8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/515/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/515/26
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок 61; код ЄДРПОУ: 07923280),
до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХарДорСтрой» (61153, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 56; код ЄДРПОУ: 38631790),
про стягнення суми орендної плати за договором оренди від 06.04.2017 №02/2017/КЕВ у розмірі 52 857,76 грн, експлуатаційних витрат у розмірі 2 087,28 грн, компенсації податку на землю 15 746,30 грн, штрафу у розмірі 4948,39 грн,-
Позивач, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 515/26 від 18.02.2026) до відповідача, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХарДорСтрой», про стягнення коштів у загальному розмірі 75 639,73 грн, з яких:
- 52 857,76 грн заборгованість за орендну плату за договором за грудень 2021 року, січень, лютий, жовтень, листопад 2022 року;
- 2 087,28 грн експлуатаційні витрати;
- 15 746,30 грн компенсація податку на землю;
- 4 948,39 грн штраф.
Також позивач просить судові витрати, які складаються з судового збору, покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 02/2017/КЕВ від 06.04.2017.
23.02.2026 ухвалою Господарського суду Харківської області позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (вх. № 515/26 від 18.02.2026) залишено без руху.
09.03.2026 ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (вх. № 515/26 від 18.02.2026) та відкрито провадження у справі № 922/515/26. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами їх надіслання (надання) позивачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України. Роз'яснено учасникам справи, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також у разі неподання позивачем відповіді на відзив, відповідачем - заперечень на відповідь на відзив протягом строків, встановлених цією ухвалою, розгляд справи може бути здійснений за наявними у справі матеріалами після спливу зазначених строків та в межах строків, встановлених ст. 248 ГПК України.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та її копію в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено відповідачу в електронний кабінет в системі «Едектронний Суд». У відповідності до довідки про доставку ухвали Господарського суду Харківської області від 09.03.2026 доставлено до Електронного кабінету: 09.03.26 18:17.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду Харківської області від 09.03.2026 у справі № 922/515/26 направлена судом до зазначеного реєстру 09.03.2026 та оприлюднена 11.03.2026 року.
Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов'язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов'язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.
Отже, учасники справи повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов'язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, є належно повідомленим про відкриття провадження у даній справі, оскільки ухвалу суду було направлено в електронний кабінет системи «Електронний Суд», а також ухвала опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 25.03.2026 року (включно) не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі викладеного, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов'язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об'єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Як зазначено у позовній заяві, 06.04.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харків (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИП ГРУПП» (Орендар) укладено договір оренди №02/2017/КЕВ м. Харків нерухомого військового майна (далі - «Договір»), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - технічний майданчик №1 площею 1338,0 кв. м. військового містечка № 93 (далі - «Майно»), що знаходиться на балансі КЕВ м. Харків, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 2 (пункт 1.1 Договору). Вказані приміщення передані відповідачу згідно із двостороннім актом прийому-передачі від 06.04.2017.
Відповідно до п. 10.1 Договору його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 06.04.2017 до 06.03.2020 включно.
Відповідно до п. 3.1. розділу 3 Договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (березень 2017 року) на рівні 13000,00грн. за результатами конкурсу (домовленості).
Згідно п. 3.6. Договору орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця у територіальному органі Державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
На виконання вимог частини другої статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у зв'язку з проведенням, незалежної оцінки об'єкта оренди та продовження дії договору оренди № 02/2017/КЕВ від 06.04.2017, сторонами 23.12.2019 була укладена додаткова угода № 22д/2019/КЕВ. Вказаною додатковою угодою 1.1 Договору викладено в наступній редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - технічний майданчик № 1 загальною площею 1338,0 м2 (далі - Майно), розташоване за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 2, військове містечко № 93 , що знаходиться на балансі КЕВ м. Харків, вартість якого визначена на 02.10.2019 року за незалежною оцінкою і становить згідно акту оцінки 788200 грн. без ПДВ».
Окрім іншого, вказаною додатковою угодою продовжено строк договору до 03.11.2022.
13.09.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 14д/2021/КЕВ м. Харків, якою пункт 13 Договору вилучено та викладено в наступній редакції: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХарДорСтрой" (Україна, 61153, м. Харків, проспект Ювілейний, буд. 56; ідентифікаційний код юридичної особи: 38631790).
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХарДорСтрой" виконує права і обов'язки за Договором оренди № 02/2017/КЕВ м. Харків від 06.04.2017.
12.06.2023 сторонами укладена додаткова угода №09/2023/КЕВ м. Харків про дострокове розірвання Договору від 06.04.2017 №02/2017/КЕВ м. Харків.
Пунктом 3 вказаної додаткової угоди встановлено, що станом на 12.06.2023р. заборгованість перед Харківським КЕУ за договором оренди № 02/2017/КЕВ м. Харків від 06.04.17р. (зі змінами) складає 70691,34 грн. Отже, відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 70691,34 грн.
На адресу Орендаря регулярно направлялись рахунки та претензії за весь період заборгованості, однак відповідачем вони були залишені поза увагою.
Загальна заборгованість з орендної плати за договором за період з 01.12.2021 по 30.11.2023 становить 52857,76 грн. У відповідності до пункту 5.15, відповідачу нараховано компенсація податку за землю в розмірі 15746,30 грн., яка також є несплаченою відповідачем.
Відповідно до п. 5.11 Договору орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, у тому числі фактичні комунальні послуги. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору встановити прибори обліку тепло-, енерго-, водопостачання, заключити прямі договори з постачальними організаціями або укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю. Таким чином, відповідачу нараховані витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна (експлуатаційні витрати) в розмірі 2087,28 грн.
Пунктом 3.8 Договору (в редакції додаткової угоди № 22д/2019/КЕВ м. Харків від 03.12.2019) зазначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить 30 днів та більше, Орендар додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Отже, відповідачу нараховано штраф в розмірі 7% від загальної суми заборгованості: у розмірі 4948,39 грн.
Отже, загальна заборгованість складає 75639,73 грн, з якої: орендна плата - 52857,76 грн, компенсація податку на землю - 15746,30 грн, експлуатаційні витрати - 2087,28 грн, штраф - 4948,39 грн.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У силу положень ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 06.04.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харків (орендодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВИП ГРУПП» (орендар за договором; код ЄДРПОУ: 38631790) укладено договір оренди №02/2017/КЕВ м. Харків.
В подальшому, як вбачається з додаткової угоди № 14д/2021/КЕВ м. Харків, змінено реквізити орендаря на товариство з обмеженою відповідальністю «ХарДорСтрой» (61153, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 56; код ЄДРПОУ: 38631790).
У відповідності до п. 1.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 22д/2019/ КЕВ м. Харків від 03.12.2019) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - технічний майданчик №1 площею 1338,0 кв. м. (далі - Майно), розташоване за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 2, військове містечко №93, що знаходиться на балансі КЕВ м. Харків, вартість якого визначена на 02.10.2019 року за незалежною оцінкою і становить згідно із актом оцінки 788200,00 грн без ПДВ.
Згідно із п. 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 22д/2019/ КЕВ м. Харків від 03.12.2019) орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (вересень 2019 року) на рівні 13846,61 грн за результатами домовленості з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2019 року) 9921,47 грн. (Додатки №№ 2,3 до цієї Додаткової угоди). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.
Згідно п. 3.6. Договору орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця у територіальному органі Державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Додатковою угодою № 22д/2019/ КЕВ м. Харків від 03.12.2019 продовжено строк договору до 03.11.2022 шляхом внесення змін до п. 10.1 Договору.
Також, як вбачається із матеріалів справи, 12.06.2023 сторонами підписано додаткову угоду № 09д/2023/КЕВ м. Харків у відповідності до п. 1 визначено, що за взаємною згодою Сторін, та у відповідності до пунктів 10.6.2 та 10.6.3 Договору, 12 червня 2023 року достроково припинити дію Договору оренди № 02/2017/КЕВ м. Харків від 06.04.17р. (зі змінами), нерухомого військового майна - технічного майданчику № 1 загальною площею 1338,00 м2 (далі - Майно), розташоване за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 2, військове містечко № 93. При цьому, у п. 3 цієї додаткової угоди зазначено, що станом на 12.06.2023 відповідач має заборгованість перед Харківським КЕУ за Договором у розмірі 70 691,34 грн.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, що доданий до позову, розмір цієї заборгованості складається з наступних складових: 52 857,76 грн заборгованість за орендну плату за договором; 2 087,28 грн експлуатаційні витрати; 15 746,30 грн компенсація податку на землю.
Перевіривши наданий розрахунок, суд констатує про те, що позивачем вірно визначено розмір заборгованості з орендної плати. При цьому, суд зазначає, що хоча у позовній заяві позивач вказує, що заборгованість з орендної плати виникла за період з 01.12.2021 по 30.11.2023, однак у заяві про усунення недоліків (вх. № 4781 від 26.02.2026) та із розрахунку заборгованості, що є додатком до позову, вбачається, що така заборгованість виникла за грудень 2021 року, січень, лютий, жовтень, листопад 2022 року. Враховуючи умови оплати, що передбачені п. 3.6. Договору, суд констатує про прострочення відповідачем здійснення оплати орендної плати, що є підставою для стягнення цієї заборгованості у розмірі 52 857,76 грн.
Також, відповідно до п. 5.11 Договору орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Додатком 7 до Договору оренди від 06.04.2017 розраховані загально експлуатаційні витрати на утримання орендованого нерухомого військового майна, що складає 173,94 грн. на місяць. В січні 2022 року відповідачу нараховані експлуатаційні витрати за 2022 рік в сумі 2087,28 грн.
При цьому, перевіривши наданий розрахунок заборгованості, суд звернув увагу, що у січні 2022 року дійсно нараховано оплату за експлуатаційні витрати у розмірі 2087,28 грн та у графі «сплачено» зазначено суму 2087,28 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2026 встановлено позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду додаткових пояснень з окремого питання щодо надходження коштів у розмірі 2087,28 грн з призначенням платежу: "Загальноексплуатаційні витрати за 2022 рік згідно договору оренди № 02/2017/КЕВ від 06.04.2017 року без ПДВ" та завленою суму заборгованості з експлуатаційних витрат за 2022 рік.
11.03.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 5888) зі змісту яких вбачається, що відповідачем не було сплачено заборгованість загальноексплуатаційних витрат, яка виникла за 2021 рік. Суму 2087,28 грн, сплачену ТОВ "ХарДорСтрой" 17.02.2022, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків технічно було зараховано за заборгованість загальноексплуатаційних витрат, яка виникла за 2021 рік, оскількки на момент сплати в 2022 року заборгованість за 2021 рік не була погашена. Однак, в зв'язку з тим, що в призначенні платежу відповідач зазначив: "Загальноексплуатаційні витрати за 2022 рік згідно договору оренди № 02/2017/КЕВ від 06.04.2017 року без ПДВ", заборгованість за експлуатаційні витрати в розмірі 2087,28 грн. вважається погашеною за 2022 рік, а заборгованість за 2021 рік залишилась несплаченою.
Відповідачем не надано доказів, що спростовують пояснення позивача. Згідно із п. 4 ч. 4 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: змагальність сторін. У відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що відповідачем не доведено оплату наявності заборгованості за експлуатаційні витрати у розмірі 2087,28 грн, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення цієї заборгованості у розмірі 2087,28 грн з відповідача.
Крім того, у відповідності до п. 5.15 Договору орендар зобов'язується щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі ділянки землі, яку займає здане в оренду нерухоме Майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,1012 Га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.
Як зазначено позивачем, земельний податок по земельним ділянкам, на яких розташоване нерухоме військове майно, що передане відповідачу за договором оренди, розраховується на підставі методики розрахунку "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", яка затверджена рішенням 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13. Розрахунок здійснюється за формулою, до якої входить: - базова вартість одного квадратного метра земель міста Харків, з урахуванням щорічної величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, яка становить 639,78 грн. за квадратний метр; - значення коефіцієнту економіко-планувальної зони міста Харків (за місцем розташування ділянки), даної ділянки становить 1,7; - значення коефіцієнту виду цільового призначення земельної ділянки, для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру складає 3,0. Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» з 1 березня по 31 грудня 2022 року земельний податок не нараховується та не сплачується.
Як стверджує позивач, компенсація податку за землю складає 15746,30 грн за лютий 2022 року, заборгованість за грудень 2021 року та січень 2022 відповідачем сплачена.
Враховуючи відсутність доказів здійснення відповідачем оплати цієї заборгованості, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з компенсації податку на землю у розмірі 15 746,30 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що заборгованість за орендну плату за договором за грудень 2021 року, січень, лютий, жовтень, листопад 2022 року у розмірі 52857,76 грн, заборгованість з експлуатаційних витрати у розмірі 2 087,28 грн та компенсації податку на землю у розмірі 15 746,30 грн у загальному розмірі становить 70 691,34 грн.
Наявність цієї заборгованості була підтверджена сторонами у додатковій угоді №09д/2023/КЕВ м. Харків до Договору, якою було розірвано Договір.
Водночас, окрім підтвердженої у додатковій угоді заборгованості, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 4 948,39 грн.
Пунктом 3.8 Договору (в редакції додаткової угоди № 22д/2019/КЕВ м. Харків від 03.12.2019) зазначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить 30 днів та більше, Орендар додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості
Позивач надає розрахунок згідно із яким базою нарахування визначена сума 70691,34 грн (70691,34 * 7% = 4948,39 грн), однак, суд не може погодитися із таким розрахунком.
Як встановлено судом вище, заборгованість з орендної плати становить у розмірі 52 857,76 грн.
За змістом пункту 3.8. Договору база нарахування штрафу має визначатися, виходячи з фактичного розміру заборгованості Орендаря з орендної плати, прострочення сплати якої становить 30 днів та більше.
Натомість позивач, здійснюючи розрахунок штрафу, визначив базою нарахування суму 70 691,34 грн, яка не відповідає встановленому судом розміру заборгованості Орендаря з орендної плати (52 857,76 грн) та не обґрунтована належними доказами щодо її формування станом на момент виникнення права на нарахування штрафу.
До бази нарахування штрафу позивачем включено суму компенсації податку на землю за лютий 2022 року в розмірі 15 746,30 грн. Однак, за умовами пункту 3.8 Договору штраф нараховується саме на суму заборгованості з орендної плати, а не на суми інших платежів, зокрема компенсації податку на землю, які за своєю правовою природою не є орендною платою. Відтак, включення позивачем до бази нарахування штрафу суми компенсації податку на землю є безпідставним.
За таких обставин, здійснивши перерахунок штрафу, виходячи з дійсного розміру заборгованості Орендаря з орендної плати, суд встановив, що обґрунтованим є нарахування штрафу у розмірі 7% від суми 52 857,76 грн, що становить 3 700,04 грн (52 857,76 * 7% = 3 700,04 грн).
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХарДорСтрой» (61153, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 56; код ЄДРПОУ: 38631790) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок 61; код ЄДРПОУ: 07923280) заборгованість з орендної плати у розмірі 52 857,76 грн, експлуатаційні витрати у розмірі 2 087,28 грн, компенсацію податку на землю у розмірі 15 746,30 грн, штраф у розмірі 3 700,04 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2618,46 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 1 248,35 грн відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256,257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 04.05.2026 року.
СуддяН.А. Новікова