Справа №278/3521/24 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 84 Доповідач Панкеєва В. А.
30 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Панкеєвої В.А.,
суддів Григорусь Н.Й.,
Галацевич О.М.,
за участю секретаря Добровольської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/3521/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та усунення перешкод у користуванні майном,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Білоус Роман Андрійович
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М. у м. Житомирі,
встановив:
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Житомирського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та усунення перешкод у користуванні майном.
Позов мотивовано тим, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26.12.2018 в справі №278/795/18 за нею визнано право власності в порядку спадкування на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, площею 0,075 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських приміщень і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення було здійснено державну реєстрацію права власності на вказане майно.
З моменту отримання у власність вказаного майна та до дня подання позову до суду між сторонами тривають конфліктні ситуації та спори щодо умов використання майна, що перебуває в спільній частковій власності.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд:
- виділити їй з спільної часткової власності в натурі 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за варіантом №2 на загальну площу 135,20 кв.м. на суму 1 816 433,00 грн, що складається з приміщень: "2-3" Коридор площею 5,9 кв.м, "2-4" Санвузол площею 4,9 кв.м, "2-5" Кухня площею 13,6 кв.м, "2-6" Кімната площею 18,5 кв.м, "2-7" Коридор площею 10,6 кв.м "2-8" Кімната площею 21,5 кв.м, "2-9" Кімната площею 52,4 кв.м, "2-10" Веранда площею 29,3 кв.м зі сплатою компенсації за відступ від ідеальної частки в сумі 53 471,00 грн та проведенням наступних ремонтно-будівельних робіт:
- між житловою кімнатою № 1-8 (площею 21,6 кв.м) та житловою кімнатою № 2-8 (площею 21,5 кв.м) пробити новий дверний проріз з подальшим влаштування внутрішнього дверного блоку із штукатурення укосів;
- між підвалом № 2-1 (площею 53,9 кв.м) та коридором № 2-7 (площею 10,6 кв.м) демонтувати сходи та передбачити заходи щодо влаштування міжповерхового перекриття;
- між коридором № 2-7 (площею 10,6 кв.м) та житловою кімнатою № 2-8 (площею 21,5 кв.м) демонтувати дверний блок з подальшим закладанням дверного прорізу із штукатуренням з обох сторін;
- виділити їй зі спільної часткової власності в натурі 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, загальною площею 0,075 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, господарських приміщень і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 323,9 кв.м (0,03239 га), що на схемі Додатку №7 до Висновку експерта позначена під № 1 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-26-27-9 зі сторонами: 6,0м-3,75м-28,06м-11,13м-8,62м-4,8м-лінія проходить по суміжній стіні гаража (літ. "Б") та сараю (літ. "В")-0,92м-1,0м-4,87м-5,74м-2,0м-9,93м-8,04м-4,28м-4,04м-1,0м-2,0м-6,24м, в тому числі ділянку, площею 79,8 кв.м (0,00798 га), що на схемі позначена під № 1-1 (зображена жовтим кольором), яка проходить по точках: 19-20-21-22-23-24-25-26-27-30-31-19 зі сторонами: 5,74м- 2,0м-9,93м-8,04м-4,28м-4,04м-1,0м-2,0м-7,28м-16,08м-6,2м з обмеженим використанням для забезпечення іншого (-их) співвласника (-ів) можливістю доступу, обслуговування та поточного ремонту житлового будинку (літ. "А") відповідно до пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 та пункту 7.26 Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном;
- усунути їй перешкоди в користуванні 1/4 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, загальною площею 0,075 га шляхом зобов'язання ОСОБА_2 вжити невідкладних заходів щодо припинення здійснення нападів собаки, який утримується на території домоволодіння за вказаною адресою на неї та утримувати собаки у вольєрі або на прив'язі до моменту встановлення паркану за визначеним судом варіантом поділу земельної ділянки, а також надати ключ від вхідної хвіртки, воріт та вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Виділено ОСОБА_1 зі спільної часткової власності натурі 1/4 частку у житловому будинку АДРЕСА_1 за варіантом № 2 на загальну площу 135,20 кв.м на суму 1816433,00 грн, що складається з приміщень: "2-3" коридор площею 5,9 кв.м, "2-4" санвузол площею 4,9 кв.м, "2-5" кухня площею 13,6 кв.м, "2-6" кімната площею 18,5 кв.м, "2-7" коридор площею 10,6 кв.м, "2-8" кімната площею 21,5 кв.м, "2-9" кімната площею 52,4 кв.м, "2-10" веранда площею 29,3 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відступ від ідеальних часток у сумі 53471,00 грн.
Провести наступні ремонтно-будівельні роботи:
- між житловою кімнатою № 1-8 (площею 21,6 кв.м) та житловою кімнатою № 2-8 (площею 21,5 кв.м) пробити новий дверний проріз з подальшим влаштування внутрішнього дверного блоку із штукатурення укосів;
- між підвалом № 2-1 (площею 53,9 кв.м) та коридором № 2-7 (площею 10,6 кв.м) демонтувати сходи та передбачити заходи щодо влаштування міжповерхового перекриття;
- між коридором № 2-7 (площею 10,6 кв.м) та житловою кімнатою № 2-8 (площею 21,5 кв.м) демонтувати дверний блок з подальшим закладанням дверного прорізу із штукатуренням з обох сторін.
Виділено ОСОБА_1 зі спільної часткової власності в натурі 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145 загальною площею 0,075 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, господарських приміщень і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 323,9 кв.м (0,03239 га), відповідно до додатку №7 висновку експерта позначена під № 1 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-26-27-9 зі сторонами: 6,0м-3,75м-28,06м-11,13м-8,62м-4,8м-лінія проходить по суміжній стіні гаража (літ. "Б") та сараю (літ. "В")-0,92м-1,0м-4,87м-5,74м-2,0м-9,93м-8,04м-4,28м-4,04м-1,0м-2,0м-6,24м, в тому числі ділянку площею 79,8 кв.м (0,00798 га), що на схемі позначена під № 1-1 (зображена жовтим кольором), яка проходить по точках: 19-20-21-22-23-24-25-26-27-30-31-19 зі сторонами: 5,74м-2,0м-9,93м-8,04м-4,28м-4,04м-1,0м-2,0м-7,28м-16,08м-6,2м з обмеженим використанням для забезпечення інших співвласників можливістю доступу, обслуговування та поточного ремонту житлового будинку (літ. "А"). В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 13928,80 грн, витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 8000,00 грн та витрати на проведення експертизи у сумі 18000,00 грн. Повернуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3634,20 грн відповідно до квитанції №0507-КАМР-24ВО-К979 від 20.06.2024.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Білоуса Р.А. подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що суд дійшов передчасного висновку про задоволення позову, адже судом не встановлено всіх співвласників спірного будинку станом на час вирішення справи в суді. З інформаційної довідки № 390177721 від 08.08.2024, наданої до відзиву вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровано 1/2 частки спірного будинку. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26.12.2018 по справі № 278/795/18 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років померла ОСОБА_3 , мати сторін. Спадкова справа, станом на дату виникнення та існування спірних правовідносин в цій справі, не входила до обсягу доказів, не оглядалася, актуальна інформація зі спадкової справи станом на даний час в матеріалах справи № 278/3521/24 відсутня.
Зазначає, що стосовно кола співвласників спірної земельної ділянки судом першої інстанції лише зазначено, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26.12.2018 по справі № 278/795/18 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, площею 0,075 га. Стосовно інших співвласників не зазначено нічого. У той же час, позивачем було долучено до позову - Загальні відомості про земельну ділянку від 01.03.2019 № 158114356. З даного документу вбачається, що право власності на спірну земельну ділянку належить ОСОБА_3 , а не відповідачці чи її померлій матері. Судом першої інстанції всупереч приписам закону вирішено питання долі земельної ділянки, в той час коли не встановлені співвласники цієї ділянки та навіть не вирішено питання про залучення відповідачем тієї особи, яка зазначена співвласником самим позивачем.
Стверджує, що судом прийнято рішення про "умовний" виділ. Однак, суд не може прийняти рішення про виділ, якщо для його реалізації необхідно провести будівельні роботи, обсяг, вартість та технічна можливість яких не підтверджені документально. Резолютивна частина рішення суду першої інстанції є відсилочною, нечіткою та незрозумілою, а відтак це судове рішення не зможе бути виконаним.
Між тим вказує, що рішенням суду фактично здійснено поділ майна, а не виділ та зауважує, що всі запропоновані експертами варіанти, є варіантами неспівмірного поділу. Між тим, рішенням суду виділено позивачеві 1/2 частки земельної ділянки в натурі з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, загальною площею 0,075 - відповідно до додатку №7 висновку експерта позначена під № 1 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-26-27-9 зі сторонами: 6,0м-3,75м-28,06м-11,13м-8,62м-4,8м-лінія проходить по суміжній стіні гаража (літ. "Б") та сараю (літ."В")-0,92м-1,0м-4,87м-5,74м-2,0м-9,93м-8,04м-4,28м-4,04м-1,0м-2,0м-6,24м, в тому числі ділянку площею 79,8 кв.м (0,00798 га), що на схемі позначена під № 1-1 (зображена жовтим кольором), яка проходить по точках: 19-20-21-22-23-24-25-26-27-30-31-19 зі 5,74м-2,0м-9,93м-8,04м-4,28м-4,04м-1,0м-2,0м-7,28м-16,08м-6,2м сторонами: з обмеженим використанням для забезпечення інших співвласників можливістю доступу, обслуговування та поточного ремонту житлового будинку (літ. "А"). Згідно з Додатком №7 до висновку № 769/05-2024 схематично зображено виділ частки ОСОБА_1 у земельній ділянці з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, площею 0,075. При цьому, експертами зазначено, що ця схема стосується варіанту № 3 виділу частки в земельній ділянці до варіанту № 3 виділу частки в земельних поліпшеннях. Додаток №4 до висновку № 769/05-2024 стосується варіанту №3 виділу в натурі 1/4 частки у житловому будинку. При цьому, судом виділено позивачеві зі спільної часткової власності в натурі 1/4 частки у житловому будинку не за варіантом № 3 висновку №769/05-2024, тобто не за додатком № 4, а за варіантом № 2, що відповідає додатку № 3 до висновку № 769/05-2024. Згідно Варіанту № 2 виділу позивачеві зі спільної часткової власності в натурі 1/4 частки у житловому будинку (стор.51 висновку № 769/05-2024) чітко вбачається, що позивачеві виділяється "господарські будівлі та споруди" - 31/100 частини огорожі, у той час як відповідачеві виділяється "господарські будівлі та споруди" гараж (літ. Б), сарай (літ. В), гараж (літ. Г), 69/100 частин огорожі. Таким чином, судом виділено за варіантом 2 виділу позивачеві зі спільної часткової власності в натурі 1/4 частки у житловому будинку - гараж (літ. "Б") та сарай (літ. "В") саме відповідачеві. У той же час, землю під гаражем (літ. Б) судом передано позивачці, що суперечить єдиній правовій долі земельної ділянки.
Крім того, зауважує, що судом допущено порушення норм матеріального права, оскільки суд невірно здійснив розрахунок судового збору, а також прийняв спір до розгляду без сплати судового збору за позовну вимогу про виділ (поділ) землі.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 03 березня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 10:00 год 30 квітня 2026 року.
31 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вернидуб Д.В. подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, правильно встановив склад співвласників спірного майна та правовий режим цього майна. Доводи апелянта щодо наявності іншого співвласника ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки факт її смерті встановлений, а право власності позивача на відповідну частку підтверджено рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26.12.2018, яке є чинним та не оскаржене. Відтак, суд обґрунтовано виходив з того, що співвласниками спірного будинку є саме сторони у справі.
Аналогічно, доводи апеляційної скарги щодо земельної ділянки є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки право позивача на 1/2 частку земельної ділянки встановлено судовим рішенням, а експертним висновком підтверджено технічну можливість її виділу. Посилання апелянта на документ "Загальні відомості про земельну ділянку" від 01.03.2019 № 158114356 не змінює встановлених фактичних обставин, оскільки реєстраційні дані оновлюються в Державному реєстрі речових прав і рішення суду враховує актуальний стан прав власності на момент подачі позову та розгляду справи.
Доводи апелянта щодо не залучення ОСОБА_3 до розгляду справи є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 достеменно відомо про те, що за життя ОСОБА_3 була матір'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на час розгляду справи є померлою, і саме її частка стала спадком сторін по справі, що вже було предметом розгляду попереднього рішення Житомирського районного суду від 26.12.2018, яке встановило спадкоємство ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відповідних частках.
Посилання апелянта на те, що виділ є "умовним" у зв'язку з необхідністю проведення будівельних робіт, є юридично неспроможними. Відповідно до висновку експертів від 28.05.2024 № 769/05-2024 виділ частки позивача у натурі є технічно можливим, а необхідність виконання окремих будівельних робіт не свідчить про неможливість такого виділу, а навпаки - є звичайною умовою реалізації технічно обґрунтованого варіанту. Такі підходи відповідають усталеній судовій практиці.
Вказівки експертів про проектно-кошторисну документацію не роблять виділ частки "умовним". Дійсно, в експертному висновку зазначено, що остаточний об'єм та просторове рішення можуть бути уточнені після розробки проектно-кошторисної документації. Однак це не впливає на факт встановлення частки та її площі, оскільки право власності на частку визначене, а судом визначена площа та її співвідношення з іншими частками, що відповідає нормам Цивільного кодексу України.
Вказує, що у справі № 278/3521/24 суд визначив 1/4 частку ОСОБА_1 у житловому будинку, залишаючи за відповідачем решту майна. Суд не позбавив відповідача її частки, а встановив межі та площу виділеної частки. Таким чином, твердження апелянта про нібито "поділ майна замість виділу" не відповідає фактичним та правовим обставинам справи і є безпідставним. Суд першої інстанції законно визначив площу та межі виділеної частки ОСОБА_1 , залишивши решту майна у спільній власності відповідача, що відповідає вимогам закону та не порушує права співвласника.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони в судове засідання не з'явились, їх неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає положенням ч.2 ст.372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі і просив її задовольнити, з викладених підстав.
Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам в повній мірі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що із технічного паспорту станом на 03.02.2010 на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що житловий будинок має загальну площу 492,4 кв.м, із яких 152,6 кв.м житлова та 339,8 кв.м допоміжна. Житловий будинок складається з двох відокремлених частин: 1 - загальною площею 255,2 кв.м; 2 - загальною площею 237,2 кв.м (а.с.18-21).
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26.12.2018 по справі № 278/795/18 визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, а саме:
- на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ;
- на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, площею 0,075 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, господарських приміщень і споруд, що адресою: АДРЕСА_1 ;
- на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:01:001:0563, площею 0,0088 га з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12-14).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.03.2019 №158110026 встановлено, що право власності за ОСОБА_1 на 1/4 частку даного будинку зареєстровано за номером запису про право власності: 30515791, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1776832618220 (а.с.15).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.08.2024, власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 розмір частки 1/4, ОСОБА_3 - 1/2 та ОСОБА_2 - 1/2 (а.с.138-139).
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №158114356 від 01.03.2019 встановлено, що право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145 зареєстровано за номером запису про право власності: 30516346, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1776862818220 (а.с.16).
Із висновку експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи від 28.05.2024 №769/05-2024 встановлено, що виділ ОСОБА_1 1/4 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається технічно можливим, за умови відступу від ідеальної частки ОСОБА_1 (а.с.22-84).
Дійсною (ринковою) вартістю частки розміром 1/4 житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , без врахування земельного компоненту, станом на дату проведення дослідження є 7232100,00 грн (а.с.82).
Згідно з висновком, запропоновано 3 варіанти виділу в натурі 1/4 належних позивачу часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У висновку експертів зазначено, що можливі варіанти виділу ОСОБА_1 1/2 частки у земельній ділянці з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, площею 0,0750 га, що розроблені виходячи із частки ОСОБА_1 з урахуванням варіантів виділу частки в земельних поліпшеннях, вимог нормативних документів, надані в дослідницькій частині і зображені на схемах в:
додатку № 5 (варіант № 1 виділу 1/2 частки у земельній ділянці до варіанту №1 виділу 1/4 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами (дивись разом з додатком № 2 та таблицею АДРЕСА_3 ));
додатку № 6 (варіант № 2 виділу 1/2 частки у земельній ділянці до варіанту №2 виділу 1/4 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами (дивись разом з додатком № 3 та таблицею АДРЕСА_4 ));
додатку № 7 (варіант № 3 виділу 1/2 частки у земельній ділянці до варіанту №3 виділу 1/4 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами (дивись разом з додатком № 4 та таблицею АДРЕСА_5 )).
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 про виділ належної їй частки спірного домоволодіння та земельної ділянки, які є їх спільною частковою з відповідачем власністю, є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про можливість здійснення виділу частки ОСОБА_1 із домоволодіння у житловому будинку АДРЕСА_1 за варіантом № 2 на загальну площу 135,20 кв.м та 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145 відповідно до додатку №7 висновку експертів.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
У частинах першій, третій статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 450/657/19, від 31 січня 2024 року у справі № 607/4891/15-ц, від 21 лютого 2024 року у справі № 713/1429/21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди призначенню будівлі.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 760/8064/13-ц.
У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 03 квітня 2013 року № 6-12цс13).
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої, другої статті 76, частини першої статті 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц зроблено висновок, що "допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об'єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб'єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу".
Так, із висновку експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи від 28.05.2024 №769/05-2024 (далі - висновок) встановлено, що ринкова (дійсна) вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , без врахування земельного компоненту, станом на дату проведення дослідження становить: 7232100 грн, в тому числі вартість 1/4 частки становить: 1808025 грн.
При цьому, є технічно можливим здійснити виділ ОСОБА_1 1/4 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як передбачено п.6 постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 (із змінами), за умови відступу від ідеальної частки ОСОБА_1 .
Експертами запропоновано три технічно можливі варіанти виділу ОСОБА_1 1/4 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які розроблені із відступом від ідеальної частки ОСОБА_1 , із зазначенням:
- розміру частки по вартості, що становлять приміщення та господарські будівлі і споруди, які пропонуються виділити;
- розміру компенсації у зв'язку з відхилення від розміру часток співвласників;
- переліку необхідних будівельних робіт в будинку для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які пропонується виділити співвласникам, які викладено у дослідницькій частині в таблицях:
- №26 (варіант №1) і зображено на схемі в додатку №2;
- №27 (варіант №2) і зображено на схемі в додатку №3;
- №28 (варіант №3) і зображено на схемі в додатку №4.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, який за наявності невирішеного спору між сторонами, обґрунтовано взяв до уваги висновок експертів та дійшов висновку про можливість здійснення виділу частки ОСОБА_1 із домоволодіння у житловому будинку АДРЕСА_1 за варіантом № 2 на загальну площу 135,20 кв.м на суму 1816433,00 грн, що складається з приміщень: "2-3" коридор площею 5,9 кв.м, "2-4" санвузол площею 4,9 кв.м, "2-5" кухня площею 13,6 кв.м, "2-6" кімната площею 18,5 кв.м, "2-7" коридор площею 10,6 кв.м, "2-8" кімната площею 21,5 кв.м, "2-9" кімната площею 52,4 кв.м, "2-10" веранда площею 29,3 кв.м.
При цьому, оскільки позивачу виділяється на 12,1 кв.м більше, що передбачає стягнення з позивача на користь відповідача коштів за відступ від належної їй частки у сумі 53471,00 грн.
У висновку експертів вказано, що для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які пропонуються виділити ОСОБА_1 у житловому будинку, згідно варіанту № 2, необхідно провести наступні ремонтно-будівельні роботи:
- між житловою кімнатою № 1-8 (площею 21,6 кв.м) та житловою кімнатою № 2-8 (площею 21,5 кв.м) пробити новий дверний проріз з подальшим влаштування внутрішнього дверного блоку із штукатурення укосів;
- між підвалом № 2-1 (площею 53,9 кв.м) та коридором № 2-7 (площею 10,6 кв.м) демонтувати сходи та передбачити заходи щодо влаштування міжповерхового перекриття;
- між коридором № 2-7 (площею 10,6 кв.м) та житловою кімнатою № 2-8 (площею 21,5 кв.м) демонтувати дверний блок з подальшим закладанням дверного прорізу із штукатуренням з обох сторін.
Суд враховує, що всі варіанти виділу житлового будинку АДРЕСА_1 , запропоновані у вказаному висновку експертів, передбачають виконання виду будівельних робіт, які пов'язані з реконструкцією житлового будинку.
При цьому колегія суддів зауважує, що ухвалення рішення суду про виділ частки нерухомого майна в натурі не потребує попереднього (до ухвалення такого рішення) подання до суду сторонами документів, що дають право на виконання відповідних будівельних робіт, навіть у тому випадку, коли такий поділ вимагатиме переобладнання та перепланування спірної нерухомості з проведенням робіт, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2024 року в справі № 713/1429/21).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 дійшов висновку про те, що положення статті 152 Житлового кодексу України не стосуються вирішення питань технічної можливості поділу спірної нерухомості та визначення необхідності його здійснення. Тобто, стаття 152 Житлового кодексу України не застосовується при вирішенні спору співвласників про поділ спільного майна або про виділ з нього частки.
Разом з тим із оскаржуваного рішення незрозумілим є те на кого покладається обов'язок щодо проведення житлового будинку у відповідність з висновком.
Колегія суддів апеляційного суду враховує позицію сторони позивача, що наведена у позовній заяві від 21.06.2024 (Вх.№10965), в якій позивач ОСОБА_1 висловила готовність провести необхідні ремонтні роботи, а також те, що саме ОСОБА_1 ініціювала даний спір про виділ в натурі частки із спільної часткової власності, а тому обов'язок щодо проведення ремонтно-будівельних робіт, необхідно покласти на неї.
Відповідно до змісту положень статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України).
У частині першій статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 зроблено правовий висновок про те, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.
Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, іншу будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, зробила висновок, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, прийшла до висновку, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
У постанові від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що "при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном".
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила виділити їй зі спільної часткової власності в натурі 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, загальною площею 0,075 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, господарських приміщень і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 323,9 кв.м (0,03239 га), що на схемі додатку №7.
Так, у висновку експертів зазначено, що можливі варіанти виділу ОСОБА_1 1/2 частки у земельній ділянці з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, площею 0,0750 га, що розроблені виходячи із частки ОСОБА_1 з урахуванням варіантів виділу частки в земельних поліпшеннях, вимог нормативних документів, надані в дослідницькій частині і зображені на схемах в:
додатку № 5 (варіант № 1 виділу 1/2 частки у земельній ділянці до варіанту №1 виділу 1/4 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами (дивись разом з додатком № 2 та таблицею АДРЕСА_3 ));
додатку № 6 (варіант № 2 виділу 1/2 частки у земельній ділянці до варіанту №2 виділу 1/4 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами (дивись разом з додатком № 3 та таблицею АДРЕСА_4 ));
додатку № 7 (варіант № 3 виділу 1/2 частки у земельній ділянці до варіанту №3 виділу 1/4 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами (дивись разом з додатком № 4 та таблицею АДРЕСА_5 )).
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про необхідність виділу нерухомості між сторонами за варіантом №2 висновку експертів, тому і виділ спірної земельної ділянки необхідно провести згідно варіанту №2 (додаток №6) до висновку експертів.
Відтак, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в цій частині в такий спосіб: "Виділити ОСОБА_1 зі спільної часткової власності в натурі 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, загальною площею 0,075 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, господарських приміщень і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 323,9 кв.м (0,03239 га), відповідно до додатку №6 висновку експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи від 28.05.2024 №769/05-2024, позначена під № 1 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 1-2-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-26-27-10-11-12-13-1 зі сторонами: 6,05м-15,52м-2,73м-8,06м-5,24м-9,03м-1,0м-1,0м-9,93м-8,04м-4,28м-4,04м-1,0м-1,0м-1,0м-6,24м-6,0м-3,75м-28,06м-22,76м, в тому числі ділянку площею 29,3 кв.м (0,00293 га), що на схемі позначена під № 1-1 (зображена жовтим кольором), яка проходить по точках: 19-20-21-22-32-24-25-26-30-31-19 зі сторонами: 1,0м-9,93м-8,04м-4,28м-4,04м-1,0м-1,0м-6,28м-14,07м-10,94м з обмеженим використанням для забезпечення іншого (-их) співвласника (-ів) можливістю доступу, обслуговування та поточного ремонту житлового будинку (літ. "А").
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що вона не згідна з висновком експертів.
При цьому сторона відповідачки не заявляла клопотань про призначення додаткової або повторної експертиз.
Звертаючись із апеляційною скаргою, надаючи пояснення в суді апеляційної інстанції сторона відповідача, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, не вказувала на прийнятний для відповідача варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою та не заперечувала право власності позивача на виділене нерухоме майно.
Також суд апеляційної інстанції визнає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не встановлено всіх співвласників спірного будинку та всупереч приписам закону вирішено питання долі земельної ділянки, в той час коли не встановлені співвласники цієї ділянки та не вирішено питання про залучення відповідачем тієї особи, яка зазначена співвласником самим позивачем, оскільки рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26.12.2018 у справі № 278/795/18, яке набрало законної сили 28.01.2019, за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , зокрема на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145, площею 0,075 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, господарських приміщень і споруд, що адресою АДРЕСА_1 (а.с.12-14).
Так у вищезазначеному рішенні суду зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Житомирі у віці 76 років померла ОСОБА_3 , мати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є спадкоємцями майна померлої у рівних частках. 04 січня 2011 року спадкодавець набула прав власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Також, за життя спадкодавець набула прав власності на дві земельні ділянки, зокрема у АДРЕСА_6 для будівництва площею 0,0750 га з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду(ч.4 та ч.7 ст.82 ЦПК України).
Також із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка від 08.08.2024 №390177721) вбачається, що власниками житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 - 1/4 частки, ОСОБА_2 - 1/2 частки та ОСОБА_3 - 1/2 частки, яка померла (а.с.138).
З метою підтвердження вищезазначеної інформації, судом апеляційної інстанції 29.04.2026 здійснено запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних об'єктів нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145 та згідно з отриманими відповідями додаткових відомостей про склад співвласників спірного майна не встановлено.
Відтак колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд правильно встановив склад співвласників спірного майна та правовий режим цього майна. Доводи апелянта щодо наявності іншого співвласника - ОСОБА_3 (матір сторін по справі) - є безпідставними, оскільки факт смерті цієї особи встановлений, а право власності позивача на відповідну частку підтверджено рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26.12.2018 у справі № 278/795/18, яке є чинним. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що співвласниками спірного будинку є саме сторони у справі.
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що місцевим судом допущено порушення норм матеріального права, оскільки прийнято спір до розгляду без сплати судового збору за позовну вимогу про виділ (поділ) землі.
Порядок сплати, розмір судового збору визначається у відповідності до Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону № 3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплаті підлягає судовий збір у сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн).
Відтак суд першої інстанції здійснив розрахунок судового збору на законних підставах, виходячи із вартості спірної частки майна та ставок, визначених Законом № 3674-VI, і вказав кінцеву суму збору, що повністю відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а відсутність у рішенні детальної арифметики розрахунку судового збору не є порушенням вимог закону.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині виділу в натурі частки із спільної часткової власності, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції на законність та обґрунтованість не перевіряється.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено за неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не в повному обсязі відповідають обставинам справи.
Згідно ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині проведення ремонтно-будівельних робіт та виділу зі спільної часткової власності в натурі частки земельної ділянки, а врешті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, підстави для розподілу судових витрат, які пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, а також щодо судових витрат особи, яка подала апеляційну скаргу, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Білоус Роман Андрійович, задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року змінити в частині проведення ремонтно-будівельних робіт та виділу ОСОБА_1 зі спільної часткової власності в натурі 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145 загальною площею 0,075 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, господарських приміщень і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 323,9 кв.м (0,03239 га).
Викласти абзаци 4-5 резолютивної частини рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року в наступній редакції:
" ОСОБА_1 провести наступні ремонтно-будівельні роботи:
- між житловою кімнатою № 1-8 (площею 21,6 кв.м) та житловою кімнатою № 2-8 (площею 21,5 кв.м) пробити новий дверний проріз з подальшим влаштування внутрішнього дверного блоку із штукатурення укосів;
- між підвалом № 2-1 (площею 53,9 кв.м) та коридором № 2-7 (площею 10,6 кв.м) демонтувати сходи та передбачити заходи щодо влаштування міжповерхового перекриття;
- між коридором № 2-7 (площею 10,6 кв.м) та житловою кімнатою № 2-8 (площею 21,5 кв.м) демонтувати дверний блок з подальшим закладанням дверного прорізу із штукатуренням з обох сторін.
Виділити ОСОБА_1 зі спільної часткової власності в натурі 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1822081200:05:001:0145 загальною площею 0,075 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, господарських приміщень і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 323,9 кв.м (0,03239 га), відповідно до додатку №6 висновку експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи від 28.05.2024 №769/05-2024, позначена під № 1 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 1-2-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-26-27-10-11-12-13-1 зі сторонами: 6,05м-15,52м-2,73м-8,06м-5,24м-9,03м-1,0м-1,0м-9,93м-8,04м-4,28м-4,04м-1,0м-1,0м-1,0м-6,24м-6,0м-3,75м-28,06м-22,76м, в тому числі ділянку площею 29,3 кв.м (0,00293 га), що на схемі позначена під № 1-1 (зображена жовтим кольором), яка проходить по точках: 19-20-21-22-32-24-25-26-30-31-19 зі сторонами: 1,0м-9,93м-8,04м-4,28м-4,04м-1,0м-1,0м-6,28м-14,07м-10,94м з обмеженим використанням для забезпечення іншого (-их) співвласника (-ів) можливістю доступу, обслуговування та поточного ремонту житлового будинку (літ. "А").".
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий В.А. Панкеєва
Судді Н.Й. Григорусь
О.М. Галацевич
Повне судове рішення складено 04 травня 2026 року.