04 травня 2026 року Київ № 320/64832/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецький області щодо рішення про відмову гр. ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з поданими новими довідками про складові заробітної плати державного службовця та скасувати це рішення за №923060822552 від 16.04.2025 як таке, що суперечить Законам України та положенням Конституції України;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецький області перевести гр. ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Законів України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та діючих статей 37 та 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723 у відповідності з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 та провести відповідні розрахунки згідно довідок поданих із заявою від 09.04.2025р. №7671.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовили у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Законів України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та діючих статей 37 та 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 у відповідності з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 із урахуванням довідок, поданих із заявою від 09.04.2025 №7671. Позовні вимоги просить задовольнити.
За змістом відзиву відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що Закон України «Про державну службу» № 889-VIII та Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ не передбачають перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати діючих державних службовців. Із урахуванням того, що позивач вже отримував раніше пенсію за Законом України «Про державну службу», переведення на цей вид пенсії можливий виключно із урахуванням довідок, на підставі яких ця пенсія вже призначалась. У задоволенні позову просить відмовити. Окрім того, зазначає про порушення позивачем строку звернення до суду. А також просить залучити другим відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позицію відповідача щодо порушення строку звернення суд відхиляє, оскільки позивач не ставить питання щодо конкретної дати, з якої його має бути переведено на пенсію державного службовця, а саме по собі право на інший вид пенсії не може бути обмежене у часі допоки не є вирішеним.
Підстави для залучення ГУ ПФУ в м. Києві співвідповідачем - відсутні, оскільки це територіальне управління не розглядало заяву та не приймало оскаржуване рішення.
Ухвалою суду від 08.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та одержує пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2022.
З 13.05.2005 до 28.02.2022 позивач отримував пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу».
09.04.2025 позивач звернувся до пенсійного органу за місцем обліку із заявою № 7671 про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» із урахуванням довідок Міністерства фінансів України від 09.04.2025 № 16310-11/38, 16310-11/39 про заробітну плату для призначення пенсії.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення від 16.04.2025 №923060822552 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» із урахуванням нових довідок про заробітну плату, оскільки позивач вже отримував раніше такий вид пенсії, а перерахунку пенсій державних службовців не передбачено.
Листом пенсійного органу від 10.07.2025 позивача повідомлено про відсутність підстав для переведення його на пенсію державного службовця з урахуванням нових довідок про заробітну плату.
Позивач не погоджується із такою позицією та вважає, що має право на переведення на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (Закон № 3723-ХІІ).
Водночас з 01.05.2016 принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (Закон № 889-VIII).
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.
Крім того, пунктом 1 Порядку № 622 також, аналогічно до положень статті 90 Закону № 889-VІІІ, визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
За нормами пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічні положення закріплені у Порядку № 622.
За положеннями пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в Постанові від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04.2023 у справі № 1.380.2019.003855.
Як встановлено судом, позивачу з 13.05.2005 до 28.02.2022 була призначена пенсія за віком за нормами Закону № 3723-ХІІ, яку він отримував до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, тобто до 28.02.2022.
09.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, у якій просив перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», додавши документи за переліком згідно з розпискою-повідомленням та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Відповідач оскаржуваним рішенням у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ відмовив з тих підстав, що пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ йому уже було призначено до 28.02.2022, а проведення перерахунків пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців чинним законодавством не передбачене.
Отже, у цій справі ключовим є питання правозастосування норм пенсійного законодавства у контексті реалізації особою права на повернення до виду пенсійного забезпечення, який їй уже було призначено у минулому, зокрема - до пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XІІ, після переведення на інший вид пенсії - за нормами Закону № 1058-IV. У зв'язку з цим предметом судового розгляду також є питання з'ясування правомірності повторного застосування положень Закону № 3723-XІІ для перерахунку такої пенсії на підставі нових довідок про складові заробітної плати, виданих за посадою, з якої особа звільнилася з державної служби, та встановлення наявності у нього відповідного суб'єктивного права.
Суд звертає увагу, що у Постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 300/936/23 викладено правовий висновок, згідно з яким ані Закон № 889-VIII, ані Закон № 1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.
Верховний Суд у згаданій постанові також наголосив на принципі прямої дії закону в часі: до правовідносин щодо перерахунку пенсій підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком або переведенням, а не те, що діяло на час первинного призначення пенсії. Отже, законодавство, чинне на момент звернення позивача, не передбачало можливості проведення перерахунку пенсії державного службовця, зокрема на підставі поданих ним довідок про оновлені складові заробітної плати.
У зв'язку із викладеним, суд не вбачає підстав вважати обґрунтованими доводи щодо наявності у позивача правових умов для реалізації права на отримання пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII та статті 37 Закону України № 3723-XІІ. Зазначені положення не передбачають можливості повторного призначення або перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку із зміною складових заробітної плати після припинення державної служби, а відтак вимоги у цій частині є такими, що не ґрунтуються на приписах нормативно-правових актів.
Суд бере до уваги правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022 у справі № 3-132/2018 (5462/17), ухваленому за конституційною скаргою щодо перевірки на відповідність Конституції України підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.
У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у частині, в якій воно унеможливлювало здійснення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XІІ зі змінами. Водночас Суд наголосив на обов'язку Верховної Ради України внести відповідні законодавчі зміни з метою врегулювання порядку і механізму перерахунку пенсій, призначених за зазначеною нормою, з урахуванням приписів Конституції України, принципу правової визначеності та висновків цього Рішення.
Таким чином, Конституційний Суд України підтвердив необхідність законодавчого унормування механізму реалізації права на перерахунок пенсії державного службовця, однак до моменту такого врегулювання саме по собі визнання норми неконституційною не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку без відповідного законодавчого механізму.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у Постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 520/6418/21.
Підсумовуючи викладене, з огляду на приписи статті 37 Закону № 3723-ХІІ, положення розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, статті 90 цього ж Закону, суд робить висновок, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця, яка вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв'язку зі зміною (збільшенням) складових заробітної плати. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI Закону № 889-VIII таким, що не відповідає Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022), не надає особі безпосереднього права на перерахунок пенсії без наявності відповідного законодавчого врегулювання механізму такого перерахунку. До моменту внесення Верховною Радою України відповідних змін, якими буде унормовано порядок реалізації цього права, вимоги про переведення особи на пенсію державного службовця та її перерахунок не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові від 25.07.2025 у справі №140/5363/24.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.