ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.04.2026Справа № 910/4532/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фес Укр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик"
про стягнення 22600020,46 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фес Укр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" про стягнення збитків у розмірі 22600020,46 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором зберігання № 09/12 від 09.12.2024 року. Позивач зазначив, що ТОВ "ФЕС УКР" передало відповідачу на зберігання товари загальною собівартістю 22600020 (двадцять два мільйони шістсот тисяч двадцять) грн. 46 коп. з ПДВ, однак ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" не повернуло позивачу товар та не надало жодних доказів на підтвердження того, що виконання зобов'язання зі зберігання стало неможливим унаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору).
Разом із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фес Укр" подало заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд накласти арешт на усе належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" рухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми позовних вимог, а саме у розмірі 22600020 грн. 46 коп.
22.04.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву про застосування заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 23.04.2026 призначено заяву про забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні 30.04.2026.
Ухвалою суду від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.05.2026.
30.04.2026 від позивача надійшли пояснення на заперечення про заяви про забезпечення позову.
30.04.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.
В судовому засіданні 30.04.2026 представник позивача підтримав подану заяву про забезпечення позову, просив її задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення заяви заперечував.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що між сторонами був укладений договір зберігання № 09/12 від 09.12.2024, за яким позивачем відповідачу було передано на зберігання майно загальною вартістю 22600020,46 грн. 26.05.2025 відповідач надіслав позивачу повідомлення про форс-мажорні обставини спричинені пошкодженням складських приміщень через влучання БПЛА і знищення товару, що перебував на зберіганні. На вимогу позивача товар відповідачем йому не був повернутий, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування збитків у розмірі вартості переданого на зберігання товару.
Як зазначає позивач, необхідність вжиття заходів забезпечення позову існує через те, що майновий стан відповідача свідчить про існування обґрунтованих сумнівів щодо можливості виконання ним судового рішення у випадку стягнення з нього суми збитків. Відповідач має значні боргові зобов'язання перед банківськими установами на суму більше 44000000,00 грн, при цьому його статутний капітал складає лише 90009,01 грн. Також позивач зазначає, що відповідач є боржником у 72 виконавчих провадженнях. Вищезазначене в сукупності свідчить про існування ризику того, що судове рішення про задоволення позовних вимог у майбутньому може бути не виконано через недостатність у відповідача коштів, рухомого та нерухомого майна. Позивач об'єктивно позбавлений можливості контролювати процес відчуження відповідачем свого майна і грошових коштів. Крім того, відповідач у своїх запереченнях не вказав про належності йому на праві власності семи транспортних засобів (згідно переліку), з чого позивач дійшов висновку про їх відчуження після отримання претензії від позивача та заяви про забезпечення позову.
Відповідач заперечував проти задоволення заяви з огляду на наступні обставини:
- згідно з даними Балансу Відповідача станом на 31 грудня 2025 року, власний капітал Відповідача (рядок 1495 Балансу, підсумок розділу I пасиву «Власний капітал») становить 56799000,00 грн. (додано до заперечення від 21.04.2026). Таким чином, зазначений показник свідчить про наявність у Відповідача значного обсягу власного майна після покриття всіх зобов'язань, включаючи кредитні, податкові та інші обов'язкові платежі, що об'єктивно підтверджує його фінансову стійкість та спростовує будь-які припущення про ризик невиконання;
- рухоме майно Відповідача за своєю структурою не зводиться виключно до автотранспортних засобів, переданих у заставу банкам в забезпечення кредитних зобов'язань. У власності Відповідача перебуває значна кількість автотранспортних засобів, які не обтяжені жодними правами третіх осіб, загальною ринковою вартістю 56792475,78 грн. Відповідач упродовж усього періоду після події 25 травня 2025 року не реалізував жодної одиниці зазначеного незаставленого автотранспорту, не передавав його в заставу третім особам, не переоформляв права власності на пов'язаних осіб і взагалі не вчиняв жодних дій, які могли б бути кваліфіковані як спроба виведення активів з метою ухилення від можливої цивільної відповідальності;
- окремою істотною статтею активів Відповідача є поточна дебіторська заборгованість контрагентів за виконані Відповідачем перевезення вантажів. Згідно з оборотно-сальдовою відомістю Відповідача за рахунком 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», станом на дату подання цього Заперечення сукупний обсяг дебіторської заборгованості контрагентів перед Відповідачем становить 145748063,53 грн. Дебіторська заборгованість є повноцінним активом підприємства та потенційним джерелом виконання судових рішень;
- додатковим об'єктивним підтвердженням добросовісного виконання Відповідачем своїх майнових зобов'язань є відсутність будь-яких інших судових проваджень, ініційованих контрагентами Відповідача за період з 25 травня 2025 року до моменту подання Позивачем позовної заяви. За одинадцять місяців, що передували зверненню Позивача до суду, жоден з контрагентів Відповідача постачальників, орендодавців, виконавців послуг, кредиторів, інших поклажодавців за договорами зберігання не пред'явив до Відповідача жодних майнових претензій у судовому порядку. Зазначене виключає можливість обґрунтованого припущення про системне ухилення Відповідача від виконання майнових зобов'язань.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Подана в даній справі заява про вжиття заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Позивачем не додано докази, які підтверджують вчинення відповідачем будь-яких умисних дій, спрямованих на не виконання рішення суду та й не зазначено про вчинення відповідачем будь-яких конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення у даній справі.
При цьому судом враховується та обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 27 січня 2023 року № 76. Такий статус первинно відповідачем отримано згідно Наказу № 635 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12 липня 2024 року. В подальшому цей статус було підтверджено 03 березня 2025 року Міністерством розвитку громад та територій України згідно Наказу № 396 і наразі статус критичності встановлено та продовжено до 13 лютого 2027 року Державною службою України з безпеки на транспорті згідно Протоколу № 48 від 12 лютого 2026 року.
До матеріалів справи відповідач долучив довідку про власний автотранспорт від 21.04.2026 № 21/04/2026-5, згідно якої у відповідача на праві власності перебувають транспортні засоби у кількості 32 одиниці загальною вартістю 84026173,53 грн.
Також до матеріалів справи долучено електронне листування адвоката з приводу претензій позивача, з чого вбачається, що відповідач не намагається уникати вирішення питань щодо даного спору.
Крім того, суд відзначає, що в судовому засіданні відповідач наголосив, що відкриті виконавчі провадження стосуються порушень Правил дорожнього руху України водіями відповідача. Позивач в свою чергу не надав доказів того, що виконавчі провадження, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову стосуються майнових зобов'язань перед контрагентами відповідача (як і не надав доказів наявності 72 відкритих виконавчих проваджень, в яких відповідач є боржником).
Щодо кредитних зобов'язань відповідача, позивач не надав доказів того, що вони є простроченими. Натомість, відповідач зазначив, що зобов'язання ним погашаються своєчасно.
Суд відзначає, що наявність у відповідача грошових зобов'язань перед банками чи іншими контрагентами не підтверджують обставин щодо наміру відповідача не виконувати судове рішення у даній справі чи вчинення ним умисних дій спрямованих на невиконання своїх грошових зобов'язань.
З аналізу поданих суду доказів, пояснень сторін, суд не вбачає в діях відповідача наміру не виконувати рішення у даній справі. Крім того, поданими доказами, підтверджено спроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" виконати рішення у даній справі, у разі прийняття його на користь позивача.
Суд відзначає, що посилання заявника на обставини справи по суті (щодо виникнення пожежі (форс-мажорних обставин) за іншою адресою, ніж місце зберігання майна за договором) не враховуються та не оцінюються при розгляді заяви про забезпечення доказів
Забезпечення позову покликане убезпечити заявника від недобросовісних дій відповідача, проте, позивач не надав суду жодних доказів в підтвердження вчинення відповідачем дій, з метою уникнення виконання рішення в даній справі, за умови задоволення позовних вимог.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/48318, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 21.01.2021 у справі № 924/881/16.
Суд наголошує, що стала судова практика Верховного Суду передбачає саме обов'язок заявника довести обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а не перекладає тягар доказування на боржника. Вказана позиція, крім зазначених вище постанов, також викладена і в постанові Великої Палати Верховного суду від 18.05.2021 № 914/1570/20, в постановах Верховного Суду від 05.04.2023 № 915/577/22, від 13.02.2023 № 922/1737/22.
Суд також відзначає, що наразі ухвалою Об'єднаної Палати Верховного Суду від 19.12.2025 № 915/927/25 прийнято справу для відступу від висновків ОП КГС ВС та КГС ВС про те, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке перебуває в його власності, є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову про стягнення грошових коштів, а також про те, що в разі неможливості встановити достатність коштів на рахунках відповідача арешт майна накладається в межах суми, необхідної для стягнення.
Наразі суд не вбачає у діях відповідача недобросовісності, від якої позивача необхідно убезпечувати. Натомість, суд погоджується з позицією відповідача, що арешт на кошти та майно відповідача в межах ціни позову вплине на нормальне функціонування товариства та може перешкоджати здійсненню ним господарської діяльності, в тому числі вплинувши на ділову репутацію.
Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 910/7511/19, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.
У той же час заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до тверджень про наявність заборгованості перед іншими особами та відсутністю у відповідача на праві власності нерухомого майна та наявністю у нього необмеженої можливості розпоряджатись власним майном.
Отже заявником не надано суду доказів в підтвердження наміру відповідача не виконувати рішення суду у даній справі, а є лише теоретичне припущення заявника, яке не свідчить про вчинення відповідачем будь-яких умисних дій.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття визначених у заяві заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Оскільки, заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову порушить права позивача та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фес Укр" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя І.В.Усатенко