ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2026Справа № 910/7386/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/7386/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Україна, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код: 42399676)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (Україна, 04201, м. Київ, вул. Полярна, будинок 20, корпус А; ідентифікаційний код: 39592941)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (Україна, 08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178; ідентифікаційний код: 20578072)
про стягнення 3 515 782 208,31 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Верхацький І.В., довіреність №147 від 30.12.2025;
від відповідача: Василевська О.В., довіреність №20 від 31.12.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - відповідач) про стягнення 3490414649,73 грн, з яких 1958654559,57 грн заборгованості, 538726669,30 грн пені, 548656969,34 грн штрафу, 378178414,60 грн інфляційних втрат та 66198036,92 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КОГЗ від 30.09.2021 та Індивідуальним договором № БГр-21/22-КОГЗ від 30.09.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7386/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.06.2023.
07.06.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
12.06.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання 14.06.2023 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 14.06.2023 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та оголошено перерву до 05.07.2023.
22.06.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
30.06.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
04.07.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.
04.07.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
У підготовче засідання 05.07.2023 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 05.07.2023 судом було прийнято до розгляду заперечення на відповідь на відзив, долучено до матеріалів справи надані позивачем докази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 було задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі №910/7386/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1662/23 та зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/7386/23 залишено без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.
30.06.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про поновлення провадження у цій справі у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі № 911/1662/23, яке 30.06.2025 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 було поновлено провадження у справі № 910/7386/23 та призначено підготовче засідання на 30.07.2025.
30.07.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про призначення судової експертизи, додаткові пояснення до клопотання про призначення судової експертизи, додаткові пояснення на клопотання позивача та заяву про зменшення штрафних санкцій, які 30.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
30.07.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про долучення доказів та заперечення на клопотання про призначення судової експертизи, які 30.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 30.07.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 30.07.2025 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та оголошено перерву до 12.09.2025.
12.09.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на заяву відповідача про зменшення пені, штрафу, 3% річних, які 12.09.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
17.09.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи, яке 17.09.2025 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 17.09.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 17.09.2025 судом оголошено перерву до 08.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/7386/23 призначено на 08.10.2025.
У підготовче засідання 08.10.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 08.10.2025 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи та оголошено перерву до 05.11.2025.
04.11.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про залучення третьої особи та заяву про забезпечення доказів, які 04.11.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
05.11.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на клопотання про залучення третьої особи та заперечення на заяву про забезпечення доказів, які 05.11.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 05.11.2025 з'явились представники сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" про залучення третьої особи. Залучено Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Відмовлено у задоволенні заяви відповідача про забезпечення доказів. Витребувано у Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" інформацію про обсяги всіх здійснених АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" коригувань об'ємів природного газу побутовим споживачам Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут", розподіленого протягом періоду з жовтня 2021 по квітень 2022 року включно, з зазначенням номерів абонентських рахунків/ЕІС-кодів споживачів, помісячно, поіменно (з прив'язкою до конкретного абонентського рахунку/ЕІС-коду споживачів) та загальний обсяг. Відкладено підготовче засідання на 03.12.2025.
13.11.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2025, яке 13.11.2025 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
18.11.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2025, яка 18.11.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
28.11.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києві від третьої особи надійшло повідомлення щодо виконання вимог ухвали суду від 05.11.2025.
03.12.2025 представником третьої особи сформовано в системі "Електронний суд" пояснення щодо позову, які 03.12.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 03.12.2025 з'явились представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання третя особа була повідомлена належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 03.12.2025 судом було оголошено перерву до 21.01.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, третю особу було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/7386/23 призначено на 21.01.2026.
21.01.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі, які 21.01.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 21.01.2026 з'явились представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання третя особа була повідомлена належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 21.01.2026 судом було оголошено перерву до 11.02.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2026, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, третю особу було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/7386/23 призначено на 11.02.2026.
У підготовче засідання 11.02.2026 з'явились представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання третя особа була повідомлена належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 11.02.2026 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2026, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, третю особу було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/7386/23 призначено на 11.03.2026.
У судове засідання 11.03.2026 з'явився представник позивача, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 11.03.2026 судом оголошено перерву до 25.03.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача та третю особу було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/7386/23 призначено на 25.03.2026.
У судове засідання 25.03.2026 з'явились представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа була повідомлена належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У судовому засіданні 25.03.2026 судом оголошено перерву до 15.04.2026.
У судове засідання 15.04.2026 з'явились представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа була повідомлена належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У судовому засіданні 15.04.2026 судом оголошено перерву до 22.04.2026.
У судове засідання 22.04.2026 з'явились представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа була повідомлена належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала.
У судовому засіданні 22.04.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "«Нафтогаз Трейдинг" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - покупець) було укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КОГЗ (далі - Рамковий договір).
Рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - "Індивідуальний договір". Форма Індивідуального договору наведена у Додатку 1, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 Рамкового договору).
Згідно з пунктами 1.2 - 1.3 Рамкового договору Індивідуальний договір повинен бути укладений з урахування умов цього договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін, і складає невід'ємну частину цього договору. Умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі якщо інше не передбачено умовами Індивідуального договору, застосовуються положення цього рамкового договору. Продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному Індивідуальному договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним договором та цим рамковим договором.
Відповідно до п. 3.1 Рамкового договору продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором, якщо інше не передбачено індивідуальним договором.
Згідно з п. 3.3 Рамкового договору передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження / набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/ приймається сторонами відповідно до Індивідуального договору та портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, що передбачено Кодексом ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ.
Пунктом 4.2 Рамкового договору встановлено, що продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах Індивідуального договору.
30.09.2021 сторонами Рамкового договору було укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22-КОГЗ до Рамкового договору (далі - Індивідуальний договір).
Загальний період поставки з 01.10.2021 до 30.04.2022 (п. 1 Індивідуального договору).
Плановий договірний обсяг газу за загальний період поставки складає 782 100,00 тис. куб. м (п. 3 Індивідуального договору).
Відповідно до п. 12 Індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.
Підпунктом 14.2 пункту 14 Індивідуального договору сторони погодили, що покупець зобов'язується надати продавцю не пізніше ніж за 2 (два) банківські дні до початку періоду поставки: жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022 забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за Індивідуальним договором шляхом укладення Договору або додаткової угоди до Договору банківського рахунку щодо здійснення Договірного списання з рахунку покупця, на який надходять кошти від побутових споживачів. Договір про Договірне списання укладається між покупцем, продавцем та банком, в якому обслуговується відповідний рахунок покупця. Покупець також зобов'язується не відкривати інших рахунків в будь-яких банківських установах для отримання коштів від побутових споживачів та не здійснювати розрахунки з побутовими споживачами із застосуванням будь-яких інших рахунків, ніж рахунок, відносно якого укладений Договір про Договірне списання.
Сторонами неодноразово укладались Додаткові угоди до Індивідуального договору, якими визначено обсяги природного газу та його договірну ціну за кожен з періодів:
- жовтень 2021 року - 81 240,530 тис куб. м, вартістю 602 804 732,60 грн з ПДВ (Додаткова угода №2 від 29.10.2021);
- листопад 2021 року - 105 220,00 тис куб. м, вартістю 780 732 400,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 30.11.2021);
- грудень 2021 року - 156 120,000 тис куб. м, вартістю 1 158 410 400,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 31.12.2021);
- січень 2022 року - 149 940,000 тис куб. м, вартістю 1 112 554 800,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 31.01.2022);
- лютий 2022 року - 107 540,000 тис куб. м, вартістю 797 946 800,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 28.02.2022);
- березень 2022 року - 90 330,000 тис куб. м, вартістю 970 248 600,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 31.03.2022);
- квітень 2022 року - 53 170,000 тис куб. м, вартістю 394 521 400,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 30.04.2022).
За фактом поставки природного газу у визначених обсягах сторонами було складено та підписано відповідні Комерційні акти приймання-передачі природного газу:
- від 31.10.2021 на суму 602 804 732,60 грн;
- від 30.11.2021 на суму 780 732 400,00 грн;
- від 31.12.2021 на суму 1 158 410 400,00 грн;
- від 31.01.2022 на суму 1 112 554 800,00 грн;
- від 28.02.2022 на суму 797 946 800,00 грн;
- від 31.03.2022 на суму 670 248 600,00 грн;
- від 30.04.2022 на суму 394 521 400,00 грн.
Відповідачем здійснювалась часткова оплата поставленого позивачем газу шляхом договірного списання.
З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Рамковим та Індивідуальним договорами, позивач звернувся до суду з цим позовом та, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 1 956 569 684,64 грн, пеню в розмірі 538 726 669,30 грн, штраф у розмірі 548 656 969,34 грн, інфляційні втрати в розмірі 394 368 448,02 грн та 3% річних у розмірі 77 460 437,01 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Рамковий договір та Індивідуальний договір до нього, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що на виконання умов Індивідуального договору позивачем в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року було поставлено відповідачу природний газ у визначених Додатковими угодами обсягах. Загальний обсяг поставки - 743 560,53 тис куб.м.
Факт поставки газу у визначених обсягах підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Комерційних актів приймання-передачі природного газу.
Водночас, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що в спірний період йому був переданий природний газ неналежної якості, оскільки він не відповідає вимогам фізико-хімічних показників, визначених Кодексом ГТС, зокрема, в частині дотримання параметрів температури точки роси за вологою.
ТОВ "Київоблгаз Збут" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до АТ "ОГРМ "Київоблгаз", ТОВ "Оператор ГТС України" та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", в якій просило суд:
1) зобов'язати АТ "ОГРМ "Київоблгаз" безоплатно усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ "Київоблгаз Збут" за Рамковим договором купівлі продажу природного газу № 2рд_БГр-КОГМ від 30.09.2021 та Індивідуальним договором № БГр-21/22-КОГМ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року;
2) зобов'язати ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" безоплатно усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ "Київоблгаз Збут" за Рамковим договором купівлі продажу природного газу № 2рд_БГр-КОГМ від 30.09.2021 та Індивідуальним договором № БГр-21/22-КОГМ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року;
3) зобов'язати ТОВ "Оператор ГТС України" безоплатно усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ "Київоблгаз Збут" за Рамковим договором купівлі продажу природного газу № 2рд_БГр-КОГМ від 30.09.2021 та Індивідуальним договором № БГр-21/22-КОГМ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі № 911/1662/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Окрім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі судової експертизи, мотивоване необхідністю визначення якості переданого газу та його відповідності вимогам щодо норм якості, фізико-хімічним показникам та іншим характеристикам природного газу, визначеним розділом ІІІ Кодексу ГТС. В задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено.
В контексті заперечень відповідача щодо якості поставленого газу суд зазначає, що вказані обставини не входять до предмету доказування у цій справі, з огляду на відсутність у позивача відповідальності та впливу на фізико-хімічні показники поставленого газу.
Правовідносини між позивачем та відповідачем є такими, що відбуваються на оптовому ринку купівлі-продажу природного газу.
Умовами Рамкового договору визначено, що передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження / набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (віртуальній торговій точці).
Відтак обсяг природного газу, отриманий відповідачем на момент його передачі в ВТТ вже перебував у газотранспортній системі, тобто вже був поданий через точки входу до ГТС, а відтак визначення фізико-хімічних показників проводилось саме в момент подачі газу до ГТС, а не в момент його передачі від позивача до відповідача у ВТТ.
При цьому, відповідно до п. 3.4 Рамкового договору після переходу права власності на природний газ саме покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності.
Пунктом 6.5 Рамкового договору визначено, що продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС.
Зобов'язання позивача з передачі природного газу відповідачу є виконаними з моменту передачі права власності на природний газ у віртуальній торговій точці (ВТТ), тобто у точці в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням.
Відтак неналежна якість природного газу не може бути виявлена у момент передачі газу на ВТТ, у зв'язку з чим не можна встановити, що продавець газу не виконав свої зобов'язання перед покупцем щодо відповідності параметрів якості газу на момент його передачі на ВТТ. У свою чергу, функція контролю якості природного газу покладена на ліцензованих суб'єктів ринку природного газу, які займаються його транспортуванням, розподілом, видобуванням та зберіганням. Продавець газу на віртуальній торговій точці (ВТТ), як і покупець газу на ВТТ - є рівноцінними замовниками послуг з транспортування газу в Оператора ГТС, а тому саме оператор відповідає за якість та фізико-хімічні властивості отриманого покупцем газу.
З огляду на викладене, суд вважає підтвердженим факт належного виконання позивачем зобов'язання з поставки відповідачу природного газу у визначених в Комерційних актах приймання-передачі природного газу обсягах.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами погоджено, що оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.
При цьому, на забезпечення виконання умов Індивідуального договору сторонами погоджено основні умови договору про договірне списання грошових коштів, що є додатком № 3 до Індивідуального договору та Рамкового договору, укладених між сторонами.
Між позивачем, відповідачем та АТ "Ощадбанк" було укладено відповідні договори про договірне списання, відповідно до умов яких банк здійснює договірне списання у випадку отримання від позивача письмового повідомлення, скріпленого підписом уповноваженого представника позивача та відбитком печатки, в якому зазначається інформація про: настання строку виконання Клієнтом грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу (із зазначенням його реквізитів), розмір таких грошових зобов'язань, реквізити Рахунку позивача або іншого поточного рахунку позивача, на який повинні бути зараховані кошти, що підлягають договірному списанню з Рахунку, реквізити Рахунку, з якого необхідно списати кошти із зазначенням суми коштів, що підлягає договірному списанню, а також номер та дата повідомлення. Договірне списання здійснюється без будь-яких передумов.
Відповідно до п. 5.2.2 Рамкового договору покупець зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату газу.
Судом встановлено, що шляхом договірного списання відповідачем здійснювалась часткова оплата поставленого газу з частковим порушенням строків оплати.
Факт оплати підтверджується наданими АТ "Ощадбанк" довідками (лист від 14.04.2023 №16/2-09/993 та лист від 19.06.2023 №16/2-09/27598/2023), зі змісту яких вбачається, що з рахунку відповідача було списано 3 560 649 447,96 грн.
Водночас, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву надану АТ "Ощадбанк" довідку (лист від 30.05.2023 №100.32-16/1-935), якою підтверджується факт перерахування позивачу більшої суми коштів.
Листами АТ "Ощадбанк" від 22.06.2023 №16/2-09/1355 та від 27.06.2023 №100.32-16/1-949 підтверджується, що частина платежів, зазначених у наданій відповідачем довідці (лист від 30.05.2023 №100.32-16/1-935), на суму 471 281 254,17 грн на рахунок позивача не надходили, а надана відповідачу довідка містить технічні помилки, зокрема в частині банківських операцій на суму 471 281 254,17 грн.
Зважаючи на викладене, суд вважає підтвердженою оплату відповідачем товару в розмірі 3 560 649 447,96 грн.
Оскільки позивачем було поставлено відповідачу природний газ загальною вартістю 5 517 219 132,6 грн, невиконаним є зобов'язання з його оплати на суму 1 956 569 684,64 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відсутність повної оплати товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 956 569 684,64 грн визнається судом обґрунтованою.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.3 Рамкового договору передбачено, що за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або Індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення платежу, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
Оскільки невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати поставленого товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення пені визнається судом обґрунтованою.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.
Крім того, оскільки період прострочення відповідачем оплати частини поставленого позивачем газу перевищує п'ять робочих днів, наявні підстави для нарахування відповідачу штрафу в розмірі 10% від суми простроченого платежу, що складає 109 731 393,87 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними.
Відповідачем, у свою чергу, заявлено клопотання про зменшення розміру 3% річних та штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та від 22.02.2022 у справі № 924/441/20.
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.
Судом враховано, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносинам, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 ЦК України.
Оскільки у цій справі позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), суд не вбачає підстав для зменшення суми 3% річних.
Відтак стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати та 3% річних у заявлених розмірах.
Вирішуючи питання зменшення розміру нарахованих пені та штрафу в цій справі суд зазначає таке.
Правовий аналіз статті 551 Цивільного кодексу України свідчить про те, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд виходить з того, що з 24.02.2022 на всій території України було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Водночас, період прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Рамковим договором переважно охоплюється воєнним станом на всій території України.
При цьому, основний борг заявлений позивачем до стягнення у цій справі складається з вартості природного газу, отриманого відповідачем в лютому, березні та квітні 2022 року, тобто в період дії воєнного стану.
Окрім того, судом враховано відсутність доказів понесення позивачем збитків та настання для нього будь-яких інших негативних наслідків, зумовлених порушенням відповідачем умов Рамкового договору.
З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належних до стягнення з відповідача пені та штрафу на 80%, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають пеня в розмірі 107 745 333,86 грн та штраф у розмірі 109 731 393,87 грн.
Таке зменшення суд вважає оптимальним в контексті балансу інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1 956 569 684,64 грн, пені в розмірі 107 745 333,86 грн, штрафу в розмірі 109 731 393,87 грн, інфляційних втрат в розмірі 394 368 448,02 грн та 3% річних у розмірі 77 460 437,01 грн.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (Україна, 04201, м. Київ, вул. Полярна, будинок 20, корпус А; ідентифікаційний код: 39592941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Україна, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код: 42399676) заборгованість у розмірі 1 956 569 684 (один мільярд дев'ятсот п'ятдесят шість мільйонів п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 64 коп., пеню в розмірі 107 745 333 (сто сім мільйонів сімсот сорок п'ять тисяч триста тридцять три) грн 86 коп., штраф у розмірі 109 731 393 (сто дев'ять мільйонів сімсот тридцять одна тисяча триста дев'яносто три) грн 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 394 368 448 (триста дев'яносто чотири мільйони триста шістдесят вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн 02 коп., 3% річних у розмірі 77 460 437 (сімдесят сім мільйонів чотириста шістдесят тисяч чотириста тридцять сім) грн 01 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 939 400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) грн 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.05.2026.
Суддя О.В. Нечай