Справа № 629/2614/26
Провадження № 4-с/629/7/26
27.04.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою адвоката Здєльника Сергія Івановича, діючого в інтересах ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашової Наталії Олександрівни, -
встановив:
Адвокат Здєльник С.І. діючий в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області зі скаргою, з врахуванням уточнень, на дії та бездіяльність державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашової Н.О. в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця Лопашової Н.О. щодо утримання з грошового забезпечення боржника ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі понад 20% та зобов'язати державного виконавця Лопашову Н.О. скасувати арешт грошових коштів (грошового забезпечення) на рахунку № НОМЕР_1 , за договором №SAMDNWFC00015729808 від 17.03.2015, укладений між АТ КБ «Приватбанк» код ІДНБУ 305299 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Свої вимоги мотивує тим, що в провадженні державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашової Н.О. знаходиться виконавче провадження №78367331 щодо примусового виконання рішення Лозівського міськрайонного суду у справі №629/561/25 за виконавчим документом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 1096318,60 грн., судового збору у розмірі 10963,18 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., а всього у розмірі 1112281,78 грн. 13.06.2025 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, якою рахунках електронних накладений арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих кошти/електронні рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1223812,95 грн. 03.07.2025 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка надана для виконання за місцем отримання боржником доходу - до військової частини ВЧ НОМЕР_3 , де він проходив військову службу під час особливого періоду. Згідно п.2 постанови, відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснюється у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 1178058,19 грн., в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій. 24.07.2025 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка надана для виконання за місцем отримання боржником доходу - до військової частини ВЧ НОМЕР_4 , де він проходив військову службу під час особливого періоду. Згідно п.2 постанови відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснюється у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 1178058,19 грн., в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій. 07.10.2025 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка надана для виконання за місцем отримання боржником доходу - до військової частини ВЧ НОМЕР_5 , де він проходить військову службу під час особливого періоду. Згідно п.2 постанови відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснюється у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 900180,45 грн., в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов?язані з організацією та проведенням виконавчих дій. З Наказу №149 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.04.2023, довідки про проходження служби (форма 5), посвідчення офіцера НОМЕР_6 , та посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_7 , вбачається, що боржник з 28.04.2023 року мобілізований в ЗСУ. З 27.06.2023 згідно Наказу №1412 командира ВЧ НОМЕР_3 (95-та окрема десантно-штурмова бригада ЗСУ) зарахований на посаду командира взводу, безпосередньо приймав участь у бойових діях, постійно перебуваючи в районах їх ведення (здійснення). Згідно довідки №813/28510 від 11.07.2025 наказом командира ВЧ НОМЕР_3 від 23.05.2025 №l43 переведений до ВЧ НОМЕР_8 (пункт постійної дислокації АДРЕСА_1 ). Наказом командира ВЧ НОМЕР_4 від 11.07.2025 №26 переведений до ВЧ НОМЕР_5 (пункт постійної дислокації АДРЕСА_1 ), на посаду командира взводу. Наказом командира ВЧ НОМЕР_5 від 14.10.2025 №372 призначений офіцером групи логістики. Згідно довідки №NSOT7IIIHFGGE1EN від 23.03.2026 про рух коштів по особовому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відкритого у АТ КБ «Приватбанк», за період 01.07.2025 по 23.03.2026, вбачається, що на його особовий рахунок надійшло грошове забезпечення військовослужбовця (його заробітна плата), всього у розмірі 472731,63 грн. Будь-яких інших надходжень не відбувалося. Виходячи з положення пунктів 3,14,21 частини третьої статті 18, частини другої та третьої статті 70 Закону №1404-VIII та п.2 постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.06.2025, 03.07.2025, 07.10.2025 державний виконавець мала перевірити правову природу та статус грошових надходжень на рахунках боржника, та пересвідчившись, що ці кошти є грошовим забезпеченням боржника - військовослужбовця за місце проходження військової служби, здійснити з них утримання у розмірі 20% доходів щомісяця, загалом за період з 01.07.2025 по 23.03.2026 у розмірі 94546,32 грн. Однак з довідки №NSOT7IHFGGEIEN від 23.03.2026 вбачається, що виконавцем були утримані кошти з грошового забезпечення боржника у розмірі 295939,71 грн., що становить 63,6% від суми отриманого грошового забезпечення, що є надмірним тягарем та порушує право людини - військовослужбовця на належний рівень життя, підтримку мотивації до виконання службових обов?язків, а також належну компенсацію за специфічні умови та ризики військової служби, яке забезпечується статтею 43 Конституції України та статтею 9 Закону України №2011-ХII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Як на його думку, державний виконавець здійснювала з грошового забезпечення боржника військовослужбовця ОСОБА_1 подвійне утримання коштів - 20% із заробітної плати у відповідності до частини другою та третьою статті 70 Закону №1404-VIII та ще понад 43 відсотки - відповідно до частин першої та другої статті 1404-VIII та ще понад 43 відсотки - відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону N? 1404-VIII, вважаючи, що утримує кошти з інших доходів боржника що не відповідає дійсності. 23.03.2026 адвокатом Здєльник С.І. звернувся до ДВС із заявою, у якій просив зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 номер та дата відкриття договору: SAMDNWFC00015729808 від 17.03.2015, укладений між АТ КБ «Приватбанк» код IDHБУ 305299 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКП НОМЕР_2 . Листом від 25.03.2026 вих.№24628/2010-30/3 державним виконавцем надана відповідь, з якої вбачається, що виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника, крім тих, накладання арешту на які заборонено законом. Саме банк має повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках та повернути постанову без виконання, що є підставою для зняття арешту з цих коштів згідно з частиною 59 Закону №1404-VIII. Зі змісту відповіді вбачається, що у державного виконавця відсутні підстави для скасування арешту з рахунку, відкритого для отримання доходів.
В судове засідання боржник ОСОБА_1 не з'явився, його представник-адвокат Здєльник С.І. в судовому засіданні на задоволенні скарги наполягав з викладених у ній підстав і додаткових пояснень і уточнень.
В судове засідання стягувач ОСОБА_2 не з'явився, його представник-адвокат Науменко В.В. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, згідно яких просив відмовити у її задоволенні у зв'язку із її безпідставністю і зазначення неправдивих відомостей щодо відсутності нерухомого майна у боржника, а також у зв'язку із пропущенням строків звернення із даною скаргою.
Державний виконавець Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашова Н.О. в судове засідання не з'явилася. Згідно повідомлення заступника начальника відділу Н.Ярошенко від 07.04.2026 державний виконавець Лопашова Н.О. перебуває на лікарняному.
17.04.2026 на виконання ухвали суду заступником начальника відділу Н.Ярошенко було надано завірену копію виконавчого провадження.
Суд вважає за можливе розглянути скаргу за їх відсутності.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Щодо строку на оскарження рішення та дії посадових осіб виконавчої служби, суд керується правовими позиціями викладеними в рішенні ВС КЦС від 26.12.2023 в межах справи №724/1649/22, провадження №61-1607св23.
Відповідно до положень частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За правилами частин першої, другої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно постанови ВС від 04.11.2022 року (справа №761/38464/20, провадження №61-7465св22), перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
23.03.2026 представник скаржника Здєльник С.І. звернувся до ДВС із заявою та просив зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 , номер та дата відкриття договору: SAMDNWFC00015729808 від 17.03.2015, укладеного АТ КБ «Приватбанк» код IDHБУ 305299 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКП НОМЕР_2 , однак арешт знятий не був, а листом від 25.03.2026 (вих.№24628/2010-30/3) надана відповідь, що державний виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника, крім тих, накладання арешту на які заборонено законом, зазначивши, що саме банк має повідомляти виконавця про цільове призначення коштів на рахунках та повернути постанову без виконання, що є підставою для зняття арешту з цих коштів згідно з частиною 59 Закону №1404-VIII, у державного виконавця відсутні підстави для скасування арешту з рахунку, відкритого для отримання доходів.
Із даною скаргою представник скаржника - адвокат Здєльник С.І. звернувся 20.03.2026, тобто в межах строку визначеного законодавством.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 447 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно до статей 1,5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція).
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції.
Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Отже, державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом України «Про виконавче провадження» та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Відповідно частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Тлумачення вказаних норм права визначає, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Судом встановлено, що в провадженні державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашової Н.О. знаходиться виконавче провадження №78367331 щодо примусового виконання рішення Лозівського міськрайонного суду у справі №629/561/25 за виконавчим документом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 1096318,60 грн., судового збору у розмірі 10963,18 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., а всього у розмірі 1112281,78 грн.
13.06.2025 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, якою рахунках електронних накладений арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих кошти/електронні рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1223812,95 грн.
03.07.2025 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка надана для виконання за місцем отримання боржником доходу - до військової частини ВЧ НОМЕР_3 , де він проходив військову службу під час особливого періоду. З відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснюється у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 1178058,19 грн., в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
09.07.2025 боржником ОСОБА_1 до ДВС подано заяву про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
10.07.2025 державним виконавцем винесена постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій, якою визначено для боржника ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_9 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», для здійснення видаткових операції на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Копію якої надіслано у вказаний банк для виконання.
24.07.2025 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка надана для виконання за місцем отримання боржником доходу - до військової частини ВЧ НОМЕР_4 , де боржник проходив військову службу під час особливого періоду. З відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснюється у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 1178058,19 грн., в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
07.10.2025 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка надана для виконання за місцем отримання боржником доходу - до військової частини ВЧ НОМЕР_5 , де він проходить військову службу під час особливого періоду. З відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснюється у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 900180,45 грн., в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов?язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
Згідно Наказу №149 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.04.2023, довідки про проходження служби (форма 5), посвідчення офіцера НОМЕР_6 , та посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_7 , вбачається, що боржник з 28.04.2023 року мобілізований в ЗСУ та проходить військову службу.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_4 від 11.07.2025 №26 переведений до ВЧ НОМЕР_5 (пункт постійної дислокації АДРЕСА_1 ), на посаду командира взводу.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_5 від 14.10.2025 №372 призначений офіцером групи логістики.
Судом встановлено, що виконавче провадження №78367331 не містить відомостей про стягнення з боржника 20% із заробітної плати військовими частинами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та НОМЕР_5 за постановами державного виконавця від 03.07.2025, 24.07.2025 та 07.10.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника і вжиття відповідних заходів реагування і контролю зі сторони державного виконавця, як це передбачено вимогами ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно сформованої АТ КБ «Приватбанк» від 23.03.2026 виписки по картці № НОМЕР_10 (рахунок IBAN: НОМЕР_11 ) відкритий на ім'я ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк», за період 01.07.2025 по 23.03.2026, вбачається, що останній отримував нарахування на картку - заробітну плату з військових частин НОМЕР_12 і НОМЕР_5 , всього надходжень у розмірі 472731,63 грн. із якої фактично було утримано 443174,90 грн., найбільша частина яких із відміткою «деталі операції» - стягнення відповідно до виконавчого провадження (без зазначення відсоткового співвідношення та правовстановлюючого документа на підставі якого вони банком стягуються).
Відомостей про нарахування загальних доходів боржника, розміру утримань з цього доходу на погашення боргу і залишок боргу, матеріали виконавчого провадження не містять.
В ході розгляду скарги судом було встановлено відсутність визначеного Законодавством порядку проведення обов'язкових дій державним виконавцем в частині визначення розміру коштів, які складають сукупний дохід боржника та з якого повинні здійснюватися визначені щомісячні стягнення в межах 20 відсотків та здійснення контролю за правильністю такого утримання.
З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця в частині в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Лопашової Н.О. щодо утримання з грошового забезпечення боржника ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі понад 20% та відмови у скасуванні арешту з рахунку, відкритому у АТ КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_1 , з підстав не визначення банком статусу коштів та рахунку на якому вони знаходяться, як рахунку із спеціальним режимом використання і не повідомлення про цільове призначення коштів на рахунку.
Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення, на такі кошти боржника, заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розміру коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Вказаний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (провадження № 14-218цс21); від 12 лютого 2025 року у справі №444/2503/17 (провадження № 61-14767св24).
Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.
Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.
У статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року зазначено, що заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що вимоги заявника в частині визнання неправомірними дії державного виконавця Лопашової Н.О. щодо утримання з грошового забезпечення боржника ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі понад 20% та бездіяльності державного виконавця неправомірними щодо не скасування арешту саме заробітної плати, яка знаходиться, стягується банком з рахунку боржника у зв'язку з відсутністю відомостей про їх відсоткове співвідношення до суми нарахування та надходить на банківський рахунок, який відкритий у АТ КБ «Приватбанк» та зобов'язання приватного виконавця скасувати арешт є обґрунтованими, в іншій частині скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.141,260,261,447-453 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Скаргу адвоката Здєльника Сергія Івановича, діючого в інтересах ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашової Наталії Олександрівни - задовольнити частково.
Визнати дії державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашової Наталії Олександрівни щодо утримання з заробітної плати боржника ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі понад 20%, які знаходиться та надходять на банківський рахунок: IBAN: НОМЕР_11 , відкритому у Акціонерному товаристві комерційному банку «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 , неправомірними.
Зобов'язати державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лопашову Наталію Олександрівну скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку IBAN: НОМЕР_11 , відкритому у Акціонерному товаристві комерційному банку «Приватбанк».
У задоволенні іншої частини вимог скарги, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, але не пізніше закінчення строку карантину. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Олександр ТКАЧЕНКО