154/5120/25
2/154/464/26
24 квітня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючої судді Кусік І.В.
за участю:
секретаря судового засідання Редько В.В.,
відповідачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача Семенюка Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №23.06.2025-100001015 від 23.06.2025 в розмірі 9300 гривень.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 23.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23.06.2025-100001015, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 3000 гривень строком на 140 днів.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 18.12.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 9300 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 грн., заборгованості за процентами - 4200 грн., комісії, пов'язаної з наданням кредиту - 600 грн., неустойки - 1500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Споживчий центр» вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.
28 січня 2026 року ухвалою судді позову заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05.03.2026 року від представника відповідача адвоката Семенюка Р.А. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якої позов визнав лише в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 3000 грн. Вважає, що положення спірного кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168. Відтак, зазначає, що позовна вимога про стягнення 600 грн. комісії за надання кредиту є безпідставними. Окрім того, зазначає, що згідно п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦПК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Таким чином, вимога про стягнення неустойки у розмірі 1500грн. є безпідставною.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача, просив позов задоволити з викладених у ньому підстав.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Семенюк Р.А. у судовому засіданні заявили про часткове визнання позову у розмірі 3000 грн., повністю підтримавши відзив на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторони відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно пункту 1 частини 2статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог статей 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що 23.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23.06.2025-100001015 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно умов кредитного договору № 23.06.2025-100001015 від 23.06.2025 року, сума кредиту становить 3000 грн. строком на 140 днів, із сплатою процентної ставки у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом; комісія, пов'язана з наданням кредиту - 600 грн., яка нараховується у день видачі кредиту. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка - 0.87%. Неустойка: 30 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
На виконання умов договору відповідач 23.06.2025 18:38:10 год отримав кредитні кошти в розмірі 3000 грн шляхом перерахування їх фінансовою установою на його банківський рахунок за допомогою системи LIQPAY на картковий рахунок відповідача, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 781710201, призначення платежу: Видача за договором кредиту №23.06.2025-100001015, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», вих. № 1-1212 від 12.12.2025 року, та зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені договором та додатками до нього.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором.
Однак, відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув наданий кpeдит в строк та на умовах, передбачених договором.
Згідно довідки-розрахунку станом на 10.03.2026 року у відповідача перед позикодавцем утворилась заборгованість в розмірі 9300 грн., яка складається з: 3000 грн основний борг; 4200 грн проценти; 600 грн комісія за надання; 1500 грн неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 23.06.2025 по 09.11.2025 року.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).
Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшла ідентифікацію, погодилася на запропоновані умови кредитування, скористалася кредитом, погодилася на здійснення 10 платежів на його погашення.
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергового платежу позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору ( частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Оскільки відповідач порушила взяті на себе зобов'язання щодо сплати кредиту черговими платежами, позивач правомірно, окрім тіла кредиту, просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
На підставі наданих доказів суд встановив, що позивач за кредитним договором № 23.06.2025-100001015 від 23.06.2025 року проводив нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах обумовленого договорами строку кредитування (140 днів до 09.11.2025 року) і за ставками, які відповідають як умовам Договору (1% в день), так і вимогам частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023 року.
Також є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії з огляду на таке.
Умовами кредитного договору № 23.06.2025-100001015 від 23.06.2025 року передбачено нарахування комісії, пов'язаної з наданням кредиту яка, складає 20 % від суми кредиту, становить 600 гривень (п.7 Заявки до Договору).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням кредиту.
Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.
Сплата комісії в розмірі 600 грн передбачена умовами договору № 23.06.2025-100001015 від 23.06.2025 року є складовою загальних витрат за кредитом.
За приписами ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 7800 гривень, у тому числі: тіло кредиту- 3000 грн., проценти - 4200 грн., комісії, пов'язані з наданням кредиту- 600 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги суд задовольнив частково у розмірі 7800 грн, у той час коли позов було заявлено у розмірі 9300 грн., тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2031,69 гривень (2422,40х7800/9300).
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 141, 247, 265, 268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 263, 530, 536, 626-628, 639, 1046-1048, 1050 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського,133-А, м. Київ, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.06.2025-100001015 від 23.06.2025 року у розмірі 7800 (сім тисяч вісімсот) гривень, у тому числі: тіло кредиту- 3000 грн., проценти - 4200 грн., комісії, пов'язані з наданням кредиту- 600 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2031 (дві тисячі тридцять одна) грн. 69 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 04 травня 2026 року.
Суддя Ірина КУСІК