04 травня 2026 року № 320/15831/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить:
визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2025 № 5727/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 № 5733/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 № 5725/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 № 5729/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 № 5719/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 № 5718/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 № 5722/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 № 5731/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ,
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2025 № Ф-5720/10-36-24-05/ НОМЕР_1 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.02.2025 № 5721/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про вчинення ФОП ОСОБА_1 порушень податкового законодавства мають характер припущень, є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, зроблені без належного дослідження всіх наявних документів, а тому податкові повідомлення, вимога та рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
ГУ ДПС у Київській області відзиву на позовну заяву не подано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до підпункту 191. 1.1 пункту 191. 1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82, підпункту 69.35-2 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-Vl із змінами та доповненнями, пункту 2 частини 1 статті 13, з дотриманням вимог пункту 9-25 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та затвердженого Державною податковою службою України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік та направлень на перевірку від 16.09.2024 №9083/10-36-24-05, №9084/10-36-24-05 та №9085/10-36-24-05, посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (ФОП ОСОБА_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та правомірності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023.
За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт від 11.10.2024 № 50835/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , у якому викладено виявлені порушення.
ФОП ОСОБА_1 подано заперечення на акт від 11.10.2024 № 50835/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .
За результатами розгляду заперечення листом ГУ ДПС у Київській області від 22.11.2024 № 21839/12/10-36-24-05 повідомило про прийняття рішення з 02.01.2025, терміном 5 робочих днів, провести документальну позапланову невиїзну перевірку з питань, що стали предметом заперечення на акт перевірки від 11.10.2024 № 50835/10-36-24-05/ НОМЕР_1 за період діяльності позивача з 01.01.2018 по 31.12.2023.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань, що стали предметом заперечення на акт перевірки від 11.10.2024 № 50835/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , ГУ ДПС у Київській області складено акт від 15.01.2025 № 2275/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано наступні порушення:
- п. 167.1 ст.167, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження чистого оподаткованого доходу у загальному розмірі 5 818 168,53 грн без ПДВ, у т.ч. за 2018 рік у розмірі 419 345,00 грн, за 2019 рік у розмірі 1 293 368,59 грн без ПДВ, за 2020 рік у розмірі 1389264,24 грн без ПДВ, за 2021 рік у розмірі 1818653,71 грн без ПДВ, за 2022 рік у розмірі 756534,69 грн без ПДВ, за 2023 рік у розмірі 141002,30 грн без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 1 047 270,34 грн, в т.ч.: за 2018 рік у розмірі 75482,10 грн, 2019 рік у розмірі 232806.35 грн, за 2020 рік у розмірі 250067,56 грн, за 2021 рік в сумі 327357,67 грн, за 2022 рік в сумі 136176,24 грн та за 2023 рік розмірі 25380,42 грн;
- п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині: заниження чистого оподаткованого доходу в загальному розмірі 5 818 168,53 грн. без ПДВ, у т.ч. за 2018 рік у розмірі 419 345,00 грн., за 2019 рік у розмірі 1 293 368,59 грн. без ПДВ. за 2020 рік у розмірі 1389264,24 грн. без ПДВ, за 2021 рік у розмірі 1818653,71 грн. без ПДВ, за 2022 рік у розмірі 756534,69 грн. без ПДВ та за 2023 рік у розмірі 141002,30 грн. без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності у загальному розмірі 87272,53 грн., у т.ч. за 2018 рік у розмірі 6290,18 грн., за 2019 рік у розмірі 19400,53 грн., за 2020 рік у розмірі 20838,96 грн., за 2021 рік у розмірі 27279,81 грн., за 2022 рік у розмірі 11348,02 грн. та за 2023 рік у розмірі 2115,04 грн.:
- п.11 ст.25.7, п.2 ч.1 ст.7, ст.8, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями), в частині: заниження чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 в загальному розмірі 5 588 344,50 грн без ПДВ, у т.ч. за 2018 рік у розмірі 419 345.00 грн., за 2019 рік у розмірі 1 267 582,98 грн без ПДВ, за 2020 рік у розмірі 1 326 313,14 грн без ПДВ. за 2021 рік у розмірі 1 739 209,96 грн без ПДВ, за 2022 рік у розмірі 719 749,61 грн без ПДВ та за 2023 рік у розмірі 116 143,81 грн без ПДВ, за рахунок заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим порушено вимоги п.2 ч.1 ст.7, ст.8, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) та в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 624 884,56 грн, у т.ч. за 2018 рік на 92255,96 грн, за 2019 рік на 152094,80 грн, за 2020 рік на 133892,00 грн, за 2021 рік на 221872,20 грн, за 2022 рік на 24769,60 грн;
- п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в частині нереєстрації платником податку на додану вартість з 10.07.2019 та невідображення операцій, що оподатковуються за основною ставкою, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 149 022 грн, в т.ч. за липень 2019 - 18736 грн., серпень 2019 - 29044 грн, вересень 2019 - 25220 грн, жовтень 2019 - 19362 грн, листопад 2019 - 17986 грн., грудень 2019 - 18483 грн, січень 2020 - 17893 грн, лютий 2020 -18047 грн., березень 2020 - 28447 грн, квітень 2020 - 33543 грн, травень 2020 - 35853 грн, червень 2020 - 31652 грн, липень 2020 - 22953 грн, серпень 2020 - 27936 грн, вересень 2020 - 22391 грн, жовтень 2020 - 25246 грн, листопад 2020 - 23226 грн, грудень 2020 - 27570 грн, січень 2021 - 30224 грн, лютий 2021 - 26894 грн, березень 2021 - 30696 грн, квітень 2021 - 29609 грн, травень 2021 - 32702 грн, червень 2021 - 36210 грн, липень 2021 - 41867 грн, серпень 2021 - 31560 грн, вересень 2021 - 32202 грн, жовтень 2021 - 35497 грн, листопад 2021 - 33787 грн, грудень 2021 - 35970 грн, січень 2022 - 16748 грн, лютий 2022 - 6293 грн, березень 2022 - 5247 грн, квітень 2022 - 22158 грн, травень 2022 - 50763 грн, червень 2022 - 44405 грн, липень 2022 - 37824 грн, вересень 2022 - 186 грн, листопад 2022 - 286 грн, грудень 2022 - 16 грн, лютий 2023 - 13 грн, квітень 2023 - 1356 грн, травень 2023 - 5404 грн, червень 2023 - 9784 грн, липень 2023 - 20501 грн, серпень 2023 - 21607 грн, вересень 2023 - 22158 грн, жовтень 2023 - 17519 грн, листопад 2023 - 13024 грн, грудень 2023 - 12925 грн;
- пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.3 ст. 215 п.217.1 ст.217 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання з акцизного податку у загальному розмірі 1755,74 грн, в т.ч. за лютий 2022 у розмірі 1755,74 грн;
- п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями, далі - Закон 265), а саме здійснення ФОП ОСОБА_1 розрахункових операцій із застосуванням платіжних карток, а також у готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів на загальну суму 5 676 840,32 грн, у т.ч. за 2018 рік у розмірі 125097,12 грн, за 2019 рік у розмірі 1223385,33 грн, за 2020 рік у розмірі 1348794,98 грн, за 2021 рік у розмірі 1696873,51 грн, за 2022 рік у розмірі 998539,23 грн та за 2023 рік у розмірі 284150,15 грн;
- пп.49.18.1 п 49.18 ст.49, пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України в частині неподання декларації з акцизного податку до контролюючого органу за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року та несвоєчасного подання декларації з акцизного податку до контролюючого органу за червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, березень 2023 року та квітень 2023 року;
- пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, п.177.8. ст.177 Податкового кодексу України у зв'язку з несвоєчасним поданням податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску;
- пп.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України а саме: відсутність книги обліку доходів, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 01.01.2018 по 31.12.2022.
У зв'язку з незгодою ФОП ОСОБА_1 з висновками акта перевірки, фактами і даними, викладеними в акті, останнім подано заперечення на вказаний акт.
Листом від 11.02.2025 № 2600/12/10-36-24-05 ГУ ДПС у Київській області повідомило, що залишила без змін висновки акту перевірки від 15.01.2025 № 2275/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .
На підставі акта перевірки від 15.01.2025 № 2275/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 5727/10-36-24-05/ НОМЕР_1 від 18.02.2025, яким, за порушення п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню на суму 5 676 840,32 грн за платежем «штрафні санкції за поруш.законод.про патентув., норм регул.обігу готівки та застос.реєстраторів»;
№ 5733/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025, яким, за порушення п.44.1 ст.44, п. 177.10 ст.177 ПК України, застосовано штрафні (фінансові) санкцій (штрафи) за платежем «податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» у сумі 1020,00 грн;
№ 5725/10-36-24-05/ НОМЕР_1 від 18.02.2025, яким, за порушення пп.214.1.4. п.214.1 ст. 214, пп.215.3.10 п.215.3 ст.215, п.217.1 ст.217 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання у роздрібній торгівлі підакцизних товарів» на загальну суму 1 931,31 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 1755,74 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 175,57 грн;
№ 5729/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025, яким, за порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.120.1 ст.120 розділу II ПК України, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» у сумі 3 740,00 грн;
№ 5719/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025, яким, за порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 91 187,90 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 87 272,53 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3915,37 грн;
№ 5718/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025, яким, за порушення п.167.1 ст.167, п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 1 094 254,85 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 1 047 270,34 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 984,51 грн;
№ 5722/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025, яким, за порушення п.187.1 ст.187 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг» на загальну суму 1 263 924,20 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 1 149 022,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 114 902,20 грн;
№ 5731/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025, яким, за порушення абзацу «б» п.176.2 ст.176 ПК України, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» у сумі 1020,00 грн.
Також, під час перевірки встановлено наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 624 884,56 грн.
З урахуванням викладеного, ГУ ДПС у Київській області сформовано і направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2025 № Ф-5720/10-36-24-05/3166715854 в сумі 624 884,56 грн, а також на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» прийнято рішення від 18.02.2025 № 5721/10-36-24-05/3166715854 про застосування штрафних санкцій в розмірі 285 301,14 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Контролюючим органом в акті перевірки встановлено заниження позивачем чистого оподаткованого доходу у загальному розмірі 5 818 168,53 грн без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 1 047 270,34 грн, а також - незабезпечення платником податків зберігання первинних документів.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпунктів 16.1.2 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пунктом 177.3 статті 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
У підпунктах 177.4.1 - 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України наведено перелік витрат, які визнаються такими, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходів.
Разом з тим, відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
документально не підтверджені витрати.
Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою правильності визначення загального оподаткованого доходу за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2018 - 2023 рр з даними, визначеними в ході перевірки, встановлено заниження чистого оподаткованого доходу.
Зокрема, за даними податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік від 16.01.2019 №1781 вартість документального підтвердження витрат, пов'язаних з господарською діяльністю становить 473 850,00 грн, у тому числі: вартість придбаних ТМЦ, реалізованих або використаних у виробництві продукції - 380595,00 грн; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 54505,00 грн; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 38750,00 грн.
В той час за даними перевірки указана вартість підтверджена лише на суму 54505,00 грн (витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату).
Під час перевірки позивачем не надано пояснення та/або первинних документів, які підтверджували б правильність задекларованого доходу. Розбіжність таких сум за 2018 рік становить 419 345,00 грн.
За даними податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік від 20.01.2020 №2420 вартість документального підтвердження витрат, пов'язаних з господарською діяльністю становить 412 944,50,00 грн, у тому числі: вартість придбаних ТМЦ, реалізованих або використаних у виробництві продукції - 243 167,50 грн; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 154397,00 грн; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 15380,00 грн.
В той час за даними перевірки указана вартість підтверджена лише на суму 154397 грн (витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату).
Під час перевірки позивачем не надано пояснення та/або первинних документів, які підтверджували б правильність задекларованого доходу. Розбіжність таких сум за 2019 рік становить 258 547,50 грн.
Також, відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік від 26.01.2021 №4348066 відповідачем встановлено розбіжність на суму 356200,52 грн у зв'язку з ненаданням первинних документів для проведення перевірки, які підтверджують понесені витрати включені до графи 5 «вартість придбаних ТМЦ, реалізованих або використаних у виробництві продукції» у розмірі 332640,52 грн та до графи 7 «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» у розмірі 23560,00 грн додатку Ф2 цієї декларації.
Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік від 01.02.2022 № 9427070638 відповідачем встановлено розбіжність на суму 517 020,00 грн у зв'язку з ненаданням первинних документів для проведення перевірки, які підтверджують понесені витрати включені до графи 5 «вартість придбаних ТМЦ, реалізованих або використаних у виробництві продукції» у розмірі 481970,00 грн та до графи 7 «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» у розмірі 35050,00 грн додатку Ф2 цієї декларації.
Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік від 08.02.2023 № 9306550575 відповідачем встановлено розбіжність на суму 690083,50 грн у зв'язку з ненаданням первинних документів для проведення перевірки, які підтверджують понесені витрати включені до графи 5 «вартість придбаних ТМЦ, реалізованих або використаних у виробництві продукції» у розмірі 614733,50 грн та до графи 7 «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» у розмірі 75350,00 грн додатку Ф2 цієї декларації.
Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік від 15.02.2024 № 9383472337 відповідачем встановлено розбіжність на суму 62595,50 грн у зв'язку з ненаданням первинних документів для проведення перевірки, які підтверджують понесені витрати включені до графи 5 «вартість придбаних ТМЦ, реалізованих або використаних у виробництві продукції» у розмірі 301738,75 грн та до графи 7 «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» у розмірі 62595,50 грн додатку Ф2 цієї декларації.
У ході перевірки позивачем не надано ні пояснень, ні первинних документів, які спростували б висновки акту перевірки.
З урахуванням викладеного, у податкових деклараціях про майновий стан і доходи з 2018 - 2023 рр вказаний позивачем дохід не підтверджений документально, а відтак контролюючий орган обґрунтовано дійшов висновку про заниження чистого оподаткованого доходу у загальному розмірі 5 818 168,53 грн без ПДВ, у тому числі за 2018 рік у розмірі 419 345,00 грн, за 2019 рік у розмірі 1 293 368,59 грн без ПДВ, за 2020 рік у розмірі 1389264,24 грн без ПДВ, за 2021 рік у розмірі 1818653,71 грн без ПДВ, за 2022 рік у розмірі 756534,69 грн без ПДВ, за 2023 рік у розмірі 141002,30 грн без ПДВ.
Позивачем ні до перевірки, ні до суду не надано усіх необхідних первинних документів, які підтверджували б понесені витрати та формування валового доходу, облікові документи, підтверджуючі документи щодо походження товару.
Позивачем у позові зазначено, що підставою неможливості пред'явлення первинних документів є втрата (знищення) первинних документів, оскільки знаходилися на території, на якій ведуться (велися) бойові дії.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Місце фактичного здійснення діяльності: Київська область, Бородянський район, смт. Пісківка вул. Центральна, 85/а.
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією було включено Пісківську селищну територіальну громаду Бучанського району (у 2020 році Бородянський район включений до складу Бучанського) Київської області. Вказану територіальну громаду віднесено до територій можливих бойових дій в період з 27.02.2022 по 30.03.2022.
У зв'язку з тим, що будинок, де зберігалась документація ведення підприємницької діяльності позивача, зазнав пошкоджень внаслідок бойових дій, у останнього не було можливості надати документи, які просив надати відповідач.
Враховуючи вищезазначені позивачем обставини та з урахуванням положень пп.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, позивач вважає, що такі факти є підставою для застосування до ФОП ОСОБА_1 спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, які скасовують встановлені п.44.6 ст. 44 ПК України правові наслідки ненадання платником податку під час перевірки оригіналів первинних документів.
Як зазначалось судом вище, згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який діє наразі.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» від 01.04.2021 №2173-IX внесені зміни до податкового законодавства, що встановлюють спеціальні правила підтвердження даних податкової звітності для платників податків, які провадили свою діяльність на територіях, де ведуться/велися бойові дії, і на тимчасово окупованих територіях, та не можуть пред'явити первинні документи (далі - спеціальні правила). Такі спеціальні правила діють з 16 квітня 2022 року та мають наступне формулювання.
Підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень ст. 44 ПК України застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Підставами неможливості пред'явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв'язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості із зазначенням реквізитів).
Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв'язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями РФ, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків зобов'язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.
Платники податків, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.
Втрата документів, що не пов'язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.
Отже, за змістом вказаних вище норм, платник податків зобов'язаний зберігати первинні документи бухгалтерського обліку на підставі яких формувались показники податкової звітності протягом встановлених строків. Водночас, ті платники податків, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, можуть застосувати спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Тобто, обов'язковою умовою для застосування спеціальних правил підтвердження даних податкового обліку, встановлених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, є факт втрати (знищення чи зіпсуття) первинних документів, що безпосередньо пов'язаний з проведенням активних бойових дій на території, на якій зберігались первинні документи, або з тимчасовою окупацією цієї території.
В іншому випадку, без перевірки підтвердження об'єктивних причин неможливості вивезення первинних документів, призвело б до безпідставного застосування до платників податків підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України та надання таким платникам податків переваг та можливості не у повному обсязі виконувати податкові обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано підтвердження подання ним до контролюючого органу відповідного повідомлення у відповідності до приписів підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Таким чином, за наявних у матеріалах справи документів, враховуючи викладені обставини, суд вважає що у позивача відсутнє право на застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження чистого оподаткованого доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1047270,34 грн, а також щодо нарахування штрафу у сумі 1020,00 грн знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому податкові повідомлення-рішення № 5718/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025, № 5733/10-36-24-05/3166715854 не підлягають скасуванню.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
З контексту наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом за трудовою чи цивільно-правовою угодою.
Таким чином, враховуючи, що у ході судового розгляду справи відповідачем доведено у належний спосіб обставини щодо заниження чистого оподаткованого доходу, тому висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов'язку сплатити до бюджету військовий збір суд вважає обґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення № 5719/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025 не підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 5722/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг на загальну суму 1 263 924,20 грн.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
За змістовим аналізом вказаної правової норми вбачається, що особа зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень.
Особа має обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість за умови наявності всіх зазначених обставин в сукупності.
Згідно з пунктом 183.1 статті 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2 статті 183 ПК України).
При цьому положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).
Тобто, з наведеного випливає, що обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість виникає у суб'єкта підприємницької діяльності за умови перевищення ним протягом останніх 12 календарних місяців виручки від здійснення операцій з постачання товарів/послуг понад 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
За приписами пункту 185.1 статті 187 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Як вбачається з акту перевірки, для розрахунку загальної суми операцій з постачання товару (робіт/послуг) використані дані Z-звітів суб'єктів господарювання (перелік наведений в акті) про роботу РРО/ПРРО за фіскальним номером № 3000293160, відповідно до яких сума отриманих виторгів (за розрахунковий розрахунок) в період з 01.07.2018 по 30.06.2019 (12 календарних днів) складає 440 355,90 грн.
Сума акцизного податку з вказаної суми, відповідно до поданих ФОП ОСОБА_1 декларацій акцизного податку, склала 21226,67 грн.
Отже, обсяг постачання товару (робіт/послуг) без акцизного податку становить 419 129,23 грн.
Крім того, в період з 01.07.2018 по 30.06.2019 згідно з банківськими виписками по р/р НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_1 отримано дохід за операціями з еквайрингу на суму 646 502,25 грн.
Позивачем, у свою чергу, не спростовано відповідність чи невідповідність вказаних контролюючим органом сум.
При цьому, ФОП ОСОБА_1 в порушення норм п. 181.1 ст. 181 ПК України здійснено операції з постачання товарів/послуг на загальній системі оподаткування, обсяг яких перевищує сукупно 1000000 грн та не забезпечено вимоги щодо обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість.
Крім того, позивачем не відображено операції, що оподатковуються за основною ставкою, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 149 022 грн, у тому числі за липень 2019 року в сумі 18736 грн, серпень 2019 року - 29044 грн, вересень 2019 року - 25220 грн, жовтень 2019 року - 19362 грн, листопад 2019 року - 17986 грн, грудень 2019 року - 18483 грн, січень 2020 року - 17893 грн, лютий 2020 року - 18047 грн, березень 2020 року - 28447 грн, квітень 2020 року - 33543 грн, травень 2020 року - 35853 грн, червень 2020 року - 31652 грн, липень 2020 року - 22953 грн, серпень 2020 року - 27936 грн, вересень 2020 року - 22391 грн, жовтень 2020 року - 25246 грн, листопад 2020 року - 23226 грн, грудень 2020 року - 27570 грн, січень 2021 року - 30224 грн, лютий 2021 року - 26894 грн, березень 2021 року - 30696 грн, квітень 2021 року - 29609 грн, травень 2021 року - 32702 грн, червень 2021 року - 36210 грн, липень 2021 року - 41867 грн, серпень 2021 року - 31560 грн, вересень 2021 року - 32202 грн, жовтень 2021 року - 35497 грн, листопад 2021 року - 33787 грн, грудень 2021 року - 35970 грн, січень 2022 року - 16748 грн, лютий 2022 року - 6293 грн, березень 2022 року - 5247 грн, квітень 2022 року - 22158 грн, травень 2022 року - 50763 грн, червень 2022 року - 44405 грн, липень 2022 року - 37824 грн, вересень 2022 року - 186 грн, листопад 2022 року - 286 грн, грудень 2022 року - 16 грн, лютий 2023 року - 13 грн, квітень 2023 року - 1356 грн, травень 2023 року - 5404 грн, червень 2023 року - 9784 грн, липень 2023 року - 20501 грн, серпень 2023 року - 21607 грн, вересень 2023 року - 22158 грн, жовтень 2023 року - 17519 грн, листопад 2023 року - 13024 грн, грудень 2023 року - 12925 грн, внаслідок чого порушено п.187.1 статті 187 ПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 5722/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025 не підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 5727/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025, яким, за порушення п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню на суму 5 676 840,32 грн.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі Закон №265/95-ВР):
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідно до статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з пп.9 п.3 розділу І "Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів", затвердженого постановою Національного банку України 29.07.2022 №164 (далі - Положення № 164) еквайринг платіжних інструментів (далі - еквайринг) - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі.
Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом (пп.11 п.3 розд. І Положення №164).
Еквайринг здійснюється уповноваженим банком - еквайром, який надає торговцю платіжні термінали (POS-термінали) для торгового еквайрингу.
Торговий еквайринг - це послуга, що дає можливість торговцям приймати безготівкові платежі за товари та послуги через термінали точок продажу платіжними картками.
Порядок здійснення еквайрингу з використанням електронних платіжних засобів (далі - ЕПЗ) регламентовано статтею 37 Закону України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021 №1591-IX (далі - Закон №1591-IX).
За визначенням платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки (п.56 ч.1 ст.1 Закону №1591-IX).
Електронний платіжний засіб визначений як електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом (п.56 ч.1 ст.1 Закону №1591-IX).
Платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою (п.65 ч.1 ст.1 Закону №1591-IX).
Отже, POS-термінал дозволяє приймати оплату від покупців за місцем продажу товарів/послуг платіжними картками, якими ініціюється переказ коштів з рахунку покупця на рахунок торговця за посередництвом банка - екваєра.
Таким чином, приймання платежів на підставі договору еквайрингу за допомогою POS- терміналу є прийманням від покупця платіжних карток, що як раз і є ознакою розрахункової операції у зв'язку з чим, всі еквайрингові платежі, потребують застосування РРО або ПРРО у встановленому Законом №265/95-ВР порядку.
Під час перевірки контролюючим органом встановлено факти проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів встановленого зразка. Зокрема, дослідивши банківські надходження за операціями з еквайрингу за період з 22.12.2018 по 31.12.2023, які перелічені в п.2.1.2.1 акту перевірки (номер документа, сума, дата/час, платник/отримувач, призначення платежу) встановлено непроведення їх через РРО на загальну суму 5 586 295,12 грн, у тому числі за 2018 рік у розмірі 34551,92 грн, за 2019 рік - 1223385,33 грн, за 2020 рік - 1348794,98 грн, за 2021 рік - 1696873,51 грн, за 2022 рік - 998539,23 грн, за 2023 рік - 284150,15 грн.
Крім того, в ході перевірки фіскальних чеків та Z-звітів суб'єктів господарювання про роботу РРО/ПРРО за фіскальними номерами 3000293160 відповідачем встановлено, що не спростовано позивачем, що загальний розмір виторгу у готівковій формі позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 становить 429 454,80 грн. Водночас, відповідно до поданої позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік розмір задекларованого доходу від провадження господарської діяльності становить 520 000,00 грн.
Отже, розбіжність між даними Z-звітів суб'єктів господарювання про роботу РРО/ПРРО за фіскальними номерами 3000293160 та поданої ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу звітності становить 90 545,20 грн.
Враховуючи викладене, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 проводилися розрахункові операції із застосуванням платіжних карток, а також у готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів на загальну суму 5 676 840,32 грн, у тому числі за 2018 рік у розмірі 125 097,12 грн, за 2019 рік - 1223385,33 грн, за 2020 рік - 1348794,98 грн, за 2021 рік - 1696873,51 грн, за 2022 рік - 998539,23 грн, за 2023 рік - 284150,15 грн, чим порушено вимоги п.1 ст.3 Закону №265/95-ВР.
Позивачем не надано суду необхідних документів та не спростовано вказані висновки акту перевірки.
Щодо доводів позивача про протиправність застосування штрафних санкцій в період дії карантину, слід зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року. Постановою Кабінет Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.
Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 07 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).
Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
В подальшому, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX), з набранням чинності якого передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку.
Крім того, з набранням чинності цим Законом припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались п.52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Позивач не довів належними засобами доказування факту чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку під час дії мораторію та воєнного стану на всій території України.
Таким чином, доводи позивача про протиправність застосування штрафних санкцій в період дії карантину є необґрунтованими.
Беручи до уваги вищевикладене, податкове повідомлення-рішення № 5727/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025 не підлягає скасуванню.
Щодо заниження акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання у роздрібній торгівлі підакцизних товарів та нарахування штрафу за неподання декларації з акцизного податку.
Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування.
Підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Згідно з підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового Кодексу України.
Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.
Згідно з пунктом 217.1 статті 217 ПК України суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, а також реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань.
Як встановлено судом, згідно з даними виторгів РРО перевіркою встановлено реалізацію підакцизних товарів (алкогольних напоїв) за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 на суму 36870,50 грн.
До того ж, під час перевірки виявлено факти проведення позивачем розрахункових операцій без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів встановленого зразка.
При цьому, перевіркою встановлено невідображення реалізацію підакцизних товарів (алкогольних напоїв) за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 у зв'язку з неподанням декларації за лютий 2022 року, що призвело до заниження зобов'язання з акцизного податку у розмірі 1755,74 грн.
Крім того, контролюючим органом встановлено, що позивачем не подано декларації з акцизного податку, окрім лютого 2022 року, за березень 2022 року, квітень 2022 року та несвоєчасно подано декларації по акцизному податку за лютий 2021 року (від 23.03.2021 № 13970052, термін подання - 22.03.2021); за травень 2022 року (від 28.06.2022 №19712070, термін подання - 20.06.2022 (19.07.2022)), за червень 2022 року (від 13.01.2023 №675092, термін подання - 20.07.2022), за липень 2022 року (від 13.01.2023 №674986, термін подання - 22.08.2022), за серпень 2022 року (від 13.01.2023 №675269, термін подання - 20.09.2022), за вересень 2022 року (від 13.01.2023 №675595, термін подання - 20.10.2022), за жовтень 2022 року (від 13.01.2023 №675712, термін подання - 21.11.2022), за листопад 2022 року (від 13.01.2023 №675813, термін подання - 20.12.2022); за березень 2023 року (від 26.04.2023 №11673109, термін подання - 20.04.2023) та за квітень 2023 року (від 31.05.2023 №16675419, термін подання - 22.05.2023).
Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з пунктом 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Беручи до уваги наведені норми та враховуючи встановлені обставини справи щодо реалізації підакцизних товарів і неподання декларації з акцизного податку, а також факт несвоєчасного подання відповідних декларацій, суд приходить до висновку, що податковим органом провомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 5725/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025 та № 5729/10-36-24-05/3166715854 від 18.02.2025, підстави для їх скасування відсутні.
Окрім того, в акті перевірки встановлено несвоєчасне подання ФОП ОСОБА_1 податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що є порушенням пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, п.176.2 ст.176, п.177.8. ст.177 ПК України, а саме: за І квартал 2021 року (від 17.05.2021 №5387), граничний термін подання якої 11.05.2021; за ІІІ квартал 2021 року (від 15.12.2021 №9384498336), граничний термін подання - 09.11.2021; за ІІ квартал 2022 року (від 02.02.2023 №9303924095), граничний термін подання - 09.08.2022; за ІІІ квартал 2022 року (від 02.02.2023 №9303931933), граничний термін подання - 09.11.2022; за І квартал 2022 року (від 06.02.2023 №9305111930), граничний термін подання - 10.05.2022; за І квартал 2023 року (від 27.06.2023 №9152196059), граничний термін подання - 10.05.2023; за ІІ квартал 2023 року (від 21.09.2023 №9245180875), граничний термін подання - 09.08.2023.
Позивач не заперечує несвоєчасне подання вказаної звітності, проте посилається на те, що у перевіряємому періоді на усіх території України було запроваджено карантин, що виключає правові підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності.
Разом з тим, суд відхиляє вказані доводи позивача та зазначає, що, виходячи із аналізу наведених судом вище правових норм щодо дії карантину та запровадження воєнного стану, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових розрахунків в період дії мораторію, запровадженого п.52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України лише у період з 01.03.2020 по 26.05.2022.
Таким чином, на встановлені відповідачем порушення щодо несвоєчасного подання ФОП ОСОБА_1 податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, не розповсюджується дія пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.
Щодо положень пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України вони також не можуть застосуватись, адже у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до контролюючого органу із відповідною заявою щодо підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків своїх обов'язків з підтверджуючими документами.
Зі встановлених вище обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд робить висновок про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 5731/10-36-24-05/ НОМЕР_1 від 18.02.2025 є правомірним, підстави для його скасування відсутні.
Щодо донарахування єдиного соціального внеску, то таке здійснено контролюючим органом у зв'язку із заниженням позивачем чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2018 - 2023 рр, який є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відтак, оскільки суд вважає доведеним невірне відображення позивачем у звітності за 2018 - 2023 рр податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, та правомірним донарахування ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб, відповідно, правомірною є і вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2025 № Ф-5720/10-36-24-05/ НОМЕР_1 та, як наслідок, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.02.2025 № 5721/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
За приписами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на все викладене вище, суд вважає, що відповідачем надано суду належні і допустимі докази відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які викладені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 13151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2025 №5727/10-36-24-05/3166715854, від 18.02.2025 № 5733/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 №5725/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 № 5729/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 №5719/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 № 5718/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 №5722/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 18.02.2025 № 5731/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2025 № Ф-5720/10-36-24-05/ НОМЕР_1 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.02.2025 № 5721/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.