Справа № 569/10461/26
04 травня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі судді Балацької О.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
30 квітня 2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти заборону на відчуження спільного майна подружжя до моменту вирішення спірних питань між власниками щодо спільного нерухомого майна.
В обґрунтування заяви вказує, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 28.09.2012 по 23.11.2025. Під час шлюбу було набуте спільне нерухоме майно, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявник зазначає, що для запобігання здійснення протиправних дій щодо спільного нерухомого майна є необхідність у накладенні заборони на відчуження.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та її обґрунтування заявником, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Саме лише посилання заявника на можливість відчуження спірного майна без надання належних і допустимих доказів на підтвердження реальності такої загрози не може вважатися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
З матеріалів заяви не вбачається, щовідповідачем вчиняються будь-які дії, спрямовані на відчуження вказаного нерухомого майна, або що існує реальна, безпосередня та обґрунтована загроза його відчуження до вирішення спору по суті. Заявником не надано доказів на підтвердження наміру відповідача здійснити відчуження майна чи вчинення підготовчих дій до такого відчуження.
Крім того, заявником не подано до суду позовної заяви, а також не надано доказів звернення до суду з відповідним позовом чи наміру такого звернення у визначений законом строк, що також унеможливлює оцінку співмірності обраного заходу забезпечення позову із заявленими вимогами.
З наданих суду матеріалів убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2025 року шлюб між сторонами розірвано.
Під час перебування у шлюбі 13.01.2021 ОСОБА_2 придбала будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купілві-продажу.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказане майно належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Разом з тим, сам по собі факт реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_2 не свідчить про наявність реальної загрози його відчуження чи утруднення виконання можливого рішення суду в майбутньому.
Заявником не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності застосування саме такого заходу забезпечення позову, як заборона відчуження нерухомого майна, а також не доведено, яким чином невжиття вказаного заходу може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Суд також враховує, що застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження майна є втручанням у право власності особи, яке підлягає захисту законом, та може призвести до безпідставного обмеження прав власника на володіння, користування та розпорядження належним йому майном.
За відсутності належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу, його вжиття може спричинити порушення прав та законних інтересів відповідача, що є неприпустимим з огляду на принцип співмірності та баланс інтересів сторін.
Крім того, заявником не доведено наявності зв'язку між обраним заходом забезпечення позову та предметом можливих позовних вимог, а також не підтверджено, що саме такий захід є необхідним і достатнім для забезпечення ефективного захисту його прав.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, поданою без належного підтвердження необхідності застосування відповідних заходів та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 149-153, 353, 354 ЦПК України, суд,
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Рівненського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 04 травня 2026 року.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА