Справа № 643/22575/25
Номер провадження 2/629/600/26
РIШЕННЯ
29.04.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 11807,50 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 3028 грн.
Представник позивача Король В.А. у судове засідання не з'явився, у позові просив розглядати справу без його участі, на позовних вимогах наполягає, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник-адвокат Гур'єв А.А. у судове засідання не з'явилися, адвокатом неодноразово подавалися заяви про відкладення розгляду справи і ознайомлення із ними, у зв'язку з чим справа неодноразово відкладалася.
29.04.2026 адвокатом Гур'євим А.А. було надано письмове пояснення у яких він посилався на ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким заборонено нарахування військовослужбовцям відсотків по кредиту та надав довідку і військовий квиток ОСОБА_1 , згідно яких останній з 07.10.2025 по теперішній час є військовослужбовцем. Однак відзиву на позов із викладенням підстав своїх заперечень, або заяв про визнання позовних вимог до суду ні відповідачем ні адвокатом в ході розгляду справи не надано.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані в ході розгляду справи докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 02.04.2019 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та « ОСОБА_2 » (так у документі на рос.мові) укладено договір №435492320 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти без конкретної споживчої мети в сумі 5000 грн. строком на 15 днів, зі сплатою 0,01% в день від суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту.
28.11.2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №435492320 від 17.04.2019.
03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №20190103, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №435490320 від 17.04.2019. На підтвердження права переходу вимог надано витяг з реєстру прав вимоги.
Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших, електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи встановлено, що кредитний договір №435492320 від 02.04.2019 укладений між сторонами та підписаний відповідачем електронним підписом.
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредиторів подав заявку на отримання кредитів за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачкою Договір про надання грошових коштів у позику не був би укладений сторонами.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» оспорюваний кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.
Щодо виконання умов кредитного договору.
Так позивачем на підтвердження перерахування кредитних коштів в загальній сумі 5000 грн. за кредитним договором №435492320 від 02.04.2019 не надано жодного платіжного доручення/квитанції про їх перерахування.
Крім того, доказів на успішне зарахування 02.04.2019 кредитних коштів в сумі 5000 грн. на картковий рахунок позичальника і відомостей про його належність відповідачу, матеріали справи також не містять.
Судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти і в подальшому порушив обов'язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови договору про надання кредиту №435492320 від 02.04.2019.
Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними, пунктом 1.13 визначено, що під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).
Статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України. Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Згідно ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який діяв на момент виникнення правовідносин, у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні: 1.6) документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб'єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів; 1.15) ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Відповідно до ст.22 даного Закону ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.
Однак жодного з перелічених розрахункових документів, яким би підтверджувалось здійснення кредиторами грошового переказу відповідачу, позивач не надав.
Крім того, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
В той же час, слід відзначити, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), який був сформований не первісним кредитором, а позивачем по справі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Також, суду не надані і виписки з рахунку відповідача для встановлення розміру наданого кредиту, факту користування відповідачем наданими йому коштами, обставин погашення відповідачем кредиту та сплати відсотків.
Щодо права переходу вимоги за договором факторингу.
Так на підтвердження права переходу вимог за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеним між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не надано ані акту звірки про оплату за даним договором факторингу ані реєстру прав вимоги.
Крім цього, вказаний договір факторингу був укладений між сторонами 28.11.2018, а кредитний договір №435492320 по якому позивач просить стягнути борг з відповідача, був укладений 02.04.2019, тобто вже після укладення договору факторингу, а матеріали справи не містять додаткової угоди, якою було продовжено строк вказаного договору факторингу від 28.11.2018.
Крім того, на підтвердження права переходу вимог за договором факторингу №20190103 від 03.01.2019 укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано акту звірки про оплату за даним договором факторингу, в матеріалах справи наявний лише витяг з реєстру прав вимоги №6 від 20.11.2019 до договору факторингу №20190103 від 03.01.2019.
Отже, позивачем не надано доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитним договором №435492320 від 02.04.2019, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та « ОСОБА_2 » (так у документі на рос.мові).
Згідно ч.1 та ч.5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1,2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 - 3 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Позивачем у справі відповідно до ч.4 ст.83 ЦПК України, не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Таким чином, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають за недоведеністю.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.12,13,76,81,89,141,223,247,259,264,265,268 ЦПК України, ст.11,14,526,527,530,610-612,1049,1054 ЦК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, але не пізніше закінчення строку карантину.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження 01032, вул. Симони Петлюри, буд.30, м.Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник відповідача: адвокат Гур'єв Андрій Альбертович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2064 від 18.01.2017, адреса: м.Харків, пр-т Аерокосмічний, б.1, оф.516.
Суддя Олександр ТКАЧЕНКО