Справа № 438/1102/25 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.
Провадження № 22-ц/811/89/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
04 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді: Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Костюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 09 грудня 2025 року,
У липні 2025 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (в подальшому - «Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 20 січня 2022 року ОСОБА_2 уклав з АТ «Кредобанк» Кредитний договір № CL-348311, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах визначених кредитним договором повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту (в подальшому - «Кредитний договір»). Відповідно до Кредитного договору позичальник прийняв на себе обов'язок повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цим договором та додатковими угодами. Сума виданого кредиту - 49 779 грн. Місячний платіж 2 846 грн. Початкова відсоткова ставка 65,0 %. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором в сумі 152 306 грн. 70 коп. (в т.ч.: тіло кредиту - 49 665 грн. 24 коп., а 102 641 грн. 46 коп. - відсотки за користування кредитом (а.с. 1-4).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-348311 від 20.01.2022 року у розмірі 152 306 грн. 70 коп та 3 028 грн. понесених судових витрат (а.с. 97 - 99).
Дане рішення оскаржив представник відповідача - адвокат Дешко Я.О.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що «неможливість Позивача своєчасного погашення заборгованості викликана форс-мажорними обставинами, пов'язаними із воєнним станом в Україні, ускладненням працевлаштування та отриманням Відповідачем доходів, які покривають необхідні витрати» та вважає, що наданий відповідачем розрахунок не є належним та допустимим доказом у справі (а.с. 105-111).
Представник позивача надіслав до суду Відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просить апеляційний розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а.с. 153-179).
Апелянт та його представник, будучи своєчасно (06.02.2026 року) належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 144, 145), в судове засідання не з'явилися і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи - на підставі наявних у ній даних та доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
За змістом статті 178 ЦПК України, всі заперечення проти позову відповідачем викладаються у відзиві на позов, який і був поданий відповідачем до суду 02.12.2025 року (а.с. 81-83).
Судами встановлено, стверджується матеріалами справи (а.с. 6-18) та визнається самим відповідачем (апелянтом) те, що 20 січня 2022 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № CL-348311, відповідно до умов якого, Банк надав позичальнику кредит у розмірі 49 779 грн. на строк кредитування 60 місяців під 65 % річних. Договір підписано власноруч відповідачем.
Крім цього, матеріалами справи стверджується наступне.
Як убачається із графіку платежів за кредитним договором № CL-348311 від 20 січня 2022 року, який підписаний сторонами, до відома ОСОБА_2 доведений графік погашення заборгованості, інформація про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.
Відповідно до меморіальних ордерів №№3797598, 3797600, 3797596, 3797594, 3797591 від 20 січня 2022 року на рахунок відповідача ОСОБА_2 було зараховано кошти на загальну суму 49 779,00 грн.
Отже, позивач (Банк) свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором: наведені обставини відповідачем (апелянтом) не оспорюються та не заперечуються.
За змістом положень, які містяться у статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчує Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, які і видають сертифікат про такі обставини.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.
За змістом висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі № 912/750/22, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року (яким Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин та не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги з посиланням на наявність форс-мажорних обставин не можуть прийматися до уваги.
Відповідно до положень ЦК України, відповідальність за прострочення кредиту - це неустойка (штраф, пеня), однак Банк (як кредитор відповідача) саме з урахуванням дії воєнного стану неустойку (пеню, штрафи) відповідачу не нараховував і стягнення таких не є предметом позовних вимог.
Однак, чинне законодавство навіть у період дії воєнного стану не звільняє позичальника від зобов'язань щодо сплати тіла кредиту та відсотків за користування ним у відповідності до умов кредитного договору.
Конституційний Суд України у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України у рішенні від 22.06.2022 № 3-188/2020(455/20) вказав, що проценти за користування кредитом - це певна грошова сума, яку позичальник має сплатити кредитодавцеві за умовами кредитного договору, а кредитодавець відповідно має право вимагати сплати йому такої суми грошових коштів (процентів). Це право вимоги на отримання процентів за користування кредитом належить до майнових прав і підлягає вираженню в грошовому еквіваленті (абзац сьомий підпункту 6.2 пункту 6 мотивувальної частини рішення).
Крім того, Конституційний Суд України у абзаці п'ятому пункту 7 рішення також зробив висновок, що проценти, про які йдеться в приписах статті 1048 Кодексу, є складовим елементом плати за надану позику/кредит, що разом з основною сумою позики/кредиту становить загальну суму боргу, яку боржник повинен сплатити через визначений час після отримання позики/кредиту.
До зобов'язання за кредитним договором, зокрема, відноситься і зобов'язання зі сплати процентів, що прямо слідує з положень частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 та статті 1056-1 ЦК України.
Проценти за користування кредитом є зобов'язанням за кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям "основна сума заборгованості із зобов'язань за кредитом" (постанова Верховного Суду від 17 лютого 2023 року у справі №910/23042/16[1]).
Крім цього, згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог чи для задоволення їх лише частково) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року - 3 328 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 152 306 грн. 70 коп. заборгованості за Кредитним договором.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 152 306 грн. 70 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 152 306 грн. 70 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Бориславського міського суду Львівської області від 09 грудня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 04 травня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.