Справа № 559/295/26
Провадження № 2/559/860/2026
30 квітня 2026 року м.Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі: головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТОВ «Бізнес позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 09.03.2025 між ТзОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №528886-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, шляхом прийняття (акцепт) пропозиції (оферту) щодо укладення договору на умовах визначених офертою та підписаний через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатор UA-2182, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 35000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Сторони погодили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,0% в день за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів, який встановлений п.4 Договору.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 35000грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 4149-4993- 9459-3220 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 528886-КС-001 на загальну суму 50000 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Зазначає, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за укладеним кредитним договором в повному обсязі, тому станом на 07.01.2026 у неї утворилась заборгованість по Кредитному договору №528886-КС-001 у розмірі 49050 грн., що складається з наступного: 0 грн. - заборгованість за кредитом, 24550 грн. - заборгованість за відсотками, 0 грн.- заборгованість за штрафами, 17500 грн. - сума заборгованості по відсотках, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, та 7000 грн. - заборгованість по комісії, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою судді від 17.02.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Головуючий суддя перебував у плановій відпустці з 13.04.2026 по 17.04.2026 включно.
Від представника відповідача 02.04.2026 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги товариства не визнає. В обгрунтування зазначає, що з наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, чи видані за цим кредитним договором кошти, матеріали справи не містять, так само, як у матеріалах справи відсутній меморіальний ордер про перерахування коштів. Наявний розрахунок заборгованості, наданий позивачем за вказаним кредитним договором складений самим позивачем, і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. По ньому не можна вирахувати, коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані, коли вони були нараховані тощо. Такий розрахунок заборгованості, не є борговим документом та належним доказом, що доводить отримання кредиту. Також не погоджується із нарахованими відсотками за кредитним договором. Заборгованість за відсотками у заявленому позивачем розмірі 42050 грн. не грунтується на умовах Договору. Зокрема, графіком платежів передбачена загальна вартість кредиту, яка становить 70 828, 38 грн., з яких 28 828,38 гривень становлять проценти за користування кредитом. Зазначає, що відповідач у межах строку кредитування з 09.03.2025 до 29.06.2025 мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватися обумовленими між сторонами кредитного договору умовами, якими визначено вартість і строк кредитування. Однак, у даному відзиві ОСОБА_1 не заперечує сплату боргових зобов'язань за договором у розмірі 50000 грн. Також відповідач заперечує розмір нарахованої комісії - 7000грн. та вважає її незаконною. Зазначає, що згідно ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Враховуючи вищевикладене, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Від представника позивача 06.04.2026 надійшла відповідь на відзив, згідно якої підтримує вимоги заявлені у позові. Зазначає, що сторони уклали кредитний договір в електронній формі, згідно з п. 2.1. якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 35 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ«Бізнес позика». У п. 5.3. кредитного договору сторони погодили, що кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії, процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Договором. Згідно з п. 11.3.1. кредитного договору позичальник підтвердив, що до укладення договору уважно ознайомився з текстом цього договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 35 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідками про перерахування кредитних коштів відповідачу. Зазначає, що відповідач в підтвердження своїх доводів про начебто не отримання кредиту від позивача, міг просто надати суду виписку зі свого карткового рахунку, однак цього не зробив. Представник позивача зазначає, що всі істотні умови кредитного договору тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту , зокрема , строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у правилах надання кредитів, паспорті споживчого кредиту чи якихось «тарифах та умовах» , а саме у кредитному договорі, який позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Окрім того, на момент укладення кредитного договору відповідач не зверталася до ТОВ «Бізнес Позика» із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору. Щодо наданого позивачем розрахунок заборгованості, то такий ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи, окрім того, всі платежі відповідача за кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості. Враховуючи викладене, вважає, що заперечення відповідача у даній справі не підтверджені належними та допустимими доказами, тому просить позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» задовольнити у повному обсязі.
Предствник відповідача разом із відзивом на позовну заяву подала клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника. Позовні вимоги не підтримують та просять відмовити у їх задоволенні.
Представник позивача у позові та відповіді на відзив просив розглянути справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення у даній справі є 30.04.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що 09.03.2025 між ТзОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №528886-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що підтверджується пропозицією щодо укладення договору, самим договором, візуальною формою послідовності дій клієнта, анкетою клієнта та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Згідно з умовами вказаного договору визначено строк, на який надається кредит 16 тижнів, загальний розмір наданого кредиту 35000 грн; процентна ставка в день становить 1,0 %, фіксована. Комісія за видачу кредиту - 7000 грн. (нараховується одноразово в день видачі кредиту), термін дії договору - 29.06.2025, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 71288,76 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка 9717,27 % (а.с.17-34).
Вищевказана інформація також передбачена і в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором UA-5120. (а.с.15-16).
Згідно з п. 4.2.2 договору та паспорту споживчого кредиту, сторони погодили та встановили графік платежів, де визначили розмір та дату внесення позичальником платежів (а.с.15 зворот,18)
Згідно інформаційної довідки ТОВ «ПрофітГід» свої зобов'язання за Договором кредиту ТзОВ "Бізнес Позика" виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 35000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_2 , дата та час операції: 09.03.2025, 20:55, номер транзакції 44154-65181-55973 (а.с.35).
Згідно інформаційної довідки АТ КБ «Приватбанк» від 17.02.2026 вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано банківську карту № НОМЕР_1 . На дану платіжну картку 09.03.2025 було зарахувано грошові кошти у розмірі 35000 грн., що підтверджується випискою по рахунку АТ КБ «Приватбанк» за період з 09.03.2025-29.06.2025 (а.с.77-79).
Однак, відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за укладеним кредитним договором, тому станом на 06.01.2026 у неї утворилась заборгованість по Кредитному договору №528886-КС-001 у розмірі 49050 грн., що складається з наступного: 0 грн. - заборгованість за кредитом, 24550 грн. - заборгованість за відсотками, 0 грн.- заборгованість за штрафами, 17500 грн. -заборгованість по відсотках, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, та 7000 грн. - заборгованість по комісії, що підтверджується довідкою про стан заборгованості та розрахунком заборгованості наданими ТзОВ «Бізнес позика» (а.с.12-14).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що він припустився порушення умов зазначеного договору щодо своєчасної сплати суми кредиту, а також процентів за користування цим кредитом, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.
Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості, який узгоджується з випискою по особовому рахунку відповідача, що відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
Зважаючи на встановлені судом обставини справи та норми закону суд вважає, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупності з іншими доказами свідчить про отримання та користування відповідачем позикою.
Разом із цим сторони кредитного договору вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та водночас зауважила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦПК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У п.76 Постанови Великої Палати Верховного Суду №338/180/17 від 05 червня 2018 року зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Разом з тим, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (Постанова Верховного Суду від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
За загальним принципом кожна сторона цивільного спору зобов'язана суду довести свою позицію. Відповідач позов не визнає та подала відзив, де висловила свою позицію, однак на підтвердження своїх заперечень не надала суду жодного доказу. Суд зазначає, що для укладення кредитних договорів (зокрема у електронному вигляді) сторонам таких договорів необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, відповідно нездійснення чи не завершення якоїсь дії унеможливлює його укладання і вивчивши матеріали справи, і в даному випадку суд вважає, що всі ці дії були повністю здійснені сторонами при укладенні кредитного договору. Суд звертає увагу, що всі істотні умови кредитного договору ТОВ «Бізнес Позика», а саме: тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, зокрема, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у правилах надання кредитів, паспорті споживчого кредиту чи якихось «тарифах та умовах», а саме у кредитному договорі, який ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписала UA-2182 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач ознайомилася та повинна була знати умови підписаного нею договору та його правила, і в разі незгоди з такими, могла відмовитися від його підписання, висловити свої заперечення, та не користуватися наданими кредитними коштами. Однак, відповідачем не надано таких доказів суду. Також з матеріалів справи не вбачається, що на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ «Бізнес Позика» із заявою про надання роз'яснень незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору. Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, до відповідача із відповідною заявою не зверталася та користувалася кредитними коштами. Відтак, суд робить висновок, що ОСОБА_1 , заперечуючи факт укладення договору та отримання коштів, скоріше за все намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань, тому її заперечення суд відхиляє.
При цьому питання щодо повернення кредиту, нарахування і сплати процентів за користування кредитом, комісії визначаються умовами кредитного договору.
Дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що 09.03.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем виникли договірні відносини у зв'язку з укладенням Договору про надання кредиту №528886-КС-001. ОСОБА_1 будучи вільною в укладенні договору позики, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 35000грн., і у неї виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в кредитному договорі, однак вона не виконала обов'язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач лише частково виконала взяті на себе кредитні зобов'язання, шляхом сплати суми у розмірі 50000 грн. (що нею самою не заперечується) , з яких: 35000 грн. зараховані в рахунок погашення тіла кредиту та 15000 грн. в рахунок часткової сплати процентів. Заперечення відповідача щодо нарахованих відсотків суд залишає поза увагою виходячи з такого. Згідно умов Договору кредиту, сторони визначили, що строк кредитування становить 16 тижнів, плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,0% за кожен день користування кредитом та визначено, що протягом строку кредитування проценти нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту вбачається, що відсотки нараховувалися кредитором за процентною ставкою 1,0% за період з 09.03.2025 по 29.06.2025 (за 113 днів - 16 тижнів), в грошовому виразі дорівнює 39550 грн., що повністю відповідає, як умовам кредитного договору, його строку дії, так і вимогам законодавства України. Враховуючи, що відповідачем частково, а саме: у розмірі 15000 грн погашено заборгованість за нарахованими відсотками, то позивач просить стягнути решту заборгованості за відсотками у розмірі 24550 грн., що є законно та правомірно. Окрім того, згідно позиції Верховного Суду України, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Таким чином, здійснюючи часткову оплату з метою погашення заборгованості за Договором, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. ОСОБА_1 даних розрахунків не спростувала, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом, як достовірний. Також, суд зауважує, що у п. 5.3. кредитного договору сторони погодили, що кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії, процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Договором. Згідно з п. 11.3.1. кредитного договору позичальник підтвердив, що до укладення договору уважно ознайомився з текстом цього договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України. Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги в цій частині позову обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення комісії за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року №16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Аналізуючи умови кредитного договору №528886-КС-001 від 09.03.2025 та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту у розмірі та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів, тому суд приходить до висновку, що позовна вимога товариства про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 7000 грн.є законною.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23), а також відповідає правовій позиції Рівненського апеляційного суду у постанові від 21 серпня 2025 року у справі № 559/4795/24.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимога ТОВ «Бізнес позика» про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 7000 грн. підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, то відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено.
Відтак, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних нарахованих на підставі ст.625 ЦК України у сумі 17500 грн, то суд враховує, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року (з моменту введення в Україні воєнного, який неодноразово продовжено і триває на даний час) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. За встановлених обставин стягнення нарахованих процентів, що є відповідальністю за неналежне виконання грошового зобов'язання, у розмірі 17500 грн. за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
В підсумку, суд позовні вимоги задовольняє частково.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1712,51 грн. (31550 грн. х 2662,40 грн./ 49050грн.)
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1049, 1054,Законом України «Про електронну комерцію» суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором про надання кредиту №528886-КС-001 від 09.03.2025 у розмірі 31550 (тридцять одну тисячу п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 1712 (одну тисячу сімсот дванадцять) гривень 51 копійку витрат на оплату судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено 30.04.2026.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ідентифікаційний код юридичної особи 41084239, адреса: 01133, м. Київ, б. Л.Українки, 26, оф.411, електронна адреса: office@bizpozyka.com.
Представник позивача: адвокат Танцуріна Єлизавета Вадимівна, НОМЕР_3 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М.Томілін