справа № 991/3199/26
провадження № 11-сс/991/282/26
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеокоференції),
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.04.2026 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, -
14.04.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга, яку передано судді-доповідачу 20.04.2026 року та цього ж дня призначено до розгляду.
1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погоджене прокурором САП ОСОБА_8 , та продовжено на 60 днів строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, з визначенням застави у розмірі 8 000 512 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи, а також у зв'язку з істотним порушенням вимог КПК України та неповнотою судового розгляду. Наголошує на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_10 підозри, оскільки з її змісту та наданих до клопотання матеріалів неможливо встановити, що ОСОБА_10 мав спільній умисел з іншими підозрюваними на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва. Крім того, матеріали клопотання не містять доказів, що ОСОБА_7 звертався до КМДА із заявами про отримання у власність або користування спірних земельних ділянок. При цьому, земельні ділянки, якими він нібито мав намір заволодіти, не були зареєстровані у встановленому законом порядку, тобто не є об'єктом земельних правовідносин, а відтак, не є об'єктом злочинних посягань. Також, наголошує на відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, ризик переховування відсутній, оскільки ОСОБА_7 обізнаний про кримінальне провадження з лютого 2025 року, і за цей час не вчинив жодних дій, які б свідчили про наявність цього ризику. ОСОБА_7 інкриміновано роль пособника, а не організатора чи виконавця, що істотно знижує можливу суворість покарання і спростовує твердження сторони обвинувачення про високу ймовірність його втечі. Ризик тиску на свідків у провадженні також відсутній, оскільки всі свідки допитані у 2023-2024 р.р. Доводи сторони обвинувачення про існування ризику продовження вчинення розслідуваних злочинів теж є необґрунтованими з огляду на висновки слідчих суддів та суду апеляційної інстанції про його відсутність під час розгляду попередніх клопотань сторони обвинувачення. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то сторона обвинувачення не вказала жодних прізвищ і посад, які б могли сприяти ОСОБА_7 у перешкоджанні проведенню об'єктивного розслідування. Також, захисник наголошує на непомірності застави, визначеної оскаржуваною ухвалою, без належного обґрунтування її розміру та аналізу доходів підозрюваного.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Додатково наголосив на необґрунтованості підозри та відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також непомірності визначеного слідчим суддею розміру застави. Просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу слідчого судді.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника та наголосив на непомірності розміру застави, оскільки у його родини немає 8 млн. грн. для її сплати.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Зазначив, що стороною обвинувачення надано докази на підтвердження причетності ОСОБА_7 до незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва поза процедурою земельних торгів з метою їх подальшої забудови, вчинених у співучасті з іншими підозрюваними. Вважає, що підозра є обґрунтованою, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, детально оцінені слідчим суддею та підтверджуються матеріалами клопотання.
3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_12 , депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_13 , депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_14 , перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_15 , заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16 , а також ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв'язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об'єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_11 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_11 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.
Водночас, до реалізації злочинного механізму (проекту «Торгівля») із заволодіння вищевказаними земельними ділянками як співучасники долучилися ОСОБА_21 та довірена і підконтрольна йому особа - ОСОБА_7 .
При цьому, згідно розподілених ролей ОСОБА_7 , будучи пособником у заволодінні земельними ділянками, здійснював фінансування та контроль фізичних осіб, які реєстрували на себе право власності на неіснуючі об'єкти нерухомості, які начебто побудовано до 05.08.1992 року. Крім того, ОСОБА_7 виступав директором ТОВ «В-6» та ТОВ «Маякоф», на адресу яких начебто продавалися або вносилися до їх статутного капіталу підконтрольними співучасникам особами, а також номінальними власниками товариств, неіснуючі будівлі, здійснював фінансування та контроль самочинного будівництва нежитлових будівель на земельних ділянках, якими намагалися заволодіти співучасники.
Внаслідок своєчасного втручання правоохоронних органів вдалося запобігти реалізації злочинного плану по незаконному заволодінню земельними ділянками поза процедурою земельних торгів. Зокрема, члени злочинної організації або підконтрольні їм особи планували оформити права на ці ділянки через нібито наявні на них об'єкти нерухомості, які або не існували взагалі, або були неправомірно визнані такими, що збудовані до 05.08.1992 року. Завдяки вчасному припиненню цих дій не допущено незаконного вибуття земель з комунальної власності м. Києва, що могло спричинити територіальній громаді м. Києва збитки на загальну суму 19 570 000 грн.
09.12.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалюючи рішення про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у клопотанні. Крім того, дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно вплинути на свідків у провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні детектива обставини виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою.
Разом з тим, розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчим суддею зменшено до 8 000 512 грн. При цьому, враховано, що з моменту застосування запобіжного заходу та до цього часу підозрюваний коштів у визначеному раніше розмірі 10 млн. грн. не вніс, а також врахована загальна тривалість досудового розслідування даного провадження (з 2023 року). На думку слідчого судді, обраний ним розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам провадження, тощо.
У випадку внесення застави, на підозрюваного покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
4. Мотиви суду.
4.1. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб. Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду. Також слід враховувати, що повідомлення про підозру - це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про їх достатність, аби стверджувати про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого злочину.
З таким висновком цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах справи докази на предмет достатності їх для повідомлення про підозру, та зроблено висновок про її обґрунтованість.
Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру, а зібрані докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідного злочину.
При цьому, колегія суддів враховує, що обґрунтованість обставин, викладених у пред'явленій ОСОБА_7 підозрі, перевірялася колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час розгляду апеляційних скарг сторони захисту на ухвалу слідчого судді від 10.12.2025 р. про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави (справа № 991/12719/25) та на ухвалу слідчого судді від 12.02.2026 р. про зміну запобіжного заходу (справа № 991/1006/26). Зокрема, апеляційною інстанцією вже надавалась оцінка доводам захисту про відсутність доказів існування спільного умислу ОСОБА_7 з іншими підозрюваними на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва та про відсутність у повідомленні про підозру посилання на певні обставини, які підлягають доказуванню, та наголошувалось, що подібні аргументи можуть бути предметом перевірки з наданням їм відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування, оскільки на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.
Враховуючи викладені висновки та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим - відсутні.
4.2. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.
Колегія суддів звертає увагу, що доводи сторони захисту про відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, перевірялись колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час розгляду апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді від 10.12.2025 р. про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави (справа № 991/12719/25) та на ухвалу слідчого судді від 12.02.2026 р. про зміну йому запобіжного заходу (справа № 991/1006/26).
Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, слідчим суддею вчергове були враховані, з чим погоджується і колегія суддів, відомості про офіційний дохід підозрюваного та його дружини, належність йому на праві приватної власності земельних ділянок, наявність значних часток у статутних капіталах ряду юридичних осіб та наявність значних активів у вигляді юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_7 , що уможливлює його тривале переховування. Також, у контексті зазначеного ризику колегія суддів враховує той факт, що 13.03.2025 року до ЄРДР внесено відомості за ч. 3 ст. 332 КК України, зокрема за фактом вчинення невстановленими особами, у тому числі ймовірно організованою групою, незаконних дій, спрямованих на незаконне переправлення громадянина України ОСОБА_11 через державний кордон України. Отже, ОСОБА_7 для нелегального перетину кордону з метою переховування може скористатись зв'язками та можливостями для виїзду за кордон, наявними у організатора злочину - ОСОБА_11 , який з огляду на дані в ЄРДР, виїхав за межі території України поза офіційними пунктами пропуску та без проходження митного контролю. При оцінці наявності цього ризику колегія суддів враховує, що суворість передбаченого покарання, хоча і не може бути визначальним фактором, все ж є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги захисту про відсутність ризику переховування відхиляються.
Оцінюючи ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків у провадженні, колегія суддів враховує, що з огляду на зміст повідомлення про підозру та докази, якими вона обґрунтована, ОСОБА_7 контролював та координував діяльність значної кількості осіб, які супроводжували реалізацію проекту «Торгівля», зокрема: юристів, бухгалтерів, номінальних засновників та керівників товариств, серед яких ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , надаючи їм вказівки щодо вчинення конкретних дій. Крім того, наявні відомості про діяльність учасників злочинної організації із залученням ОСОБА_7 до підкупу службових осіб державних органів за вчинення дій в інтересах злочинної організації та до забезпечення своєї подальшої злочинної діяльності і унеможливлення її викриття, а також відомості щодо матеріального заохочення учасників злочинної організації, які є службовими особами, для забезпечення їх лояльності, вмотивованості та оплати їх участі у спільних проектах.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника про відсутність вказаного ризику з посиланням на те, що всі свідки допитані, оскільки можливість здійснення підозрюваним спроб впливу на свідків у майбутньому не виключається, адже судом братимуться до уваги лише показання, надані під час розгляду справи по суті.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення вчинені у співучасті з іншими особами, зокрема, і наразі з невстановленими, тому він може координувати свою процесуальну поведінку з ними, а також з іншими підозрюваними з метою уникнення відповідальності. Крім того, колегія суддів враховує, що в ході досудового розслідування встановлено відомості щодо наявності у співучасників злочинної організації неформальних зав'язків у правоохоронних органах, завдяки яким вони у позапроцесуальний спосіб отримують інформацію, що становить таємницю досудового розслідування, в тому числі щодо запланованих відносно них слідчих дій.
Оцінюючи наведені ризики, колегія суддів наголошує, що стороною захисту не надано доказів суттєвого зменшення або відсутності цих ризиків. Натомість, посилання на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, які у достатній мірі переконують колегію суддів у їх наявності.
4.3. Щодо неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.
За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам провадження та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки наявність певних соціальних зв'язків підозрюваного за місцем його проживання в Україні, зокрема, роботи та родини, з урахуванням відомостей про його майновий стан, не є достатньо міцними, аби утримати від реалізації встановлених ризиків, зокрема, переховування.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема і ті, які визначені ч. 1 ст. 178 КПК України.
За результатами розгляду клопотання колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків. Крім того, в апеляційній скарзі захист не порушує питання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді поруки, особистого зобов'язання чи домашнього арешту, натомість, просить зменшити розмір застави, а відтак, колегія суддів не вдається до додаткової оцінки обставин, що стосуються вирішення даного питання.
4.4. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру застави.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваного визначеного розміру застави, колегія суддів виходить з такого.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Як вбачається зі змісту клопотання, злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, є особливо тяжким. При цьому, вказаний злочин у відповідності до примітки ст. 45 КК України відноситься до корупційних.
При визначенні ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 8 000 512 грн. слідчий суддя врахував, що з моменту застосування до підозрюваного попереднього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативною заставою в розмірі 10 млн. грн., визначеного ухвалою слідчого судді від 12.02.2026 р., та до цього часу підозрюваний коштів у визначеному вище розмірі не вніс. Більше того, він утримується під вартою вже більше чотирьох місяців.
Оцінюючи розмір визначеної слідчим суддею застави в контексті доводів апеляційної скарги про її непомірність, колегія суддів також враховує, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , за умови його доведеності, має особливу суспільну небезпеку, позаяк стосується участі у створеній ОСОБА_11 злочинній організації, основною метою якої було заволодіння інвестиційно привабливими земельними ділянками територіальної громади м. Києва поза процедурою земельних торгів шляхом передачі права на них підконтрольним та пов'язаним особам, а вчинення цих злочинів відбувалося під час воєнного стану.
Керуючись своїм внутрішнім переконанням, що сформовано на підставі досліджених матеріалів провадження, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 особливо тяжкого корупційного злочину, доведеність існування трьох ризиків, виходячи з принципу збереження балансу інтересів сторін кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що визначена слідчим суддею застава у розмірі у розмірі 8 000 512 грн., з урахуванням зменшення її майже на 2 млн. грн.., з одного боку буде утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Наведене спростовує доводи захисту про неврахування слідчим суддею конкретних обставин даного провадження, особи підозрюваного та його майнового стану. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави.
5.Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри, а також про необхідність визначення іншого розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин даного кримінального провадження, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та відсутність ризиків, під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.04.2026 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4