Справа №591/1100/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/622/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період
Іменем України
21 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/1100/25 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12.11.2025 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
На початку апеляційного розгляду кримінального провадження ОСОБА_9 заявив відвід судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_2 , а також прокурору ОСОБА_8 , обґрунтувавши свої вимоги тим, що ухвалою Сумського апеляційного суду від 14.11.2022 вирок Зарічного районного суду м. Суми від 18.11.20201 відносно нього у справі № 592/6563/16-к було залишено без змін, а в подальшому цю ухвала апеляційного суду була скасована і провадження закрите. При цьому головуючим суддею був ОСОБА_2 Стверджує, що справа № 591/1100/25 і № 592/6563/16-к пов'язані між собою, а тому суддя ОСОБА_2 є зацікавленим. Також висловив недовіру прокурору ОСОБА_8 .
Вислухавши доводи ОСОБА_9 , його захисника ОСОБА_10 та прокурора ОСОБА_8 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши мотиви заявлених відводів, колегія суддів вважає, що заявлені відводи судді апеляційного суду ОСОБА_2 та прокурору задоволенню не підлягають з таких підстав.
Зокрема, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства і кожному гарантується захист прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК), а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martynenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, необхідно з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною». «Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ'єктивності; потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи; суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного, тобто існує презумпція неупередженості судді» (справа ЄСПЛ «Хаушильд проти Данії»).
Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (суддів), оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції).
Відповідно ч. 5 ст. 80 КПК, відвід повинен бути мотивованим.
Проаналізувавши зазначені вище вимоги закону, колегія суддів вважає заявлений ОСОБА_9 відвід необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає, оскільки наведені ним підстави для відводу судді апеляційного суду ОСОБА_2 не свідчать про будь-яку упередженість чи небезсторонність цього судді, його побічну чи пряму зацікавленість або ж наперед сформовану правову позицію щодо майбутніх результатів розгляду апеляційної скарги у даній справі, наявність у цього судді певних, виключно суб'єктивних внутрішніх переконань щодо наведених ОСОБА_9 та його захисника обставин, неможливість ухвалення цим суддею у складі колегії суддів об'єктивного рішення у справі. При цьому будь-яких порушень при автоматизованому розподілі складу суду даного кримінального провадження установлено не було.
Що стосується відводу ОСОБА_9 прокурору ОСОБА_8 , то колегія суддів також вважає, що в ньому необхідно відмовити, оскільки відповідно ч. 1 ст. 77 КПК, прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичом сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Як убачається із заявленого ОСОБА_9 відводу прокурору останній не містить обставин, встановлених ст. 77 КПК, які б у свою чергу унеможливили участь прокурора ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні.
Так, відвід у кримінальному процесі - це усунення учасників кримінального процесу від участі у справі за заявою сторони (або за власною ініціативою того, хто відводиться - самовідвід) за наявності передбачених процесуальним законом обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості.
Метою застосування інституту відводів є:
1) належне виконання завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК);
2) забезпечення всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження;
3) винесення законного, обґрунтованого і справедливого рішення в кожному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 2, 9 КПК щодо обов'язку суду неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, колегія суддів вважає, що заявлений ОСОБА_9 відвід прокурору не є належним чином обґрунтованим та вмотивованим, внаслідок чого у його задоволенні також необхідно відмовити.
Керуючись ст. 75, 80, 81, КПК України,
постановила:
Відмовити обвинуваченому ОСОБА_6 в задоволенні його заяви про відвід судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_2 та прокурора ОСОБА_8 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4