30.04.2026
Справа № 522/20757/24
Провадження по справі № 1-кп/522/1797/26
30 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162510001232 від 22.08.2024 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз:
- 09.08.2024 року Вінницьким міським судом, за ч. 3 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024162510001232 від 22.08.2024 року, стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Від прокурора до суду надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 з можливістю внесення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, та просили суд обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки він має постійне місце проживання та має міцні соціальні зв'язки, а наведені у клопотанні прокурора ризики не доведені. Також просили зменшити розмір застави до мінімального розміру.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи клопотання та матеріали провадження, суд доходить таких висновків.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.03.2026 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не завершився судовий розгляд провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, а жоден досліджений доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, офіційно не працевлаштований, із середньою освітою, без постійного місця мешкання в м. Одеса, раніше судимий, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тому на думку суду, існує ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений прокурором у клопотанні ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, доведений, оскільки останній офіційно не працевлаштований та немає постійного джерела доходу, раніше був засуджений за скоєння злочинів з корисливих мотивів.
Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки судом вже були допитані свідки у вказаному кримінальному провадженні, від допиту частини свідків прокурор відмовився, та наразі стадія з'ясування обставин та перевірки їх доказами завершена.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, даних про особу обвинуваченого, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Судом не встановлено підстав для зменшення обвинуваченому розміру застави.
Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, враховуючи майновий стан обвинуваченого, вважає за можливе визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який було визначено ухвалою суду раніше, що буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у даному кримінальному провадженні, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на даній стадії судового розгляду, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, обґрунтовується тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого останній обвинувачується, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що на даній стадії судового розгляду застосування більш м'якого запобіжного ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти можливим ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та не перестали існувати.
Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 просив суд прийняти його відмову від захисника - адвоката ОСОБА_5 , у зв'язку із розходженням у правових позиціях, та призначити йому захисника, який буде належним чином захищати його інтереси, оскільки він не має можливості самостійно здійснювати свій захист, а коштів для самостійного залучення захисника у нього відсутні, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Захисник підтримала клопотання обвинуваченого, вважала, що це є правом обвинуваченого.
Прокурор залишив вирішення питання про заміну захисника на розсуд суду.
Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, доводи клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за можливе прийняти відмову обвинуваченого від захисника та, з метою забезпечення обвинуваченому ОСОБА_3 права на захист, виникла необхідність призначити останньому захисника.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні є адвокат ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1 ст. 54 КПК України обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.
З урахуванням наведених норм кримінального процесуального закону, суд вважає за необхідне прийняти відмову обвинуваченого ОСОБА_3 від захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України, серед інших, основною засадою кримінального провадження є забезпечення права на захист.
Пунктом 3 частини 3 статті 42 КПК України, передбачає право обвинуваченого на першу вимогу мати захисника.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутності коштів чи інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 має бути забезпечено право на захист під час здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні №12024162510001232 від 22.08.2024 року, стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином, приймаючи до уваги положення п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України та п. 2 ч.1 ст. 49 КПК України, відповідно до яких суд доходить висновку про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про відмову від захисника ОСОБА_5 та призначення (заміну) обвинуваченому захисника з Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги під час розгляду даного кримінального провадження.
Керуючись ст. 29, 42, 49, 54, 110, 132, 176, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, п. 7 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень 00 (нуль) копійок, визначений попередньою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2025 року, строком на 60 (шістдесят) днів.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/1797/26.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, передбачених ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту її постановлення, тобто з 30.04.2026 року, який діє до 28.06.2026 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».
Прийняти відмову обвинуваченого ОСОБА_3 від захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про призначення (заміну) захисника - задовольнити.
Залучити захисника до участі у судовому розгляді кримінального провадження за №12024162510001232 від 22.08.2024 року, стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Судовий розгляд кримінального провадження відкласти на 16 год. 00 хв. 18.06.2026 року.
Доручити директору Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника для надання правової допомоги обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за №12024162510001232 від 22.08.2024 на час розгляду кримінального провадження.
Копію ухвали направити до Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (65029, м. Одеса, вул. Л. Толстого, 6) для негайного виконання.
Доручити директору Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги вжити заходів щодо забезпечення явки та ознайомлення з матеріалами провадження до судового засідання Приморського районного суду м. Одеси захисника, призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 , до 16 год. 00 хв. 18.06.2026 року.
Ухвала суду може бути оскаржена в частині запобіжного заходу протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з моменту вручення її копії.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_6