Рівненський апеляційний суд
Іменем України
28 квітня 2026 року м. Рівне
Справа № 161/17222/23
Провадження № 11-кп/4815/395/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
захисників - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
представника юридичної особи ТОВ «Верба-ВВ» - ОСОБА_13
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Волинської обласної прокуратури ОСОБА_14 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12021030000000333 від 23.11.2021 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, має на утриманні н/л дітей, не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Яєчковичі Іванівського району Брестської області Республіки Білорусь, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, одруженої, має на утриманні н/л дітей, не судимої,
- обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Червища Камінь-Каширського району Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України, не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с.Замшани, Ратнівського району, Волинської області, проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 , громадянки України, не судимої,
-обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 209 КК України;
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2025 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 358, ч. 2 ст. 209 КК України та виправдано, на підставі п. 3 ч.1 ст.373 КПК України; ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України та виправдано, на підставі п. 3 ч.1 ст.373 КПК Україн; ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 358, ч. 2 ст. 209 КК України та виправдано, на підставі п. 3 ч.1 ст.373 КПК України; ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч.1 ст.373 КПК України; ОСОБА_10 визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 209 КК України та виправдано, на підставі п. 3 ч.1 ст.373 КПК України.
Провадження щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Верба-ВВ» закрито, у зв'язку з ухваленням виправдувального вироку відносно уповноваженої особи юридичної особи ОСОБА_10 .
Вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи в сумі 33113,92 грн., віднесено за рахунок Державного бюджету України.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду від 15.01.2024 року.
Відповідно до обвинувального акта органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він в період з 22.03.2021 року по 15.04.2021 року, діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, створили 25 товарно-транспортних накладних, відповідно до яких ОСОБА_6 нібито поставив ТОВ «Верба-ВВ» пиломатеріал обрізний породи сосна, що не відповідає дійсності, так як зазначені в них факти перевезень пиломатеріалу від села Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області до території, де здійснює свою діяльність ТОВ «Верба-ВВ» та знаходиться за адресою Волинська область, Ковельський район, с. Любитів, вул. Вокзальна, 9, не здійснювались, а тому фактично вказані правочини між ОСОБА_6 та ТОВ «Верба-ВВ» не вчинялися.
В подальшому, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, розуміючи той факт, що він підписав завідомо підроблені 25 товарно-транспортних накладних, на підставі яких в період з 22.03.2021 року по 19.04.2021 року спочатку набув майно - грошові кошти в сумі 3601546 грн., достовірно знаючи, що вказані грошові кошти повністю одержані злочинним шляхом внаслідок вчинення підробки товарно-транспортних накладних, а в подальшому розпорядився ними шляхом зняття грошових коштів на загальну суму 2877750 грн., перебуваючи у приміщенні відділення банку «А-Банк», що знаходиться в м. Луцьк Волинської області, тобто легалізував (відмив) майно, одержане злочинним шляхом.
Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вона в період з 20.04.2021 року по 12.05.2021 року, діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, створили 21 товарно-транспортну накладну, відповідно до яких ОСОБА_7 нібито поставила ТОВ «Верба-ВВ» пиломатеріал обрізний породи сосна, що не відповідає дійсності, так як зазначені в них факти перевезень пиломатеріалу від села Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області до території, де здійснює свою діяльність ТОВ «Верба-ВВ» та знаходиться за адресою Волинська область, Ковельський район, с. Любитів, вул. Вокзальна, 9, не здійснювались, а тому фактично вказані правочини між ОСОБА_7 та ТОВ «Верба-ВВ» не вчинялися.
В подальшому, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, розуміючи той факт, що вона підписала завідомо підроблені 21 товарно-транспортну накладну, на підставі яких в період з 21.04.2021 року по 18.05.2021 року спочатку набула майно - грошові кошти в сумі 3 200 000 грн., достовірно знаючи, що вказані грошові кошти повністю одержані злочинним шляхом внаслідок вчинення підробки товарно-транспортних накладних, а в подальшому розпорядилася ними шляхом зняття грошових коштів на загальну суму 3 980 000 грн., перебуваючи у приміщеннях відділення банку «А-Банк», що знаходиться в м. Луцьк Волинської області, тобто легалізувала (відмила) майно, одержане злочинним шляхом.
Також ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він в період з 21.05.2021 року по 14.06.2021 року, діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, створили 27 товарно-транспортних накладних, відповідно до яких ОСОБА_8 нібито поставив ТОВ «Верба-ВВ» пиломатеріал обрізний породи сосна, що не відповідає дійсності, так як зазначені в них факти перевезень пиломатеріалу від села Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області до території, де здійснює свою діяльність ТОВ «Верба-ВВ» та знаходиться за адресою Волинська область, Ковельський район, с. Любитів, вул. Вокзальна, 9, не здійснювались, а тому фактично вказані правочини між ОСОБА_8 та ТОВ «Верба-ВВ» не вчинялися.
В подальшому, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, розуміючи той факт, що він підписав завідомо підроблені 27 товарно-транспортних накладних, на підставі яких в період з 21.05.2021 року по 14.06.2021 року спочатку набув майно - грошові кошти в сумі 3 300 000 грн., достовірно знаючи, що вказані грошові кошти повністю одержані злочинним шляхом внаслідок вчинення підробки товарно-транспортних накладних, а в подальшому розпорядився ними шляхом зняття грошових коштів на загальну суму 4 450 000 грн., перебуваючи у приміщенні відділення банку «А-Банк», що знаходиться в м. Луцьк Волинської області, тобто легалізував (відмив) майно, одержане злочинним шляхом.
Крім того, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він в період з 14.06.2021 року по 30.06.2021 року, діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, створили 21 товарно-транспортну накладну, відповідно до яких ОСОБА_9 нібито поставив ТОВ «Верба-ВВ» пиломатеріал обрізний породи сосна, що не відповідає дійсності, так як зазначені в них факти перевезень пиломатеріалу від села Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області до території, де здійснює свою діяльність ТОВ «Верба-ВВ» та знаходиться за адресою Волинська область, Ковельський район, с. Любитів, вул. Вокзальна, 9, не здійснювались, а тому фактично вказані правочини між ОСОБА_9 та ТОВ «Верба-ВВ» не вчинялися.
В подальшому, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, розуміючи той факт, що він підписав завідомо підроблені 21 товарно-транспортну накладну, на підставі яких в період з 15.06.2021 року по 02.07.2021 року спочатку набув майно - грошові кошти в сумі 3 800 000 грн., достовірно знаючи, що вказані грошові кошти повністю одержані злочинним шляхом внаслідок вчинення підробки товарно-транспортних накладних, а в подальшому розпорядився ними шляхом зняття грошових коштів на загальну суму 4 300 900 грн., перебуваючи у приміщенні відділення банку «А-Банк», що знаходиться в м. Луцьк Волинської області, тобто легалізував (відмив) майно, одержане злочинним шляхом.
Також ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що вона, будучи тимчасово виконуючою обов'язки директора ТОВ «Верба-ВВ», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, на підставі завідомо підроблених товарно-транспортних накладних в період з 24.02.2021 по 02.07.2021 року здійснила в інтересах ТОВ «Верба-ВВ» фінансові операції щодо переказу грошових коштів на загальну суму 16 351 546 грн. на рахунки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , в результаті чого вони набули майно, одержане злочинним шляхом внаслідок вчинення підробки товарно-транспортних накладних, тобто легалізували (відмили) майно, одержане злочинним шляхом.
В поданій апеляційній скарзі прокурор покликається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання винних у скоєнні кримінальних правопорушень осіб.
Вказує, що суд невірно оцінивши обставини провадження не надав оцінку ряду письмових доказів, не розкрив їхнього змісту та реальних фактичних даних, які мають значення для прийняття об'єктивного рішення у кримінальному провадженні, а також виклав у судовому рішенні формально та неповно інформацію, отриману в ході тимчасового доступу до речей і документів, які знаходились в розпорядженні ПАТ «ВФ Україна», ПАТ «Київстар» про сеанси зв'язку водіїв, в розпорядженні АТ «Кредобанк», АТ АБ «Укргазбанк» про рух грошових коштів по банківських рахунках ТОВ «Верба -ВВ», в розпорядженні АТ «Універсал Банк», АТ «Акцент-Банк» про рух грошових коштів по банківських рахунках ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та про зняття ними грошових коштів через каси банку, хоча кожен із них зокрема та в сукупності усі разом, не відповідають висновкам суду, викладеним у вироку.
Зазначає, що суд неправильно визнав недопустимим доказом висновок аналітичного дослідження від 29.10.2021 року № 87/03-20-08-11/39231747; відповідь начальника відділу кримінального аналізу від 05.01.2023 року № 11/33/01-2023 з доданою інформацією з інформаційної підсистеми «Гарпун» ІКС ІПНП та відповідь від 03.08.2023 року № 748/33/01-2023 з доданою інформацією з інформаційної підсистеми «Гарпун» ІКС ІПНП; протокол обшуку від 15.06.2023 року та ін. докази.
Вважає, що суд при наявності належних та допустимих доказів винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню та не притягнув їх до відповідальності за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України.
Просить вирок Луцького міськайонного суду Волинської області від 30.06.2025 року скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати обвинувачених винними у вчиненні інкримінованих злочинів. Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч.2 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна. Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч.2 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна. Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч.2 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна. Призначити ОСОБА_9 покарання за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч.2 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна. Призначити ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна.
Відповідно до ст.ст. 96-3-96-7 КК України застосувати до юридичної особи ТОВ «Верба-ВВ» заходи кримінально-правового характеру у виді штрафу в розмірі 20 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ст.96-1, 96-2 КК України застосовувати спеціальну конфіскацію та стягнути в дохід держави грошову суму, що відповідає вартості майна, одержаного злочинним шляхом -16 351 546 грн.
Повторно дослідити відповідні докази.
В поданих запереченнях захисник ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_10 зазначає, що викладені в апеляційній скарзі твердження прокурора не заслуговують на увагу.
Вказує, що аналіз доказів у їх сукупності дозволяє дійти висновку про відсутність об'єкта і предмета злочину, передбаченого ч.2 ст. 209 КК України.
Вважає, що вирок суду відповідає вимогам закону щодо його змісту.
Просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в письмових поясненнях виклав доводи незгоди з апеляційною скаргою прокурора і просить залишити вирок суду першої інстанції без зміни.
Представник ТОВ «Верба-ВВ» ОСОБА_13 в запереченнях на апеляційну скаргу прокурора зазначив про її необґрунтованість і безпідставність доводів та просить відмовити в її задоволенні, а вирок суду першої інстанції залишити без змін.
В задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів в порядку ч.3 ст. 404 КПК України відмовлено за безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинувачених і їх захисників та представника ТОВ «Верба-ВВ», які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами, оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному й неупередженому дослідженні під час судового розгляду з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку.
Вмотивованим є судове рішення, у якому наведені пояснення (мотиви), чому суд вважає ту або іншу обставину доведеною чи недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок.
Вмотивованість судового рішення забезпечується не лише наявністю у ньому мотивувальної частини, а й наведенням у ній оцінки та відповіді на кожен доречний, важливий і вирішальний аргумент сторони судового провадження.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема, у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001 року, зазначено, що вмотивованість судового рішення пов'язана з належним здійсненням правосуддя, тобто у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Неухильне дотримання передбачених законом вимог є неодмінною умовою повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження, правової оцінки доказів і встановлення істини по ньому з прийняттям правильного і справедливого рішення.
Згідно положень ст. 374 КПК України вирок є видом судового рішення, яке складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин, кожна із яких містить певне коло питань, але це частина єдиного процесуального рішення, в якому кожна попередня частина цього рішення обумовлює наступну.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному обвинуваченому право, у тому числі, бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що підпункт «а» п. 3 ст. 6 Конвенції надає підсудному право бути поінформованим не лише про «причину» обвинувачення, тобто про дії, які він нібито вчинив і на яких ґрунтується звинувачення, але й також «природу» звинувачення, тобто юридичну кваліфікацію, надану цим діям. Крім того, Високий суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що в кримінальному провадженні надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду в цілому (рішення ЄСПЛ у справах «Девеер проти Бельгії», «Маттоціа проти Італії», «Пеєв проти Болгарії, «Пелісьє та Сассі проти Франції»).
Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у його вчиненні.
Так, мотивувальна частина вироку повинна відповідати вимогам, передбаченим п.1 ч.3 ст. 374 КПК України, зокрема, у разі визнання особи виправданою, зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
У мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів, навести докази для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін.
Висновки у судовому рішенні повинні прямо випливати з аргументації, а також бути чіткими, тобто не допускати неоднозначного тлумачення. Також важливо враховувати, що недостатньо лише цитувати законодавчі положення, а потім приймати рішення. Суддя повинен послідовно поєднувати закон з фактами у справі і наводити чіткі аргументи, яким чином було вирішено справу у конкретному випадку.
Проте судом першої інстанції зазначені вимоги закону належним чином дотримано не було.
Приймаючи рішення про виправдання обвинувачених на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, судом зазначено, що сукупність досліджених доказів не дає можливість поза розумним сумнівом підтвердити версію сторони обвинувачення про причетність обвинувачених до інкримінованих їм кримінальних правопорушень, в тому числі позицію про внесення завідомо неправдивих відомостей до транспортних накладних, не здійснення перевезень транспортними засобами із причепами до території, де здійснює свою діяльність ТОВ «Верба-ВВ» та відсутність відомостей про придбання лісоматеріалів, що тягне за собою висновок про фактичне не вчинення правочинів між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ТОВ «Верба-ВВ». Обвинувачення, яке зазначене в обвинувальному акті, суд вважає недоведеним, так як воно не обґрунтовано достатніми доказами, які б підтверджували винуватість особи поза розумним сумнівом. Докази сторони обвинувачення не є беззаперечними, не доводять винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України та ч.2 ст.209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК України, що вказує на відсутність складу злочину, поза розумним сумнівом, а тому усі сумніви тлумачаться судом на користь обвинувачених.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки в основу таких висновків судом покладено показання самих обвинувачених і деяких свідків та фактично лише зазначено посилання на надані стороною обвинувачення письмові докази і їх зміст, або і без такого (змісту), не навівши у вироку належних мотивів наданого аналізу та правової оцінки в їх сукупності та взаємозв'язку щодо не підтвердження інкримінованих дій обвинуваченим, обмежившись загальною фразою, що суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до зазнечних висновків про виправдання обвинувачених, що є недопустимим. Адже у виправдувальному вироку не повинен залишитися недослідженим жоден доказ, на якому ґрунтувалося обвинувачення і всім доказам обвинувачення в тому числі і письмовим, суд повинен дати належну оцінку та навести переконливі мотиви, чому не прийняв їх до уваги.
Так, суд визнаючи висновок аналітичного дослідження від 29.10.2021 року № 87/03-20-08-11/39231747 недопустимим доказом, як такий, що отриманий до внесення відомостей до ЄРДР та в порушення порядку, встановленому КПК України, залишив поза увагою наявність ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.12.2021 року щодо надання доступу до матеріалів кримінального № 12021030000000027, на підставі якої вилучено відповідні копії матеріалів кримінального провадження, зокрема, зазначений висновок, якому судом, відповідно, не надано будь-якої оцінки. При цьому, судом не враховано висновки ОП ККС ВС, викладені в постанові від 01 грудня 2025 року у справі № 638/18926/23 (провадження № 51-714 кмо 25), що речі та документи, отримані у порядку тимчасового доступу, можуть бути використані у кримінальному провадженні як докази, і той факт, що вони отримані на підставі положень КПК, які регламентують здійснення та реалізацію заходів забезпечення кримінального провадження, та не є слідчою дією, не впливає на їх допустимість.
Судом першої інстанції не мотивовано належним чином визнання недопустимим доказом щодо даних інформації підсистеми «Гарпун» ІКС ІПНП, обмежившись зазначенням про неуповноваженість слідчого, залишивши поза увагою правову позиції ВП ВС (постанова від 31.08.2022 року, справа № 756/10060/17, провадження №13-3кс22) щодо обов'язку перевірки способу отримання доказів в розрізі порушення прав і свобод людини. Крім того, слід звернути увагу, що камери не розрізняють авто «в розшуку» і «не в розшуку» в момент зйомки - вони знімають усіх. Ідентифікація («гарпунення») відбувається автоматично лише для тих, хто внесений у базу. Якщо автомобіль внесено до бази «Гарпун» як такий, що перебуває в розшуку (на підставі ухвали суду або постанови слідчого), система автоматично сигналізує поліції при його проїзді через камери.
Щодо визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 14.06.2023 року з наведених у вироку мотивів, слід зазначити, що ОП ККС ВС в постанові від 19.01.2026 року (справа № 336/4830/22, провадження № 51-1139 кмо 25) звертає увагу на те, що у тих випадках, коли в законі йдеться про те, що участь когось із учасників є обов'язковою, це чітко визначено в його приписах шляхом використання формулювань «за обов'язкової участі», «лише за участю». Колегія суддів не вважає, що використання в законі формулювання «за участю» є тотожним формулюванню «за обов'язкової участі». Тобто, не будь-яке формальне порушення є істотним при оцінці сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язrу для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів судом першої інстанції не надано належної правової оцінки ТТН як доказу відсутності або наявності події злочину. Слід наголосити, що якщо ТТН містить неправдиві дані (неіснуючі водії, які нічого не возили), це доводить, що товар насправді не переміщувався, а кошти, перераховані за нього, є незаконними.
Судом не проаналізовано в сукупності і взаємозв'язку досліджених доказів факту реєстрації обвинуваченими фізичними особами-підприємцями на термін менше 1 місяця, фактично, один за одним, та здійснення однакових видів діяльності, які не відповідають реальним навичкам і ресурсам осіб ? поставок пиломатеріалів товариству відразу на наступний день після реєстрації у зазначених кількостях на значні суми; факту відсутності постачальників пиломатеріалів, ознак здійснення обвинуваченими господарської діяльності, яка б підтверджувала реальність операцій, тобто відсутності ділової мети, відсутності достатніх доказів діяльності водіїв щодо перевезень пиломатеріалів товариству ТОВ «Верба-ВВ», тобто реального руху товарів, що є ознаками "транзитного" бізнесу або "дроп-схем" - фіктивності операцій та вказує на неповноту судового розгляду.
Поверхневе дослідження доказів в даному кримінальному провадженні є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, що позбавило суд першої інстанції ухвалити законне, обгрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин та виявлених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає, що при ухваленні виправдувального вироку, суд першої інстанції, не в повній мірі дослідив всі обставини, не дав належної та об'єктивної оцінки зібраним в справі доказам, в їх сукупності та взаємозв'язку, що перешкодило суду ухвалити законне судове рішення, відтак, з врахуванням положень ч.1 ст.412 КПК України є підставою для скасування вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Встановлені апеляційним судом допущені судом першої інстанції істотні порушення кримінального процесуального закону свідчать, що оцінку доказів з точки зору їх належності, допустимості та достовірності не можливо усунути під час апеляційного перегляду даного кримінального провадження, навіть шляхом проведення повного дослідження всіх доказів по справі, оскільки у такому разі буде порушено принцип інстанційності судової системи та право учасників кримінального провадження на оскарження процесуальних рішень (ст.24 КПК України).
Таким чином, виходячи із передбачених ст.ст.7, 9 КПК України загальних засад кримінального провадження, положень ст.ст. 409, 412, 415 КПК України, з метою забезпечення права сторін провадження на справедливий судовий розгляд та на оскарження процесуальних рішень, дотримання принципу змагальності сторін та свободи подання ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому колегія суддів не дає оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності виправдання обвинувачених.
Під час нового розгляду кримінального провадження необхідно усунути виявлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм належну юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, та відповідно до вимог ст.370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12021030000000333 від 23.11.2021 року відносно ОСОБА_6 за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст. 209 КК України скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3