Справа № 748/2789/25 Головуючий у 1 інстанції Костюкова Т. В.
Провадження № 33/4823/459/26
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
04 травня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Сиволапа Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 13 серпня 2025 року, о 18 год. 58 хв., ОСОБА_3 на 168 км автодороги М-01, біля с. Рівнопілля Чернігівського району Чернігівської області, керував автомобілем марки «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, згідно висновку КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» № 1102 від 13.08.2025, чим порушив вимоги п.2.9«а» Правил дорожнього руху
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною і необґрунтованою у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи. Вважає, що місцевий суд не повідомивши його про розгляд справи, позбавив права на справедливий суду, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав людини, у тому числі права на правову допомогу під час розгляду справи у суді. На думку апелянта, процедура проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки зазначені працівниками поліції у направленні на огляд водія ознаки алкогольного сп'яніння, не були озвучені водію на місці зупинки. Звертає увагу на те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими у нього були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння. Акцентує увагу на те, що направлення не було складено в той час, як зазначено в акті огляду. Зазначає, що за весь час знаходження у лікарні лікар-нарколог жодного разу не підійшов до нього, не оглядав зіниці, не перевіряв їх реакцію на світло та як на відстані 5 метрів лікар побачив тремтіння повік, язика при цьому він чітко відповідав на запитання та з відеозапису не видно хитання при ходьбі та хитання на поворотах. Посилається на порушення інтервалу продування приладу «Драгер», а також на відсутність документів, що підтверджують його відповідність нормам та справність, номеру приладу, за допомогою якого здійснювався огляд, дата його останньої повірки. Вважає, що висновок № 1102 від 13.08.2025 не може бути доказом перебування його в стані алкогольного сп'яніння, оскільки складений на підставі акту огляду, який проведений з порушення вимог Інструкції. Апелянт, посилаючись на ст.62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, про час і місце розгляду справи були поінформовані належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №422135 від 13.08.2025 року ОСОБА_1 о 18 год. 58 хв., 13 серпня 2025 року на 168 км автодороги М-01, біля с. Рівнопілля Чернігівського району Чернігівської області, керував автомобілем марки «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, згідно висновку КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» № 1102 від 13.08.2025, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП( а.с.5).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння 13 серпня 2025 року о 18 год. 58 хв. підтверджується висновком щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» № 1102 від 13.08.2025, згідно якого ОСОБА_1 на момент огляду перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с.7).
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху. Під час перевірки документів та спілкування з ним у поліцейських виникла підозра про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, про що йому було озвучено. Після чого йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». Водій відмовився та виявив бажання проїхати в медичний заклад. ОСОБА_1 був доставлений на огляд до лікаря-нарколога в КНП «ЧОПНЛ». По прибуттю до лікаря, ОСОБА_1 було роз'яснено порядок проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» після чого о 19 год. 24 хв. він продув алкотестер вперше і результат склав 0,52 проміле. Далі під час очікування лікар провів огляд ОСОБА_1 і о 19 год. 40 хв. помічник лікаря надав ОСОБА_1 вдруге продути прилад «Драгер», який показав результат 0,47 проміле. При цьому, водій повідомив, що вживав пиво. Будь-яких зауважень з приводу проведеного огляду на стан сп'яніння та отриманого результату огляду ОСОБА_1 не висловлював. Після цього, поліцейський роз'яснив права та обов'язки водію, склав протокол про адміністративне правопорушення, ознайомив водія з його змістом.
Водій ОСОБА_1 після оформлення адміністративних матеріалів, будучи незгодним з діями працівників поліції, самостійно медичний огляд не пройшов та медичний висновок не надав.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Твердження апелянта про те, що у нього були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно якого в останнього прослідковується порушення мови. Дана ознака в сукупності з іншими (різка зміна забарвлення шкіряних покровів обличчя, запах алкоголю з порожнини рота) були встановлені у водія працівником поліції та стали підставою для огляду водія на наявність відповідного стану сп'яніння.
Спосіб, зокрема за допомогою приладу Драгер, у який було запропоновано в медичному закладі пройти огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, не суперечить вимогам Закону. Законом не заборонено застосування при огляді водіїв у медичному закладі алкотестерів для визначення стану алкогольного сп'яніння.
При цьому, апеляційним судом не встановлено порушень щодо процедури огляду, проведеного лікарем закладу охорони здоров'я. Проведення повторного продування технічного приладу у лікарні не через 20 хвилин, а з трохи меншим інтервалом, є несуттєвим відступом від вимог, і декілька хвилин ніяким чином не могли вплинути на стан особи чи результати огляду на стільки, щоб повністю виключити стан алкогольного сп'яніння.
При цьому в обох випадках продування алктотестера у водія зафіксовані результати які значно перевищують, законодавчо визначений поріг для визначення стану алкогольного сп'яніння (0,20‰) та не перебувають в межах похибки відповідного технічного засобу.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп'яніння в медичному закладі відбувається не тільки за допомогою технічних заходів, а й на підставі встановлення зовнішнього вигляду, поведінки, стану свідомості, мовної здатності вегето-судинних реакцій, рухової сфери обстежуваної особи тощо. Тобто, висновок про перебування особи у стані алкогольного сп'яніння здійснюється лікарем на підставі комплексу об'єктивних показників і використання технічних засобів є тільки часткою такого дослідження. Тому, оспорювання такого висновку є необґрунтованим.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, видається на підставі акта медичного огляду. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законом порядку.
Отже, у разі незгоди із висновком щодо результатів медичного огляду, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості його оскаржити, що передбачено вищенаведеною Інструкцією.
Суд не може перебирати на себе функцію обвинувача та займатись збиранням доказів у справі, а відповідно до положень КУпАП, суд надає оцінку наявним у справі доказам з урахуванням їх взаємозв'язку та обґрунтованості.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що на час проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не ставив під сумнів законність походження приладу Драгер та не пред'являв жодної вимоги надати сертифікат про повірку приладу «Drager Alcotest», а також не висував вимоги щодо незгоди з результатами тестування.
Незначна невідповідність часу складання направлення, зафіксованого в акті огляду та на відеозапису не свідчить про порушення порядку проведення огляду та отриманого результату щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені його права, так як судовий розгляд було проведено без участі останнього, не знайшли свого об'єктивного підтвердження, оскільки у ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що судові засідання по даній справі неодноразово відкладалися за клопотаннями сторони захисту (29.09.2025, 03.11.2025, 05.12.2025, 22.01.2025, 19.02.2026, 24.03.2026 та 31.03.2026).
У судові засідання ОСОБА_1 та його захисник не з'являлися, при цьому перед кожним судовим засіданням захисник надсилав заяви про неможливість явки через зайнятість у інших судових засіданнях та перебуванні на лікуванні.
У судове засідання, призначене на 31 березня 2026 року, ОСОБА_1 викликався шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України». Інформація щодо справи, у тому числі про дату, час і місце її судового розгляду, розміщена на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
При цьому, жодних документів на підтвердження поважності причин своєї неявки ОСОБА_1 в судове засідання 31 березня 2026 року не надав.
Крім того, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що у суду першої інстанції були підстави для розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Будь-яких суттєвих порушень прав особи на захист апеляційний суд не вбачає, оскільки ОСОБА_1 завчасно повідомлявся про розгляд справи, був обізнаний про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення та мав достатньо часу для з'явлення до суду. А тому, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Крім того, враховується, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання ним уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2026 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяД. С. Сиволап