Справа № 483/409/24
Провадження № 2/483/26/2026
Іменем України
24 квітня 2026 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.,
за участю секретаря Гречки С.Є.,
представника позивача - адвоката Синиченко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції з використанням представником позивача власних технічних засобів поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon» в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
01 квітня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з зазначеним позовом до ОСОБА_1 . Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26 квітня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4663654, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 10000 грн. (п. 1.2. Договору). Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 2.1 Договору кредит було надано строком на 30 днів з 26 квітня 2021 року, шляхом переказу на картковий рахунок, з терміном (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 26 травня 2021 року. Відповідно до п. 1.5.1, 1.5.2 Договору, комісія за надання кредиту становила 1900 грн., які нараховуються за ставкою 19 % від суми кредиту, проценти за користування кредитом становили 7500 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 1.6 Договору було передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з умовами договору кредитодавець зобов'язався на строк, визначений пунктом 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені Договором. Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем були перераховані грошові кошти у розмірі 10000 грн. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору). Підписанням договору відповідачка підтвердила що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Термін повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідачка не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує. 29 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладений договір факторингу № 29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право грошової вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4663654 від 26 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . В подальшому, 10 березня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4663654 від 26 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , загальний розмір заборгованості за яким, станом на 08 березня 2024 року, становить 40665 грн. 93 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5369 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 33396 грн. 93 коп.; заборгованість з комісії - 1900 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки зазначену заборгованість за договором про споживчий кредит № 4663654 від 26 квітня 2021 року, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила. В судовому засіданні 14 серпня 2025 року відповідачка позов не визнала, оскільки вважає, що нею повністю сплачені кошти по погашенню кредитного договору укладеного між нею та ТОВ «МІЛОАН» 26 квітня 2021 року, заборгованість відсутня.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов такого.
Судом встановлено, що 26 квітня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4663654, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 10000 грн. (п. 1.2. Договору), який відповідно до п. 1.3, 2.1 Договору, було надано строком на 30 днів - з 26 квітня 2021 року шляхом переказу на картковий рахунок, з терміном повернення кредиту і сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 26 травня 2021 року (п. 1.4. Договору). Пунктами 1.5.1, 1.5.2 Договору було передбачено, що комісія за надання кредиту становить 1900 грн., які нараховуються за ставкою 19 % від суми кредиту, проценти за користування кредитом становили 7500 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених вказаним Договором, на строк, визначений пунктом 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов'язалася повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений в п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені Договором (а.с. 7-13).
26 квітня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало кошти в розмірі 10000 грн. згідно договору № 4665436 на картку 431414ххххххх888 отримувач ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням 44759268 від 26 квітня 2021 року (зв. бік а.с. 13).
29 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладений договір факторингу № 29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право грошової вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4665436 від 26 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (а.с. 19-24).
10 березня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4665436 від 26 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (а.с. 25-31).
Відповідно до розрахунку заборгованості сума заборгованості за вказаним вище договором № 4665436 становить 40665 грн. 93 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5369 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 33396 грн. 93 коп.; заборгованість з комісії - 1900 грн. (а.с 17, 18).
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є: використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор W94680 для підписання кредитного договору № 4663654 від 26 квітня 2021 року.
Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідачка підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами договору умовами цих правил та договором про відкриття кредитної лінії.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами відбулося укладення кредитного договору у передбачений законом спосіб, а тому суд відхиляє заперечення представника відповідачки щодо відсутності доказів укладення кредитного договору.
Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази на паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження своїх вимог надав суду електронні докази у паперовому вигляді, завіривши їх належним чином, відповідність їх оригіналу не викликає сумнівів.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Оскільки відповідачкою взяті на себе зобов'язання не виконано та заборгованість в повному обсязі не погашено, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту.
Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитним коштами, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах строку дії кредитного договору.
З огляду на викладене з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами в розмірі 7500 грн.
Крім того, відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору підлягає стягненню з відповідачки комісія у розмірі 1900 грн.
Суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-81 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, згідно зі статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування покладається на сторони в рівній мірі.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, а також того, що позивач свій процесуальний обов'язок доказування виконав - довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, перерахування коштів та наявність у відповідачки заборгованості за вказаним кредитним договором лише у розмірі 14769 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1099 грн. 71 коп. (а.с. 1).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 13000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін., документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи, представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 02-01/2023 від 02 січня 2023 року укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (зв. бік а.с. 42-43). При цьому, згідно з розрахунком вартості наданих послуг, на збір, аналіз доказів і документів для подання позовної заяви витрачено 2 год. (вартість однієї години 2000 грн.) - 4000 грн., на складання позовної заяви - 3 год. (вартість однієї години 3000 грн.) - 9000 грн. (а.с. 47).
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує також позицію Верховного суду, який неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).
Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44276926, (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) в рахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 4663654 від 26 квітня 2021 року - 14769 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) гривень, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 5369 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 7500 грн., заборгованість з комісії - 1900 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44276926, (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) - 1099 (одну тисячу дев'яносто дев'ять) гривень 71 копійку в рахунок відшкодування судового збору та 7000 (сім тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 8099 (вісім тисяч дев'яносто дев'ять) гривень 71 копійку.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29 квітня 2026 року.
Головуючий: