Справа № 522/26321/25
Провадження № 3-зв/522/13/26
01.05.2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Осіік Д.В., за участю секретаря судового засідання Крохмаль О.М., розглянувши заяву про самовідвід судді Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. у справі № 522/26321/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, -
В провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. перебуває справа про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, яка надійшла у провадження судді.
Суддею Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. заявлено самовідвід та зазначено, що 13.02.2026 року під її головуванням було розглянуто справу про адміністративне праворушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП. Згідно постанови від 13.02.2026 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Постановою Одеського апеляційного суду від 17.03.2026 року постанову судді Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. від 13.02.2026 року відносно ОСОБА_1 було скасовано та прийнято нову постанову, якою матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 повернуто до УПП в Одеській області для доопрацювання та належного оформлення.
Вказані обставини на думку судді Циб І.В. виключають її участь у розгляді вказаної справи.
При розгляді вказаної заяви суддя приймає до уваги те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або суддя може заявити самовідвід та відповідно не передбачають порядку розгляду заяви про відвід.
Водночас Рада суддів України у рішенні № 34 від 08.06.2017 роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства, може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Водночас, згідно з ч.1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини норми КУпАП носять карний кримінально-правовий характер, а справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, тому адміністративні правопорушення підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, п.п. 21-22).
Одним з найважливіших прав людини в сучасній демократичній державі є право на справедливий суд. Забезпечення справедливого правосуддя, яке базується на верховенстві права, витікає з низки міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною, а отже є частиною національного законодавства, а також міжнародних зобов'язань, порушення яких призводить не лише до накладання відповідних, але й до значних репутаційних втрат, що прямо відзначаються на міжнародному положенні нашої держави та низка інших негативних наслідків. Одним з таких документів є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997р.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Статтею 2 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Цей Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, керуючись принципом верховенства права, враховуючи вимоги ст.129 Конституції України, ч.1 ст.6, ч.1 ст.7, ст.9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та загальними засадами судочинства з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка відносить справи про адміністративне правопорушення до «кримінального провадження», при розгляді заяви про відвід судді (самовідвід), яка розглядає справу про притягнення до адміністративної відповідальності, слід застосувати принцип аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального права.
Так частиною 1 ст. 80 КПК України встановлено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити (самовідвід).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
За приписами ч. 3 ст. 81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).
В судове засідання суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. не з'явилась у зв'язку з службовою зайнятістю, доповнень щодо поданої заяви про самовідвід не має.
Інші учасники судового розгляду справи до суду не зявились, були повідомлені належним чином.
Розглянувши заяву про самовідвід судді Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. від розгляду справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, суддя вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: (1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичом чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; (2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; (3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; (4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; (5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.
Статтею 76 цього Кодексу визначені підстави недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.
За наявності підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч.ч. 1, 2 ст. 80 КПК України).
Відповідно до ст.80 КПК України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Тобто відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність.
Підставою для самовідводу суддя Циб І.В. зазначає ст.76 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Згідно зі ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики; виявляти повагу до учасників процесу тощо.
У пункті 2 розділу «Незалежність» Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя зазначається: судді як особи є вільними та зобов'язані приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонук, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
У пункті 25 цієї Декларації встановлено, що суддя не може слухати судову справу, якщо є об'єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено або його участь у цій справі може спровокувати конфлікт інтересів, що несумісний з виконанням ним судових функцій.
У згаданих Бангалорських принципах поведінки суддів, одним із основних принципів етичної поведінки суддів є незалежність. Так, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою; дотримуватись незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення; виключати будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади. Водночас він має робити це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу (пункти 1.1 -1.3).
Пунктом 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Таким чином, суддя Циб І.В. вже брала участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , та приняла рішення щодо його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке у подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції, а тому наявні обставини, передбачені ч.2 ст. 76 КПК України, які виключають її участь у розгляді даної справи..
Враховуючи викладені вище обставини та вимоги ст. 76 КПК України, суддя дійшов висновку, що заява судді Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. про самовідвід від розгляду справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУАП є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 283, 294 КУпАП, ст. 76 КПК України, суддя -
Заяву - задовольнити.
Відвести суддю Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. від розгляду судової справи №522/26321/25, провадження №3/522/2822/26 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Справу передати до канцелярії суду на новий автоматизований розподіл.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Д.В.Осіік