Справа №295/2205/26
Категорія 69
2/295/2477/26
04.05.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить:
розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 23.06.2016 Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №828;
стягнути аліменти на утримання двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини доходу відповідача,але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до повноліття дітей.
В обґрунтування вимог позову зазначено, що сторони перебувають у шлюбі, від якого мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що вже більше як пів року кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами, шлюбних відносин з цього часу не підтримують. Фактично сім'я припинила своє існування. Позивач зазначає, що шлюб сторін розпався, тому що в них різне відношення та погляди на роль чоловіка та жінки в сімейних відносинах, різні життєві цінності та погляди на подружнє життя. Позивач втратила до відповідача почуття довіри та поваги, на яких повинна існувати сім'я. Подружжя зрозуміло, що їхній шлюб у подальшому не має перспективи для існування. Позивач не бажає примирення та поновлення сімейних стосунків. Вважає, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, тому що шлюб існує формально. Перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача та інтересам дітей розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності.
У позові вказано, що діти проживають разом з позивачем. Усі обов'язки щодо утримання та виховання дітей позивач несе сама. З відповідачем не вдалося досягти домовленості з приводу обов'язків з утримання дітей. Відповідач є працездатним, інших дітей на утриманні не має.
Ухвалою суду від 27.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
23.03.2026 до суду надійшов відзив, у якому відповідач вказує, що всі намагання порозумітися, налагодити стосунки, не дали результату, шлюб розпався, тривалий час сторони не проживають як сім'я. Проти розірвання шлюбу відповідач не заперечує. Також зазначає, що діти проживають з матір'ю. Вказує, що має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якого сплачує аліменти відповідно до рішення суду, заборгованості не має. Також зазначає, що не працює, має тимчасові періодичні підробітки, перебуває у пошуках постійної робити. Також має проблеми із здоров'ям та повинен забезпечувати власні потреби. Нерухомого майна у власності не має. Просить стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 23.06.2016 Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №828.
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач скористалась своїм правом та звернулась до суду з позовом у даній справі, наполягає на розірванні шлюбу.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 56 Сімейного кодексу України, кожен має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Такі положення національного законодавства України відповідають ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст.110, 112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. Суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.
З огляду на викладене, враховуючи доводи ОСОБА_1 , наведені у позові, а також те, що відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, відтак, розірвання шлюбу буде відповідати інтересам сторін, а збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, тому позов про розірвання шлюбу необхідно задовольнити.
Згідно з ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняєтьсяу день набраннячинностірішенням суду про розірванняшлюбу.
У відповідності до абз.2 ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
У відповідності до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як встановлено ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН "Про права дитини" 1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першою статті 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з витягами з Реєстру територіальної громади, місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване за місце проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 .
Обставини щодо проживання дітей з матір'ю позивач не заперечує.
За змістом довідки Богунського ВДВС у м. Житомирі №22031 від 12.03.2026, на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження №62738112 з виконання виконавчого листа №295/12884/18 від 18.10.2019, виданий Богунським районним судом м. Житомира про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1014,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з 04.06.2019 та до повноліття дитини. Заборгованість станом на 12.03.2026 відсутня.
Згідно з наявною у справі медичною документацією, ОСОБА_2 має певні захворювання. Відомостей щодо обмеження у працездатності ОСОБА_2 вказана документація не містить.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
З копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що відповідач востаннє був працевлаштований у 2015 році.
Заперечуючи проти заявленого позивачем розміру аліментів, відповідач посилається, зокрема, на те, що має також неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якого сплачує аліменти у розмірі 1014,00 грн щомісячно.
Разом з тим, будь-яких доказів щодо своїх доходів відповідач до суду не надав. Зокрема, ОСОБА_2 не довів, що стягнення з нього аліментів на утримання двох малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини його доходу, у сукупності з аліментами, які він сплачує на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,у розмірі 1014,00 грн, перевищить визначений ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із його доходів.
Відповідач є батьком дітей та нарівні з матір'ю зобов'язаний їх утримувати до досягнення повноліття. Домовленість між батьками щодо виконання даного обов'язку відсутня.
За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дітей, які необхідні для забезпечення належного рівня їх розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування тощо.
При визначенні розміру аліментів суд керується положеннями ст. 182 СК України, бере до уваги, що діти проживають разом з матір'ю; враховуючи розмір витрат, необхідних для забезпечення дітей повноцінним харчуванням, сезонним одягом, приладдям для розвитку та навчання, речами особистої гігієни, лікуванням, дозвіллям, тощо; суд, виходячи з розміру позовних вимог, присуджує аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на утримання двох малолітніх дітей, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до їх повноліття.
Згідно з частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги про розірвання шлюбу, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, що становить 665,60 грн. Щодо судового збору в іншій частині (50%, 665,60 грн), судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись статтями 2-5, 10-13, 81, 141, 142, 206, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 23.06.2016 Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №828, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 09.02.2026 та до повноліття дітей.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 665,60 грн.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 665,60 грн судового збору, сплаченого згідно платіжною інструкціює АТ КБ «Приватбанк» №2.517629017.1 від 04.02.2026 на суму 1331,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Т.А. Воробйова