позивач взяв дитину до себе на вихідні та не повернув, оскільки розмови з відповідачем постійно закінчувалися суперечками, від яких в першу чергу страждала дитина, вона вирішила дати час колишньому чоловіку заспокоїтися та не травмувати дитину, при цьому в той час вона змінила місце проживання та переїхала у Волинську область.
Як їй стало відомо, відповідач визначив місце проживання дитини з ним: спочатку розпорядженням голови Новоархангельської районної державної адміністрації №268-р від 11.11.2020, а пізніше і заочним рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2021 року у справі № 394/1027/20.
Крім того, рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2021 у справі № 394/677/21 припинено з дня набрання цим рішенням суду законної сили стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , присуджених згідно судового наказу № 394/335/20, виданого Новоархангельським районним судом Кіровоградської області 09 червня 2020 року.
Позивач вказала, що постійно намагалася підтримувати з дитиною зв'язок, пересилати дочці подарунки, спілкуватися по телефону. Проте відповідач навідріз забороняв спілкування її з дочкою, уникав телефонних розмов. Вона намагалася узгодити з відповідачем порядок її участі у вихованні дочки, проте відповідач відмовився йти на контакт.
Вважає, що повна заборона зі сторони відповідача бачитися та спілкуватися їй зі своєю дитиною була обумовлена бажанням відповідача позбавити її батьківських прав, аби отримати право на відстрочку від військової служби, проте рішенням Турійського районного суду Волинської області від 14 травня 2025 року у справі № 159/3148/24 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав відмовлено.
У подальшому ОСОБА_2 звернувся до Турійського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини (справа перебуває на розгляді).
Бажання батька-відповідача за будь-яку ціну отримати відстрочку від військової служби призвели до того, що вона не може спілкуватися зі своєю дитиною.
Зазначила, що наразі вона не має змоги спілкуватися з дочкою: ні засобами мобільного зв'язку, ні в соцмережах - скрізь позивачка заблокована. Особисті зустрічі теж під забороною батька дитини.
Також вказала, що незважаючи на те, що в неї є ще одна дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона сплачує на користь відповідача аліменти у значному розмірі, надсилає дочці подарунки, проте відповідач їх або викидав, або приносив до будинку її матері - баби ОСОБА_7 .
Посилаючись на ці обставини, позивач просила визначити способи її участі у спілкуванні та вихованні дочки, дозволивши їй побачення та спілкування з дочкою ОСОБА_3 , встановивши наступний порядок зустрічей: проводити спільний час з ОСОБА_3 тривалістю 1 місяць в літній період часу (червень, липень або серпень за її узгодженням та ОСОБА_2 ) та два тижні в зимовий період часу (грудень, січень або лютий за її узгодженням та ОСОБА_2 ) для сумісного часу проведення її та ОСОБА_3 без присутності ОСОБА_2 за місцем її проживання; спільне часопроведення з ОСОБА_3 щороку осінню (з 01 вересня по 30 листопада) протягом 10 календарних днів для сумісного часу проведення її та ОСОБА_3 без присутності ОСОБА_2 за місцем її проживання; спільне часопроведення з ОСОБА_3 щороку весною (з 01 березня по 31 травня) протягом 20 календарних днів для сумісного часу проведення її та ОСОБА_3 без присутності ОСОБА_2 за місцем її проживання; встановити їй право на необмежене спілкування з дочкою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку через мережу Інтернет за допомогою Viber, WhatsAPP, Telegram з урахуванням режиму дня дитини. Для цього зобов'язати ОСОБА_2 надати їй інформацію про наявні засоби зв'язку (номер телефону тощо) для спілкування матері з дитиною; зобов'язати ОСОБА_2 надавати їй інформацію про зміну номера телефону та інших засобів зв'язку, необхідних для спілкування матері з дитиною.
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 12 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підставою для звернення до суду із цим позовом стало те, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дочкою. Вона постійно намагалася підтримувати з дитиною зв'язок, пересилати їй подарунки, спілкуватися по телефону. Проте останнім часом відповідач почав забороняти спілкування матері з дочкою, уникати телефонних розмов. Вона намагалася узгодити з відповідачем порядок її участі у вихованні дочки, проте відповідач відмовився йти на контакт. Наразі вона не має змоги спілкуватися з дочкою: ні засобами мобільного зв'язку, ні в соцмережах - скрізь вона є заблокованою. Особисті зустрічі теж під забороною батька дитини. Даний факт став підставою для звернення до суду із цим позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом встановлення порядку участі у вихованні та житті дитини. Хоч вона тривалий час не підтримувала належного зв'язку з дитиною та не була присутня в її щоденному житті, вона щиро бажає відновити спілкування з дочкою, бути в її житті.
Крім того, перспектива встановлення конструктивного діалогу між сторонами дозволить створити сприятливі умови для розвитку емоційної сфери дитини. Дитина має відчувати, що вона не є заручником конфлікту між дорослими, а навпаки - є цінною для кожного з батьків. Така позиція забезпечує дитині відчуття безпеки, любові та психологічної підтримки.
Відтак, її прагнення долучатися до життя дочки, розділяти відповідальність за її виховання та налагодити спілкування є не лише її правом, але й важливою умовою реалізації найкращих інтересів дитини. Це відкриває можливість для формування здорових взаємин і створення умов для розвитку дитини у стабільному та турботливому середовищі.
Також скаржник просить скасувати додаткове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2020 року було розірвано /а.с.20-21/.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася в с. Торговиця Голованівського району Кіровоградської області (світлокопія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ) /а.с.18/.
09.06.2020 року було виданого судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дитини /а.с.23-24/.
30.11.2021 року на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області було припинено стягнення аліментів за зазначеним вище судовим наказом /а.с.34-36/.
11.11.2020 року відповідно до розпорядження голови Новоархангельської райдержадміністрації Кіровоградської області визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 25 травня 2014 року біля відповідача /а.с.25/.
31.05.2021 року заочним рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.26-32/.
18.02.2022 року судовим наказом з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 26.01.2022 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.37-38/.
19.02.2022 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 в Турійському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), (світлокопія свідоцтва серії НОМЕР_2 ), про що вчинено актовий запис № 5 /а.с.12/.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у позивачки та ОСОБА_8 народився син ОСОБА_9 (світлокопія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ) /а.с.13/.
14.05.2025 року рішенням Турійського районного суду Волинської області було відмовлено в задоволенні позову відповідача про позбавлення позивачки батьківських прав стосовно малолітньої дитини /а.с.44-50/.
У висновку органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради про доцільність участі матері у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини встановлено наступне, що мати - ОСОБА_1 тривалий час не бере участі у житті своєї дочки, не цікавиться її здоров'ям, навчанням, фізичним та духовним розвитком. Вона проживає в іншій області і з іншим чоловіком та їх спільною дитиною, зовсім не бачиться з ОСОБА_10 , не підтримує емоційного зв'язку. Батько дитини - ОСОБА_2 повідомив, що колишня дружина повністю самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків: не спілкується з дитиною, не надає матеріальної допомоги, не виявляє турботи, не бере участі у вирішенні питань, що стосуються виховання доньки.
Під час засідання комісії була присутня ОСОБА_3 , яка підтвердила, що мати давно поїхала, не телефонує, не цікавиться нею та не бере участі в її житті. Дівчинка також повідомила, що мати з нею не спілкується, не відвідує, не допомагає матеріально і не виявляє турботи. З батьком, зі слів дитини, теплі, довірливі стосунки, вона почувається поруч із ним у безпеці.
Заочним рішенням Новоархангельського районного суду від 31 травня 2021 року у справі № 394/1027/20 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 17.02.2021 року № 18 складеним комісією служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради, встановлено, що батько фактично проживає з дитиною, забезпечує її усім необхідним для життя, розвитку та навчання. Будинок облаштований, чистий, опалення пічне, наявна побутова техніка, одяг дитини відповідає віку та сезону, створено комфортні умови для навчання, відпочинку та дозвілля. Батько має постійне місце роботи та стабільний дохід, характеризується позитивно, сумлінно виконує батьківські обов'язки, дбає про фізичний, моральний та духовний розвиток дочки.
Мати дитини - ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає за адресою: с. Осьмиговичі Ковельського району Волинської області.
Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що дитина не бажає спілкуватись зі своєю матір'ю, бачитись з нею та її близькими, визначення способу участі позивачки у вихованні та спілкуванні з дитиною може вплинути на її психічне та фізичне здоров'я, призвести до тривожності, депресії та труднощів у стосунках у майбутньому, а також може спричинити поведінкові розлади, проблеми зі сном та, як наслідок, негативно вплинути на успішність у навчанні.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду з огляду на таке.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).
Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім'ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п'ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).
Статтею 7 Конвенції про контакт з дітьми передбачено, що під час вирішення спорів стосовно контакту судові органи вживають усіх належних заходів для: забезпечення поінформованості кожного з батьків про важливість для їхньої дитини та їх обох установлення та підтримання регулярного контакту з їхньою дитиною; заохочення батьків та інших осіб, які мають сімейні зв'язки з дитиною, до досягнення мирових угод стосовно контакту, зокрема шляхом використання сімейного посередництва та інших процедур для вирішення спорів; забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, інтереси кожного з батьків, а також інтереси суспільства, враховуючи, зокрема, те, що відбудова та розвиток держави значною мірою залежать від тих громадян, хто у майбутньому відіграватиме провідну роль у суспільних процесах.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23), від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22 (провадження № 61-14795св23), від 27 лютого 2024 року у справі № 295/12894/20 (провадження № 61-1143св24), від 14 травня 2024 року у справі № 756/3852/22 (провадження № 61-3152св24).
З огляду на те, що позивачка як мати дитина має рівні права з батьком на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, її бажання відновити спілкування з дитиною, при цьому апеляційним судом не встановлено, що позивачка може негативно вплинути на нормальний розвиток та психоемоційний стан дитини, колегія суддів вважає, що таке спілкування відбуватиметься саме в інтересах дитини.
Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з нею.
Висновок органу опіки та піклування, яким визнано недоцільною участь ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належним чином не обґрунтований, не вказано в чому саме полягає негативний вплив матері на її емоційний і психологічний стан.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Водночас, озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні спору, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих елементів впливу на неї (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18).
Враховуючи те, що у сторін відсутня домовленість щодо участі у вихованні та спілкуванні матері з дочкою, апеляційний суд дійшов висновку визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки, дозволивши їй побачення та спілкування з дочкою ОСОБА_3 , за її згодою.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові рішення скасуванню.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 2 664 грн 64 коп підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загородній Євгеній Олегович, задовольнити частково.
Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 12 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки, дозволивши ОСОБА_1 побачення та спілкування з дочкою ОСОБА_3 за її згодою, встановивши наступний порядок зустрічей:
- проводити спільний час з ОСОБА_3 тривалістю 1 місяць в літній період часу (червень, липень або серпень за узгодженням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) та два тижні в зимовий період часу (грудень, січень або лютий за узгодженням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) для сумісного часу проведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без присутності ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 ;
- спільне часопроведення з ОСОБА_3 щороку восени (з 01 вересня по 30 листопада) протягом 10 календарних днів для сумісного часу проведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без присутності ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 ;
- спільне часопроведення з ОСОБА_3 щороку весною (3 01 березня по 31 травня) протягом 20 календарних днів для сумісного часу проведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без присутності ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 .
Встановити право матері на необмежене спілкування з дочкою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку через мережу Інтернет за допомогою Viber, WhatsAPP, Telegram з урахуванням режиму дня дитини. Для цього зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 інформацію про наявні засоби зв'язку (номер телефону тощо) для спілкування матері з дитиною;
Зобов'язати ОСОБА_2 надавати інформацію ОСОБА_1 про зміну номера телефону та інших засобів зв'язку, необхідних для спілкування матері з дитиною.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 2 664 грн 64 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.05.2026.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич