04 травня 2026 рокуСправа №160/11351/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення доказів ОСОБА_1 в адміністративній справі № 160/11351/26 за його позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11351/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивачем разом з позовом 30.04.2026 року також було подано клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, в якому просить вжити заходи забезпечення доказів шляхом витребування від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 наступних документів:
- надати належним чином засвідчену копію наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2026 року № 437 про результати службового розслідування за фактом отримання ним поранення (травми);
- надати належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування (акт службового розслідування, первинні рапорти командирів, зокрема рапорт лейтенанта ОСОБА_2 від 17.01.2026 року, пояснення свідків тощо), які слугували документальною підставою для видання наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2026 року №437 щодо нього.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що предметом судового оскарження є наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2026 року № 437 (в частині затвердження висновків службового розслідування та кваліфікації причинного зв'язку поранення), а також похідна від нього довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.03.2026 року № 1143/4263. 01.04.2026 року представником позивача було підготовлено та направлено офіційний адвокатський запит на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 із вимогою надати копії наказу № 437 від 02.03.2026 року та матеріалів службового розслідування. Запит направлявся на офіційні електронні адреси ВЧ НОМЕР_1 , визначені для комунікації ( ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також до Міністерства оборони України для скерування за належністю через систему електронного документообігу (СЕДО). Станом на момент звернення до суду, вказаний адвокатський запит був повністю проігнорований. Жодних документів чи мотивованих відмов у їх наданні на адресу представника позивача не надходило, що є порушенням вимог статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". На цю скаргу відповідач надав відповідь листом № 1143/6157 від 06.04.2026 року, в якому підтвердив факт проведення службового розслідування та видання наказу № 437, проте відмовилося переглядати своє рішення та не додав до відповіді жодних копій витребуваних матеріалів.
Частинами 1, 2 ст.114 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до положень ст.115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Згідно із ч.1, 5 ст.117 КАС України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Зі змісту наведених норм слідує, що суд забезпечує докази за наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Отже, забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. При цьому збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.
Пунктами 4 та 5 ч.1 ст.116 КАС України передбачено, що у заяві про забезпечення доказів повинно бути зазначено: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
У контексті вищевикладеного заява про забезпечення доказів повинна містити виклад обставин, які свідчать про небезпеку втрати доказів або неможливість чи ускладнення подання доказів у майбутньому.
Саме це відрізняє заяву про забезпечення доказів від звичайного клопотання про витребування доказів.
У поданій заяві про забезпечення доказів не наведено жодних обставин, які свідчать про небезпеку втрати доказів або неможливість чи ускладнення подання доказів у майбутньому.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення доказів, а тому заява про забезпечення доказів задоволенню не підлягає.
Сама по собі неможливість однією зі сторін отримати ті чи інші докази не є самостійною підставою для задоволення заяви про забезпечення доказів.
Крім того, суд звертає увагу на положення статті 80 КАС України, відповідно до якої учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений частиною 2 та 3 статті 79 цього Кодексу.
Верховний Суд у своїй ухвалі від 02.05.2019 року у справі № Зд/9901/2/19 зазначив, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/385/19.
Керуючись ст.ст.114, 115, 116, 117, 256, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви про забезпечення доказів ОСОБА_1 в адміністративній справі № 160/11351/26 за його позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма