Справа № 500/1274/26
04 травня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
до Тернопільського окружного адміністративного суду через систему “Електронний Суд» та через представника адвоката Коломієць Юлію Григорівну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якій позивач з урахуванням оновленої редакції позовної заяви просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.02.2026 № 263040019511 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи в органах державної податкової служби з 06.01.1993 по 01.05.2025 та перевести з 16.02.2026 ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», та провести перерахунок пенсії державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п. 10. 12 Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ на підставі довідок Державної податкової служби України від 25.12.2025 № 347, 348, 349.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управління ПФУ в м.Києві та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 16.02.2026 позивач звернулась із заявою про переведення її на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», до якої додано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії. Проте, рішенням відповідача від 24.02.2026, прийнятим з урахуванням принципу екстериторіальності, позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю у неї стажу роботи на посадах державної служби. Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що у період з 06.01.1993 по 01.05.2025 працювала на різних посадах в податкових органах. Оскільки до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах державної податкової служби, тому позивач вважає наявним у неї право на перехід на пенсію за віком згідно статті 37 Закону України «Про державну службу».
Ухвалою суду від 12.03.2026 позовну заяву залишено без руху.
12.03.2026 представником позивача подано до суду заяву, якою недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
27.03.2026 Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ було передбачено, що Рада Міністрів України Української РСР встановлює для працівників державних податкових інспекцій персональні звання. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» від 12.09.1997 № 503-р, чинного на час періоду роботи позивача, до 4-7 категорій посад державних службовців було віднесено відповідні посади в місцевих державних податкових адміністраціях, на яких не поширювалися спеціальні звання. Тобто періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Періоди роботи працівників місцевих державних податкових адміністрацій на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно записів трудової книжки позивачка працювала в органах державної податкової служби, де їй зокрема присвоювались спеціальні звання. Таким чином, у зв'язку із відсутністю у позивачки достатнього стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016, відповідачем правильно відмовлено у переведенні її з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
06.04.2026 представником позивача подано до суду додаткові пояснення, за змістом яких стверджує, що посадові особи органів державної податкової служби перебували у відносинах публічної служби, виконували функції держави у сфері реалізації податкової політики, підпорядковувалися спеціальному правовому режиму, що включає обмеження, гарантії, процедури атестації, а також отримували грошове забезпечення за рахунок державного бюджету. Усі ці ознаки у своїй сукупності однозначно характеризують таку діяльність як державну службу зі спеціальним статусом. Враховуючі дані трудової книжки, доданої до матеріалів справи, представник позивача зазначає, що загальний стаж ОСОБА_1 перевищує 30 років, з яких стажу державної служби було нараховано більше 20 років станом на 01.05.2016.
09.04.2026 представником позивача подано до суду заяву про встановлення судового контролю при ухваленні рішення у даній справі шляхом зобов'язання Головне управління ПФУ в Тернопільській області та Головне управління ПФУ в м.Києві подати у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.
15.04.2026 представником Головного управління ПФУ в Тернопільській області подано до суду заперечення на заяву представника позивача про встановлення судового контролю під час ухвалення рішення у даній справі. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що позивачкою не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів, як встановлення судового контролю і не надано доказів на підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Інших заяв, в тому числі по суті справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд справи здійснено з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості у перший робочий день.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення 14.08.1987) та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 (а.с.11-22):
06.01.1993 призначена до Державної податкової інспекції Крюковського району м. Кременчука на посаду державного податкового інспектора відділу непрямих податків;
22.03.1993 переведена на посаду старшого державного податкового інспектора цього відділу;
03.01.1994 переведена на посаду начальника відділу непрямих податків управління податків та зборів;
28.01.1994 присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби третього ранку»
01.04.1994 прийняла присягу державного службовця;
17.11.1994 звільнена за власним бажанням;
28.11.1994 призначена до Державної податкової інспекції по Московському району м.Києва на посаду старшого державного податкового інспектора у відділ по прийому звітності юридичних осіб, сектор малих підприємств Управління податків та зборів;
01.05.1995 переведена на посаду головного державного податкового інспектора в тому ж відділі;
09.08.1995 звільнена з посади в порядку переводу в Головну державну податкову інспекцію України;
10.08.1995 призначена до Головної державної податкової інспекції України в порядку переводу на конкурсній основі на посаду старшого державного податкового інспектора відділу справляння податку на додану вартість і акцизного збору Управління організації справляння прямих і непрямих податків;
01.07.1996 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби 3 рангу;
01.08.1996 переведена на конкурсній основі на посаду головного державного податкового інспектора відділу розробки законопроектів відділу управління непрямих податків;
21.11.1996 призначена на посаду головного державного податкового інспектора методологічно-аналітичного відділу головного управління непрямих податків Державної податкової адміністрації України;
24.11.1997 у зв'язку зі змінами у штатному розписі переведена на посаду головного державного податкового інспектора методологічно-аналітичного відділу Головного управління непрямих податків;
04.05.1998 відповідно до затвердженого штатного розпису призначена на посаду головного державного податкового інспектора відділу методології справляння ПДВ Головного управління непрямих податків;
01.02.1999 присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби 1 рангу;
23.03.2000 відповідно до затвердженого штатного розпису на конкурсній основі переведена на посаду заступника начальника відділу методології справляння ПДВ Управління організації справляння податку на додану вартість Головного управління непрямих податків;
04.07.2000 у зв'язку зі змінами у штатному розписі переведена на посаду заступника начальника відділу методології справляння податку на додану вартість Головного управління справляння податку на додану вартість;
01.11.2000 у зв'язку зі змінами організаційної структури та штатного розпису переведена на посаду заступника начальника відділу справляння ПДВ організаційно-методичного управління Головного управління податку на додану вартість;
30.05.2002 у зв'язку зі змінами організаційної структури та штатного розпису переведена на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу розгляду звернень Головного управління оподаткування юридичних осіб;
05.05.2003 у зв'язку зі змінами організаційної структури та штатного розпису переведена на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу розгляду звернень управління податку на додану вартість Департаменту оподаткування юридичних осіб;
02.03.2004 переведена на посаду начальника відділу розгляду звернень управління податку на додану вартість Департаменту оподаткування юридичних осіб, як така, що була зарахована до кадрового резерву;
10.08.2005 у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису переведена на посаду начальника відділу розгляду звернень Департаменту податку на додану вартість;
12.07.2011 відповідно до Указу Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», постанови КМУ від 17.01.2011 №20 «Деякі питання упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади» у зв'язку з реорганізацією ДПС України переведена на посаду начальника відділу розгляду звернень управління адміністрування податку на додану вартість Департаменту оподаткування юридичних осіб;
11.07.2012 у зв'язку зі зміною штатного розпису переведена на посаду начальника відділу спеціальних режимів оподаткування та інформаційно-аналітичної роботи управління адміністрування податку на додану вартість та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість департаменту оподаткування юридичних осіб;
01.04.2013 у зв'язку з реорганізацією ДПС України та утворенням Міністерства доходів і зборів звільнена із займаної посади в порядку переведення для подальшої роботи в Міністерстві доходів і зборів України згідно п.5 ст. 36 КЗпП України;
02.04.2013 призначена в порядку переведення на посаду заступника начальника відділу розгляду звернень ПДВ управління методології непрямих податків департаменту координації нормотворчості та методологічної роботи з питань оподаткування Міністерства доходів і зборів України;
02.04.2013 присвоєно восьмий ранг державного службовця;
05.12.2013 присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи І рангу;
17.01.2014 переведено на посаду начальника відділу розгляду звернень з ПДВ управління методології непрямих податків Департаменту координації нормотворчої та методологічної роботи з питань оподаткування, як таку, що успішно пройшла стажування;
01.08.2014 відповідно до Постанови КМУ від 21.05.2014 №160 «Про утворення Державної фіскальної служби» у зв'язку з утворенням Державної фіскальної служби України шляхом перетворення Міністерства доходів і зборів України переведено на посаду начальника відділу розгляду звернень в ПДВ управління методології непрямих податків Департаменту методологічної роботи з питань оподаткування Державної фіскальної служби України;
22.02.2016 у зв'язку зі змінами штатного розпису переведена на посаду начальника відділу розгляду звернень з ПДВ управління вдосконалення непрямого оподаткування Департаменту методологічної та нормотворчої роботи;
08.07.2019 звільнена із займаної посади в порядку переведення для подальшої роботи в Державній податковій службі України відповідно до п.2 частини 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу», ч.5 ст.36 КЗпП України;
09.07.2019 призначена в порядку переведення на посаду начальника відділу розгляду звернень з ПДВ управління вдосконалення непрямого оподаткування Департаменту методологічної та нормотворчої роботи Державної податкової служби України;
09.07.2019 присвоєно четвертий ранг державного службовця;
28.05.2020 у зв'язку зі зміною штатного розпису переведено на посаду начальника відділу розгляду звернень з ПДВ управління вдосконалення непрямого оподаткування Департаменту правової роботи;
17.12.2020 переведена на посаду заступника начальника управління - начальника відділу розгляду звернень з ПДВ управління непрямого оподаткування Департаменту методології;
09.07.2022 присвоєно третій ранг державного службовця;
01.05.2025 припинено державну службу та звільнено з посади за власним бажанням згідно з пунктом 3 частини першої статті 83, частиною першою статті 83, частиною першою статті 86 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу».
До вказаної заяви позивачем додано: паспорт громадянина України НОМЕР_3 та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_4 , що підтверджується розпискою - повідомленням від 16.02.2026. (а.с. 11)
Враховуючи принцип екстериторіальності вказана заява з доданими до неї документами була розглянута Головним управлінням ПФУ у Тернопільській області, яким 24.02.2026 прийнято рішення № 263040019511 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» за відсутності правових підстав.
Вказане рішення мотивовано тим, що станом страховий стаж роботи ОСОБА_1 становить 41 рік 7 місяців 08 днів. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 та вкладки НОМЕР_2 , наданої при зверненні, встановлено, що заявниця працювала в державній податковій інспекції м.Києва з 06.01.1993, 10.08.1995 переведена в Головну державну податкову інспекцію України, на посадах інспектора податкової служби, присвоєні ранги 1,3,4,8 державного службовця, головним державним ревізором - інспектором, начальником відділу розгляду звернень, та присвоєно персональні звання: інспектор податкової та митної справи 1 рангу, радник податкової та митної справи 1 рангу.
Пенсійним органом зазначено, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців для визначення права на призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу».
Враховуючи вищезазначене, відповідачем прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії згідно з заявою №4177 від 16.02.2026 за відсутністю правових підстав. (а.с.8-9)
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача від 24.02.2026, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державу службу» (далі - Закон №3723-XII).
У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, після 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені частиною 9 статті 37 Закону №3723-ХІІ страховий стаж і стаж державної служби.
З огляду на наведене вище правове регулювання суд Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23 виснував, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посадах до 01 травня 2016 року. Стаж, набутий з 01 травня 2016 року на посадах державної служби, зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру відповідно до Закону №1058-IV.
Вказаний висновок ґрунтується на позиції Конституційного Суду України у Рішенні від 23 грудня 2022 року №3-р/2022 про те, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01 травня 2016 року як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ (пункт 3.3 мотивувальної частини Рішення).
Отже, спірним у цій справі є наявність у позивача набутого до 01 травня 2016 року стажу роботи на посадах, який зараховується до стажу державної служби та величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи), має вплив на наявність в особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивач станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) посаду державної служби (або прирівняну до неї посаду) та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату.
Повертаючись до обставин цієї справи в контексті спірного питання зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача до 01 травня 2016 року, суд з відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.11-22) встановив, що ОСОБА_1 у період з 06.01.1993 по 01.05.2025 перебувала на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в якій обіймала і станом на 01.05.2016.
Зі змісту оскаржуваного рішення та доводів відзиву на позовну заяву слідує, що єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами статті 37 ЗУ "Про державну службу" є недостатній стаж державної служби, який полягає в незарахуванні трудового стажу позивача на посадах в органах державної податкової служби, оскільки, на думку відповідача, ці посади не відносяться до категорій посад, визначених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Надаючи оцінку доводам сторін щодо підстав для зарахування/незарахування періоду роботи ОСОБА_1 в органах податкової служби необхідно зазначити про таке.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Стаття 25 Закону №3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).
Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим частиною третьою статті 25 Закон №3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (далі - Порядок №283).
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (був чинний до 19.11.2012, далі Закон №509-XII).
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Частиною п'ятою статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України Про державну службу.
Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами сьомою, восьмою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344. Так згідно з пунктом 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-XII дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, (у справі, що розглядається, спір також стосується зарахування до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання), враховуючи також Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII слід вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 червня 2021 року (справа № 308/67/17) та від 18 березня 2021 року (справа № 500/5183/17).
За наведеного правового регулювання та враховуючи висновки Верховного Суду, суд приходить до переконання, що період роботи позивача в податкових органах з 06.01.1993 по 30.04.2016 (включно) підлягає зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Оскільки стаж державної служби позивача на посадах у податковій службі станом на 01 травня 2016 року з 06 січня 1993 року становить більше десяти років, та враховуючи те, що ОСОБА_1 займала таку посаду на день набрання чинності Закону № 889-VIII (начальника відділу розгляду звернень з ПДВ управління вдосконалення непрямого оподаткування Департаменту методологічної та номотворчої роботи Державної фіскальної служби України), відтак остання має право на призначення пенсії державного службовця, згідно з пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, як державний службовець, який на день набрання чинності цим Законом займає посаду державної служби та має не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Також суд зауважує, що крім наявності спеціального стажу (понад 10 років державної служби станом на 01.05.2016), а також зайняття станом на цю дату (01.05.2016) посади державної служби, виконуються й інші умови для реалізації права на одержання пенсії відповідно до Закону України Про державну службу (щодо віку - позивач досягла віку 60 років, та страхового стажу, який за підрахунками відповідача становить 41 рік 7 місяців 08 днів).
Зі змісту рішення Головного управління ПФУ у Тернопільській області від 24.02.2026 №263040019511 судом встановлено, що відповідач протиправно не зарахував періоди роботи позивача на посадах в органах податкової служби з 06.01.1993 по 30.04.2016 включно для визначення права на пенсію державного службовця та відмова відповідача у зарахуванні цього періоду роботи не відповідає критеріям обґрунтованості та законності, які встановлені в частині другій статті 2 КАС України.
Оскільки пенсійним органом фактично не здійснено належний обрахунок стажу позивача для визначення її права на пенсію державного службовця, яка станом на 01 травня 2016 року перебувала на посаді, стаж роботи на якій зараховується до стажу державної служби, тому спірне рішення від 24.02.2026 №263040019511 про відмову у переведенні з пенсії за віком за Законом №1058-ІV на пенсію за віком згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII є необґрунтованим, з огляду на що підлягає скасуванню як протиправне, з визначенням органу Пенсійного фонду обов'язку зарахувати вказані періоди до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Крім того, оскільки у ході розгляду справи встановлено відповідність позивача іншим визначеним законом критеріям щодо права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ (щодо віку та страхового стажу), тому наявні підстави для зобов'язання орган Пенсійного фонду перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ з моменту її звернення з відповідною заявою, а саме з 16.02.2026, що узгоджується з положеннями частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Визначаючись з належним суб'єктом, який має вчинити дії зобов'язального характеру, суд враховує наступне.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
У силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про переведення з пенсії за віком згідно Закону №1058 на пенсію за віком згідно статті 37 Закону №3723-ХІІ за принципом екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, тому саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви позивача, поданої 16.02.2026.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про здійснення перерахунку пенсії з врахуванням відповідачем довідок Державної податкової служби України від 25.12.2025 №347, 348, 349 про складові заробітної плати для призначення пенсії, то суд зазначає, що спір у даній справі стосується права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за позивачем цього права.
За позицією Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі №560/8328/22, вимоги зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними та стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, наділеним такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Крім того, суд зауважує, що згідно розписки - повідомлення від 16.02.2026 довідки Державної податкової служби України від 25.12.2025 №347, 348, 349 не містяться серед додатків до заяви про перерахунок пенсії від 16.02.2026
З урахуванням наведеного позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця на підставі довідок Державної податкової служби України від 25.12.2025 №347, 348, 349, - задоволенню не підлягають як такі, що заявлені передчасно.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки рішенням ГУ ПФУ у Тернопільській області позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (за наявності умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ), тому позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Тернопільській області від 24.02.2026 №263040019511 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов'язання ГУ ПФУ у Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 16.02.2026 на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 06.01.1993 по 30.04.2016 (включно) в органах державної податкової служби. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, тому відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 532,48 грн, що становить 50 відсотків судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 07.03.2026 в сумі 1064,96 грн. (а.с.7)
Щодо заяви позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі, то суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. (частина п'ята статті 382 КАС України)
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що встановлення судового контролю у категоріях справ, визначених абзацом другим частини першої статті 382 КАС України, після ухвалення рішення суду, є обов'язком суду.
Натомість, встановлення судового контролю під час ухвалення рішення є правом суду (незалежно від категорії справи), яке може бути реалізовано в залежності від обставин конкретної справи, зокрема у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що суб'єктом владних повноважень буде допущено умисне невиконання судового рішення.
Враховуючи, що на момент ухвалення даного рішення у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, буде допущено його умисне невиконання, тому суд вважає відсутніми підстави для встановлення судового контролю за його виконанням.
Разом з тим суд зауважує, що у випадку ухилення відповідача від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, позивач не позбавлений права звернутись до суду з заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому частиною першою статті 382 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 24 лютого 2026 року №263040019511 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 16 лютого 2026 року на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби, що дає право на таку пенсію, періоди роботи ОСОБА_1 з 06.01.1993 по 30.04.2016 включно в органах державної податкової служби.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області судові витрати у сумі 532 (п'ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.
У встановленні судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 травня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769);
- Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: вул.Бульварно - Кудрявська, 16, м.Київ, код ЄДРПОУ 42098368).
Головуючий суддя Мірінович У.А.