Іменем України
28 січня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/8072/17
провадження № 22-ц/4809/151/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом та відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якого діє представник - адвокат Боруш Андрій Олександрович,на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького (суддя Кулінка Л. Д.) від 07.07.2025,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1) 14.12.2017 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до Кіровського районного суду міста Кіровограда (найменування якого змінено згідно з п.п. 3 п. 3-1 Розділу ХІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами, внесеними Законом № 4273-ІХ, на Фортечний районний суд міста Кропивницького) з позовом до ОСОБА_3 про виділення в натурі частини житлового будинку та земельної ділянки.
Свій позов ОСОБА_4 та ОСОБА_2 обґрунтували, що вони та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0462 га та належить сторонам на праві спільної часткової власності: частка ОСОБА_4 - 7/25, частка ОСОБА_5 - 6/25, частка ОСОБА_6 - 12/25.
Рішенням Кіровоградської міської ради від 10.11.2016 № 637 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0462 га з кадастровим номером: 3510100000:33:212:0074, розташовану на АДРЕСА_1 .
У ОСОБА_4 і ОСОБА_2 виникають суперечки з ОСОБА_3 щодо користування, утримання та збереження майна, а угода про спосіб виділення в натурі часток нерухомого майна між сторонами не досягнена. Крім того, будинок потребує капітального ремонту, проведення якого без згоди усіх співвласників неможливе, проте відповідач відмовився надати свою згоду на проведення ремонту.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 просили суд:
- виділити в натурі 13/25 часток житлового будинку та надвірних будівель і споруд на АДРЕСА_1 , передавши їм у власність приміщення 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6 в житловому будинку літ. «А»; погріб літ. «В1», вбиральню літ. «Г» та сарай літ. «Ж»;
- визначити ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/3 частці кожному у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3510100000:33:212:0074, розташованої на АДРЕСА_1 ;
- виділити в натурі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 2/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 3510100000:33:212:0074, розташованої на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
1.2) 13.04.2018 ОСОБА_3 , від імені якого діють представники - адвокати Боруш Андрій Олександрович і Науменко Іван Федорович, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про виділення в натурі частки житлового будинку та земельної ділянки.
Свої вимоги він мотивував тим, що він, ОСОБА_4 і
ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 . Йому належить 12/25 часток у спільному майні.
ОСОБА_6 не погоджується з пред'явленим ОСОБА_4 і ОСОБА_2 до нього позовом про виділення їм в натурі 2/3 частки земельної ділянки оскільки така вимога суперечить нормам матеріального права в частині пропорційності часток співвласників у спільній власності на земельну ділянку розміру їх часток у праві власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці. У праві діє принцип цілісності об'єкта нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Заявник вважає, що подальше володіння та користування спірним нерухомим майном на праві спільної власності буде порушувати його права та законні інтереси, тому він бажає виділити в натурі 12/25 часток житлового будинку, які належать йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 5-2000 від 13.08.2000.
Також ОСОБА_3 зазначає, що такий виділ майна в натурі не завдасть неспівмірної шкоди призначенню майна та не порушуватиме права інших співвласників.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд:
- виділити йому в натурі у приватну власність 12/25 часток житлового будинку та надвірних будівель і споруд на АДРЕСА_1 , передавши у власність приміщення 1-1-1-6 в житловому будинку літ. «А» та сарай літ. «Б»;
- визначити за ним 12/25 часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:33:212:0074 на АДРЕСА_1 ;
- виділити йому в натурі у приватну власність 12/25 часток вказаної земельної ділянки.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1) ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.05.2018 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та вирішено розглядати в одному провадженні з первісним позовом;
2.2) ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.03.2020 у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_4 яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , залучено його правонаступник, спадкоємця який прийняв спадщину на спірне майно, ОСОБА_1 - позивача за первісним позовом (том 2, а. с. 158);
2.3) рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.06.2020 позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Виділено сторонам в натурі у приватну власність у порядку поділу частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями (у відповідності до фактичного користування житловим будинком та з відхиленням від часток співвласників) відповідно до таблиці 7 дослідницької частини висновку експерта та схеми у додатку В (варіант експертизи № 2) до даного висновку, а саме:
- ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у житловому будинку літ. «А»: коридор 2-2 площею 4,3 кв.м, кімнату 2-3 (2-6) площею 19,5 кв. м, кімнату 2-4 площею 12,1 кв.м, кімнату 2-5 площею 9,3 кв.м, погріб літ. «ВІ»; сарай літ. «Б», 1/2 частку воріт літ. N, 1/2 частку вимощення літ. II;
- ОСОБА_3 у житловому будинку літ. «А»: коридор 1-1 площею 3,0 кв.м, кухню-коридор 1-2 площею 4,6 кв.м, коридор 1-3 площею 3,3 кв.м, коридор (санвузол) 1-4 площею 3,4 кв.м, кімнату 1-5 площею 20,5 кв.м, кімнату 1-6 площею 16,7 кв.м, вбиральню літ. «Г», 1/2 частку воріт літ. N, 1/2 частку вимощення літ. II.
За даним варіантом поділу співвласнику ОСОБА_3 з часткою 12/25 виділено 51/100 частку, яка більша за належу йому на 3/100 частки. Співвласникам
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з часткою 13/25 виділено 49/100 часток, що менша за належу їм на 3/100 частки.
Виділено в натурі земельну ділянку з кадастровим номером: 3510100000:33:212:0074, розташовану на АДРЕСА_1 :
- співвласнику з часткою 12/25 ОСОБА_3 - частину земельної ділянки площею 221,71 кв.м, на схематичному плані в додатку Е зображену блакитним кольором і обмежену замкненою лінією 17-18-19-20-21-22-10-23-24-25-26-7-8-7-1-2-17; координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частки земельної ділянки зведені у таблиці Е.1 в додатку Е;
- співвласникам з часткою 13/25 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано в користування частину земельної ділянки площею 240,19 кв.м, яка на схематичному плані в додатку Е зображена фіолетовим кольором і обмежена замкненою лінією 17-3-4-5-6-26-25-24-23-10-22-21-20-19-18-17; координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частки земельної ділянки зведені у таблиці Е.2 у додатку Е.
Встановлено сервітут площею 48,75 кв.м на частку земельної ділянки
ОСОБА_3 (площею 221,71 кв. м) для проїзду та проходу на земельну ділянку ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (площею 240,19 кв.м), що на схематичному плані у додатку Е заштрихована жовтим кольором і обмежена замкненою лінією 1-2-15-14-13-12-11-10-9-8-1. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частки земельної ділянки зведені у таблиці Е.З у додатку Е.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (том. 2, а. с. 192 - 196);
2.4) постановою Кропивницького апеляційного суду від 15.10.2020 рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.06.2020 залишено без змін (том 2, а. с. 241 - 246);
2.5) постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 за касаційною скаргою ОСОБА_2 рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.06.2020 та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15.10.2020 в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки земельної ділянки і зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про виділення в натурі частки земельної ділянки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд вказав, що вирішуючи спір в частині земельної ділянки, суди нижчих інстанцій вважали, що запропонований у висновку експерта від 10.05.2019 № 166 варіант поділу земельної ділянки № 2 (додаток Е) враховує інтереси сторін, є справедливим з огляду на обставини та відносини, що склались між сторонами, тому найбільш ефективно сприяє захисту прав та інтересів сторін. Суди дійшли помилкового висновку про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належної їм частки спірної земельної ділянки саме в користування, оскільки така частка перебуває у власності останніх. При цьому іншому співвласнику - ОСОБА_3 належна йому частка земельної ділянки виділена в натурі.
Крім того, суди не взяли до уваги, що за обраним варіантом поділу земельної ділянки ОСОБА_6 виділено частку ділянки на якій знаходиться прибудова літ. «а3» належної позивачам за первісним позовом частки житлового будинку, а тому передчасно виснували, що вказаний варіант поділу враховує інтереси сторін, є справедливим.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, вирішити спір між сторонами щодо поділу земельною ділянкою для обслуговування належних їм часток житлового будинку, визначити найменш обтяжливий для сторін варіант поділу земельної ділянки, розглянути справу в межах заявлених позовних вимог, в установлені законом розумні строки і з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону (том 3, а. с. 61 - 68);
2.6) рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 07.07.2025 первісний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки земельної ділянки, задоволено. Суд вирішив:
- виділити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в натурі 2/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 3510100000:33:212:0074 за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідно до варіанту № 3 поділу земельної ділянки зображеному на схемі додатка Ж, висновку експерта від 10.05.2019 за № 166 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи, а саме: частку земельної ділянки, яка має площу 240,19 кв.м та на схематичному плані в додатку Ж зображену фіолетовим кольором і обмежена замкненою лінією: 17-3-4-5-6-28-27-26-25-10-23-22-21-20-19-18-17. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки, зведені у таблиці Ж.2 в додатку Ж;
- виділити ОСОБА_3 в натурі 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 3510100000:33:212:0074 за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідно до варіанту № 3 поділу земельної ділянки зображеному на схемі додатка Ж, висновку експерта від 10.05.2019 за № 166 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи, а саме: частку земельної ділянки площею 221,71 кв.м на схематичному плані в додатку Ж зображену блакитним кольором і обмежену замкненою лінією: 17-18-19-20-21-22-23-10-25- 26-27-28-7-8-1-2-17. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки, зведені у таблиці Ж. 1 в додатку Ж;
- накласти сервітут площею 48,75 кв.м на частину земельної ділянки ОСОБА_3 (площею 221,71 кв.м), для проїзду та проходу на земельну ділянку ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (площею 240,19 кв.м), на схематичному плані в додатку Ж заштриховану жовтим кольором і обмежену замкненою лінією: 1-2-15-14-13-12-11-10-9-8-1. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки, зведені у таблиці Ж. З в додатку Ж;
- накласти сервітут площею 1,5 кв.м на частину земельної ділянки ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (площею 240,19 кв.м), для обслуговування частини житлового будинку ОСОБА_3 , на схематичному плані в додатку Ж заштриховану червоним кольором і обмежену замкненою лінією: 22-21-24-23-22. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки, зведені у таблиці Ж.4 в додатку Ж.
Вищезазначений варіант поділу земельної ділянки зображено на схемі в додатку «Ж» до даного висновку експерта;
- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділення в натурі частки земельної ділянки, за варіантом 2, зображеному на схемі додатка «Е», відповідно висновку експерта від 10.05.2019 за № 166, відмовити;
- в порядку розподілу судових витрат суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 320 грн судового збору кожному.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що варіант поділу земельної ділянки № 2 (додаток Е), про який просить ОСОБА_6 , не враховує інтереси обох сторін, є обтяжливим для позивачів, призведе до влаштування іншого входу, що, зважаючи на варіанти поділу земельної ділянки, запропоновані експертом, є неможливим. Відтак, варіант поділу земельної ділянки № 2 (додаток Е), не є справедливим і не може ефективно захистити права та інтереси сторін. Водночас варіант поділу земельної ділянки № 3 (додаток Ж), надасть можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узаконити самочинне будівництво та ввести частину житлового будинку (прибудова літ. «а3») в експлуатацію і жодним чином не порушуватиме прав співвласників земельної ділянки (відповідача), оскільки такий порядок користування земельною ділянкою є сталим, що відповідачем не спростовано, тож цей варіант розподілу земельної ділянки враховує життєві потреби сторін та не порушує їх прав, як співвласників земельної ділянки, а також є найменш обтяжливим для сторін, забезпечить дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності (том 3, а. с. 179 - 182);
2.7) ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 17.09.2025 у прийнятті додаткового рішення суду за заявою представника ОСОБА_3 - адвоката Боруша А.О. про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі № 404/8072/17 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки земельної ділянки, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділення в натурі частки земельної ділянки, відмовлено.
3. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , від імені якого діє представник - адвокат Боруш Андрій Олександрович, звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргоюна рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 07.07.2025, просить скасувати оскаржуване рішення суду й ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити повністю, а первісний позов задовольнити частково, а саме:
-співвласнику з часткою 12/25 ОСОБА_3 - виділити в натурі частину земельної ділянки площею 221,71 кв.м, на схематичному плані в додатку «Е» зображену блакитним кольором і обмежену замкненою лінією: 17-18-19-20-21-22-10-23-24-25-26-7-8-7- 1-2-17. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки, зведені у таблиці «Е.1» в додатку «Е»;
-співвласникам з часткою 13/25 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виділити в натурі частину земельної ділянки, яка має площу 240,19 кв.м та на схематичному плані в додатку «Е» зображену фіолетовим кольором і обмежену замкненою лінією: 17-3-4-5-6-26-25-24-23-10-22-21-20-19-18-17. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки, зведені у таблиці «Е.2» в додатка «E»;
-накласти сервітут площею 48,75 кв.м на частину земельної ділянки ОСОБА_3 (площею 221,71 кв.м), для проїзду та проходу на земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (площею 240,19 кв.м), на схематичному плані в додатку «Е» заштриховану жовтим кольором і обмежену замкненою лінією: 1-2-15-14-13-12-11-10-9-8-1. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки, зведені у таблиці «Е. З» в додатку «Е»;
-стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі.
Апелянт вказав, що рішення суду він оскаржує у зв'язку із тим, що, на його думку, воно є необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам цієї справи.
При цьому суд лише частково виконав вимоги Верховного Суду, викладені у постанові від 24.05.2023.
Обираючи саме варіант поділу земельної ділянки № 3 (додаток Ж) згідно з висновком експерта від 10.05.2019 № 166 місцевий суд не врахував, що за законом (ч. 2 ст. 376 ЦК України) особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на таке майно. У справі суд встановив, що прибудова, вказана у технічному паспорті як літера «АЗ», є самочинно збудованою й не була врахована судом під час вирішення спору в частині поділу будинку, а тому суд не мав підстав враховувати її наявність, вирішуючи спір в частині поділу земельної ділянки.
Обраний судом варіант поділу земельної ділянки є незаконним, бо враховує самочинне будівництво. До того ж за таким варіантом поділу будуть порушені права ОСОБА_6 оскільки він та члени його сім'ї відчуватимуть дискомфорт та не відчуватимуть себе у безпеці, через самочинну прибудову, яка дає можливість стороннім особам мати доступ до його вікна, тобто уможливить втручання у його особисте і сімейне життя.
Обраний судом варіант поділу земельної ділянки не відповідає часткам сторін у праві власності на будинок.
На переконання апелянта, єдиним можливим варіантом поділу земельної ділянки, за обставин, що склалися, є запропонований висновком експерта варіант поділу № 2, на застосування якого він наполягав у суді.
Суд грубо порушив норми процесуального права, оскільки вказавши про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 він все ж виділив йому в натурі 1/3 частку земельної ділянки, а тому його зустрічний позов задоволено частково.
4. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
4.1) позивачі за первісним позовом та відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Федоров Захар Федорович, подали відзив на апеляційну скаргу в якому висловили заперечення проти вимог та доводів апелянта. Зокрема, вказується про те, що обраний під час першого розгляду цієї справи варіант поділу земельної ділянки спричинив виникнення нових суперечок між сторонами. До того ж сторони спільно змінили покрівлю будинку, під якою опинилася і здійснена позивачами прибудова, що вказує на те, що відповідач не мав претензій щодо неї. Насправді спір виник через використання позивачами спільного виходу з будинку та спільної частини подвір'я;
5. Короткий зміст позицій сторін, висловлених у судовому засіданні
ОСОБА_3 та його представник - адвокат Боруш Андрій Олександрович підтримали свою апеляційну скаргу, просили задовольнити їх вимоги.
ОСОБА_1 та його представник, а також представник ОСОБА_2 - адвокат Федоров Захар Федорович апеляційну скаргу не визнали, просили суд залишити її без задоволення.
6. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково.
7. Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
На підставі договору купівлі-продажу від 30.10.1979 № 1-2511 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 придбали будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0462 га. Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_4 належало 13/25 часток будинку, а ОСОБА_7 - 12/25 часток. Право власності на вказаний будинок з надвірними будівлями зареєстровано Кіровоградським бюро технічної інвентаризації 31.10.1979 за № 18396/100.
Згідно з договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Третьої Кіровоградської державної нотаріальної контори Корчак Л. В. 20.02.1995, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 6/25 часток житлового будинку будинок з надвірними будівлями.
Відповідно, у власності ОСОБА_4 залишилось 7/25 часток вказаного житлового будинку.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 5-2000 від 30.08.2000 ОСОБА_3 набув право власності на 12/25 часток вказаного будинку в порядку спадкування після ОСОБА_7 .
Згідно з рішенням Кіровоградської міської ради від 10.11.2016 № 637 земельна ділянка площею 0,0462 га з кадастровим номером: 3510100000:33:212:0074 на АДРЕСА_1 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до архівної довідки Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 30.10.2017 № 41829 прибудова літ. «а3», сарай літ. «Ж», сарай літ. «Д», які входять до часток ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , збудовані самочинно.
Обставини належності прибудови літ. «а3» до об'єктів самочинного будівництва позивачі за первісним позовом не заперечували.
8. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
У цій справі між ОСОБА_4 , правонаступником якого в порядку спадкування є ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з другої сторони, виник спір щодо поділу між ними, як співвласниками, житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Спір щодо поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями був вирішений рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.06.2020 у цій справі згідно з яким ОСОБА_3 з часткою 12/25 виділено 51/100 частку, яка більша за належу йому на 3/100 частки, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з часткою 13/25 виділено 49/100 часток, що менша за належу їм на 3/100 частки.
Сторони у справі погодилися з рішенням суду в цій частині та не оскаржували його.
Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 07.07.2025 вирішувався спір лише щодо поділу земельної ділянки.
Релевантні норми права та їх джерела
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 3 ст. 319 ЦК України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (ч. 1 ст. 345 ЗК України).
Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 345 ЦК України).
Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (ч. 2 ст. 373 ЦК України).
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (ст. 40 ЗК України).
Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності ( спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності ( спільна сумісна власність) (ч. 1 ст. 86 ЗК України).
Згідно з положеннями ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (ч. 1). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. 2). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом (ч. 3). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч. 4).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч. 1 ст. 364 ЦК України).
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч. 3 ст. 364 ЦК України).
У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку (п. «в» ч. 2 ст. 89 ЗК України).
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом (ч. 4 ст. 89 ЗК України).
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом (ч. 5 ст. 89 ЗК України).
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на праві спільної частково власності належав житловий будинок і господарсько-побутові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Кіровоградської міської ради від 23.02.2016 № 120 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 наданий дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність по АДРЕСА_1 , площею 0,0462 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (том 1, а. с. 18).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером: 3510100000:33:212:0074 площею 0,0462 га, державна реєстрація якої відбулася 30.05.2016, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, адреса: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 10.11.2016 № 637 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (том 1, а. с. 19 - 22).
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Отже, право власності на земельну ділянку, на якій розміщено спільне майно сторін у справі - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, вони набули в порядку приватизації - безоплатної передачі у власність земельної ділянки із земель комунальної власності (ст. 40, ст. 122 ЗК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 звернула увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності (п. 38 постанови).
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що сторони у справі, як три співвласники земельної ділянки, мають право на її поділ, або на виділ належної співвласнику частки у спільному майні.
Такі висновки суду відповідають нормам ст. 364 ЦК України та ст. 89 ЗК України.
Цивільне судочинство грунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України)
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Суд першої інстанції ухвалою від 04.07.2018 призначив у справі комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу (том 1, а. с. 102 - 103).
На виконання цієї ухвали судовим експертами ТОВ «НВП УкрСпецБудЕкспертиза» Хомутенко Д. Г. та ОСОБА_8 надано висновок від 10.05.2019 № 166 (том 1, а. с. 151 - 210).
Згідно з вказаним висновком експертів виділити ОСОБА_3 12/25 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, а також 12/25 земельної ділянки у тому варіанті, який відповідає змісту вимог ОСОБА_3 , викладених у його зустрічній позовній заяві, є неможливим (відповідь експерта по третьому та четвертому питаннях, том 1, а. с. 193).
Водночас даючи відповідь по п'ятому питанню експерти вказали, що ними пропонуються два технічно можливі варіанти поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та три варіанти поділу земельної ділянки.
При цьому варіанти № 2 та № 3 поділу земельної ділянки слід розглядати разом з варіантом № 2 поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, а варіант № 4 поділу земельної ділянки - разом з варіантом № 3 поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями (том 1, а. с. 196 - 198).
Надаючи відповідь по восьмому питанню, експерти повідомили, що поділ земельної ділянки відповідно до часток співвласників, ОСОБА_3 - 12/25, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 - 13/25, без встановлення сервітуту на частину земельної ділянки одного зі співвласників для проходу та проїзду до земельної ділянки, що виділяється іншому співвласнику технічно неможливо (том 1, а. с. 199).
Крім того, експерти пропонували суду варіант № 1 поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями разом з варіантом № 1 поділу земельної ділянки, але ці варіанти поділу обумовлені відхиленням від часток співвласників (відповіді по першому та другому питаннях, том 1, а. с. 191, 192).
На застосуванні варіанту № 1 поділу земельної ділянки жодна зі сторін не наполягала, а суд її до уваги не взяв очевидно, що саме з огляду на істотне відхилення від часток співвласників та те, що визначальним для виділу частки або поділу майна, яке перебуває у спільній власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Як вже вказувалося в описовій частині цієї постанови, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.06.2020 здійснено поділ житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями відповідно до варіанту № 2 експертизи від 10.05.2019 № 166. Це рішення суду у цій частині не оскаржувалося сторонами у справі (див. п. 2.3 цієї постанови).
Отже, з огляду на те, що належну ОСОБА_3 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спільну частку двох інших співвласників ОСОБА_4 і ОСОБА_2 суд виділив відповідно до варіанту № 2, запропонованому висновком експерта від 10.05.2019 № 166, якому відповідають варіанти № 2 та № 3 поділу земельної ділянки (згідно з висновком експертизи), то суд першої інстанції відхилив варіанти № 1 та № 4 поділу земельної ділянки як невідповідні поділу житлового будинку.
Доказів існування інших варіантів технічної можливості поділу земельної ділянки сторони до суду не надали, а тому суд першої інстанції при повторному розгляді справи виходив з тих самих доказів, які були надані сторонами при першому розгляді справи.
З огляду на це, суд фактично обирав між варіантами № 2 та № 3 поділу земельної ділянки, які є сумісними з варіантом № 2 поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями.
Висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч. 5 ст. 411 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023, якою скасовано попередні рішення судів нижчих інстанцій щодо поділу земельної ділянки, а справу у цій частині направлено до суду першої інстанції для розгляду, вказано на те, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи надасть будь-який інший визначений експертом варіант поділу земельної ділянки можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 швидше узаконити самочинне будівництво та ввести частину житлового будинку (прибудова літ. «а3») в експлуатацію; не врахували, що варіант поділу земельної ділянки № 2 (додаток Е) може унеможливити введення в експлуатацію вказаної прибудови. Тож, Суд вказав суду першої інстанції на необхідність під час нового розгляду врахувати викладене, визначити найменш обтяжливий для сторін варіант поділу земельної ділянки, розглянути справу в межах заявлених позовних вимог, з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Суд першої інстанції виконав вказівки Верховного Суду, зокрема, він врахував, що відповідно до визначеного експертом у висновку від 10.05.2019 № 166 варіанта № 2 поділу земельної ділянки (додаток Е) ОСОБА_3 підлягає виділенню частка земельної ділянки, на якій знаходиться прибудова літ. «а3» до належної позивачам за первісним позовом частки житлового будинку, яка має ознаки самочинного будівництва та не врахована під час поділу будинку з господарсько-побутовими будівлями, але, у випадку поділу земельної ділянки (виділу частки ОСОБА_3 та залишення у спільній власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 їх спільної частки) позивачі за первісним позовом, як співвласники самостійного об'єкта цивільних прав - визначеної їм земельної ділянки, матимуть можливість «узаконити» цю прибудову, зокрема на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного суду звернула увагу на те, що згідно з нормами ст. 15 ЦК України та ст. 2 ЦПК України одним з об'єктів судового захисту є, зокрема, інтерес фізичної або юридичної особи, держави, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Суд першої інстанції врахував інтереси ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , відхиливши варіант № 2 поділу земельної ділянки за умовами якого прибудова літ. «аЗ» знаходитиметься на ділянці, яка пропонується до виділення ОСОБА_3 , що унеможливить набуття позивачами за первісним позовом набути право власності на здійсненну ними добудову. Натомість обраний місцевим судом варіант № 3 поділу земельної ділянки враховує права та інтереси всіх співвласників.
Обираючи один з варіантів виділення позивачу за зустрічним позовом його частки земельної ділянки, суд не зобов'язаний був обирати той варіант, який передбачає виділення йому в натурі частини земельної ділянки, на якій розташована прибудова літ. «а3», яку здійснили позивачі за зустрічним позовом та яка не була врахована під час виділу частки у будинку як самочинно збудована, адже суд мав врахувати права та інтереси всіх співвласників майна. ОСОБА_3 не довів, що він має право чи інтерес щодо цієї прибудови.
Доводи апеляційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2013 у справі № 6-130цс13 та від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06.03.2019 у справі № 361/4685/17, від 15.04.2020 у справі № 307/3957/14-ц, від 03.06.2020 у справі № 722/1882/16-ц, від 16.03.2021 у справі № 562/542/19, від 15.11.2021 у справі № 279/790/18, від 17.11.2021 у справі № 182/4522/19, від 16.02.2022 у справі № 495/6053/19, від 09.03.2023 у справі № 127/28862/21, Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 14.09.2021 у справі №359/5719/1, від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19 є необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення таким висновкам не суперечать, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається.
У цій справі суд першої інстанцій виходив з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів та не робив висновків щодо права власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на прибудову лі. «а3». Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням суду від 07.07.2025 було узаконено самочинне будівництво.
У цій справі суд фактично здійснив виділ зі спільної земельної ділянки трьох співвласників частку, яка належить ОСОБА_3 та залишив у спільній власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 решту земельної ділянки, без виділення в натурі частки кожного з позивачів за зустрічним позовом, тому їх спільна власність не припиняється, а це означає, що суд здійснив виділ частки, а не поділ спільного майна.
Такий висновок колегії суддів апеляційного суду ґрунтується на схожому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.04.2025 у справі № 357/3145/20, де Суд зазначив, що поділ спільного майна (ст. 367 ЦК України) відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні (ст. 364 ЦК України) тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається. За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні надалі не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об'єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу й належать позивачеві та відповідачеві. За наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. Суд, застосовуючи приписи ст. 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно позивача й залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів.
Виділ частки ОСОБА_3 в натурі жодним чином не завдасть шкоди його інтересам, зокрема його житловим правам та праву власності на нерухоме майно.
Доводи апелянта про те, що суд допустив порушення, виділивши йому, як співвласнику будинку з часткою 12/25, непропорційно малу частку земельної ділянки - 1/3 колегія суддів апеляційного суду відхиляє так, як вона не відповідає суті оскаржуваного рішення суду.
Дійсно в резолютивній частині рішення суд вказав, що виділяє згідно з варіантом № 3 поділу земельної ділянки у висновку експерта від 10.05.2019 № 166 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в натурі 2/3 часток земельної ділянки, що становить 240,19 кв.м, яка на схематичному плані в додатку «Ж» зображена фіолетовим кольором і обмежена замкненою лінією, а ОСОБА_3 - 1/3 частку земельної ділянки, що становить 221,71 кв.м та на тому ж схематичному плані зображена блакитним кольором і обмежена замкненою лінією.
Проте, згідно з варіантом № 3 поділу земельної ділянки, наведеному у висновку експерта від 10.05.2019 № 166 співвласнику з часткою 12/25 ( ОСОБА_3 ) виділяється в натурі частина земельної ділянки площею 221,71 кв.м, а співвласника з часткою 13/25 ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) частина земельної ділянки площею 240,17 кв.м (том 1, а. с. 196).
Оскільки загальна площа земельної ділянки становить 462 кв.м, то виділені ОСОБА_3 221,71 кв.м відповідає його ідеальній частці у будинку (462 / 25 х 12 = 221,71).
Таким чином, місцевий суд помилково вказав, що він виділяє ОСОБА_3 1/3 частку земельної ділянки так, як фактично виділив 12/25 часток.
Допущена судом описка не спотворює правильне по суті рішення та може бути виправлена в порядку, встановленому ст. 270 ЦПК України.
Інші аргументи апелянта про те, що визначений судом варіант виділення його частки зі спільної земельної ділянки спричинить можливе порушення його прав та прав членів його сім'ї на недоторканість особистого і сімейного життя через можливість доступу до вікна його частини будинку є, на думку колегії суддів апеляційного суду, надуманими, атому не заслуговують на детальну оцінку.
Щодо встановлення сервітуту, який є неминучим при будь-якому з запропонованих експертом варіантів виділу частки ОСОБА_3 зі спільної земельної ділянки, жодна зі сторін заперечень не висувала. Відсутні такі заперечення і в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на рішення суду від 07.07.2025.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим останній аргумент апелянта, який полягає у тому, що суд безпідставно вказав про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 , адже він виділив йому в натурі відповідну його частці у спільному майні частину земельної ділянки, а тому його зустрічний позов в частині виділення в натурі 12/25 земельної ділянки задоволено.
Таким чином, цей висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи.
У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 07.07.2025 належить змінити, виклавши абзац сьомий його резолютивної частини в новій редакції: «Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділення в натурі частки земельної ділянки за варіантом 2, зображеним на схемі Е висновку експерта 10.05.2019 № 166 задовольнити частково».
В іншому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.
9. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Суд під час нового розгляду справи обов'язкові врахував усі висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 24.05.2023.
Неточності у зазначені розміру частки земельної ділянки, яку суд виділив ОСОБА_3 , та розміру частки, яку суд залишив у спільній власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не впливають на правильність вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та висновків Верховного Суду щодо їх застосування також не знайшли свого підтвердження.
Аргументи апеляційної скарги відповідача здебільшого не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Водночас сформульований у резолютивній частині висновок суду по відмову у задоволенні зустрічного позову є помилковим, суперечить іншим висновкам суду, а тому в цій частині рішення належить змінити.
10. Про судові витрати
Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції виправляє лише помилку, яку суд першої інстанції допустив у резолютивній частині рішення, помилково зазначивши про відмову в задоволенні зустрічного позову про виділ в натурі частки земельної ділянки, попередньо фактично задовольнивши таку вимогу, що по суті не змінює рішення суду першої інстанції, то підстав для нового розподілу витрат сторін на сплату судового збору у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції та у зв'язку з переглядом рішення суду в суді апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 382 - 384ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_3 , від імені якого діє представник - адвокат Боруш Андрій Олександрович, задовольнити частково.
Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 07.07.2025 змінити, виклавши абзац сьомий його резолютивної частини в новій редакції: Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділення в натурі частки земельної ділянки за варіантом 2, зображеним на схемі Е висновку експерта 10.05.2019 № 166 задовольнити частково.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 04.05.2026.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: С. М. Єгорова
О. І. Чельник