Номер провадження: 11-сс/813/837/26
Справа № 523/18116/25 1-кс/523/3216/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 20.03.2026 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Конотоп, Сумської області, громадянина України, маючого вищу освіту, на момент вчинення кримінального правопорушення - начальника Одеського квартирно-експлуатаційного управління), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . у військовому звані «полковник», раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025150020003078 від 06.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 20.03.2026 року задоволено клопотання органу досудового розслідування та відносно ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.04.2026 року з визначенням розміру застави - 5 300 (п'ять тисяч триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2026 року - 17 638 400 (сімнадцять мільйонів шістсот тридцять вісім тисяч чотириста) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які обґрунтовують повідомлену підозру та є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою або визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
- пред'явлена підозра є необґрунтованою, ризики заявлені слідчим у клопотанні не підтверджені, а слідчим суддею в ухвалі не доведені;
- слідчий суддя не прийняв до уваги даних про особу підозрюваного, який міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, позитивно характеризується, є учасником бойових дій, на утриманні має неповнолітню дитину;
-Слідчий суддя безпідставно та незаконно визначив розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, який є явно непомірним для підозрюваного та його родини.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити; прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частина 1 ст.404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Зі змісту ч.5 ст.199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Частиною 4 ст.199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно з ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 слідчий суддя не дотримався вимог ст.199 КПК України, з огляду на наступне.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.425 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були долучені слідчим до клопотання про продовження застосування запобіжного заходу.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування докази долучені слідчим до клопотання про продовження строку тримання під вартою є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 .
При цьому, відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Оскільки наразі досудове розслідування триває, існуючі в даному кримінальному провадженні ризики, які обґрунтовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , не відпали.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого стосовно існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків, експертів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги про те, що жодний ризик передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений, оскільки підозрюваному ОСОБА_7 не має сенсу переховуватись від органів слідства, так як на його утриманні перебуває дружина яка має інвалідність третьої групи, колегія суддів встановила наступне.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі та усвідомлюючи передбачене законодавством за вчинення інкримінованого йому кримінальне правопорушення покарання, може переховуватися від органів досудового слідства та суду. Так, з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості.
Наявність міцних соціальних зв'язків хоча і знижують встановлений ризик, проте не нівелюють його.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні, апеляційний суд виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Так, слідчий суддя врахував, що в межах досудового розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, тому наразі вказаний ризик дещо зменшився, проте є актуальним (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків незаконного впливу на свідків та можливого знищення доказів, а також особи підозрюваного, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
В зв'язку з наведеним апеляційний вважає застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправданим, а доводи сторони захисту в цій частині - необґрунтованими, оскільки підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_7 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Щодо доводів апеляційної скарги про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування/продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Водночас, перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника про те, що слідчий суддя, порушивши вимоги діючого КПК України, не надав оцінки всім обставинам справи та не розглянув можливість застосування застави в меншому розмірі, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими, адже, продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного, слідчий суддя, встановивши наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не в повній мірі врахував дані про особу ОСОБА_7 , який тривалий час перебуває під вартою, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки, є учасником бойових дій та діючий офіцер Збройних Сил України, що свідчить про можливість зменшення розміру застави.
Так, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що зі спливом часу ризики, які існували під час застосування запобіжного заходу, зменшуються. Це свідчить про те, що ризики, існування яких слідчий суддя установив під час застосування та продовження запобіжного заходу, очевидно дещо знизились, а тому ця обставина є новою і, відповідно, є підставою для зміни запобіжного заходу - зменшення розміру застави.
ОСОБА_7 підозрюється вчиненні тяжкого злочину, тому враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до ч.5 вказаної норми процесуального закону, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Оскарженою ухвалою, продовжуючи підозрюваному строк тримання під вартою, в якості альтернативного запобіжного заходу місцевий визначив ОСОБА_7 заставу 5300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 17638400 гривень, що значно перевищує межі встановлені п.2 ч.5 ст.182 КПК щодо осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого злочину.
Апеляційний суд вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не було враховано, що визначений раніше розмір застави підозрюваний протягом тривалого періоду часу не сплатив, що може свідчити про непомірність застави для ОСОБА_7 і по суті робить такий альтернативний запобіжний захід фактично безальтернативним та перетворює його на «попереднє покарання», що є неприпустимим у демократичному суспільстві.
Апеляційний суд звертає вагу, що вина підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину ще не доведена і може бути встановлена виключно за результатами розгляду справи судом по суті пред'явленого обвинувачення, у разі звернення прокурора до суду з відповідним обвинувальним актом.
При цьому, прокурором не надано суду будь-яких доказів на підтвердження майнового стану підозрюваного, які б вказували на існування у останнього суттєвих майнових активів, які дають можливість сплатити заставу в визначеному слідчим суддею розмірі.
Крім того, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 за своїм характером є ненавмисним, що свідчить про відсутність у його діях прямого умислу на заподіяння шкоди чи настання суспільно небезпечних наслідків. Така обставина має істотне значення при оцінці ступеня тяжкості діяння, рівня суспільної небезпеки особи підозрюваного, а також при визначенні обґрунтованості та співмірності запобіжного заходу.
Водночас стороною обвинувачення не долучено до матеріалів клопотання жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт набуття ОСОБА_7 будь-яких грошових коштів, майна чи інших матеріальних благ унаслідок вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. В матеріалах відсутні дані про отримання неправомірної вигоди, збагачення чи будь-який інший майновий результат, який міг би бути наслідком протиправної поведінки.
Отже, відсутність доказів отримання будь-яких майнових вигод, ненавмисний характер інкримінованого діяння, а також недоведеність фактичного розміру шкоди виключають можливість обґрунтованого визначення застави з прив'язкою до такого розміру, що свідчить про необхідність перегляду її розміру з урахуванням принципів розумності, співмірності та справедливості.
З врахуванням наведених вище обставин ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, при визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК.
Визначаючи розмір застави, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року).
Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_7 та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням того, що ОСОБА_7 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце реєстрації та проживання, є пенсіонером, проте за власною ініціативою пішов служити до ЗСУ, є учасником бойових дій, позитивно характеризується за місцем проходження служби та має заохочення від командування ЗСУ, а також має на утриманні дружину з інвалідністю, апеляційний суд вважає за можливе визначити підозрюваному заставу в максимальних межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 гривень.
На думку апеляційного суду, такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, його не можна вважати для нього завідомо непомірним та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно до п.2 ч.3 ст.407 КПК України, апеляційний суд, скасувавши ухвалу слідчого судді, постановляє нову ухвалу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 20.03.2026 року відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025150020003078 від 06.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Продовжити у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Південного ТУ ВСП ЗС України строком до 21.04.2026 року включно.
Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026 року, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA308201720355299001001086720, код отримувача (ЄДРПОУ) - 42268321, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, з призначенням платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_7 , згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 09.04.2026 року по справі № 523/18116/25 (судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).
Підозрюванийзвільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не покидати Одеської області, прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи або навчання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, визначених слідчим, прокурором;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду про продовження запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 у виді тримання під вартою становить до 21.04.2026 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4