Справа № 156/1586/25
Провадження № 2/156/435/26
04 травня 2026 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Комзюк Н.Н.,
за участю секретаря судового засідання - Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТОВ «Юніт Капітал» звернулось через систему «Електронний суд» до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 69678,10 грн, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №173161 від 28.02.2025, укладеним між ТОВ «Кредіплюс» та ОСОБА_1 . Відповідач умови вказаного договору не виконав, у зв'язку з чим утворилась зазначена заборгованість, яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Заочним рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 26.02.2026 позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №173161 від 28.02.2025 у розмірі 69678,10 гривень, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 30.03.2026 задоволено заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 26.02.2026 по справі №156/1586/25 скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Представник відповідача адвокат Лукомська В.В. 08.04.2026 подала відзив на позовну заяву, у якому зазначала, що заборгованість за тілом кредиту, з урахуванням раніше сплачених відповідачем сум, становить 8249,05 грн (12173,11 грн - 1855,01 грн - 2069,05 грн), оскільки зарахування суми погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №162067 від 27.11.2024 у розмірі 24827,39 грн та 6529,50 грн заборгованості позичальника за комісією в загальну суму заборгованості за тілом кредиту є незаконним та необґрунтованим. З цих же підстав заборгованість за відсотками є завищеною та не підлягає до задоволення. Також, умови укладеного між сторонами кредитного договору, які передбачають сплату комісії за надання кредиту, а такої комісії з обслуговування кредиту, є нікчемними, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині. Таким чином, представник відповідача зазначала, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача та користь позивача лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8249,05 грн, а у іншій частині позовних вимог відмовити.
Від представника позивача ОСОБА_2 09.04.2026 надійшла відповідь на відзив, у якій вона підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Зазначала, зокрема, що відповідно до пункту 2.2.1 договору сторони погодили, що частина кредитних коштів (24827,39 грн) зараховується як погашення суми боргу існуючого кредитного зобов'язання між сторонами (взаємозалік), оскільки на момент укладення спірного договору у позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором № 162067 від 27.11.2024. Посилання сторони відповідача про незаконне нарахування комісії за надання та обслуговування кредиту є необґрунтованим, оскільки ці умови були погодженні сторонами у договорі. Позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов'язання, передбачені кредитним договором.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. У позові наявна заява про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Юніт Капітал».
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились. У відзиві на позовну заяву міститься заява розгляд справи за їх відсутності.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.77, 79, 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що 28.02.2025 між ТОВ ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредитний №173161.
У п.2.1 договору сторони узгодили, що кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов?язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п.2.6 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно із п.2.2.1 сума (загальний розмір) кредиту становить 43530,00 грн, який надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 24827,39 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №162067 від 27.11.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 12173,11 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 6529,50 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, що зазначений в п. 2.6 договору. Розмір процентної ставки незмінний. (п.2.3 договору).
Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за правління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п.2.4 договору).
Комісія за надання кредиту складає 6529,50 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника бо за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п.2.5 договору).
Загальний строк кредитування за цим договором складає 168 днів з 28.02.2025 (дата надання кредиту) по 15.08.2025. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом: 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів (п.2.6, 2.6.1 договору).
Договір підписано ОСОБА_1 в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 6ee45891, введеним 28.02.2025 о 08:47.
ОСОБА_1 також був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту та графіком платежів за договором.
На виконання ухвали суду від 30.12.2025 АТ «А-БАНК» листом від 06.01.2026 повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 у банку емітовано банківську картку № НОМЕР_2 . На рахунок ОСОБА_1 28.02.2025 надійшов переказ у розмірі 12173,11 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №676013_1_1699591.128 від 28.02.2025.
Тобто відповідач отримав кредитні кошти відповідно до умов договору.
Також, між ТОВ «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» 16.04.2025 укладено договір факторингу №16042025 відповідно до якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №173161 від 28.02.2025.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем надано належні і допустимі докази на підтвердження укладення 28.02.2025 між ТОВ ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредитний договір №173161. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст.638 ЦК України).
Також, позовна заява містить належні і допустимі докази на підтвердження того, що до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №173161 від 28.02.2025.
Слід зауважити, що сторона відповідача не заперечувала факту укладення даного кредитного договору, отримання кредитних коштів, а також отримання позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч.1 ст.1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Представник позивача вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав. При цьому, нарахування відсотків здійснювалось виключно первісним кредитором.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №173161 від 28.02.2025, а також розрахунку заборгованості, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 75678,10 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту у розмірі 39605,94 грн; відсотками у розмірі 29171,16 грн; комісії у розмірі 901,00 грн; штрафним санкціям у розмірі 6000,00 грн.
При цьому позивач не просить стягнути з відповідача заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 6000,00 грн.
Заперечуючи проти позову представник відповідача вказувала, що зарахування суми погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №162067 від 27.11.2024 у розмірі 24827,39 грн, а також 6529,50 грн заборгованості позичальника за комісією в загальну суму заборгованості за тілом кредиту є незаконним та необґрунтованим. Більше того, умови договору про нарахування комісій є нікчемними.
Однак такі твердження суперечать умовам укладеного між сторонами договору про споживчий кредитний №173161 від 28.02.2025, а також нормам Закону України «Про споживче кредитування».
Так, ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорі про споживчий кредитний №173161 від 28.02.2025 сторони погодили наступне - сума (загальний розмір) кредиту становить 43530,00 грн, який надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 24827,39 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №162067 від 27.11.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 12173,11 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 6529,50 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п.2.2.1 договору).
У п.5.5 спірного договору ОСОБА_3 засвідчив, що до моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту він ознайомився з публічною частиною, правилами, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів за кредитом, усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись їх умов.
Відповідач укладений кредитний договір не оспорював ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.
Окрім цього, за змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.
При укладенні договору сторони узгодили всі його істотні умови, зокрема спрямування кредитних коштів у розмірі 24827,39 грн на сплату заборгованості по іншому кредиту, а також сплату комісії за надання кредиту у розмірі 6529,50 грн, яка є складовою кредитного договору. Первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у повному обсязі, що не спростовано стороною відповідача, а тому відсутні підстави для висновку про необґрунтованість та незаконність зарахування цих сум до загальної заборгованості за кредитом.
Разом з цим, суд погоджується з твердженнями сторони відповідача щодо неправомірного нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту.
Як вже було зазначено, кредитор має право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Так, згідно договору про споживчий кредитний №173161 від 28.02.2025, за управління та обслуговування кредиту позичальник сплачує на користь кредитодавця комісію, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.
Відповідно до п.2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.
Разом з цим,у кредитному договорі не визначено конкретного переліку послуг, які надаються позичальнику у зв'язку з управлінням та обслуговуванням кредиту.
Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.
Таким чином, положення про нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту є нікчемним, а тому вимога про стягнення такої комісії у розмірі 901 грн задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредитний №173161 від 28.02.2025 у розмірі 68777,10 грн, з яких 39605,94 грн заборгованість за тілом кредиту (з врахуванням погашення відповідачем на загальну суму 3924,06 грн) та 29171,16 грн - заборгованість по процентах.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов?язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (68777,10 грн (розмір задоволених вимог) х 100 % / 69678,10 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 98,70% задоволених вимог; 2422,40 грн х 50,15%/100 = 2390,90 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача зазначала, що розмір витрат позивача на правничу допомогу є неспівмірним, завищеним та не відповідає розумності, об'єму виконаної роботи. Окрім цього, позовна заява не містить доказів про оплату за надану правничу допомогу, а тому вимога про стягнення цих витрат не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., суд враховує наступне.
За ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до позову договір про надання правничої допомоги 10/09/25-02 від 10.09.2025, укладений з АБ «Соломко та партнери», додаткову угоду №25771372582 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги 10/09/25-02 від 10.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг №10/09/25-02 від 10.09.2025, довіреність на ім'я адвоката - Соломко О.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Соломка О.В.
З акта прийому-передачі наданих послуг вбачається, що вартість складання позовної заяви становить 5000 грн, вартість вивчення матеріалів справи 1000 грн, підготовка адвокатського запиту 500 грн, підготовка клопотання про витребування доказів 500 грн.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Вищенаведені документи оцінюються судом, як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
За наслідками розгляду цієї справи позовні вимоги судом задоволено на 98,70%, отже судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 6909,00 грн (7000,00 х 98,70%/100 = 6909,00).
Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зроблено висновки про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18, про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17). Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 07.02.2022 у справі № 910/20792/20.
Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
З огляду на викладене вище, суд вважає наявними підстави для відмови у відшкодування за рахунок відповідача повністю всієї суми заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на невідповідність таких витрат вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.
Таким чином суд, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат та враховуючи обсяг наданих послуг та виконаних робіт, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат до 2000,00 гривень.
Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №173161 від 28.02.2025 у розмірі 68777,10 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2390,90 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43541163.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.Н. Комзюк