65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову
"01" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1485/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Чуйко О.О.
розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Бойчука Євгенія Дмитровича за вх. ГСОО № 2-827/26 від 29.04.2026 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 916/1485/26
за позовом: заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (пр. Шевченка, 10, м. Подільськ, Одеська обл., 66302) в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області (вул. Любомирська, 193, м. Балта, Одеська обл., 66101)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бойчука Євгенія Дмитровича ( АДРЕСА_1 )
про визнання права власності,
за участю представників учасників справи:
прокурор: Місюрко Г.А.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Заступник керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області до Фізичної особи-підприємця Бойчука Євгенія Дмитровича, в якій просить суд визнати за територіальною громадою міста Балта в особі Балтської міської ради Одеської області право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю, загальною площею 113,9 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Госпітальєрів, 181В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2976401151120).
В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що будівництво спірного об'єкту та подальша реєстрація права приватної власності цього об'єкту за Бойчуком Є.Д. були здійснені не у відповідності до законодавства України, зокрема, за відсутності зареєстрованого речового права на земельну ділянку та на підставі документів, що не підтверджують заявлені права на нерухоме майно. При цьому, як зазначає прокурор, спірна нежитлова будівля фактично будувалась під магазин та використовується для здійснення підприємницької діяльності Бойчуком Є.Д., як фізичною особою-підприємцем, з метою отримання доходу. Оскільки відповідач здійснив самочинне будівництво об'єкта нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 5120610100:02:009:0012, що перебуває у власності територіальної громади в особі позивача та не була відведена для цієї мети, прокурор наголошує на наявності підстав для визнання права власності на спірний об'єкт за позивачем. При цьому, як наголошує прокурор, позивач не здійснив належних заходів, як власник земельної ділянки, для захисту інтересів держави у цих правовідносинах.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 позовну заяву заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області за вх. № 1519/26 від 21.04.2026 було залишено без руху із встановленням прокурору строку для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: належним чином засвідченої копії довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 02.04.2026 № 201-20260402-0011453425.
Разом з позовною заявою прокурором подано заяву, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: 1) накладання арешту на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, площею 113,9 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_2 , РНОН 2976401151120, яка належить на праві приватної власності Бойчуку Є.Д. (РНОКПП НОМЕР_1 ), речове право № 55992509 від 22.07.2024; 2) заборони державному реєстратору вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, площею 113,9 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , РНОН 2976401151120.
Ухвалою суду від 24.04.2026 заяву прокурора було задоволено частково та вжито заходи забезпечення позову у цій справі шляхом: накладення арешту на нерухоме майно, а саме будівлю, площею 113,9 кв.м., розташовану за адресою вул. Госпітальєрів, 181В, м. Балта, Одеська область, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2976401151120, яка належить на праві приватної власності Бойчуку Є.Д. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), речове право № 55992509 від 22.07.2024; заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження, передання в іпотеку та / або заставу об'єкту нерухомого майна - будівлі, площею 113,9 кв.м., розташованої за адресою: вул. Госпітальєрів, 181В, м. Балта, Одеська область, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2976401151120, яка належить на праві приватної власності Бойчуку Є.Д. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), речове право № 55992509 від 22.07.2024.
29.04.2026 до суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просить суд повернути позовну заяву прокурору і скасувати заходи забезпечення позову. Вказана заява мотивована тим, що прокурором не доведені обставини наявності підстав для представництва інтересів держави у цій справі, адже, як вказує відповідач, прокурор не повідомив суду обставин щодо вжиття позивачем заходів, з метою оскарження реєстрації права відповідача на спірний об'єкт у судовому порядку.
Ухвалою суду від 29.04.2026 заяву Фізичної особи-підприємця Бойчука Євгенія Дмитровича було прийнято до розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 01 травня 2026 року о 12:00.
30.04.2026 відповідачем були подані суду додаткові письмові пояснення, в яких він наголосив, що скасування заходів забезпечення позову у цій справі нерозривно пов'язано з обставиною щодо наявності підстав для повернення позову прокурору. Також відповідач наголошує, що переписка з прокурором від імені позивача велась неуповноваженою особою, а тому подані прокурором у цій частині докази є неналежними. Між цим, відповідач просить суд розглянути подану ним заяву за відсутності його представника.
01.05.2026 до суду від прокурора надійшли письмові заперечення, в яких останній просить суд відмовити відповідачу у задоволенні вищевказаної заяви з таких підстав: позивачем не порушувалось у жодному судовому провадженні питання щодо визнання права власності за міськрадою на об'єкт самочинного будівництва; оскільки Балтська міська рада Одеської області, як представницький орган територіальної громади міста Балта, заходів щодо захисту інтересів власника земельної ділянки не здійснила, на думку прокурора, це є свідченням бездіяльності уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що, в свою чергу, покладає на органи прокуратури обов'язок представництва інтересів держави в суді; прокурор наполягає на тому, що даний спір підвідомчій господарському суду, адже на спірній земельній ділянці збудовано магазин, який використовується відповідачем для здійснення власної господарської діяльності; прокурором наголошено, що жодна обставина після вжиття судом заходів забезпечення позову не змінилась, а тому відсутні підстави для їх скасування судом.
У судовому засіданні 01.05.2026 прокурор підтримав викладені ним заперечення, просив суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви в повному обсязі. Представники позивача та відповідача, у свою чергу, у засідання суду не з'явились, при цьому про розгляд заяви останні були повідомлені належним чином.
Отже, вирішуючи питання щодо заяви Фізичної особи-підприємця Бойчука Євгенія Дмитровича за вх. ГСОО № 2-827/26 від 29.04.2026 у справі № 916/1485/26, суд дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 145 ГПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
За змістом ч. 13 ст. 145 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі, зокрема, повернення позовної заяви.
Згідно з ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, тлумачення статті 131-1 Конституції України свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень: він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв у активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20.
Верховний Суд у власних постановах неодноразово зазначав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20, від 03.02.2026 у справі № 910/21935/17, від 20.05.2025 у справі № 914/3748/23.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 03.09.2024 у справі № 922/2268/16, від 18.04.2024 у справі № 925/700/23.
Суд зобов'язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 15.08.2024 у справі № 918/1075/23, від 06.08.2024 у справі № 910/2876/17.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час, відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, зокрема, про таке: « 37. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. 38. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. 39. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. 40. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. 43. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».
Враховуючи викладене, суд зазначає, що прокурор, на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зобов'язаний попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з повідомленням про порушення закону. Такий орган повинен розглянути це звернення і вжити розумних заходів до захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку цього органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи, це вважається достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності такого органу та дає підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави. При цьому, прояв уповноваженим органом активної поведінки, спрямованій на захист інтересів держави, не завжди можна визнати належним, з огляду на конкретні обставини, зокрема, обрання неналежного способу захисту, який очевидно не призведе до захисту інтересів держави, чи неефективне здійснення процесуальних прав позивача тощо.
Так, оцінюючи подані прокурором докази на підтвердження наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави у цій справі, суд враховує наступне.
Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 15.04.2026, вбачається, що датою державної реєстрації права власності відповідача на спірне майно є 22.07.2024.
18.11.2025 прокурор звернувся до Балтської міської ради з листом, в якому наголосив на встановлених обставинах будівництва та реєстрації права власності за відповідачем на спірне майно, а також просив надати інформацію та окремим блоком повідомити про обставини вжиття позивачем заходів з метою скасування права власності відповідача на спірний об'єкт та визнання такого права за Балтською територіальною громадою.
У відповіді від 25.11.2025 на вищевказаний запит прокурора, позивач повідомив, зокрема, що він подавав до Міністерства юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за відповідачем на спірний об'єкт, які залишені без розгляду по суті, а 10.10.2025 позивач звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовною заявою про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації за відповідачем права власності на спірний об'єкт та на час подання відповіді позивачем вживаються заходи щодо оскарження ухвали суду про закриття провадження у справі.
Відповідачем, у свою чергу, були подані до суду копії: позовної заяви позивача, поданої до Балтського районного суду Одеської області до Бойчука Є.Д. та державного реєстратора про скасування рішення останнього, яким проведено державну реєстрацію права власності відповідача на спірний об'єкт нерухомості; наказів Міністерства юстиції України від 06.02.2025 та від 28.08.2025 про залишення без розгляду скарг позивача з підстав спливу строків для їх подання; ухвали Одеського апеляційного суду від 10.12.2025 про відкриття апеляційного провадження у справі № 493/1822/25 за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 11.11.2025 про закриття провадження у справі № 493/1822/25.
16.12.2025 прокурор знову звернувся із запитом до позивача, в якому просив повідомити: чи не заперечує позивач щодо визнання права власності на спірний самочинно збудований об'єкт за територіальною громадою Балтської ОТГ, як комунального майна; чи усвідомлює позивач про можливі фінансові витрати, пов'язані із здачею в експлуатацію вказаного нерухомого майна, у випадку визнання за територіальною громадою Балтської ОТГ права власності та чи можливе фінансування на вказані цілі з місцевого бюджету.
У відповіді від 23.12.2025 на вищевказаний запит прокурора, позивач наголосив, що ним було подано апеляційну скаргу на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 11.11.2025 та на час подання відповіді остання не була розглянута. За цих обставин позивач вважав передчасним звернення до суду з позовом про визнання права власності, адже, за переконанням позивача, це питання має вирішуватись після завершення розгляду справи № 493/1822/25.
Водночас, 23.12.2025, з посиланням на неотримання відповіді від позивача, прокурор повторно звернувся з аналогічним запитом до позивача. У відповіді від 25.12.2025 на повторний запит прокурора позивач відзначив, що міськрада не заперечує проти звернення прокурора до суду з відповідним позовом, а також повідомила, що позивачем самостійно такі заходи не вживались.
09.04.2026, тобто після спливу більше 3 місяців, засобами поштового зв'язку прокурор направив позивачу відповідне повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до суду з цим позовом, а сам позов був поданий прокурором до суду 21.04.2026.
Отже, з вищевказаних матеріалів справи вбачається, що право власності відповідача на спірне майно було зареєстроване у ДРРП 22.07.2024 (рішення держреєстратора від 25.07.2024). З цього часу позивач здійснив ряд дій щодо захисту можливо порушеного права територіальної громади: подав скарги до Мінюсту України на рішення державного реєстратора, які наказами Мінюсту від 06.02.2025 та 28.08.2025 були залишені без розгляду, у зв'язку з закінченням строку для їх подання; звернувся до Балтського райсуду з позовом про скасування рішення державного реєстратора, провадження у якому було закрито ухвалою цього суду від 11.11.2025, яка наразі з 10.12.2025 переглядається в апеляційному порядку Одеським апеляційним судом.
Прокурор вважає дані дії позивача не спрямованими на належний захист інтересів держави та наголошує на тому, що прокурор обрав належний спосіб захисту, інший ніж обрав позивач у справі, яку наразі закрито ухвалою місцевого суду.
Отже, оцінивши доводи учасників справи суд вважає, що наявними матеріалами справи прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі позивача, оскільки вжиті останнім протягом тривалого часу заходи не призвели в жодному разі до розгляду по суті вимог позивача у спірних правовідносинах (скарги до Мінюсту були повернені без розгляду, а провадження у справі Балтського райсуду № 493/1822/25 закрито (ст. 261 ЦПК України). Також суд враховує, що позивач за цей час не звертався до господарського суду з аналогічним позовом, а у останньому листі від 25.12.2025 повідомив прокурора, що не звертався до будь-якого суду з позовом про визнання права власності на спірне майно.
Посилання відповідача на те, що переписка від імені позивача з прокурором велась неуповноваженою особою від імені позивача, судом відхиляються, оскільки, по-перше, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують ці доводи відповідача, а по-друге, ці посилання не спростовують того, що позивач не вживав розумних і достатніх заходів з метою захисту інтересів держави у правовідносинах, спір в яких переданий на вирішення суду у цій справі.
Крім того, суд зазначає, що: 1) заявником не наведено та не підтверджено належними доказами того, що обставини, які стали підставою для забезпечення позову, відпали, припинили існування або виникли нові обставини, які гарантують ефективний захист прав позивача без забезпечувальних обмежень; 2) у позовній заяві прокурор посилається на те, що спірне майно відповідач використовує з метою здійснення господарської діяльності, а тому учасники справи під час розгляду справи не позбавлені можливості доводити суду інші обставини.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд виснує, що у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Бойчука Євгенія Дмитровича за вх. ГСОО № 2-827/26 від 29.04.2026 у справі № 916/1485/26 слід відмовити. При цьому суд наголошує, що на цій стадії суд не встановлює обґрунтованості позовних вимог, не здійснює оцінку обраного способу захисту на предмет його ефективності тощо, а лише розглянув заяву відповідача щодо наявності/відсутності підстав для скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.145, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Бойчука Євгенія Дмитровича за вх. ГСОО № 2-827/26 від 29.04.2026 у справі № 916/1485/26 відмовити.
Повну ухвалу складено 04.05.2026.
Ухвала набрала законної сили 01.05.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Д.О. Бездоля