Справа№751/4456/26
Провадження №1-кс/751/1552/26
30 квітня 2026 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові клопотання слідчого у кримінальному провадженні - слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці України, раніше не судимій, уродженці міста Чернігів, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 ,
Встановив:
Слідчий у кримінальному провадженні - слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , 25 лютого 1990, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування даного клопотання зазначив, що у кримінальному провадженні №42022270000000021 від 20.01.2022 ОСОБА_7 18.07.2025 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, використанні завідомо підроблених документів та вчиненні дій, спрямованих на зміну (перетворення) майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчиненні правочинів з таким майном, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України. На даний час ОСОБА_7 перебуває за межами України, а саме: 13.02.2023 виїхала за межі території України на території Республіки Польща, через міжнародний автомобільний пункт пропуску «Шегині» (Львівська область), на рейсовому автобусі марки «Setra» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , використовуючи закордонний паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , після чого на території України не поверталась.. Підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі, у ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просилв задовольнити з підстав, викладених у ньому, зазначивши, що пред'явлена ОСОБА_7 підозра обґрунтована та підтверджується зібраними доказами, а також існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Інші запобіжні заходити не здатні забезпечити виконання підозрюваним обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Захисник підозрюваної у судовому засіданні звернув уваги на необґрунтованість підозри у кримінальному провадженні, а також на те, що наведені у клопотанні ризики є абстрактними та необґрунтованими. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, у судовому засіданні встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області за процесуального керівництва Чернігівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022270000000021 від 20.01.2022, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України.
18.07.2025 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, використанні завідомо підроблених документів та вчиненні дій, спрямованих на зміну (перетворення) майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчиненні правочинів з таким майном, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України.
01.09.2025 підозрювану ОСОБА_7 оголошено в розшук. Здійснення розшуку підозрюваної ОСОБА_7 доручено співробітникам УСБ України в Чернігівській області.
01.09.2025 досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022270000000021 від 20.01.2022, зупинено.
Згідно постанови слідчого у кримінальному провадженні від 12.12.2025 підозрювану ОСОБА_7 було оголошено у міжнародний розшук.
Постановою слідчого від 19.09.2025 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні досудове розслідування зупинено у зв'язку з оголошенням підозрюваної в розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано (для даної стадії досудового розслідування) підозрюється у вчиненні злочинів, передбаченних ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, та підозра підтверджується зібраними у справі доказами, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.08.2017; протоколом огляду місця події від 25.08.2017; протоколом огляду місця події від 30.08.2017; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 30.08.2017; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 30.08.2017; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 01.09.2017.
Захисником у ході дослідження матеріалів клопотання в судовому засіданні не було наведено аргументів, які би ставили під сумнів обґрунтованість підозри на даній стадії кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України (ч. 1 ст. 276 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
У главі 11 КПК України, зокрема, у ч. 1 та 2 ст. 135 цього Кодексу визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом (ч. 1 ст. 136 КПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає "кримінальне обвинувачення" як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі "Екле проти Німеччини" від 15.07.1982, п. 73).
Ураховуючи, що на момент направлення повідомлень про підозру ОСОБА_7 органами досудового розслідування достовірно не було встановлено її місцеперебування, тому слідчий суддя з огляду на вищевказані приписи дійшов висновку, що вручення повідомлення про підозру мало бути проведено в порядку, що регулюється ч. 1 ст. 278 та ч. 1 і 2 ст. 135 КПК України.
При цьому слідчий суддя зауважує, що в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом оцінюється ступінь обґрунтованості підозри виключно для даної стадії кримінального провадження та виключно в аспекті наявності підстав для застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не вирішує питання про винуватість або невинуватість особи. Згідно з положеннями статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Тобто орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Отже, слідчий суддя доходить до висновку про належне виконання органом досудового розслідування вимоги ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України із вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру та набуття нею у цьому кримінальному провадженні процесуального статусу підозрюваного.
Слідчий суддя зазначає, що згідно положень ст. 281 КПК України підозрювана особа оголошується в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) якщо під час досудового розслідування її місцезнаходження невідоме або вона виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови її належного повідомлення про такий виклик. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.
Разом із тим, КПК України обумовлює можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактом саме оголошенням підозрюваної особи в міжнародний розшук, а не фактом її перебування в такому розшуку чи здійснення такого розшуку
Отже, у цілях застосування ч. 6 ст. 193 КПК України достатньою підставою вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність постанови слідчого (прокурора) про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук.
Фактичне перебування або не перебування особи в міжнародному розшуку, щодо якої такий розшук оголошено, не має правового значення для вирішення питання обрання запобіжного заходу.
Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з цього питання (наприклад, ухвали від 14.06.2022 у справі № 991/1619/22, від 15.07.2022 у справі № 991/8514/21, від 11.08.2022 у справі № 991/5913/21, від 23.08.2022 у справі № 991/7940/21).
Як встановлено з матеріалів клопотання, ОСОБА_7 13.02.2023 виїхала за межі території України на території Республіки Польща, через міжнародний автомобільний пункт пропуску «Шегині» (Львівська область), на рейсовому автобусі марки «Setra» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , використовуючи закордонний паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , після чого на території України не поверталась.
В зв'язку з чим, 01.09.2025 постановою слідчого оголошено у розшук ОСОБА_7 , оскільки органом досудового розслідування було вжито заходів щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 , однак встановити її фактичне місцеперебування не представилось за можливе.
Отже, ураховуючи, що ОСОБА_7 залишила територію України і на теперішній час не повернулась, встановити місце її знаходження не можливо та через це постановою слідчого вона оголошена в міжнародний розшук, у слідчого судді наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 оголошена в міжнародний розшук.
Відтак наявні в матеріалах клопотання докази, зокрема отримані за результатами негласних слідчих (розшукових) дій відомості, є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_7 є обґрунтованою, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає вірогідною причетність останньої до вчинення кримінального правопорушення, що є достатнім для застосування щодо нього запобіжного заходу.
У ході судового розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що місце перебування підозрюваної ОСОБА_7 остаточно невідоме. ОСОБА_7 оголошено в розшук у зв'язку з переховуванням від органу досудового розслідування.- ОСОБА_7 , будучи повідомлена про підозру у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від семи до дванадцяти років, та отримавши статус підозрюваного, усвідомлює можливість реального покарання у вигляді позбавлення волі та може намагатися уникнути кримінальної відповідальності за інкриміноване діяння, в тому числі шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить той факт, що з 01.09.2025 підозрювана ОСОБА_7 була оголошена в розшук, так як виїхала за межі території України 13.02.2023 через ППр «Шегині» відповідно до інформації, наданої ДПС України;
- крім того, існує у кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на свідків, що обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, матиме можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, схиляння до дачі завідомо неправдивих свідчень;
- також, у провадженні існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, що може бути виражений у створені підозрюваною ОСОБА_7 штучних доказів та підбурюванні осіб, які не були свідками кримінальних правопорушень, до дачі завідомо неправдивих свідчень.
Ураховуючи зазначені обставини, а також тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вік та стан його здоров'я, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Стороною захисту не надано даних про наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання зазначеним ризикам та досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Згідно положень частини 6 статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Отже, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями ст.ст. 131-132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196-198, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, раніше не судимої, уродженки міста Чернігова, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Після затримання ОСОБА_7 і не пізніше як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження розглянути за її участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 04.05.2026.
Слідчий cуддя ОСОБА_1