Справа № 161/12907/22 Провадження №33/802/383/26 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л.М.
Доповідач: Денісов В. П.
04 травня 2026 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши її апеляційну скаргу на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2022 року щодо неї,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнута до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 496 гривень 20 копійок судового збору.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що копію постанови вона отримала лише 06.04.2026.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заслухавши ОСОБА_1 , яка підтримала клопотання і просила поновити строк на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.
У своєму клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи його тим, що копію постанови вона отримала 06 квітня 2026 року.
Однак, такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Отже, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.
03 листопада 2022 року під час розгляду справи у Луцькому міськрайонному суді Волинської області ОСОБА_1 брала участь, що підтверджується постановою від 03.11.2022. В оскаржуваному рішення зазначено, що в судовому засіданні ОСОБА_1 визнала факт порушення ПДР (а.с.16).
За таких обставин, згідно вимог ч.2 ст.294 КУпАП, строк апеляційного оскарження постанови судді обчислюється з моменту винесення оскаржуваної постанови.
В даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 14 листопада 2022 року (з урахуванням неробочих днів).
Апеляційну скаргу на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала через засоби поштового зв'язку лише 16 квітня 2026 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, долученому до апеляційної скарги, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився ще 14 листопада 2022 року (з урахуванням неробочих днів).
Отже, апелянт більше як на три роки і п'ять місяців пропустила строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП.
Доводи клопотання про те, що копію постанови ОСОБА_1 отримала лише 06.04.2026, не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи повністю суперечать приписам ч.2 ст.294 КУпАП та матеріалам даної справи.
Як убачається із матеріалів справи, в ній знаходиться повний текст постанови від 03 листопада 2022 року (а.с.16).
ОСОБА_1 особисто приймала участь під час розгляду справи (а.с.16).
Згідно її власноручної розписки, ОСОБА_1 ознайомлена із постановою суду від 03 листопада 2022 року. Копію постанови отримала 03 листопада 2022 року, що ствердила власноручним підписом (а.с.17).
Отже, власноручною розпискою ОСОБА_1 повністю спростовуються твердження апелянта про те, що вона отримала копію постанови лише 06.04.2026.
Також в матеріалах справи є фіскальні чеки, згідно яких ОСОБА_1 сплатила штраф в розмірі 850 гривень, накладений на неї оскаржуваною постановою (а.с.18).
Отже, зазначеними матеріалами справи та вимогами ч.2 ст.294 КУпАП повністю спростовуються доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Будь-яких інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження оскаржуваної постанови клопотання апелянта не містить.
Тому доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються матеріалами справи, а тому клопотання до задоволення не підлягає.
Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2022 року щодо неї та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2022 року щодо неї - відмовити.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов