Справа № 175/7100/26
Провадження № 1-кс/175/928/26
про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
30 квітня 2026 року с-ще Слобожанське
Слідчий суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026052390000939 від 23.04.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Маданіят Пахтаабадського району Узбекистану, із середньо-спеціальною освітою, незаміжньої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -
28.04.2026 до суду надійшло клопотання старшої слідчої ОСОБА_5 про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши останній залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 19:00 год. до 07:00 год., крім випадків необхідної евакуації або запобіганню загрози життю та здоров'ю, строком на 60 днів із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Необхідність застосування запобіжного заходу старшою слідчою обґрунтовано тим, що підозрювана ОСОБА_4 вчинила тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, наявністю ризиків передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на потерпілого, свідків та неможливістю запобігання вказаним ризикам більш м'якими запобіжними заходами.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання і просив його задовольнити.
Підозрювана ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення клопотання та застосування відносно неї домашнього арешту.
Заслухавши прокурора, підозрювану, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.
Відомості про кримінальне правопорушення 23.04.2026 внесені до ЄРДР за №12026052390000939 з попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.121 КК України.
24.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, згідно якої ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які пов?язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки, 23.04.2026 приблизно о 17:50 год. перебували за місцем свого спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 де під час вживання спиртних напоїв між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 виник умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 перебуваючи на кухні вищезазначеного будинку, утримуючі в правій руці кухонний ніж, яким вона різала продукти харчування, стоячи навпроти ОСОБА_6 , не бажаючи настання смерті іншої людини, умисно нанесла останньому один удар клинком ножа в область живота. Внаслідок умисних противоправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки з пораненням печінки, чепця та брижі поперекова - ободової кишки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться у причинно наслідковому зв?язку з діями ОСОБА_4 ..
Таким чином, ОСОБА_4 органом досудового розслідування підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечного для життя в момент заподіяння.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наступне.
Згідно з положеннями статті 5 пункту 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як визначено ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.
Про існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України можуть свідчити долучені до клопотання докази, а саме: електронний рапорт від 23.04.2026; медична довідка від 23.04.2026; протокол огляду місця події від 23.04.2026; протоколи допиту свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 24.04.2026; протокол допиту потерпілого ОСОБА_6 від 24.04.2026; протокол допиту підозрюваної ОСОБА_4 від 24.04.2026.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Так ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, а тому, будучи обізнаною про ступінь тяжкості інкримінованого їй злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватою, існує реальний ризик того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування, у зв'язку із чим слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Також суд вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на потерпілого, з яким вона проживає спільно однією сім'єю та свідків, з якими вона перебуває в дружніх стосунках, і їх показання не були досліджені безпосередньо судом, тому існує певна ймовірність незаконного впливу на них зі сторони підозрюваної з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки, лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України - є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.
Згідно ст. 181 КПК України до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі може бути застосований запобіжний захід - домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Як встановлено під час розгляду клопотання підозрювана ОСОБА_4 має постійне місце проживання у м. Краматорську, раніше не судима, а тому на думку слідчого судді до підозрюваної можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 статті 194 КПК України, що обумовлені ризиками, про які зазначено слідчим в клопотанні, на строк два місяці.
Саме такий запобіжний захід буде достатнім для дотримання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, відповідатиме меті застосування запобіжного заходу, запобіганням реалізації встановлених ризиків, а також не буде занадто обтяжливим заходом для підозрюваної.
На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами статей 176 - 178, 181, ч.4,5 ст. 194, 196, 372 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , в межах строку досудового розслідування, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останній залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 19:00 год. до 07:00 год., крім випадків евакуації або запобігання загрози життю та здоров'ю.
Дата закінчення дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - 24 червня 2026 року.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду та виконувати наступні обов'язки:
1) не відлучатись з населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
Визначити строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_4 обов'язків до 24 червня 2026 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на орган поліції за місцем проживання підозрюваного.
Апеляція на ухвалу може бути подана безпосередню до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1