Житомирський апеляційний суд
Справа №274/1441/26 Головуючий у 1-й інст. Базюк Ю. П.
Номер провадження №33/4805/920/26
Категорія ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.
04 травня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Лукашука Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 20.02.2026 близько 01:00 в м. Бердичеві по вул. Одеська, 40, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Laguna, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керування, скоїв наїзд на металевий стовп, внаслідок чого транспортний засіб отримав пошкодження, чим порушив пп. (б) п. 2.3, п. 12.1 Правил дорожнього руху. При цьому ОСОБА_1 керував цим транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Лукашук О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення ним норм матеріального і процесуального права. У заявленій скарзі посилається на відсутність у справі доказів керування автомобілем та зупинки працівниками поліції водія. Зазначає, що 20.02.2026 ОСОБА_1 разом із товаришами розпивав алкогольні напої, згодом помітив відсутність свого автомобіля та почав його шукати, знайшовши по вул. Одеській. ОСОБА_1 витягнув з нього ключі та присів біля авто. Звернув увагу суду, що останній не викликав поліцію через перебування у шоковому стані через відсутність автомобіля, а також під впливом алкогольних напоїв. Також ставить під сумнів покази свідка, які наявні в матеріалах справи, оскільки згідно відеозаписів жодних свідків не зафіксовано. Посилається на те, що відеозапис події не є безперервним. Вбачає з боку працівників поліції провокацію у вигляді спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення, а саме у зізнанні керування транспортним засобом.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що постанова суду першої інстанції ухвалена 12.03.2026, перша апеляційна скарга подана захисником своєчасно 20.03.2026 року, однак відповідно до постанови Житомирського апеляційного суду від 30.03.2026 перша апеляційна скарга повернута особі, яка її подала, у зв'язку з ненаданням належних документів на підтвердження повноважень захисника, та 06.04.2026 року скарга подана повторно.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
ОСОБА_1 та його захисник Лукашук О.В. в судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, про поважність причин неявки не вказували. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у їх відсутність, що відповідає ч.6 ст.294 КУпАП, зважаючи на стислі строки розгляду справ такої категорії.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.п.2.3(б), 12.1, 2.5 ПДР, є обґрунтованим, узгоджується з фактичними обставинами справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.
Так, з протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №596295, №596301 від 20 лютого 2026 року вбачається, що 20.02.2026 близько 01:00 в м. Бердичеві по вул. Одеська, 40, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Laguna, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керування, скоїв наїзд на металевий стовп, внаслідок чого транспортний засіб отримав пошкодження, чим порушив пп. (б) п. 2.3, п. 12.1 Правил дорожнього руху. При цьому ОСОБА_1 керував цим транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги 2.5 ПДР України.
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.3б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Норми статті 124 КУпАП вказують, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягнуть за собою адміністративну відповідальність.
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.7 І-го Розділу Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Вважаю, що судом першої інстанції вірно встановлено винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 та 2.3б, 12.1 Правил дорожнього руху України, на підставі наявних у справі доказів, зокрема: даними протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №№ 596295, 596301 від 20.02.2026; актом огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.02.2026, зі змісту яких вбачається, що огляд не проводився; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.02.2026, на якій зафіксовано розташування автомобіля після ДТП; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 ; відеозаписом, наявним в матеріалах справи.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.
З приводу апеляційних доводів сторони захисту про відсутність в матеріалах справи доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а отже є безпідставною вимога працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються сукупністю вказаних доказів.
Окремо слід відзначити, що відповідно до наявних відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, останні виявили на узбіччі дороги транспортний засіб Renault із механічними пошкодженнями, який врізався в бак для зберігання піску, та поруч з яким лежав металевий стовп. Біля автомобіля перебував ОСОБА_1 , який сидів поруч з автомобілем та в ході всього спілкування заперечував факт керування транспортним засобом, зазначаючи, що, напевно, його авто викрали та йому невідомо хто був за кермом. Згодом в ході бесіди ОСОБА_1 змінив пояснення та сказав, що за його кермом був друг, який служить. Але відмовився його викликати чи назвати його анкетні дані для з'ясування обставин справи. В подальшому у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, які були оголошені. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у визначеному законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» чи в медичному закладі у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 категорично відмовився. Водію роз'яснили права, передбачені законодавством, наслідки відмови від проходження огляду та повідомили про складення відносно нього адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , який зазначив, що 20.02.2026 в 01:00 він керував автомобілем в м. Бердичеві по вул. Одеська. Попереду його автомобіля, їхав автомобіль марки Renault Laguna, державний номерний знак НОМЕР_1 . Спосіб керування даним транспортним засобом йому видався підозрілим. На перехресті водій автомобіля Renault не впорався з керуванням, з'їхав з дороги, збивши при цьому дорожнього стовпчика та бака для зберігання піску. На момент, коли він підійшов до автомобіля Renault з метою запропонувати водію допомогу, водій перебував в салоні автомобіля сам. У водія була нечітка мова та від нього був відчутний запах алкоголю. Водій автомобіля Renault просив допомогти йому втекти з місця дорожньо-транспортної пригоди, на що він відмовився. В цей час поруч проїжджав екіпаж поліції, який під'їхав до них та почав розпитувати про обставини дорожньо-транспортної пригоди. При з'ясуванні особи водія автомобіля Renault, ним виявився ОСОБА_1 . При поліцейських ОСОБА_1 факт керування автомобілем заперечував; відеозаписами з нагрудної камери поліцейського.
Письмові пояснення неупередженого свідка щодо обставин події, є послідовними, взаємоузгодженими, об'єктивних даних ставити під сумнів письмові пояснення свідка апеляційним судом не встановлено. Тим більше, що захистом не ставилось питання перед судами обох інстанцій про виклик даного свідка для допиту в судовому засіданні на спростування його письмових показань, що вказує про незручність такого свідка та правдивість і достовірність повідомлених ним обставин.
Також апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про те, що пояснення свідка узгоджуються з зафіксованими працівниками поліції обставинами, зокрема при прибутті на місце пригоди було зафіксовано, що поблизу розбитого автомобіля, який, між іншим, належить ОСОБА_1 , сидить його власник, який перебуває з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Поруч з місцем події, зважаючи на нічну пору доби, немає нікого. В ході спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 з кишені куртки дістав ключі від авто і не зміг пояснити звідки вони у нього взялися, розповідаючи, що є ще дублікат ключів, який знаходиться у його товариша.
Також, суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що з повідомленням про викрадення автомобіля ОСОБА_1 не звертався, що додатково свідчить на користь пояснень свідка, та намагання водія уникнути відповідальність, переклавши її на невідомого водія. При цьому аналіз непослідовної поведінки ОСОБА_1 , який спочатку казав, що його авто викрали невідомі, а потім змінив версію і сказав, що за кермом був його друг, відомості про якого він категорично відмовився надати поліцейським, вказує про нещирість ОСОБА_1 і його безпосередню причетність до даного ДТП і керування своїм автомобілем, належним йому на праві приватної власності. Інших осіб у змагальному процесі встановлено не було.
Версію ОСОБА_1 про те, що транспортним засобом можливо керував його товариш, який є військовослужбовцем, апеляційний суд розцінює як намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Те, що на відеозаписі не зафіксовано безпосереднього моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є вірним, оскільки працівники поліції прибули на місце події після вчиненого ДТП, проте з урахуванням сукупності інших доказів, дані з відеозапису не спростовують того, що останній керував транспортним засобом.
За вказаних обставин, апеляційний суд вважає безсумнівним та доведеним достатніми доказами факт виконання 20.02.2026 о 01 год. 00 хв функцій водія та керування ОСОБА_1 транспортним засобом Renault Laguna, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Також судом першої інстанції вірно надано оцінку про безпідставність доводів сторони захисту щодо провокації з боку працівників поліції, адже ОСОБА_1 відразу відмовився від будь-якого огляду, а заяви працівників поліції про можливу наявність відеозапису з камер відеоспостереження «Безпечне місто» або про наявність очевидця (як в подальшому підтвердилось його існування) не є провокацією правопорушення, адже працівники поліції, діючи таким чином, не схиляли особу відмовлятися від огляду на стан алкогольного сп'яніння та не примусили зізнатися у керуванні ним транспортним засобом.
Щодо доводів апелянта про безперервність наданого відеозапису, то він є повністю безперервним у частині фіксації вимог співробітника поліції після вчиненого ДТП пройти водію огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, від якого водій категорично відмовився.
В цьому контексті суд звертає увагу на те, що пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов'язків.
Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов'язковості надавання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов'язків. При цьому переривання відеозапису для складання протоколу або інших дій, не пов'язаних із безпосереднім спілкуванням поліцейських із водієм чи іншими учасниками, не є процесуальним порушенням, яке б призвело до беззаперечної неналежності такого відеодоказу.
На думку суду, долучений до протоколу файл відеозапису, на якому зафіксований етап спілкування з водієм після вчиненого ДТП, відмова останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські, об'єктивно доводить факт вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Відтак, зазначені доводи апелянта є безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами.
Наведені захисником доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому правопорушень, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
Клопотання адвоката Лукашука Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року.
Апеляційну скаргу адвоката Лукашука Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: