65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"01" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1495/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши заяву про видачу судового наказу (вх.№1529/26 від 22.04.2026) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (вул. Заводська, 3, м. Южне, Одеська обл., 65481; ЄДРПОУ 00206539), -
Заявник - ОСОБА_1 звернувся із заявою (вх.№1529/26 від 22.04.2026) про видачу судового наказу щодо стягнення з АТ "Одеський припортовий завод" заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 180 085,32 грн.
Розглянувши дану заяву про видачу судового наказу господарський суд зазначає таке:
Частиною 1 статті 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).
Пунктом 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Згідно зі статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).
Відповідно до ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно з ч.1 ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ці приписи законодавства є спеціальними, які підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при здійсненні стягнення на підставі судового наказу.
Між тим, як з'ясовано судом, стороною (стягувачем) по даній заяві є фізична особа, а спір виник не у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, а з приводу знаходження у трудових відносинах з боржником. Таким чином, враховуючи, що заяву пред'явлено фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, і у спорі, що належить до цивільної юрисдикції, дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а віднесена до юрисдикції цивільного суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до частини другої статті 152 гпк України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше 10 днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки заява з визначеним суб'єктним складом та змістом заявлених вимог не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства в порядку наказного провадження, одночасно суд роз'яснює стягувачу про право звернутися з тими самими вимогами до відповідного суду загальної юрисдикції.
За наведених обставин, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу з підстави, визначеної п.4 ч.1 ст.152 ГПК України - вказані вимоги не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Згідно ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином заявнику слід звернутися із заявою про видачу судового наказу до суду загальної юрисдикції в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.
Керуючись ст.ст. 147, 148, 152, 153, 175, 234, 235 ГПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№1529/26 від 22.04.2026) про видачу судового наказу щодо стягнення з АТ "Одеський припортовий завод" заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, в сумі 180 085,32 грн - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Суддя Ю.М. Невінгловська