Справа № 991/3401/26
Провадження №11-сс/991/303/26
04 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 квітня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 квітня 2026 року відмовлено у задоволені скаргиОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 квітня 2026 року, зазначену ухвалу скасувати, постановити нову, якою зобов'язати уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури внести до ЄРДР відомості за його заявою від 07 квітня 2026 року.
Належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду учасники до зали суду не з'явилися, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає апеляційному розгляду.
Вислухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
14 квітня 2026 року слідчим суддею постановлено оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 .
Згідно з вимогами ч.2 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Відповідно до положень ч.1. ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням положень п.3 ч.2 ст. 395 КПК України, строк подачі апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 квітня 2026 року для ОСОБА_5 обчислюється з дня оголошення вказаного рішення, і останнім днем подачі апеляційної скарги був понеділок 20 квітня 2026 року.
При цьому 17 квітня 2026 року, в межах строку на апеляційне оскарження ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення слідчого судді від 14 квітня 2026 року. За результатами розгляду цієї скарги ОСОБА_5 було відмовлено в її задоволенні, з наведенням ґрунтовних мотивів такої відмови.
22 квітня 2026 року ОСОБА_5 повторно звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу з проханням поновити строк на її оскарження з посиланням на те, що отримав повний текст оскаржуваної ухвали лише 17 квітня 2026 рок.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду встановлену у постанові від 27 травня 2019 року (справа №461/1434/18, провадження № 51-6470 кмо18), в якій зазначено, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Зважаючи на те, що скаржник звернувся до апеляційного суду зі скаргою шляхом подання її електронною поштою 22 квітня 2026 року, тобто після ознайомлення з повним текстом судового рішення, зазначене є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, звертаючись повторно з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді від 14 квітня 2026 року ОСОБА_5 просить про перегляд судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до положень п.9 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства. Повторний перегляд ухвали судом апеляційної інстанції суперечитиме закріпленим у ст.2 КПК України завданням кримінального провадження.
За змістом пункту 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/39, правова певність (юридична визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду справи в суді.
Слід зазначити, що в ухвалі Апеляційної палати від 20 квітня 2026 року містяться вичерпні мотиви законності та обгрунтованості ухвали слідчого судді від 14 квітня 2026 року. Отже, повторний (з тих самих підстав) розгляд цього питання призведе до порушення принципу res judicata як складової принципу верховенства права, відповідно до якого остаточне рішення суду, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, 28.11.1999, § 61, 62).
У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, але й в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов'язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності - остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанова від 21 лютого 2020 року у справі № 813/2646/18).
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Враховуючи, що питання законності ухвали слідчого судді від 14 квітня 2026 року вже вирішено ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 квітня 2026 року, а доводи апеляційної скарги, поданої після ознайомлення з повним текстом і мотивами оскаржуваного рішення не спростовують правильних висновків слідчого судді, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_5 , поданою 22 квітня 2026 року.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2, 9, 405, 422 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання ОСОБА_5 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 квітня 2026 року.
Провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 квітня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - закрити.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3