Справа № 550/509/26
Провадження № 2-з/550/1/26
01 травня 2026 року селище Чутове
Суддя Чутівського районного суду Полтавської області Литвин В.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Тереховським Дмитром Олександровичем, про забезпечення позову до подання позовної заяви про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 182 000 000,00 грн.,
Представник заявника ОСОБА_1 (позивача) адвокат Тереховський Д.О. до подання позовної заяви звернувся до Чутівського районного суду Полтавської області із заявою про забезпечення позову шляхом:
-накладення арешту на все нерухоме майно та майнові права (включаючи права оренди земельних ділянок та права емфітевзису), що належали ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та входять до складу спадщини за спадковою справою № 126, зокрема, але не виключно: на всі земельні ділянки, будівлі та споруди, а також на майнові права оренди земельних ділянок, які успадковуються ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );
-накладення арешту на все рухоме майно, що належало ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та входить до складу спадщини, а саме: на всі транспортні засоби (автомобілі) та самохідну сільськогосподарську техніку (трактори, комбайни, дорожньо-будівельні машини та ін.), які успадковуються ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );
-накладення арешту на корпоративні права (частки у статутному капіталі) всіх юридичних осіб, у яких ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був засновником (учасником) на момент смерті та які успадковуються ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );
-заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та її представникам вчиняти будь-які дії щодо розпорядження вищезазначеним нерухомим та рухомим майном, корпоративними правами, майновими правами оренди, у тому числі, але не виключно: продавати, дарувати, обмінювати, передавати в іпотеку/заставу, вносити до статутного капіталу інших осіб або іншим чином відчужувати чи обтяжувати зазначене майно та права;
-заборони органам державної реєстрації, державним реєстраторам, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна та майнових прав, що належали ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) або перейшли у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в порядку спадкування;
-заборони суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб проводити реєстраційні дії в ЄДР щодо зміни складу учасників або відчуження часток у тих юридичних особах, де учасником був ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 );
-заборони територіальним сервісним центрам МВС України та територіальним органам Держпродспоживслужби проводити реєстраційні дії щодо транспортних засобів та самохідної техніки, що належали ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) або перейшли у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в порядку спадкування.
В обґрунтування заяви зазначив, що заходи забезпечення позову слід застосувати як засіб запобігання можливого відчуження рухомого та нерухомого майна, майнових, корпоративних прав, що входять до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину після якого, є ОСОБА_2 (відповідачка).
Вказав, що відчуження спадкового майна відповідачкою призведе до повної втрати можливості стягнення боргу в сумі 182 000 000,00 грн., що виник з договору позики від 10 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в нотаріальній формі.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява розглядається без повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов'язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Разом з тим, в заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що між сторонами, а саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виник спір. Зокрема, до заяви не додано доказів того, що боржник за договором позики - ОСОБА_3 помер, а ОСОБА_2 є його спадкоємицею та прийняла спадщину; доказів отримання ОСОБА_2 вимоги про виконання грошового зобов'язання за договором позики та спливу строку, визначеного для виконання такої вимоги в добровільному порядку.
Також не доведено, що права заявника можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру відповідачки відчужити все спадкове майно та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення майбутнього позову.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Таким чином забезпечення позову є процесуальним заходом тимчасової дії, що спрямований на обмеження певних прав осіб необхідною мірою та в необхідний спосіб, для збереження на весь час розгляду справи можливості безперешкодного виконання рішення. Для застосування такого заходу повинні існувати обґрунтовані підстави. Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, необхідно врахувати, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
В даному випадку представником позивача не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, в тому числі, що відповідач має намір умисно ухилитися від виконання рішення суду (наприклад, що відповідач здійснює підготовчі дії до реалізації майна, або вже реалізував належне йому майно, тощо). Також представником заявника не наведено обґрунтування того, що таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами, враховуючи вартість спадкового майна і розмір цих вимог. Зокрема, заява не містить відомостей про конкретне майно, на яке заявник просить накласти арешт та заборону на вчинення реєстраційних дій, оціночну або ринкову вартість такого майна.
Суд позбавлений можливості вирішувати питання про накладення арешту на абстрактне майно, адже в заяві про забезпечення позову заявником не зазначено, на яке саме майно заявник просить накласти арешт.
Накладення ж арешту та заборон на все спадкове майно, як того просить заявник, без його визначення (конкретизації) та визначення його вартості призведе до порушення вимоги щодо співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.
З огляду на викладене, суддя доходить висновку, що заява про забезпечення позову на даний час є передчасною і необґрунтованою, у зв'язку з чим у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Тереховського Дмитра Олександровича про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Литвин