Справа № 442/4956/25 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.
Провадження № 22-ц/811/404/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
01 травня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у червні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» звернулося з позовом в суд доОСОБА_1 , в якому просили стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 73813938 від 30.11.2024 в розмірі 17 745, 00 грн, судові витрати та витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 30.11.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит № 73813938, шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному стеттею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Позиковадець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 10 500, 00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано Позичальником та міститься в реквізитах Договору позики.
ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з неповерненням заборгованості та відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором кредиту № 73813938 від 30.11.2024, станом на дату здійснення розрахунку, заборгованості ОСОБА_1 становить 17 745, 00 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 10 500, 00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 630, 00 грн, заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування - 5 040, 00 грн, заборгованість за комісією - 1 575, 00 грн. У цьому зв'язку просили позов задовольнити.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором позики № 73813938 від 30.11.2024 в розмірі 16 170, 00 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 10 500, 00 грн, заборгованості за процентами за користування - 630, 00 грн, заборгованості за відсотками за понадстрокове користування - 5 040, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» судовий збір в розмірі 2 755, 00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7 100, 00 гривень.
Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 , подавши в січні 2026 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що таке стороною відповідача оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено, а відтак судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не визнає дійсність Кредитного договору, підписаного, нібито, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП), оскільки, на його думку, порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (невідповідність порядку підписання договору вимогам Закону щодо електронного підпису). Відповідно до статті 18 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором повинен бути захищеним, щоб забезпечити підтвердження волі підписувача. Вважає, що надіслання SMS із кодом не забезпечує належної ідентифікації, оскільки не підтверджує, що саме Позичальник, а не третя особа, використав цей код, натиснув кнопку «Так» і, таким чином, уклав договір. Тому, позивачем не доведено укладання кредитного договору.
Також відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності факту перерахування грошових коштів позивачем відповідачу.
Так, позивачем додано до позовної заяви довідку ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» № 7/10628 від 19.05.2025, яка, на думку позивача, доводить, що було успішно перераховано грошові кошти у сумі 28 200, 00 грн на платіжну карту НОМЕР_1 , інших доказів перерахування грошових коштів відповідачу позивачем не було надано. Однак, на думку відповідача, довідка не є доказами перерахування кредитних коштів відповідачу, оскільки в такій не вказано отримувача, номер його картки, договір за яким здійснюється перерахування. Вказано лише номер картки частково. Докази того, що вказана картка є карткою відповідача в матеріалах справи відсутні.
На думку заявника, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Позивач, всупереч статті 83 ЦПК України виписку з рахунку відповідача, на який зараховувались грошові кошти, не подав. Своєю чергою відсутність виписки по клієнтському рахунку відповідача позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, адже суд не має первинних даних про фактичне існування заборгованості відповідача.
Також позивачем взагалі не надано у якості доказу розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Долучений до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за кредитними договорами, який складений представником позивача, як підстава задоволення позовних вимог, є безпідставним, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. У зв'язку із недоведенням позивачем факту перерахування відповідачу кредитних коштів з метою доведення виконання умов договору про надання кредиту, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками за спірним кредитним договором.
Звертає увагу на те, що нараховані відсотки є непропорційно великою сумою компенсації, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Відзив від товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Судом встановлено, що 30.11.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит №73813938, шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному стеттею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно п. 2.1. Договору кредиту, за цим Договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі - Кредит), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавшо таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту.
Відповідно до п.п. 2.2. Договору Кредиту, сторони встановили наступні Параметри та умови Кредиту: сума кредиту 10 500, 00 грн; строк кредитуванця/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0, 200 %; комісія за надання кредиту 15 % від суми наданого Кредиту, що у гривневому еквіваленті складає 1 575, 00 грн; процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (Пеня) за день, Сторонами відповідно до умов п.п. 2.4. Договору становить 4, 0% в день.
Відповідно до п.п. 11.1.1. Позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», статтею 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативноправовими актами Національного банку України.
Пунктом 11.1.2. засвідчено, що Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі - Правила), а його зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав'язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.
Згідно з п.п. 11.1.3., 11.1.5. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents- license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою. Позичальник отримав для ознайомлення від Кредитодавця та вивчив інформацію, викладену в Паспорті споживчого кредиту, за формою, встановленою Законом України «Про споживче кредитування».
Згідно з п.п. 5.1., 5.2. перед укладанням (підписанням) Договору, Позичальник ознайомлюється з Паспортом споживчого кредиту та Офертою, що містить, в тому числі, проект Договору, Політикою конфіденційності, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про Кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на Сайті Кредитодавця: інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних». Паспорт споживчого кредиту надається Позичальнику до укладення Договору за спеціальною формою, що встановлена Законом України «Про споживче кредитування» у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» та містить всю необхідну інформацію, для прийняття Позичальником обґрунтованого рішення щодо укладення Договору. Позичальник не обмежений в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у Паспорті споживчого кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписується Позичальником відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» із використанням Одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п.п. 5.5., 5.6. договір укладається Сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у Сторін Договору виникають цивільні права та обов'язки. Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти Договір в електронній формі та його підписання Сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.
Позикодавець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 10 500, 00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано Позичальником та міститься в реквізитах Договору позики.
Позичальник під час укладення Договору кредиту №73813938, пройшов ідентифікацію, шляхом використання Системи BankID Національного банку. Далі, за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора на веб-сайті TOB «МуСгеdіt», який відповідач отримав на зазначений номер телефону, підписав (акцептовано) пропозицію про укладення Договору кредиту (оферта), графік платежів, підтвердив укладення Договору кредиту, отже Договору кредиту №73813938 від 30.11.2024 року, уклав відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Істотні умови договору такі як сума кредиту, строк, процентна ставка, комісія та відповідальність за невиконання/неналежне виконання зобов'язання погоджено в Договорі кредиту, який містить електронний підпис відповідача з одноразовим ідентифікатором.
ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з неповерненням заборгованості та відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором кредиту №73813938 від 30.11.2024, станом на 10.01.2025 та дату здійснення розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 становить 17 745, 00 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 10 500, 00 грн, заборгованості за процентами за користування - 630, 00 грн, заборгованості за відсотками за понадстрокове користування - 5 040, 00 грн, заборгованості за комісією - 1 575, 00 грн.
Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів виходить з такого.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 вищевказаного Закону, - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, встановлено, що кредитний договір був укладений між сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора на веб-сайті TOB «МуСгесіt», та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 52103, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до укладеного договору №№73813938 від 30.11.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 10 500, 00 гривень, строком на 30 днів (до 30.09.2023), шляхом переказу коштів на його платіжну картку під сплату відсотків за користування кредитом, визначених договором.
Із довідки про укладення договору (ідентифікацію) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно - телекомунікаційній системітовариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» 30.11.2024 о 13:01:07 год; перерахування грошових коштів позичальнику відбулося 30.11.2024 о 13:02:12 год ( а.с. 24).
Отже, з наведеного слідує, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту підписання відповідачем кредитного договору.
Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20 дійшов висновку, якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики.
Колегія суддів зауважує, що відповідач, заперечуючи перерахування йому коштів, не був позбавлений можливості надати суду першої та апеляційної інстанції виписки по картковому рахунку вказаному у кредитному договорі.
Колегія суддів не приймає до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що надіслання SMS із кодом не забезпечує належної ідентифікації, оскільки не підтверджує, що саме позичальник, а не третя особа, використав цей код, натиснув кнопку «Так» і, таким чином, уклав договір, оскільки відповідачем ні в суду першої, ні в суді апеляційної інстанцій не спростовано приналежність йому цього номеру телефону, або не доведено належність такого іншій особі.
Сторони договору узгодили розмір кредиту, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88.
У пункті 2.1 Положення вказано, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на вказане, матеріали справи містять достатньо доказів: договір про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості, повідомлення про перерахунок коштів на картку відповідачки із зазначенням номеру картки, суми коштів, надавши оцінку яким, як кожному окремо, так і в їх сукупності, можна дійти висновку, що такі підтверджують факт перерахування відповідачу та отримання останнім коштів.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписи статей 1054, 1055 ЦК України регламентують, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за договором була погоджена сторонами під час його укладення, і відповідач свідомо прийняв умови договору, не висловивши застережень чи заперечень.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Стаття 534 цього ж кодексу передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування позивачем здійснено відповідно до погодженого строку.
Відповідно до п.п. 2.2. Договору Кредиту, сторони встановили наступні умови Кредиту: сума кредиту 10 500, 00 грн.; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0, 200 %; комісія за надання кредиту 15 % від суми наданого Кредиту, що у гривневому еквіваленті складає 1 575, 00 грн; процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (Пеня) за день, Сторонами відповідно до умов п.п. 2.4. Договору становить 4, 0 % в день.
Наведене свідчить, що позивачем правомірно нараховано відсотки в межах строку дії кредитного договору.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Відтак, на відповідача покладено обов'язок сплатити відсотки, передбачені умовами кредитного договору.
З огляду на вказане і оцінивши наявні в матеріалах справи докази, а саме: договір про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості з якого вбачається розмір отриманого кредиту, процентна ставка за користування таким та розмір в дати нарахування процентів за строкове та понадстрокове користування кредитом, повідомлення про перерахунок коштів на картку відповідача із зазначенням номеру картки, суми коштів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підтвердження факту укладення договору в електронній формі та перерахування відповідачу і отримання останнім коштів, а також правильності розміру заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками.
Встановивши, що відповідач належно не виконував зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем не надано, місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 73813938 від 30.11.2024 в розмірі 16 170 гривень, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 10 500, 00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 630, 00 грн, заборгованості за відсотками за понадстрокове користування - 5 040, 00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що нараховані відсотки є непропорційно великою сумою компенсації, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що нараховані позивачем відсотки є платою за користування кредитом, а не компенсацією, і за обставинами даної справи такі були нараховані у розмірі та в строки, передбачені погодженими сторонами умовами договору, та не суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням змін, внесених до цього Закону згідно із Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17).
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач усупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не спростував розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Разом з цим, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним тіла кредиту та відсотків.
Відтак, доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вищевстановленими обставинами справи.
Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 травня 2026 року.
Головуючий С. М. Копняк
Судді: С. М. Бойко
А. В. Ніткевич