Іменем України
Справа № 273/2/23
провадження № 2/0285/305/26
30 квітня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді…………...…...Літвин О. О.,
секретаря………………….……..Клечковської М. М.,
з участю:
позивача........................................ ОСОБА_1 ,
його представника ...................... ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
представника відповідача........... ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за зустрічним позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_4
про поділ майна подружжя, -
Представником позивача у березні 2023 року було подано до Баранівського районного суду Житомирської області через систему «Електронний суд» зустрічний позов до колишньої дружини /т.1 а.с.97-105/, в якому він просив:
1) визнати його особистою приватною власністю житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 (далі по тексту - Будинок АДРЕСА_1 ) та земельну ділянку для його обслуговування площею 0,15 га з кадастровим номером 1820655400:03:002:0104 за тією ж адресою (далі по тексту - Земля №18);
2) визнати спільною власністю подружжя житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 (далі по тексту - Будинок АДРЕСА_2 ) та земельну ділянку для його обслуговування площею 0,15 га з кадастровим номером 1820655400:03:002:0113 за тією ж адресою (далі по тексту - Земля №20); земельну ділянку площею 0,11 га з кадастровим номером 1820655400:03:002:0130 для ведення селянського господарства в АДРЕСА_3 , що є суміжною з земельною ділянкою по АДРЕСА_2 (далі по тексту - Земля с/г);
3) поділити майно, визнавши за ним право власності на 1/2 частку Будинку АДРЕСА_4 .
Представником позивача 02.02.2026 /т.5 а.с.17-45/ було подано уточнений позов, шляхом зміни предмету позову, до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокапітал+», в якому він просить:
1) визнати за ОСОБА_6 і ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції, використані під час самочинного будівництва Будинку АДРЕСА_1 , і поділити їх між ними, визнавши право власності по 1/2 їх частини за кожним;
2) стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію 1/2 частки зазначених будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій розміром 454135 грн, та припинити право власності на 1/2 частку вказаних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій за ОСОБА_7 після отримання нею від ОСОБА_8 грошової компенсації;
3) визнати за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на Землю №18;
4) визнати за ним та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на Будинок № НОМЕР_1 і Землю №20 та поділити їх між ними, визнавши право власності по 1/2 їх частини за кожним;
5) стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошову компенсацію 1/2 частки Будинку АДРЕСА_2 розміром 14937,50 грн;
6) визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на транспортні засоби: BMW Х5, Krone SD, Man НОМЕР_2 .480, Mercedes-Benz Actros 1845, Krone SD, Toyota Avensis, Mercedes-Benz Actros 1824, Krone SDP 27, Baotian BT49QT, загальною ринковою вартістю 2 928 518,36 грн та поділити їх між ними, визнавши право власності по 1/2 їх частини за кожним;
7) стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 1/2 частини ринкової вартості транспортних засобів розміром 1464 259,18 грн, та припинити право власності на 1/2 частку транспортних засобів за ОСОБА_7 після отримання нею від ОСОБА_8 грошової компенсаціїї.
Також просив поновити йому строк на подання заяви про зміну предмета позову та подання доказів.
В судовому засіданні представник ОСОБА_8 просив прийняти уточнений зустрічний позов до розгляду, поновивши строк на його подання, проти чого представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив.
Заслухавши учасників судового процесу, розглянувши поданий уточнений зустрічний позов, суд приходить такого висновку.
У провадженні суду перебуває цивільна справа за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, яка після скасування ухвали суду першої інстанції постановою апеляційного суду від 09.12.2025 направлена для продовження розгляду.
Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням виконуючого обов'язки голови Баранівського районного суду Житомирської області №7 від 19.09.2023 дана справа направлена до Новоград-Волинського міськрайонного суду, куди вона надійшла 25.09.2023 /Т.1 а.с.235/.
Під час підготовчого засідання 28.02.2024 зустрічний позов ОСОБА_8 було прийнято до провадження та об'єднано з первісним позовом для спільного розгляду /т.2 а.с.7/, 12.03.2025 було проведено у справі підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду /т.2 а.с.175-177/.
Ухвалою від 27.05.2025 /т.2 а.с.201/ зустрічна позовна заява ОСОБА_8 залишена без розгляду на підставі ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, яка постановою Житомирського апеляційного суду від 09.12.2025 /т.4 а.с.76/ скасована та направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Первісний позов ОСОБА_4 розглянуто по суті з ухваленням рішення у червні 2025 року. Після повернення справи до суду першої інстанції ОСОБА_9 подав уточнений зустрічний позов, яким змінено склад сторін (залучено нових відповідачів), змінено обсяг та характер позовних вимог, фактично викладено інші обставини як підставу позову.
Відповідно до ст.ст.49, 193 ЦПК України позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову, а відповідач - подати зустрічний позов, однією з умов якого є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. При цьому можливість реалізації сторонами вказаних прав обмежується часовими рамками - до початку розгляду судом справи по суті.
Наведена норма є імперативною та встановлює чітку процесуальну межу для реалізації відповідного права сторони.
Згідно з ч.2 ст.197 ЦПК України, підготовче провадження закінчується постановленням ухвали про призначення справи до судового розгляду по суті.
Підготовче провадження у даній справі було завершене 12.03.2025, коли суд постановив ухвалу про призначення справи до розгляду по суті. Отже, з цього моменту сторони втратили право на зміну предмета або підстав позову. Сам по собі факт скасування ухвали про залишення зустрічного позову без розгляду та направлення справи для продовження розгляду не означає відновлення стадії підготовчого провадження, оскільки апеляційний суд не скасовував ухвалу про закінчення підготовчого провадження, не вирішував питання про повернення справи на стадію підготовчого розгляду і не надавав сторонам права на повторну реалізацію процесуальних прав, строк здійснення яких вже сплив.
Такий підхід узгоджується із загальними засадами цивільного судочинства, зокрема принципами правової визначеності та процесуальної економії.
Крім того, поданий «уточнений» зустрічний позов за своїм змістом не є уточненням у розумінні процесуального закону, а фактично є новим позовом, оскільки змінено предмет позову (інший спосіб поділу майна, інші вимоги), підстави позову (інші фактичні обставини) та суб'єктний склад (залучено нових відповідачів).
Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв про «уточнення» чи «доповнення» позовних вимог. У разі надходження такої заяви суд, виходячи з її змісту, зобов'язаний визначити її правову природу як зміну предмета або підстав позову, збільшення чи зменшення позовних вимог або подання нового позову. Отже, правова кваліфікація поданої заяви залежить не від її назви, а від її змісту. Такі дії свідчать не про збільшення розміру позовних вимог, а про зміну предмета та підстав позову, оскільки збільшення розміру позовних вимог можливе лише щодо кількісних показників уже заявленої вимоги, заявлення нових вимог не є збільшенням їх розміру та зміна обставин, якими обґрунтовуються вимоги, є зміною підстав позову.
Крім того, зміна предмета позову може полягати, зокрема, у доповненні позовних вимог новими або пред'явленні їх іншому відповідачу. Таким чином, подана заява за своїм змістом є зміною предмета позову із одночасною зміною його підстав та суб'єктного складу спору.
Подання заяви, якою фактично змінюється предмет позову, після закінчення підготовчого провадження є підставою для застосування наслідків, передбачених ст.126 ЦПК України, оскільки право на вчинення відповідної процесуальної дії втрачається із закінченням установленого строку.
Саме такі правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 01.11.2021 у справі №405/3360/17, 2.10.2022 у справі №723/1233/17, 18.05.2022 у справі №570/5639/16-ц, 25.08.2022 у справі №757/31785/19-ц.
Таким чином, подана заява не може бути прийнята судом як уточнення позову.
Щодо заявленого предстанвиком ОСОБА_8 клопотання про поновлення строку на подання заяви про зміну предмета позову та подання доказів, то суд вважає його безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ст.126 ЦПК України поновленню підлягає процесуальний строк, встановлений законом або судом, у разі його пропуску з поважних причин.
Разом з тим, як неодноразово наголошував Верховний Суд, право на зміну предмета або підстав позову, передбачене ст.49 ЦПК України, є обмеженим у часі та може бути реалізоване виключно до закінчення підготовчого провадження.
Таким чином, у даному випадку йдеться не про пропуск процесуального строку, який може бути поновлений, а про втрату процесуального права у зв'язку із закінченням відповідної стадії судового розгляду, що виключає можливість його поновлення.
Доводи представника про те, що пропуск відповідного строку зумовлений постановленням судом першої інстанції помилкової ухвали про залишення зустрічного позову без розгляду, суд оцінює критично, оскільки апеляційним судом скасовано лише ухвалу про залишення позову без розгляду, однак не скасовано ухвалу про закінчення підготовчого провадження, справа не була повернута на стадію підготовчого провадження і процесуальні строки для реалізації прав, передбачених ст.49 ЦПК України, не були відновлені.
Отже, навіть за умови допущення процесуальних порушень судом першої інстанції, це саме по собі не створює правових підстав для поновлення процесуальних прав, реалізація яких обмежена стадією судового розгляду.
Посилання представника на принцип диспозитивності цивільного судочинства є необґрунтованими, оскільки цей принцип реалізується у межах та у спосіб, визначений процесуальним законом, і не може тлумачитися як такий, що дозволяє ігнорувати встановлені ЦПК України процесуальні межі.
Крім того, наведені заявником обставини фактично спрямовані на обґрунтування необхідності подання нових вимог та доказів, що виходить за межі допустимої процесуальної поведінки після завершення підготовчого провадження.
Відтак суд доходить висновку, що уточнений зустрічний позов подано з порушенням процесуального порядку, встановленого ЦПК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для його прийняття.
При цьому суд звертає увагу, що заявник не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом у загальному порядку.
Керуючись ст.ст.49, 259, 260 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті його уточненого зустрічного позову від 02.02.2026 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокапітал+» про поділ майна.
Роз'яснити заявнику право звернення до суду з відповідними вимогами в порядку окремого позову.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного його тексту.
Дата виготовлення повного тексту судового рішення - 04.05.2026.
Головуюча суддя О. О. Літвин