Житомирський апеляційний суд
Справа №289/2374/25 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.
Номер провадження №33/4805/904/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Зав'язун С. М.
27 квітня 2026 року. Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Зав'язуна С.М.,
за участю: секретаря Дем'янчук Н.Д.,
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали справи про адміністративне правопорушення №289/2374/25 за апеляційною скаргою захисника Свінцицького Леоніда Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 березня 2026 року,
зазначеною постановою ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Згідно постанови суду, 06 грудня 2025 року, о 20 год. 00 хв., гр. ОСОБА_1 , на автодорозі Краснобірка - Мала Рача, керував транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому законодавством порядку, на місці зупинки ТЗ та в найближчому закладі охорони здоров'я, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, захисник Свінцицький Л.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що згідно відеозапису видно, що автомобіль ОСОБА_1 ніхто не зупиняв, останній не керував транспортним засобом, а за кермом був його - знайомий, який підтвердив цей факт в суді, і пояснив суду, що саме він вчинив ДТП. На відеозапису видно, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження освідування, пояснень про обставини ДТП у нього не вимагали, а в автомобілі дали підписати чисті бланки. Наявні в матеріалах справи письмові пояснення він не підписував і підпис не його. Тому, у зв'язку з численними процесуальними порушеннями з боку працівників поліції при оформлені адміністративних матеріалів, вважає, що в діях водія відсутній склад даного адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. При складанні адміністративного протоколу, водію не були роз'яснені його права надані йому Конституцією України, і він був позбавлений можливості скористатися своїм правом на захист. Отже, в даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали б сумніви у суду, що в даному випадку відсутнє.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Так, за положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Нормами ст.280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Порядком).
Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Згідно п.4 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 7 Інструкції передбачено, що в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
За ч.2 ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.3 цієї статті, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вирішуючи справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції вище наведених вимог закону та нормативних актів - дотримався.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вони є правильні і підтверджуються дослідженими судом доказами.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційні доводи викладені його захисником. Суд апеляційної інстанції критично оцінює апеляційні твердження, вбачаючи в них спробу уникнути ОСОБА_1 відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Як вважає апеляційний суд, винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними матеріалами в справі, зокрема: протоколом про вчинене адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №533542 від 06.12.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння; відеозаписом поліцейських на диску від 06.12.2025 року, який наявний в матеріалах справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння; направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 06.12.2025 року; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6293585 від 06.12.2025 року, якою застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП; розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.ст.55,56,59,63 Конституцією України та ст.268 КУпАП; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення від керування транспортним засобом; письмовим поясненням ОСОБА_1 від 06.12.2025 року, з якого вбачається, що останній керував вказаним транспортним засобом.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.
З приводу доводів захисту проте, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, зокрема, наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями, в яких ОСОБА_1 підтвердив факт керування.
Довод захисника Свінцицького Л.В., що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, спростовуються відеозаписом, в якому останній чітко висловив думку, щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Працівники поліції роз'яснили наслідки відмови та категоричність висловленої водієм незгоди із проходженням огляду. Також вбачається те, що ОСОБА_1 без зауважень підписав усі складені адміністративні матеріали відносно нього, в тому числі, протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім цього, згідно з матеріалів відеозапису встановлено, що водію роз'яснили порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння - за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу чи в найближчому медичному закладі, після його категоричної відмови працівники поліції роз'яснили наслідки такої відмови та повідомили про складення протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, що спростовує доводи апелянта в цій частині.
Стосовно висловлених заперечень щодо ознак алкогольного сп'яніння, виявлених у ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.
Відповідно до вищезазначеної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП повинен містити ознаки сп'яніння, які поліцейський виявив у водія транспортного засобу, які стали підставою вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння. При відсутності вказаних ознак сп'яніння відсутні правові підстави для огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння.
На виконання вказаних вимог Інструкції працівником поліції були виявлені у водія ОСОБА_1 , оголошені йому та зазначені в протоколі ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Озвучені ознаки алкогольного сп'яніння не повинні підтверджуватися або доводитися окремими матеріалами справи, оскільки за пунктом 2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають ті водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами підтверджувати ці ознаки не потрібно. Працівник поліції є тією уповноваженою законом особою, якій на місці зупинки надано дискреційну компетенцію виявляти такі візуальні ознаки сп'яніння у водія та пред'являти вимогу виконання пункту 2.5 ПДР - пройти огляд.
Єдиним можливим способом спростування виявлених у водія ознак сп'яніння та висловлених підозр працівника поліції про перебування особи у стані сп'яніння є проходження цією особою такого огляду у встановленому законодавством порядку. Інших дієвих механізмів опротестування та доведення своєї позиції про повну тверезість водія правила дорожнього руху та діючий КУпАП не передбачають. Натомість пасивна відмова водія або ухилення від проходження медичного огляду з посиланням на відсутність дійсних ознак сп'яніння, буде становити невиконання пункту 2.5 ПДР та утворювати склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наведені захисником доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Свінцицького Леоніда Валентиновича - залишити без задоволення, а постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Зав'язун