30 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 909/459/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача : Комарницький Е.Г.
Відповідача -1: Тураш А.В.
Відповідач -2: Курник О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигода"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026
(головуючий - Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.)
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025
(суддя - Шкіндер П.А.)
та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2025
(суддя - Шкіндер П.А.)
у справі №909/459/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигода"
до 1) Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленнерго",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецодяг"
про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору та відновлення енергопостачання,
1. У зв'язку із запланованими днями відпочинку судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.04.2026.
Короткий зміст позовних вимог
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вигода" (далі - ТОВ "Вигода",позивач) звернулось з позовом до Господарського суду Івано- Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (далі - ПрАТ "Прикарпаттяобленерго", відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецодяг" (далі - ТОВ "Спецодяг", відповідач - 2) про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №230630 від 21.08.2019, укладеного між ТОВ "Вигода" та АТ "Прикарпаттяобленерго" "Західна" та договору № 23023-с від 21.08.2019 року, укладеного між ТОВ "Вигода", АТ "Прикарпаттяобленерго" "Західна" та ТОВ "Спецодяг" та зобов'язання АТ "Прикарпаттяобленерго" відновити електропостачання до об'єкту, що знаходиться за адресою: вул.Д.Галицького,46, смт. Вигода, Калуський (Долинський) район, Івано-Франківська обл.
3 Позов обґрунтовано тим, що АТ "Прикарпаттяобленерго" в односторонньому порядку безпідставно розірвало договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №230630 від 21.08.2019, укладений між філією АТ "Прикарпаттяобленерго" "Західна" та ТОВ "Вигода" та договір №23023-с від 21.08.2019 про спільне використання технологічних електричних мереж, укладений між ТОВ"Спецодяг" та АТ "Прикарпаттяобленерго". Позивач, стверджує, законом не передбачено такої підстави для розірвання договору, як "у зв'язку із закінченням дії договору оренди", що також не може бути основою для розірвання договору про спільне використання технологічних електричних мереж. Відтак, позивач вважає, що ТОВ "Спецодяг" перебуває у правовідносинах з позивачем, як власник електромереж.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025 у позові відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2025 стягнуто з ТОВ "Вигода" на користь ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 рішення від 05.08.2025 та додаткове рішення від 12.08.2025 залишено без змін.
6. Судові рішення мотивовано тим, що електропостачання до об'єкта позивача здійснювалося через мережі іншого суб'єкта, договір про їх спільне використання розірвано за згодою сторін, демонтаж кабельної лінії проведено власником мереж. Оператор системи розподілу діяв у межах Правил роздрібного ринку електричної енергії та не є відповідальним за дії третіх осіб. Оскільки порушення прав позивача не доведено, у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням судом, з урахуванням положень ст.ст. 126,129 Господарського процесуального кодексу України, визнано, що обґрунтованим розміром витрат на оплату послуг адвокат є витрати на суму 20 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.
8. У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що суди не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, від 19.03.2019 у справі № 916/626/18, від 04.05.2018 у справі № 927/333/17, від 04.04.2021 у справі № 456/2076/19, від 24.06.2015 у справі № 3-192гс15, щодо застосування положень ст.ст. 598, 631 Цивільного кодексу України, ст. 180 ГК України.
9. Крім того, посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі з'ясовано всі обставини справи, не враховано правових висновків Верховного Суду, та надано неправильну оцінку поданим сторонами доказам.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи та розгляд заяв, клопотань
10. Відповідачем - 1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги та вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу, відповідачем -1, заявлено орієнтований розмір витрат на правничу допомогу адвоката у касаційному суді у сумі 15 000,00 грн.
11. Відповідачем - 2 також подано відзив на касаційну скаргу, в якому, відповідач - 2 зазначає, що судом першої та апеляційної інстанцій правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, а тому, відповідач - 2 вважає, що касаційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу, відповідачем - 2 заявлено орієнтований розмір витрат на правову допомогу адвоката у суді касаційної інстанції у сумі 15 000,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Вигода" (орендодавець) та ТОВ "Спецодяг" (орендар) укладено договори оренди нежитлових приміщень.
13. Відповідно до умов зазначених договорів, з 2001 року по 01.06.2023 ТОВ "Спецодяг" орендувало у ТОВ "Вигода" частину приміщення ?Будинок побуту?, розташованого за адресою: смт. Вигода, вул. Д. Галицького, 46, для здійснення господарської діяльності з пошиття швейних виробів.
14. У 2002 році для забезпечення вищезазначеної виробничої діяльності орендарем прокладено кабельну лінію 0,4 кВт від трансформаторної підстанції № 285 АВВГ (4*16) довжиною 180 м, якою була заживлена орендована частина будівлі ?Будинок побуту?.
15. Схема електропостачання об'єкту ?Будинок побуту?, а також межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, в трьохсторонньому порядк, у погоджені та підписані 26.11.2008 у договорі № 630-т власником мереж - ТОВ "Спецодяг", споживачем - ТОВ "Вигода" та постачальником - філією "Долинський РЕМ".
16. Термін дії договору оренди від 01.09.2022, згідно доповнення до договору від 30.03.2023, продовжено до 01.06.2023. Можливість автоматичної пролонгації терміну дії договору не передбачена.
17. Відповідно до п.п. 2.2.3, 2.2.4 договору оренди, орендар зобов'язувався самостійно здійснювати розрахунки за спожиту електроенергію та підтримувати мережу електропостачання у належному стані за власні кошти. Крім того, відповідно до п. 3.2.2 договору, орендар має право після закінчення або розірвання договору демонтувати власне промислове обладнання (включно з теплопостачальним обладнанням) в орендованому приміщенні до підписання акта прийому-передачі майна з оренди.
18. 20.08.2019 між філією АТ "Прикарпаттяобленерго" ?Західна? та ТОВ "Спецодяг" укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 23023, за адресою: вул. Д. Галицького, 46, смт. Вигода, будівля ?Будинок побуту?.
19 21.08.2019 між філією АТ "Прикарпаттяобленерго" ?Західна? та ТОВ "Вигода" укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 230630 за тією ж адресою.
20. На підставі заяв-приєднання до публічного договору ТОВ "Вигода" 21.08.2019, а ТОВ "Спецодяг" 20.08.2019, отримали доступ до електричних мереж АТ "Прикарпаттяобленерго" на території Івано-Франківської області.
21. Згідно додатку 6 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 230630, балансова належність електромереж та установок визначена наступним чином: оператор системи розподілу (філія АТ "Прикарпаттяобленерго" ?Західна?) - ПС ?Вигода? 35/10кВ, пр. "Нижній склад", ТП-285; основний споживач (ТзОВ "Спецодяг") - кабельний ввід 0,38 кВ з РУ-0,4 кВ ТП-285 до ВРЩ-0,4 кВ будівлі "Будинок побуту", ВРЩ-0,4 кВ та все електрообладнання об'єкту; споживач (ТОВ "Вигода") - кабельний ввід 0,38 кВ з ВРЩ-0,4 кВ будівлі до РЩ-0,4 кВ будівлі ?Будинок побуту? та все електрообладнання, встановлене на об'єкті.
22. Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між сторонами визначена наступним чином, між оператором системи розподілу та основним споживачем - на кабельних наконечниках Л-6 у РУ-0,4 кВт ТП-285; між основним споживачем та субспоживачем - на кабельних наконечниках ввідного кабелю 0,38 кВт у ВРЩ-0,4 кВт будівлі ?Будинок побуту? ТОВ "Спецодяг".
23. Оператор системи розподілу несе відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію ПС ?Вигода? 35/10 кВ, пр. ?Нижній склад?, ТП-285; основний споживач - за технічний стан та безпечну експлуатацію кабельного вводу 0,38 кВ від РУ-0,4 кВ ТП-285 до ВРЩ-0,4 кВ будівлі ?Будинок побуту? та все електрообладнання об'єкту; споживач - за технічний стан та безпечну експлуатацію кабельного вводу 0,38 кВ від ВРЩ-0,4 кВ будівлі до РЩ-0,4 кВ будівлі "Будинок побуту" та все електрообладнання, встановлене на об'єкті споживача.
24. Вищезазначені договори містять аналогічні однолінійні схеми живлення, де розподіл електроенергії здійснюється від мереж ТОВ "Спецодяг", а ТОВ "Вигода" виступає субспоживачем; резервного живлення у ТОВ "Вигода" не передбачено. Однолінійна схема електропостачання об'єкту ?Будинок побуту? з 2008 року не змінювалась та відповідає схемі, зафіксованій у договорах.
25. 21.08.2019 між відповідачами укладено договір № 23230-с, згідно з яким ТОВ "Спецодяг" є основним споживачем, АТ "Прикарпаттяобленерго" в особі філії ?Західна? - користувачем. Договір встановлює, що основний споживач забезпечує технічну можливість доставки електроенергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, а користувач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача.
26. Балансова належність електромереж та установок за додатком 2 до договору № 23230-с визначена наступним чином: основний споживач - кабельний ввід 0,38 кВ з РУ-0,4 кВ ТП-285 до ВРЩ-0,4 кВ будівлі ?Будинок побуту? та все електрообладнання об'єкту; користувач - ПС ?Вигода? 35/10 кВ, приєднання ?Нижній склад?, ТП-285; суб'єкт господарської діяльності, якому користувач забезпечує електропостачання - ТОВ "Вигода", будівля ?Будинок побуту?, договір № 230630 - кабельний ввід 0,38 кВ від ВРЩ-0,4 кВ будівлі до РЩ-0,4 кВ будівлі ?Будинок побуту?, електролічильник, електрообладнання.
27. Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності встановлені між користувачем та основним споживачем - на кабельних наконечниках Л-6 у РУ-0,4 кВ ТП-285; між основним споживачем та суб'єктом господарської діяльності - на кабельних наконечниках ввідного кабелю 0,38 кВ у ВРЩ-0,4 кВ будівлі ?Будинок побуту? ТОВ "Спецодяг".
28. Основний споживач несе відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію кабельного вводу 0,38 кВ від РУ-0,4 кВ ТП-285 до ВРЩ-0,4 кВ будівлі ?Будинок побуту? та всього електрообладнання об'єкту. Користувач відповідає за технічний стан та безпечну експлуатацію ПС ?Вигода? 35/10 кВ, приєднання ?Нижній склад?, ТП-285 та стан контактних з'єднань у точці розмежування з суб'єктами господарської діяльності. Суб'єкт господарської діяльності (ТОВ "Вигода") несе відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію кабельного вводу 0,38 кВ від ВРЩ-0,4 кВ будівлі до РЩ-0,4 кВ будівлі ?Будинок побуту?, електролічильника та електрообладнання.
29. Таким чином, за укладеними договорами № 23023, № 230630 та № 23230-с, ТОВ "Спецодяг" є власником кабельної лінії 0,4 кВ від ТП-285 АВВГ (4*16) довжиною 180 м, якою заживлена будівля ?Будинок побуту?. Належність кабелю підтверджується також проектною документацією.
30. 08.05.2023 та 29.05.2023 ТОВ "Спецодяг" звернулось до АТ "Прикарпаттяобленерго" із заявами про припинення електропостачання будівлі ?Будинок побуту?, у зв'язку з припиненням договору оренди, а також про відключення кабельної лінії 0,4 кВ від ТП-285 до об'єкту та припинення дії договору № 23230-с від 21.08.2019.
31. Листом від 03.06.2023 за № 19 ТОВ "Вигода" повідомило філію АТ "Прикарпаттяобленерго" "Західна" про припинення з 01.06.2023 договору оренди приміщень, про демонтаж 180 м власного силового кабелю ТОВ "Спецодяг" та про необхідність від'єднання кабелю для реконструкції даху, з подальшою перезаживкою об'єкту та перенесенням електролічильника в розподільчий металевий електрощит.
32. Філією АТ "Прикарпаттяобленерго" "Західна" 29.05.2023 та 06.07.2023 направлено споживачеві (позивачу) листи № 11698/270 та № 11698/332 щодо врегулювання договірних відносин, у яких повідомлено про неможливість здійснення розподілу електроенергії на будівлю ТОВ "Вигода" за існуючою схемою та рекомендовано врегулювати питання переходу права власності чи користування на зовнішні електричні мережі або виконати будівельно-монтажні роботи і переукласти договір споживача № 230630.
33. 10.07.2023 філією АТ "Прикарпаттяобленерго" ?Західна? надіслано позивачу повідомлення № 11698/335 про припинення розподілу електроенергії з 19.07.2023, у разі неврегулювання договірних відносин.
Позиція Верховного Суду
34. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
35. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
36. Водночас, Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
37. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
38. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
39. У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що суди не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, від 19.03.2019 у справі № 916/626/18, від 04.05.2018 у справі № 927/333/17, від 04.04.2021 у справі № 456/2076/19, від 24.06.2015 у справі № 3-192гс15, щодо застосування положень ст.ст. 598, 631 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України.
40. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав згідно п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
41. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
42. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовний критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
43. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, постанов Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
44. До того ж, касаційний суд вказує, що неврахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
45. Проаналізувавши доводи касаційної скарги Суд вважає їх безпідставними і необґрунтованими, з огляду на наступне.
46. Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
47. У відповідності до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
48. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
49. За змістом ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
50. Судами встановлено, що строк дії договору оренди, укладений між ТОВ ?Вигода? та ТОВ ?Спецодяг? закінчився 01.06.2023.
51. Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
52. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені ЗУ ?Про ринок електричної енергії?.
53. За приписами ст. 4 вказаного Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії споживачу.
54. Згідно з ст. 56 ЗУ ?Про ринок електричної енергії?, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
55. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч.4 ст.63 ЗУ "Про ринок електричної енергії").
56. Відповідно до п.1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), договором про постачання електричної енергії споживачу є домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами. Оператор системи - оператор системи передачі, оператор системи розподілу або оператор малої системи розподілу; основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи; споживач електричної енергії - фізична або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.
57. За змістом п. 1.2.1 ПРРЕЕ, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
58. Згідно із п.2.1.4 ПРРЕЕ, у разі наявності у власника мереж (споживача або виробника) субспоживача (субспоживачів) між оператором системи, який забезпечує транспортування електричної енергії цьому власнику мереж, та власником мереж укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж.
59. Згідно абзацу 3 пункту 1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Відповідно до вимог абзацу 2 пункту 2.1.3 ПРРЕЕ споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу.
60. Пунктом 2.1.7 ПРРЕЕ встановлено, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об'єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
61. За змістом п. 7.1 розділу VII ПРРЕЕ, електрична енергія споживачу, який не допускає порушень своїх договірних зобов'язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та електропостачальником, постачається безперервно, крім випадків, передбачених умовами договорів, укладених споживачами з електропостачальником та оператором системи, та нормативноправовими актами, в тому числі ПРРЕЕ.
62. Відповідно до п 7.5. ПРРЕЕ, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення, зокрема, у разі закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи.
63. Згідно із п. 6.1. Типового договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ, споживач зобов'язується, зокрема, виконувати умови цього Договору; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та електроприладів; невідкладно повідомляти Оператора системи про недоліки в роботі вузла вимірювання; узгоджувати з Оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.
64. Відповідно до ч. 4 ст. 46 ЗУ "Про ринок електричної енергії", оператор системи розподілу, яким зокрема є АТ "Прикарпаттяобленерго", надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі Договорів споживача про надання послуг з розподілу. Договори споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічними договорами приєднання.
65. Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Прикарпаттяобленерго", будучи оператором системи розподілу електричної енергії, здійснює господарську діяльність із розподілу електричної енергії на території Івано-Франківської області, відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.11.2018 № 1443 ?Про видачу ліцензії на розподіл електричної енергії?.
66. На підставі відповідних заяв від 20.08.2019, 21.08.2019 ТОВ ?Вигода? та ТОВ ?Спецодяг? приєднались до Типового договору розподілу електричної енергії.
67. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
68. Як вбачається з матеріалів справи, договір про спільне використання електричних мереж № 23023-с від 21.08.2019 - розірваний за взаємною згодою сторін (відповідача-1 та відповідача-2), що підтверджується додатковим правочином до договору від 19.07.2023, після проведеного власником кабельної лінії 0,4 кВ демонтажу зовнішніх мереж, що не суперечить чинному законодавству.
69. Відповідно до глави 9 розділу VIII Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, джерело резервного живлення - автономні стаціонарні і пересувні джерела електричної енергії, такі як дизельні, бензинові, газотурбінні та інші електростанції одиничною потужністю до 1000 кВт (далі- автономні електростанції), що використовуються як основні або резервні джерела живлення струмоприймачів споживачів, але не працюють паралельно з електромережею електропередавальної організації.
70. Порядок введення в експлуатацію джерел резервного живлення регламентується, зокрема Главою 9 Розділу VIII Правил.
71. Судами встановлено, що в договорах №230630 та №23023 сторонами зафіксовані аналогічні однолінійні схеми живлення, де розподіл електроенергії здійснюється від мереж ТОВ "Спецодяг"; ТОВ "Вигода" виступає субспоживачем; резервного живлення у споживача ТОВ "Вигода" не передбачено.
72. Дія договору № 230630 у частині розподілу електричної енергії по об'єкту ТОВ "Вигода" припинена з 19.07.2023, на підставі повідомлення про припинення розподілу електроенергії № 11698/335 від 10.07.2023, направленого відповідно до вимог п. 7.5 ПРРЕЕ та у межах положень п. 4.4 договору № 230630, у зв'язку з тим, що субспоживачем неврегулюванні відносини із третьою стороною, об'єктивно задіяною у процесі забезпечення споживача електричною енергією, отже, оператор системи має право припинити розподіл електричної енергії.
73. Відповідно до п. 5.1.9 ПРРЕЕ, оператор системи не несе відповідальності за припинення або обмеження розподілу електроенергії внаслідок дій третіх осіб.
74. З урахуванням вищезазначеного суди зробили обґрунтований висновок, що АТ "Прикарпаттяобленерго" не несе відповідальності за дії ТОВ "Спецодяг", щодо демонтажу зовнішніх мереж (кабельної лінії 0,4 кВт), якою був заживлений об'єкт споживача ТОВ "Вигода" - "Будинок побуту".
75. Таким чином, суди обґрунтовано вказали, що дії оператора системи розподілу щодо припинення розподілу електроенергії, були вчинені у межах повноважень, передбачених договорами та ПРЕЕ, з дотриманням термінів та порядку попередження про припинення електропостачання, і не порушували прав позивача. Договір № 23023-с, укладений між ТОВ "Вигода", АТ "Прикарпаттяобленерго" "Західна" та ТОВ "Спецодяг", було розірвано за взаємною згодою сторін після демонтажу кабельних мереж, що відповідає законодавству.
76. Зважаючи на вказане, касаційний суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, про відмову у позові.
77. Як зазначалось, скаржник вказує на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, від 19.03.2019 у справі № 916/626/18, від 04.05.2018 у справі № 927/333/17, від 04.04.2021 у справі № 456/2076/19, від 24.06.2015 у справі № 3-192гс15, щодо застосування положень ст.ст. 598, 631 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України.
78. Щодо справи № 910/9072/17: Предметом спору у справі були вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 15 178 423,19 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 421 505,87 грн, пені в розмірі 5 950 576,98 грн та штрафу в розмірі 2 301 328,11 грн, що разом становить 30 851 834,15 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог б/н і б/д). Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що позивач сплатив аванс на виконання умов договору, який станом на момент вирішення спору був чинний, а отже, застосування приписів статті 1212 ЦК України є безпідставним. Суд касаційної інстанції погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, що між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
79. У справі № 916/626/18, предметом спору були первісні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом предметом спору були вимоги про зобов'язання вчинити дії ( зобов'язання повернути вагони). Рішенням суду першої інстанції у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено у повному обсязі. Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання товариства повернути спірні напіввагони, у кількості 152 одиниць, обґрунтоване тим, що на частину цих напіввагонів у кількості 119 одиниць поширюється дія форс-мажорних обставин, оскільки ці піввагони перебувають в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема на станціях: Ясинувата, Горлівка, Ханженкове, Нижньокринка, Постникове, Сентянівка, Дебальцеве - Сортувальна, Карахаш, Софіно - Брідська, Кипуча, Іловайськ, Харцизьк. Виникнення форс-мажорних обставин підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами Торгово-промислової палати України від 25.04.2017 № 7521 та від 25.04.2017 № 7652. Відмовляючи у задоволенні позову в частині покладення на товариство обов'язку повернути 33 піввагони, місцевий господарський суд виходив з того, що після 11.07.2017 перевізник продовжував надавати послуги товариству за договором цією кількістю напіввагонів, а тому, договір є пролонгованим на той самий строк і на тих же умовах. Задовольняючи зустрічний позов товариства, місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок обсягу вагонодіб, необхідних для виконання зобов'язань залізниці в особі філії "ДВРЗ" за договором.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано частково: первісний позов задоволено частково; зобов'язано товариство повернути залізниці в особі філії "ДВРЗ" напіввагони у кількості 33 одиниці з виключенням з операторського управління товариства через АРМ "Вантажні вагони компанії-оператора"; в іншій частині рішення за первісним позовом залишено без змін; у задоволенні зустрічного позову товариства до залізниці про зобов'язання виконати умови договору в натурі відмовлено. Постановою касаційного суду постанову апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.
80. Предметом спору у справі № 927/333/17 були вимоги про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з неналежними виконанням зобов'язань. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ на користь ПП основний борг, пеню, інфляційні втрати та 3% річних, відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 197,42 грн. пені та 21,06 грн. - 3% річних, судові рішення мотивовано тим, що наявна заборгованість за договором купівлі- продажу щодо оплати товару, що свідчить про наявність підстав для нарахування штрафних санкцій.
81. Щодо справи № 456/2076/19. Предметом спору у справі є вимоги про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності. Судовими рішеннями у позові відмовлено. Судом касаційної інстанції, змінено заочне рішення міськрайонного суду та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру, та викладено мотивувальну частину судових рішень у редакції постанови Суду. Також, скасовуючи постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та передаючи справу в цій частині на новий розгляд, Суд, зазначив, що: зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 виник щодо квартири по АДРЕСА_1 , права на які передані ЖБК "Успіх"; позивач позовних вимог до ЖБК "Успіх" не пред'явив, клопотань про залучення до участі у справі, як співвідповідача, не заявляв, тому відсутні підстави для задоволення позову про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру внаслідок неналежного складу співвідповідачів. За таких обставин касаційний суд зазначив, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру, проте, помилився щодо мотивів такої відмови. Апеляційний суд вказав, що ЖБК "Успіх" не був залучений до розгляду справи, помилково не змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині. Тому, касаційний суд змінив судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в мотивувальних частинах, а в іншій частині залишив без змін. Щодо стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки, оскільки судом не встановлено факт порушення відповідачем умов договору і тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки є недоведеною; апеляційний суд, рішення суду першої інстанції, в частині відмови в стягненні неустойки жодних мотивів не вказав і по суті в цій частині рішення суду першої інстанції не переглянув, а тому, апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення неустойки.
82. У справі № 3-192гс15 предметом спору були вимоги про зобов'язання поставити товар і стягнення суми. Рішенням господарського суду позов задоволено частково: зобов'язано ТОВ поставити ПАТ бензин та дизельне пальне, стягнуто з ТОВ на користь ПАТ пеню, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду та постанову в частині вирішення спору про стягнення неустойки та розподілу судових витрат скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у решті постанову апеляційного господарського суду залишено без змін. Суд касаційної інстанції скасовуючи постанову апеляційного суду та Вищого господарського суду України та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції правильно вказав на те, що за заявкою покупця постачальник виписав рахунки-фактури на оплату товару, розрахунки за який покупцем були здійснені на умовах передоплати у повному обсязі, натомість постачальник в обумовлений договором строк товар не поставив, повернув покупцеві передоплату, що свідчить про односторонню відмову від виконання зобов'язання, яка договором чи законом не передбачена та є наслідком застосування господарських санкцій, встановлених п. 7.2.2 договору № 196.
83. Як вбачається з доводів касаційної скарги, скаржник, посилаючись на неврахуванням судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах із справ № 910/9072/17, № 916/626/18, № 927/333/17, № 456/2076/19, № 3-192гс15, зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, положень ст. ст. 598, 631 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
84. Так, положення ст. 598 Цивільного кодексу України містять підстави припинення зобов'язань, у положеннях ст. 631 Цивільного кодексу України визначено поняття строку договору, стаття 180 Господарського кодексу України регламентує поняття істотних умов господарського договору, отже, положення законодавства, на неправильне застосування судами яких вказує скаржник, є загальними, якими регулюються будь - які зобов'язальні правовідносини, тобто, застосовуються судами вказаних положень відбувається зважаючи на конкретні правовідносини у справі та фактично встановлені судами обставини.
85. Разом з тим, касаційний суд зауважує, що не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
86. Отже, з урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши судові рішення у справах № 910/9072/17, № 916/626/18, № 927/333/17, № 456/2076/19, № 3-192гс15, касаційний суд вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду із справ № 910/9072/17, № 916/626/18, № 927/333/17, № 456/2076/19, № 3-192гс15, оскільки, правові висновки у вказаних справах, викладено за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, що вплинуло на правозастосування. А тому, неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду із справ № 910/9072/17, № 916/626/18, № 927/333/17, № 456/2076/19, № 3-192гс15, не можуть бути підставами для скасування судових рішень у справі, що розглядається Судом.
87. Також скаржник, посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що суди не в повній мірі встановили обставини справи.
88. Відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
89. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
90. Проте, як уже зазначалося, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв'язку з чим, такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
91. Щодо оскарження скаржником додаткового рішення, яким з позивача на користь відповідача - 1 стягнуто витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн, та яке залишено без змін постановою апеляційного суду, касаційний суд зазначає, що додаткове рішення є обґрунтованим та відповідає положенням ст.ст. 126, 129 ГПК України, зважаючи також на те, що за змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, враховуючи, що судом касаційної інстанції не було встановлено порушень судами норм матеріального і процесуального права щодо розгляду позовних вимог, додаткове рішення також залишається без змін.
92. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження передбачені положеннями п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилися, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, рішення, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
93. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
94. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
95. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
96. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга щодо оскарження рішень місцевого суду і постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
97. Щодо судових витрат у вигляді судового збору сплаченого скаржником, за загальним правилом статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигода" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2025 у справі №909/459/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
В.І. Студенець