04 травня 2026 року м. Рівне№460/21696/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС в Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Рівненській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати:
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689960-2409-1717 на суму 28 706,19 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689959-2409-1717 на суму 32 476,58 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689966-2409-1717 на суму 34 075,56 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689965-2409-1717 на суму 36 112,38 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689963-2409-1717 на суму 31 837, 58 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689964-2409-1717 на суму 34 075,56 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є фізичною особою-підприємцем, сільськогосподарським товаровиробником, використовує належне йому нерухоме майно у сільськогосподарській діяльності, відтак відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) має право на користування пільгою зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказує, що 13.11.2025 йому надійшли податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов'язання за 2024 рік з податку на нерухоме майно, відмінне віл земельної ділянки. Рішення контролюючого органу вважає протиправними та просить суд скасувати.
Ухвалою від 27.11.2025 року прийнято позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем зазначено, що застосування пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та особа є сільськогосподарським товаровиробником (яким позивач не являється). Відтак, фактично нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача, не підпадає під дію пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, яким встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських виробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Тому, враховуючи вимоги пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач повинен сплачувати даний вид податку на загальних підставах. Вважає, що відповідачем у відповідності до норм ПК України нараховано даний податок, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Позивач 23.12.2025 подав відповідь на відзив, вказавши на безпідставність наведених відповідачем аргументів. Зокрема, вказав на неправомірність застосування відповідачем до спірних правовідносин при визначенні позивачу грошового зобов'язання за 2024 рік підпункту "ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Ухвалою суду від 04.05.2026 у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 22.05.1998 зареєстрований як фізична особа - підприємець; до ЄДР внесено відомості про види економічної діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області, є платником єдиного податку.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 у 2024 році на праві приватної власності належали:
будівля курятника загальною площею 1940,7кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
будівля курятника загальною площею 2195,6кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
будівля курятника загальною площею 2303,7 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
будівля курятника загальною площею 2441,4кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
будівля курятника загальною площею 2152,4кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
будівля курятника загальною площею 2303,7кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У червні 2024 року право власності на означені будівлі набула інша особа.
Суд встановив, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області 05.11.2025 винесено податкові повідомлення-рішення форма "Ф", якими ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на зазначені вище об'єкти нерухомого майна, а саме:
№0689960-2409-1717 на суму 28 706,19 грн.
№0689959-2409-1717 на суму 32 476,58 грн.
№0689966-2409-1717 на суму 34 075,56 грн.
№0689965-2409-1717 на суму 36 112,38 грн.
№0689963-2409-1717 на суму 31 837, 58 грн.
№0689964-2409-1717 на суму 34 075,56 грн.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірним у цій справі є питання правомірності визначення податковим органом грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлових приміщень, та можливість застосування положень пп. 266.2.2 “ж» п.266.2 ст.266 ПК України за обставин, що склалися.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі ПК України).
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 67 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до вимог пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
У відповідності з вимогами пункту 8.3 статті 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписами пункту 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Також повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплені і у статті 143 Конституції України та п.24 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні».
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Водночас у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведені об'єкти, які не є об'єктом оподаткування за вказаної нормою закону ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до підпункту “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цього Кодексу не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Також слід зазначити, що встановлена підпунктом “ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Аналізуючи наведені приписи норми підпункту “ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, суд приходить до висновку про те, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Залежно від періоду (до і після 01.01.2019) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України № 507 від 17.08.2000р., клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.
Відтак перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.
Суд погоджується із позивачем, що належні йому на праві власності об'єкти нерухомості приміщення - курятники, та по яким відповідачем визначені грошові зобов'язання, є будівлями, що можуть використовуватися у сільськогосподарській діяльності.
Однак, така обставина повинна бути доведена належними та допустимими доказами, які б підтверджували їх фактичне використання позивачем у сільськогосподарській діяльності.
Пільга, встановлена абз. “ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
За визначеннями, наведеними в статті 14 ПК України:
14.1.36. господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
14.1.234. сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання;
За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу як фізичній особі визначено грошові зобов'язання за 2024 рік зі сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки, а саме нежитлові приміщення курятників, п'ять будівель, які перебувають у його власності.
Позивач доводить, що він у спірному періоді має право на податкову пільгу, оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником, вищевказане нерухоме майно відноситься до будівель сільськогосподарського призначення і він таке майно використовує безпосередньо в своїй підприємницькій діяльності при виробництві сільськогосподарської продукції.
Відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018) не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
В подальшому підпункт "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України зазнав змін та в редакції Закону № 3603-IX від 23.02.2024 (який набрав чинності з 16.03.2024) передбачає, що не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Суд враховує, що згідно з підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 266.7.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.10.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:
а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Підпункт 266.10.3 цієї статті ПК України передбачає, що податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Заперечуючи право позивача на податкову пільгу, встановлену п. "ж" пп.266.2.2 ст.266 ПК України, при визначенні податкового зобов'язання за 2023 рік відповідач покликається на редакцію цієї норми Кодексу, зміненої Законом №3603-IX від 23.02.2024, яка набрала чинності 16.03.2024.
У зв'язку з цим суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З цього випливає, що до певної події чи факту не може бути застосований нормативно-правовий акт, який набрав чинності після того, як відповідний факт або подія мали місце. Відповідно, не може бути змінено обсяг прав та обов'язків, які виникли на підставі певного юридичного факту, лише внаслідок того, що закон згодом змінився. Отже, якщо певний юридичний факт створив наслідки у вигляді певних прав та обов'язків, ці права та обов'язки мають залишатися в незмінному вигляді, а будь-яка трансформація правовідносин не допускається, бо це і є зворотна дія норм у часі.
Суд також нагадує, що згідно з пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, як стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Отже для визначення умов оподаткування та підстав звільнення від сплати податку підлягає застосуванню законодавство, що існувало на момент існування зобов'язання зі сплати відповідного податку у звітному періоді.
З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що в періоді існування спірних правовідносин щодо виникнення у позивача податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий (звітний) період 2023 рік, редакція підпункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України залишалася незмінною та установлювала, що не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Доводи відповідача у відзиві ґрунтуються на тому, що будівлі курятників не визначені як об'єкти, що використовується у господарській діяльності, при цьому позивачем не надано документів, що свідчать про використання зазначених будівель за призначенням у господарській діяльності за основним видом діяльності, та не здається в оренду, лізинг, позичку. Отже, відповідач вважає, що підстави для застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на будівлі курятників відсутні.
У зв'язку з цим суд враховує, що в періоді, за який позивачу визначено спірні податкові зобов'язання (2024 рік) приписи підпункту «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України застосовуються за наявності таких умов: власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Визначення “сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття “виробники сільськогосподарської продукції».
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис» від 23 вересня 2008 року № 575-УІ виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 24 лютого 2020 року у справі №500/2407/18.
Законом №2238 визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.
Коди продукції сільського господарства та пов'язаних з цим послуг визначені розділом 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457.
При цьому, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено той факт, що позивач є фізичною - особою підприємцем згідно з 22.05.1998 року, перебуває на обліку у контролюючому органі як платник податків з 17.12.2007.
Основним видом діяльності є код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур
Другорядними видами діяльності є КВЕД:
· 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві
· 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням
· 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням
На праві власності та на праві оренди позивач в 2024 році використовував земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею близько 100 га, про що наявні відповідні відомості у контролюючого органу.
Отже, позивач відповідно до визначення, наведеного в пп. 14.1.235 ПК України, є сільськогосподарським товаровиробником (юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання).
З додаткових пояснень, судом встановлено, що за 2023 рік ОСОБА_1 у період з 01 січня 2023 року по 30 грудня 2023 року було вирощено на 25 га пшениці озимої 8,6 тонн з гектара та на 53 га сої 2,79 тонн з гектара (витяги з Державного аграрного реєстру про врожайність та про земельні ділянки додаються). На підтвердження доставки врожаю 2023 року з полів додано товарнотранспортні накладні та витяги з книги складського обліку за 2023 рік, якими підтверджуються обставини переміщення врожаю з орендованих Позивачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення до нежитлових приміщень, розташованих в селі Кораблище по вул. Сонячній, що перебувають у власності Позивача.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (далі - ДК 018-2000), до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші. При цьому він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відносяться: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).
Позивач відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником будівель курятників, які відносяться до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 і такі об'єкти відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з наданою позивачем довідкою від 21.11.2025 він в 2024 році будівлі курятників в селі Кораблище Дубенського району Рівненської області використовував для забезпечення здійснення сільськогосподарської діяльності, у тому числі для розміщення там вирощених зернових культур, посівного матеріалу, зберігання техніки, обладнання, інструментів тощо. При цьому зазначені нежитлові сільськогосподарські будівлі в оренду, лізинг, позичку не передавалися.
Відповідач таких обставин не спростував. Доказів протилежного матеріали судової справи не містять.
Отже, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин та чинної на час виникнення спірних правовідносин редакції податкового законодавства України, суд доходить висновку, що позивачем дотримано умови, які надають підстави платнику податку у 2024 році не враховувати належні йому об'єкти нерухомого майна у складі об'єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, адже матеріалами справи стверджено, що в 2024 році позивач як власник таких об'єктів має статус сільськогосподарського товаровиробника; такі будівлі та споруди належать до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000; такі об'єкти не надані власником в оренду, лізинг, позичку.
На переконання суду, та обставина, що позивач не здійснює такого виду сільськогосподарської діяльності, як птахівництво, а займається вирощуванням зернових культур та допоміжною діяльністю в рослинництві, не дає підстав для незастосування приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо таких об'єктів нежитлової нерухомості як "курятники", позаяк здійснювані позивачем види діяльності є сільськогосподарською діяльністю, він є сільськогосподарським товаровиробником, а спірні об'єкти є будівлями сільськогосподарського призначення. При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що такі сільськогосподарські будівлі як "курятники" можуть використовуватися не лише для вирощування птиці, а й в інших господарських потребах при вирощуванні та зберіганні сільськогосподарської продукції.
Виходячи із встановлених під час розгляду справи обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд вважає доведеним те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
З огляду на викладене, спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2024 року, прийняті відповідачем не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України, а тому позовні вимоги в є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших
За сукупності зазначеного позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Рівненській області:
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689960-2409-1717 на суму 28 706,19 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689959-2409-1717 на суму 32 476,58 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689966-2409-1717 на суму 34 075,56 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689965-2409-1717 на суму 36 112,38 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689963-2409-1717 на суму 31 837, 58 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0689964-2409-1717 на суму 34 075,56 грн форми “Ф» від 05.11.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1 973,0 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04 травня 2026 року
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС в Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33023, код ЄДРПОУ 44070166)
Суддя В.В. Щербаков