Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3985/26 Головуючий у 1-й інст. Шимон
Номер провадження №11-сс/4805/303/26
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_1
04 травня 2026 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря: ОСОБА_4 ,
підозрюваного: ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2026 року залишено без задоволення скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12023060000000678 від 08.12.2023 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.191, ч.5 ст.27 ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Рішення слідчого судді обґрунтовано тим, що захисником не наведено обставин, які б очевидно вказували на непричетність ОСОБА_5 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, відсутність достатніх підстав для підозри, тобто про її необґрунтованість. Також слідчий суддя зазначив, що жодним чином не констатується наявність в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у підозрі, оскільки обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та можливого судового розгляду.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу та скасувати письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12023060000000678 від 08.12.2023 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.191, ч.5 ст.27 ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України; зобов'язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво, виключити з ЄРДР інформацію про повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
У поданій скарзі адвокат зазначає, що суд першої інстанції не перевірив належний виклад фактичних даних, що об'єктивно пов'язують ОСОБА_5 з інкримінованим правопорушенням, обмежившись загальним висновком про наявність «вірогідності» причетності. Зазначає, що сам текст письмового повідомлення про підозру не відповідає вимогам закону щодо розкриття фактичних обставин справи та відповідності їх зібраним, на момент пред'явлення повідомлення про підозру, доказам. Вважає, що слідчий суддя фактично поклав на сторону захисту обов'язок доведення відсутності події або причетності, що є неприпустимим.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги та ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи скаргу сторони захисту на повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 30.01.2026, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону в цілому дотримався.
Так, в поданій апеляційній скарзі сторона захисту зазначає, що слідчий суддя необґрунтовано відмовив у задоволенні його скарги, однак такі доводи не знайшли свого підтвердження, враховуючи таке.
Згідно скарги захисника, як на підставу скасування повідомлення про підозру, він зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази причетності його підзахисного ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення та змісту викладеної підозри.
Однак такі доводи захисту є помилковими.
30.01.2026 старший слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12023060000000678 від 08.12.2023 повідомив про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.191, ч.5 ст.27 ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Так, в ч.1 ст.277 КПК України міститься вичерпний перелік, які саме відомості мають міститись в повідомленні про підозру, серед яких зазначення доказів на підтвердження підозри немає.
Згідно з п.10 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Вимоги п.2 ст.277 КПК України визначають, що повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру, згідно з ч.1 ст.278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.191, ч.5 ст.27 ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, за формою і змістом відповідає вимогам ст.277 КПК України та містить у собі всі відомості, передбачені вказаною статтею, у тому числі зміст підозри та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 .
Як вбачається з тексту оскаржуваної підозри, в ній, відповідно до вимог ст.277 КПК України, належним чином та з достатньою повнотою викладено зміст підозри та правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність.
Отже, в даному випадку органом досудового розслідування належним чином дотримано вимоги, які ставляться КПК України щодо змісту письмового повідомлення про підозру.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що повідомлення про підзору ОСОБА_5 було здійснено у передбачений законом спосіб.
Аналіз положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру головним чином підлягають з'ясуванню дотримання в ході повідомлення про підозру глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст.277 КПК України.
Перевірка змісту тексту повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри, розкриття фактичних обставин та відповідності їх зібраним доказам, з врахуванням положень ст.17 КПК України, не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів, та порядку їх отримання, давати оцінку повноті тексту підозри та зібраним доказам з точки зору їх узгодженості між собою, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають одразу безсумнівно оперувати всіма доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Повнота та всебічність проведеного розслідування на початковому етапі досудового розслідування не є тими обставинами, які можуть оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру. Саме слідчому та прокурору належить право вирішення моменту та оцінки достатності доказів для пред'явлення підозри особі.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.
Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.
Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що … стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).
Оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи зміст письмового повідомлення про підозру та достатню повноту викладених фактичних даних про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.191, ч.5 ст.27, ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, апеляційний суд вважає, що підозра ОСОБА_5 за своєю формою та наповненням відповідає вимогам статті 277 КПК України.
А відтак підстави для скасування повідомлення про підозру від 30.01.2026 з мотивів, викладених у скарзі сторони захисту, відсутні.
Отже, перевіривши наведені апелянтом доводи, апеляційний суд не вбачає порушень норм КПК України для скасування ухвали слідчого судді, оскільки повідомлення ОСОБА_5 про підозру відбулось за наявності підстав, передбачених статтею 276 КПК, відповідає вимогам ст.277 КПК України, та, у відповідності до вимог ст.278 КПК України з урахуванням положень ст.135 КПК України, була здійснена у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.
Як вбачається зі скарги сторони захисту, вона не містить належних доводів стосовно порушення органом досудового розслідування вимог статей 276- 278 КПК під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
Підстави для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтями 303, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2026 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: