ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2026Справа № 910/5051/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрейтек Україна" про забезпечення позову до його подання, особи, які можуть отримати статус позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрейтек Україна", відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Директагро" про стягнення 7 466 816,55 грн., без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрейтек Україна" до подання позовної заяви звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій заявник просить суд з метою забезпечення майбутнього позову вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Директагро" (IBAN: НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, ЄДРПОУ: 37514877) в межах позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 7 466 816,55 грн. або на інші наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Директагро" розрахункові рахунки, відкриті в банківських установах на суму майбутніх позовних вимог, а також накладення заборони на відчуження будь-яким способом активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Директагро" (рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Директагро") в розмірі майбутніх позовних вимог, а саме 7 466 816,55 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрейтек Україна" має намір подати позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Директагро" про стягнення заборгованості у розмірі 7 466 816,55 грн. у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Директагро" умов Дистрибуційного договору № 01-022/ПД від 13.01.2022 року та Дистрибуційного договору № 33-025/ПД від 31.03.2025 року.
Заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що невжиття заходів у вигляді накладення забезпечення на майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю " Директагро" шляхом накладення забезпечення у вигляді заборони на відчуження будь-яким способом активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Директагро" (рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Директагро") в розмірі майбутніх позовних вимог, а саме 7 466 816,55 грн., а також забезпечення у вигляді накладення арешту на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Директагро" (IBAN: НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк") в межах позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 7 466 816,55 грн. або на інші наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Директагро" розрахункові рахунки, відкриті в банківських установах на суму майбутніх позовних вимог, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у зв'язку із тим, що сума боргу є значною і є ризик недостатності грошових коштів у боржника або ж при поданні позову вчинення ним дій на приховування активів і уникнення оплати боргу.
Крім того, заявник вважає, що існує нагальна необхідність вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі позовних вимог на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Директагро" та шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Директагро" вчиняти відчуження активів (рухомого та нерухомого майна) у зв'язку із тим, що існує реальна загроза невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Директагро" рішення суду за позовом про стягнення заборгованості, що буде поданий заявником, окрім того заявник вважає, що вимоги про заборону відчуження активів є важливими з огляду на те, що виконання рішення суду буде не можливим у випадку продажу боржником наявних у нього активів, також безрезультатним потім буде і визнання його неплатоспроможним з метою задоволення вимог кредиторів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Проте, позивачем не було надано жодних доказів та обґрунтувань у розумінні вищевказаних положень Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі у разі задоволення майбутнього позову, як і не надано доказів продажу боржником наявних у нього активів, а також доказів щодо недостатності грошових коштів у боржника або доказів щодо вчинення боржником дій на приховування активів.
Отже, розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заявник не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником в обґрунтування останнього не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову. Посилання заявника на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/1729/23 за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Директагро" про стягнення податкового боргу у розмірі 135 916,24 грн., на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрейтек Україна" вважає про наявність у боржника нестабільного фінансового стану, що свідчить про прямий ризик того, що активів боржника може не вистачити на виконання рішення суду у цій справі і відповідно поновити права заявника не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, тому в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрейтек Україна" про забезпечення позову до його подання слід відмовити.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрейтек Україна" про забезпечення позову до його подання відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна