28 квітня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018150030002422, за апеляційною скаргою прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2021 року відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новомиколаївка Вітовського району Миколаївської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурори - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачений - ОСОБА_6 ,
захисник - ОСОБА_9 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень.
Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання, за ч. 1 ст. 185, ст. 101 КК України - у виді 45 діб арешту, за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70, п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, за правилами складання покарань, згідно з яким один день арешту відповідає одному дню позбавлення волі, шляхом повного складання покарань остаточно призначити покарання у виді 2 років 45 діб позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.07.2020 р., яким ОСОБА_6 засуджено до 4 років 3 місяців позбавлення волі, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Під час апеляційного розгляду просить дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі прокурор вважає оскаржуваний вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій обвинуваченого, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
При ухваленні вироку суд першої інстанції визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 06.07.2018 р., оскільки вказана процесуальна дія здійснена без залучення захисника обвинуваченого, який на час вчинення кримінального правопорушення був неповнолітнім, крім того, зазначивши, що до вказаного протоколу додано фототаблицю із зображенням, відповідно до якої не вбачається, що в ній приймав участь обвинувачений ОСОБА_6 . Проте на момент огляду місця події ОСОБА_6 не мав статусу підозрюваного, якого набув лише 18.07.2018 р. та йому у присутності захисника та законного представника було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Таким чином, на момент огляду місця події вимога суду щодо присутності захисника є недоречною. Натомість, ОСОБА_6 вказав на місце, куди він сховав майно ОСОБА_10 , у присутності законного представника - соціального педагога Надбузького професійного аграрного ліцею ОСОБА_11 . Згідно з протоколом огляду місця події від 06.07.2018 р. ОСОБА_6 та його законний представник ОСОБА_11 поставили свої підписи про участь у вказаній процесуальній дії, що свідчить про те, що даний протокол є належним та допустимим.
Судом незаконно визнано протокол огляду від 24.06.2018 р. недопустимим доказом з підстав незабезпечення стороною обвинувачення явки свідка ОСОБА_12 до суду, незважаючи на те, що протокол огляду є письмовим доказом, а показання свідка - іншим окремим доказом.
Крім того, судом першої інстанції необґрунтовано визнано недопустимим доказом протокол огляду предмету від 02.07.2018 р., оскільки зазначені речі в протоколі визнані речовими доказами, про що слідчим винесено постанову. Вказані речі не опечатувались, через те, що слідчим відповідно до ст. 100 КПК України вирішено їх долю шляхом повернення потерпілим як законним володільцям.
Наведені докази судом оцінені неповно, не в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку з іншими доказами, відокремлено один від одного, з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого суд дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_6 , який не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, надав перевагу показам обвинуваченого.
Крім того, судом надано неправильну кваліфікацію діям обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки незаконне потрапляння сторонніх осіб до салону та багажного відділення автомобіля, шляхом подолання різним способом засобів охорони від вільного доступу, у тому числі технічних, здійснене з метою викрадення майна, що там зберігається, складає ознаку незаконного проникнення до володіння особи - сховища.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 24.06.2018 р. приблизно о 01.00 год. він зайшов до двору, що розташований за адресою: м. Миколаїв вул. Шосейна, 105 та побачив біля 4 під'їзду будинку автомобіль марки «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_13 , після чого у нього виник злочинний корисливий умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом таємного викрадення чужого майна, реалізуючи який, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого ОСОБА_13 та інших осіб, ОСОБА_6 , за допомогою ножиць відкрив замок багажної двері автомобіля, проник до нього та викрав наступне майно: спеціальну куртку «Прометей», вартістю 900 грн., мобільний телефон марки «Samsung GT S 6102», вартістю 450 грн., автомобільну магнітолу марки «Pioneer» вартістю 1 200 грн., автомобільний вогнегасник порошковий марки «ОП-1» вартістю 147 грн., автомобільну аптечку вартістю 140 грн., знак аварійної зупинки КТ109, вартістю 50 грн., автомобільний трос з металевим гаком, вартістю 100 грн. Після чого ОСОБА_6 , утримуючи викрадене майно при собі з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом, чим заподіяв ОСОБА_13 майнову шкоду в розмірі 2 987 грн.
Крім того, 24.06.2018 р. приблизно о 03.00 год. ОСОБА_6 зайшов до двору, розташованого за адресою: м. Миколаїв вул. Шосейна, 114 та побачив біля будинку припаркований автомобіль марки «Газель», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний ОСОБА_10 , після чого у нього виник злочинний корисливий умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом таємного викрадення чужого майна, реалізуючи який, ОСОБА_6 , скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого ОСОБА_10 та інших осіб, за допомогою ножиць відкрив замок передньої пасажирської двері автомобіля, проник до нього та викрав металевий ящик червоного кольору з ключами та інструментами, вартістю 400 грн. Після чого ОСОБА_6 , утримуючи викрадене майно при собі з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом, чим спричинив ОСОБА_14 майнову шкоди в розмірі 400 грн.
Вказані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна(крадіжка) вчинене повторно.
Виправдовуючи ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, суд першої інстанції визнав недопустимими доказами - рапорт інспектора патрульної поліції 2 роти 2 батальйону УПП в м. Миколаєві ОСОБА_15 від 24.06.2018р., та протокол огляду місця події від 24.06.2018 р., з тих підстав, що особи, які приймали участь при складанні зазначених документів не прибули до суду.
Наданий стороною обвинувачення протокол огляду місця події від 06.07.2018 р. також визнаний недопустимим доказом, оскільки вказана процесуальна дія здійснена без залучення захисника обвинуваченому ОСОБА_6 , який на час скоєння кримінального правопорушення був неповнолітнім. Крім того, до вказаного протоколу додано фототаблицю із зображеннями, відповідно до якої не вбачається, що в ній приймав участь ОСОБА_6 .
З приводу протоколу огляду предмету від 02.07.2018 р. судом встановлено, що отримані органом досудового розслідування речові докази не оглядались та не опечатувалася відповідно до вимог ч. 5 ст. 237 КПК України, а за змістом протоколу огляду речей від 02.07.2018 р. слідчий фактично провів впізнання речей та документів, без додержання вимог ст. ст. 229, 231 КПК України, що свідчить про його недопустимість. Відтак, зберігальні розписки потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_10 є також недопустимими доказами, оскільки вони є похідним доказом від протоколу огляду речей і документів.
Суд також визнав неналежними доказами долучені стороною обвинувачення довідки про вартість, видані приватним підприємцем ОСОБА_16 , оскільки в зазначених довідках не вказано дату їх видачі та найменування майна, яке оцінено, а лише зазначено його марку.
Інші, долучені стороною обвинувачення письмові докази: а саме протоколи прийняття заяв від потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , протоколи огляду автомобілів та протоколи огляду місця події, довідки про вартість викраденого майна суд визнав неналежними та недопустимими, оскільки вони не містять фактів та обставин, що мають значення у кримінальному провадженні та підлягають доказуванню та не підтверджують, що саме ОСОБА_6 здійснив викрадення майна з транспортних засобів, які належать потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_10 .
За такого, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що жоден з наданих стороною обвинувачення доказів беззаперечно не доводить вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України.
Під час апеляційного розгляду захисником ОСОБА_17 заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Обвинувачений ОСОБА_6 клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України підтримав у повному обсязі, правові наслідки йому зрозумілі.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_7 , яка не заперечувала проти звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2021 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Разом з тим, з огляду на наявність клопотання захисника про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, яке обвинувачений підтримав, апеляційний суд не вбачає достатніх правових підстав для продовження апеляційного розгляду апеляційної скарги прокурора, оскільки закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності є обов'язком, а не правом суду.
Підтримуючи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, обвинувачений ОСОБА_6 не тільки надав свою згоду на закриття кримінального провадження з цієї підстави, а й наполягав на його розгляді, незважаючи на те, що вказана підстава для закриття кримінального провадження не є реабілітуючою.
Відповідно до вимог, передбачених ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує вирок і закриває кримінальне провадження.
Згідно з приписами, передбаченими п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як прямо передбачено ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За змістом положень ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Частиною 2 статті 49 КК України матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України.
У редакції КК України станом на від 24.06.2018 р. (день вчинення кримінального правопорушення), за ч. 1 ст. 185 КК України, передбачено найсуворіше покарання до 3 років позбавлення волі, а за ч. 2 ст. 185 КК України - до 5 років позбавлення волі.
Згідно ст. 12 КК України, вказані кримінальні правопорушення відносились до категорії нетяжких злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_6 на час вчинення кримінальних правопорушень був неповнолітньою особою, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України він може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нетяжкого кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло більше 5 років.
Перевіркою наданої прокурором довідки про попередні судимості ОСОБА_6 встановлено, що останній неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, а відтак строк давності переривався.
Разом з тим, останнє кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_6 був притягнутий до кримінальної відповідальності за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.07.2020 р. вчинене 09.12.2018 р., а тому з цього часу, станом на день розгляду апеляційним судом кримінального провадження, строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за оскаржуваним вироком закінчився - 09.12.2023 р.
За таких обставин, клопотання захисника, підтримане обвинуваченим ОСОБА_6 , про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття з цих підстав кримінального провадження підлягає задоволенню, оскільки воно ґрунтується на вимогах закону та не суперечить даним, які наявні у матеріалах кримінального провадження № 12018150030002422 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України.
У зв'язку з наведеним апеляційна скарга прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, оскільки містить вимогу про скасування вироку суду першої інстанції, а сам вирок - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 284, 376, 404, 405, 407, 409, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд -
апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про його звільнення від кримінальної відповідальності та закриття у зв'язку з цим кримінального провадження задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2021 року відносно ОСОБА_6 , в частині виправдання за ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України - скасувати.
В порядку ст. 404 КПК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 106 КК України, ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3