04.05.2026
Справа № 482/1655/25
Номер провадження 2/482/43/2026
Іменем України
04 травня 2026 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 19.05.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 5080037, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 20000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, та інших платежі на умовах, визначених у кредитному договорі.
29.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 76-МЛ, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором.
Посилаючись на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала взятих на себе зобов'язань, у неї перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 76574,10 грн., з яких: 16091,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 57483,10 грн. заборгованості за процентами та 3000,00 грн. заборгованості за комісією, які позивач просив стягнути з відповідачки разом із сумою судових витрат, що складається із судового збору та витрат на правничу допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву в якій просив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала повністю, у задоволенні позову просила відмовити. Долучила до матеріалів справи копію рішення Новоодеського районного суду від 14.05.2025 року у справі №482/101/25, відповідно до якого, після розірвання шлюбу, їй залишено прізвище, що набуте у шлюбі - « ОСОБА_3 ».
Інформація про зміну прізвища відповідачки ОСОБА_2 на ОСОБА_4 також підтверджено витягом з реєстру територіальної громади №2025/014020365 від 24.09.2024 року, наданого суду виконкомом Сухоєланецької сільської ради при встановленні інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки, із якого вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_1 , як ОСОБА_4 .
У відзиві на позов відповідачка вказує, що позивачем не підтверджено належними доказами факту укладення кредитного договору з первісним кредитором, не долучено доказів про видачу їй кредитних коштів та відсутні докази направлення на її адресу повідомлення про відступлення права вимоги. Стверджує про незасвідчення позивачем копій документів, долучених до позовної заяви. Просить у позові відмовити.
У відповіді на відзив позивач, з посиланням на норми чинного законодавства, виклав свої доводи щодо спростування заперечень відповідачки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
19.05.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 5080037, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 20000,00 грн. (п. 1.2 Договору), строком на 30 днів з 19.05.2021 року по 18.06.2021 року (п.п. 1.3, 1.4 Договору), з процентами за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 1,7% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору), з комісією за надання кредиту у розмірі 3000,00 грн., яка нараховується за ставкою 15,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору).
Відповідно до п. 1.6 Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної(базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 16 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових Умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що порівнюється до письмової) згоди позичальника.
Пунктом 2.3. Договору визначено можливість пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1. Договору).
Зокрема згідно з п. 2.3.1.1. пролонгація на пільгових умовах:
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.Ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче: 3 дні - 3% комісії, 7 днів - 5% комісії, 15 днів - 10% комісії.
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
Відповідно до п. 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальник у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість дні, що залишились до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
При цьому зазначений договір, разом із анкетою-заявою на кредит підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ОСОБА_2 , відповідно до якої підписання договору відповідачкою відбулося шляхом проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором та відображено у процесі оформлення та розгляду заяви 5080037.
Факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 46626028 від 19.05.2021 року, за яким ТОВ «Мілоан» здійснило переказ коштів в сумі 20000,00 грн. на картку НОМЕР_1 *51.
Відповідно до інформації акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в Банку на ім'я ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано карту НОМЕР_3 , на яку в період з 19.05.2021 року по 23.05.2025 року було зараховано 20000,00 грн.
Відповідно до відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за період з 19.05.2021 року по 14.09.2021 року заборгованість ОСОБА_2 дорівнює 76574,10 грн., з яких: 16091,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 57483,10 грн. заборгованості за процентами та 3000,00 грн. заборгованості за комісією.
При цьому, судом встановлено, що нарахування процентів за період з 19.05.2021 року по 18.06.2021 року (в межах 30-ти денного строку кредитування) здійснено за відсотковою ставкою 1,7%, встановленою п. 1.5.2 Договору; в подальшому 18.06.2021 року, 03.07.2021 року та 09.07.2021 року, відповідачкою, у відповідності до п. 2.3.1.1. Договору, проведено оплату процентів, тіла кредиту та комісії за пролонгацію, чим двічі здійснено пролонгацію кредиту на пільгових умовах, до 16.07.2021 року, в період якої первинним кредитором здійснено нарахування відсотків за відсотковою ставкою 1,7%, встановленою п. 1.5.2 Договору та що відповідає умовам п. 2.3.1.1. Договору; далі за період з 17.07.2021 року по 14.09.2021 року (59 днів), у зв'язку з продовженням користування кредитними коштами, первинним кредитором проведено нарахування відсотків у відповідності до п. 1.3.1.2. за стандартною відсотковою ставкою 5%, визначеною в п. 1.6. Договору.
29.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 76-МЛ, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 76-МЛ від 29.09.2021 року до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 5080037 (номер у реєстрі 4199).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір № 5080037 від 19.05.2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи неналежне виконання відповідачкою зобов'язань за договором, позов підлягає задоволенню у повному обсязі, так-як доказів сплати заборгованості або спростування долучених позивачем розрахунків відповідачкою не надано, відсотки та комісія нараховані у визначені в договорі спосіб та строки, з врахуванням пролонгованого строку кредитування, і за встановленою відсотковою ставкою.
Заперечення відповідачки спростовуються матеріалами справи, так-як договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, факт перерахування їй кредитних коштів додатково підтверджений АТ КБ «ПриватБанк», а долучені до матеріалів справи докази засвідчені цифровим підписом представника позивача, при подачі позову через систему «Електронний суд», що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 29.07.2025 року. Інші доводи відповідачки не спростовують наявності заборгованості.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».
06.05.2025 року між адвокатським об'єднанням «Апологет» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0605.
Відповідно до акту № 2210 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 18.06.2025 року, вартість наданих адвокатським об'єднанням «Апологет» товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» послуг у справі про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості складає 7000,00 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд встановив, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають такі послуги як «усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договром; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі» мають організаційний характер та зводяться до формування правової позиції позивача та є складовою підготовки позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги, як окремі послуги.
У цій справі суд, враховуючи положення пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України та правові висновки щодо застосування цієї норми, які викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, з огляду на критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. за складання типової позовної заяви у малозначному спорі не є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи, оскільки ціна позову складає 76574,10 грн.
Тому, суд з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору вважає, що витрати на правничу допомогу мають бути відшкодовані у розмірі 4000,00 грн. за складання типової позовної заяви у малозначному спорі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 77-81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) заборгованість за договором про споживчий кредит № 5080037 від 19.05.2021 року, яка станом на 29.09.2021 року дорівнює 76574,10 (сімдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні 10 копійок) грн., з яких: 16091,00 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту, 57483,10 грн. заборгованості за процентами та 3000,00 грн. заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) 4000,00 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя В.М. Кічула