ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"04" травня 2026 р. Справа № 300/3523/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Представник позивача Котик Роман Васильович подав клопотання про залучення до адміністративної справи №300/3523/25 другим відповідачем Центральну військово-лікарську комісію НВМКЦ «ГВКГ» (ЄДРПОУ 07773293, Національний Військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь»). У зв'язку з цим, першу позовну вимогу позову змінив на таку: визнати, що невстановлення Довідкою Додатоку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008, №402, причинно-наслідкових обставин захворювання позивача з обставинами військової служби під час захисту Батьківщини має під собою причину протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , тому зобов'язати військову частину НОМЕР_1 в т.ч. на підставі проведення службового розслідування (при необхідності) встановити, що захворювання позивача є виключно пов'язаним із участю позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією ерефії проти України, бо воно набуте під час перебування (воювання) Позивача в складі військової частини НОМЕР_1 в селах Терни, Рідкодуб, Нове Донецької області, с. Макіївка Луганської області, в результаті цього констатувати, що висновок ВЛК у Свідоцтві про хворобу №8887 від 05.06.2024 стосовно позивача у частині, що Позивач захворювання набув на військовій службі дійсності не відповідає, тому в цій частині Свідоцтво про хворобу №8887 від 05.06.2024 стосовно позивача визнати нечинним та/або його в цій частині скасувати та зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію НВМКЦ «ГВКГ» Національного Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (НВМКЦ "ГВКГ") в Свідоцтво про хворобу №8887 від 05.06.2024 позивача внести запис згідно довідки, передбаченої Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008, №402, виданої військовою частиною (первісним відповідачем по справі) стосовно причинно-наслідкових обставин захворювання позивача з обставинами військової служби під час захисту Батьківщини.
Розглянувши клопотання представника позивача про залучення другого відповідача суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Суд зазначає, що реалізація позивачем, його представником процесуальних прав повинна здійснюватися добросовісно, з дотриманням вимог процесуального закону щодо визначення сторін у справі. Залучення другого відповідача можливе лише за умови належної ідентифікації особи, яка повинна відповідати за позовом. Належним відповідачем є та особа, у спірних правовідносин на яку може бути покладено обов'язок відповідати за позовом.
В поданому клопотанні представник позивача просить залучити другого відповідача Центральну військово-лікарську комісію НВМКЦ «ГВКГ», при цьому зазначив ідентифікаційний код відповідача якого просить залучити - 08356179.
Однак, суд встановив, що згідного відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код 07773293 присвоєно Національному Військово-медичному клінічному центру «Головний військовий клінічний госпіталь». Центральній військово-лікарські комісії Збройних Сил України присвоєно ідентифікаційний код 08356179.
Таким чином, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (ідентифікаційний код 08356179) та Національний Військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» (ідентифікаційний код 07773293) є різними юридичними особа, з різними обов'язками.
Як наслідок, представник позивача у клопотанні про залучення другого відповідача зазначив найменування юридичної особи, із зазначенням ідентифікаційного коду, що належить іншій юридичній особі. Таким чином, подане клопотання не дозволяє суду однозначно ідентифікувати особу, яку позивач просить залучити до участі у справі.
Обов'язок належного визначення відповідача та інших учасників справи покладається на позивача. Суд не наділений повноваженням самостійно з'ясовувати або уточнювати, яку саме особу мав на увазі представник позивача при поданні відповідного клопотання.
Фактично заявлене клопотання не відповідає вимогам визначеності суб'єкта, а подання клопотання з некоректними ідентифікаційними даними свідчать про формальний підхід до реалізації процесуальних прав та не узгоджується з принципом добросовісності учасників процесу, та свідчить про те, що представник позивача не визначив належного суб'єкта спірних правовідносин, а суд, відповідно, позбавлений можливості встановити, кого саме необхідно залучити до участі у справі, окільки, існує ризик залучення до участі у справі особи, яка немає жодного відношення до предмету заявленого позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Крім того, вирішуючи даний спір, враховуючи мотиви відзиву на позовну заяву, суд встановив, що представник позивача Котик Роман Васильович заявив позовні вимоги такого змісту: визнати, що невстановлення причинно-наслідкових обставин захворювання позивача з обставинами військової служби під час захисту Батьківщини має під собою причину протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , тому зобов'язати військову частину НОМЕР_1 в т.ч. на підставі проведення службового розслідування (при необхідності) встановити, що захворювання позивача є виключно пов'язаним із участю позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією ерефії проти України, перебуваючи в складі військової частини НОМЕР_1 в селах Терни, АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим констатувати, що висновок ВЛК стосовно позивача, який відтворено у свідоцтві про хворобу № 8887, виданому 06.06.2024 Центральною ВЛК НВМКЦ «ГВКГ», є неповним, бо ВЛК на припущені встановлено, що захворювання позивача є у зв'язку із знаходженням на військовій службі;
визнати, що невиплата позивачу з розрахунку 100000 грн./за 30 днів лікування додаткової грошової винагороди є протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 , тому зобов'язати військову частину НОМЕР_1 безспірно виплатити за увесь час з 18.05.2024 по 17.07.2024 додаткову грошову винагороду позивачу в розмірі 200000 грн., а також доплатити недоплачені грошові кошти наявного грошового забезпечення позивача на військовій службі;
визнати, що звільнення позивача з військової служби до наступного ВЛК через шість місяців здійснено з порушенням, бо без встановлення ступеня втрати працездатності у відсотках, тому зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звернутися до ЕКОПФО з вимогою встановити ступінь втрати працездатності позивачем у відсотках по стану на 17.07.2024 з урахуванням, що на той час і дотепер прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн., тому, наприклад ,при 25% втраті працездатності, виплатити позивачу з 18.07.2024 по 25 % ? 70 ? 3 028 = 52 990 грн./міс.;
визнати, що травма позивача 11.01.2025 (перелом хребта) є наслідком бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання позивача під час несення військової служби, яке фактично розпочалося під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією ерефії проти України, тобто під час перебуваючи в складі військової частини НОМЕР_1 в зоні бойових дій - в селах Терни, АДРЕСА_1 , а також визнати що невиплати позивачу за час лікування до тимчасового звільнення позивача з військової служби створило позивачу ситуацію без засобів на існування, а військовою частиною НОМЕР_1 правильні документи та виплати протиправно не оформлені та нездійснені позивачу;
в результаті зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити позивача на ВЛК, а ВЛК зобов'язати урахувати при встановлені позивачу придатності до військової служби усі дійсні обставини стану здоров'я позивача у їх сукупності, виплатити належні позивачу кошти за час лікування та за втрату працездатності під час бойових зіткнень на полях бою;
визнання протиправною бездіяльність щодо невстановлення причинно-наслідкових обставин захворювання з обставинами військової служби під час захисту Батьківщини та зобов'язання на підставі проведення службового розслідування встановити, що захворювання позивача є виключно пов'язаним із участю позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України; визнання протиправною бездіяльність щодо невиплата, з розрахунку 100000 гривень за 30 днів лікування, додаткової грошової винагороди та зобов'язання виплатити за увесь час з 18.05.2024 до 17.07.2024 додаткову грошову винагороду позивачу в розмірі 200000 гривень, а також доплатити недоплачені грошові кошти наявного грошового забезпечення на військовій службі; визнання звільнення з військової служби до наступного ВЛК через шість місяців здійснено з порушенням, без встановлення ступеня втрати працездатності у відсотках та зобов'язання звернутися до ЕКОПФО з вимогою встановити ступінь втрати працездатності позивачем у відсотках по стану на 17.07.2024 та виплатити кошти; визнання травми позивача 11.01.2025 наслідком бездіяльності щодо встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання позивача під час несення військової служби; зобов'язання направити на ВЛК, а ВЛК зобов'язати урахувати при встановлені придатності до військової служби усі дійсні обставини стану здоров'я у їх сукупності, виплатити належні кошти за час лікування та за втрату працездатності під час бойових дій.
Враховуючи зміст таких вимог, суд зазначає, що такі вимоги викладені у вигляді суцільного тексту без чіткого структурування, поєднують у собі різні за своєю правовою природою способи захисту такі як визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, встановлення фактів, фактичного причинно-наслідкових зв'язків, розрахунку виплат. Стосуються різних періодів часу та різних обставин (служба, лікування, травма, виплати, тощо), частково дублюються та повторюють одна одну, містять оціночні та припущені формулювання, включають внутрішні розрахунки.
Також, неможливо встановити, які саме вимоги є основними і похідними, а які лише обґрунтуванням, який саме спосіб захисту обрано позивачем щодо кожної вимоги, як співвідносяться між собою вимоги щодо встановлення причинно-наслідкового зв'язку, оскарження висновків ВЛК, виплати грошового забезпечення, направлення на ВЛК, визначення відсотку втрати працездатності.
Разом з тим, подання позовної заяви, яка не містить чітко сформульованих позовних вимог, унеможливлює здійснення судового розгляду, оскільки суд не вправі підміняти позивача у визначенні предмета та змісту позову.
Представник позивача виклав зміст позовних вимог об'єднавши їх з викладом тверджень, доводів та опису обставин, поєднавши їх із формулюваннями, які за своїм змістом частково мають характер прохань.
Відповідно до частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт 2); зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини(пункт 5); у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9).
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд встановив, що представник позивача в даній адміністративній справі відповідачем визначив Військову частину НОМЕР_1 , а у заявлених вимогах є вимога зобов'язального характеру до Військово-лікарської комісії про зобов'язання урахувати при встановлені придатності до військової служби усі дійсні обставини стану здоров'я у їх сукупності, виплатити належні кошти за час лікування та за втрату працездатності під час бойових дій.
А тому, суд вважає за необхідне запропонувати позивачу визначити відповідний суб'єктний склад відповідачів, з дотриманням вимог частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, суд зазначає, що позовні вимоги мають бути чіткими, зрозумілими та конкретизованими настільки щоб суд мав можливість встановити предмет спору, межі судового розгляду, спосіб захисту порушеного права.
Викладені у позовній заяві вимоги не відповідають наведеним критеріям, оскільки сформовані таким чином, що не дають можливості однозначно встановити їх зміст, не містять чіткого та зрозумілого формулювання, не містять належної конкретизації способу судового захисту, не дозволяють визначити предмет спору та межі судового розгляду, не дають можливості встановити, яке саме рішення має бути ухвалене судом у разі задоволення позову.
За таких обставин суд позбавлений можливості з'ясувати, які права, свободи чи інтереси позивача підлягають судовому захисту, у чому полягає їх порушення та яким способом вони мають бути відновлені.
Фактично, позовна заява викладена у спосіб, що унеможливлює її розгляд по суті, оскільки суд не вправі самостійно уточнювати або формулювати позовні вимоги замість позивача.
За вказаних обставин, суд вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви шляхом подання до суду уточненої заяви, в якій визначити суб'єктний склад відповідачів, з викладом змісту позовних вимог щодо кожного з них та їх обґрунтування; чітко визначити кожну позовну вимогу окремо, виклавши її у самостійному пункті; узгодити кожну вимогу зі способом судового захисту, передбаченим статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України; розмежувати позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовуються; виключити дублювання, оціночні та припущені формулювання, внутрішні суперечливі формулювання; визначити, яке саме рішення суд повинен ухвалити щодо кожної позовної вимоги у разі задоволення позову; привести зміст позовних вимог у відповідність до предмета публічно-правового спору.
Враховуючи вищевикладене, суд після відкриття провадження у справі встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частиною 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись статтею 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
В задоволенні клопотання представника позивача про залучення другого відповідача відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу (представнику позивача) п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду уточненої заяви, в якій визначити суб'єктний склад відповідачів, з викладом змісту позовних вимог щодо кожного з них та їх обґрунтування; чітко визначити кожну позовну вимогу окремо, виклавши її у самостійному пункті; узгодити кожну вимогу зі способом судового захисту, передбаченим статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України; розмежувати позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовуються; виключити дублювання, оціночні та припущені формулювання, внутрішні суперечливі формулювання; визначити, яке саме рішення суд повинен ухвалити щодо кожної позовної вимоги у разі задоволення позову; привести зміст позовних вимог у відповідність до предмета публічно-правового спору.
Уточнену позовну заяву направити суду та учасникам справи у п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) даної ухвали, а доказ такого направлення направити суду.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає, у відповідності до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Суддя Остап'юк С.В.