04.05.2026 м. Дніпро Справа № 908/693/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Мартинюка С.В. (доповідач)
суддів: Фещенко Ю. В., Золотарьової Я.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025, суддя Мірошниченка М.В.
у справі №908/693/24
за позовом Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363)
до відповідача-1: Приватного підприємства “Торговий дім “Січ» (69002, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 92, ідентифікаційний код 35148048)
до відповідача-2: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 1244832,36 грн.
20.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича (далі - приватний виконавець), відповідно до якої скаржник просить:
- поновити строк на подання скарги, визнати неправомірними дії приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 78442586 щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ “Земля Плюс 2006», без дати, з датою затвердження 29.08.2025;
- визнати звіт про незалежну оцінку майна боржника ОСОБА_1 , виконаного в межах виконавчого провадження ВП № 78442586 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ “Земля Плюс 2006», без дати, з датою затвердження 29.08.2025, таким, що не підлягає використанню при визначенні стартової ціни під час проведення торгів з реалізації майна;
- зобов'язати приватного виконавця провести повторну оцінку майна боржника ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі №908/693/24 клопотання ОСОБА_1 про призначення судової оціночно-будівельної експертизи залишено без задоволення.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича у виконавчому провадженні ВП № 78442586 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 у справі №908/693/24 відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, з використанням засобів поштового зв'язку ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 р. - скасувати. Задовольнити скаргу у повному обсязі.
Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. у виконавчому провадженні № 78442586 щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Земля Плюс 2006", без дати, з датою затвердження 29.08.2025 р.
Визнати звіт про незалежну оцінку майна боржника ОСОБА_1 , виконаний в межах виконавчого провадження № 78442586 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Земля Плюс 2006", без дати, з датою затвердження 29.08.2025 р., таким, що не підлягає використанню при визначенні стартової ціни під час проведення торгів з реалізації майна.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. провести повторну оцінку майна боржника ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства.
Для забезпечення повноти апеляційного розгляду призначити у справі оціночно-будівельну експертизу, доручивши її Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, з постановкою питань, вказаних у клопотанні скаржника від 06.11.2025.
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі №908/693/24 залишено без руху.
Апелянту надано строк 10 днів з дня отримання цієї ухвали, усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: здійснити оплату судового збору в сумі 3028,00 грн, докази чого надати суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію ухвали від 29.01.2026 рекомендованим листом надіслано ОСОБА_1 на адресу, зазначену скаржником у апеляційній скарзі ( АДРЕСА_2 ).
06.03.2026 поштове відправлення № R 06710 556137 4 повернулося до суду з відміткою/довідкою Укрпошти “Одержувач відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі №908/693/24 повернуто заявникові без розгляду.
13.04.2026 ОСОБА_1 повторно звернувся ло Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 - скасувати; задовольнити скаргу у повному обсязі; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. у виконавчому провадженні № 78442586 щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Земля Плюс 2006", без дати, з датою затвердження 29.08.2025 р.; визнати звіт про незалежну оцінку майна боржника ОСОБА_1 , виконаний в межах виконавчого провадження № 78442586 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Земля Плюс 2006", без дати, з датою затвердження 29.08.2025 р., таким, що не підлягає використанню при визначенні стартової ціни під час проведення торгів з реалізації майна; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. провести повторну оцінку майна боржника ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства; для забезпечення повноти апеляційного розгляду призначити у справі оціночно-будівельну експертизу, доручивши її Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, з постановкою питань, вказаних у клопотанні скаржника від 06.11.2025.
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 у справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Мартинюк С.В., судді: Фещенко Ю. В., Золотарьова Я.С.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі №908/693/24 залишено без руху. Апелянту надано строк 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів, що підтверджують поважність таких підстав.
29.04.2026 засобами поштового зв'язку до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження заявник зазначає, що первісна апеляційна скарга була подана у межах встановленого законом строку. Після залишення апеляційної скарги без руху скаржником у встановлений судом строк сплачено судовий збір та 20.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду засобами електронного зв'язку направлено скан-копію квитанції про сплату судового збору.
Разом з тим, як зазначає заявник, вказаний документ до суду не надійшов.
З метою з'ясування причин ненадходження електронного повідомлення представник скаржника звернувся до провайдера мережі.
За результатами перевірки встановлено, що сеанс обробки та надсилання електронного повідомлення не був завершений належним чином у зв'язку зі збоєм електроживлення.
Заявник посилається на те, що 20.02.2026 у місті Запоріжжі діяли погодинні відключення електроенергії, зумовлені дефіцитом в енергосистемі та наслідками обстрілів об'єктів критичної інфраструктури.
Зазначається, що помешкання представника скаржника перебувало у черзі відключень 5.2, відповідно до якої електропостачання було відсутнє з 18:00 до 23:00.
На підтвердження наведених обставин скаржником додано лист ТОВ « 16Х НЕТВОРК» від 07.04.2026 та скріншот з офіційного сайту АТ «Запоріжжяобленерго» щодо графіків відключення електроенергії на 20.02.2026.
З огляду на викладене, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Згідно зі статтею 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 3). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина 4).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Розглянувши нове клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, апеляційний господарський суд визнає підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, з огляду на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зміст наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, саме на заявника покладається обов'язок доведення наявності поважних причин.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу пропуску процесуального строку перед законом і судом.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання чи громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку із чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам судового процесу перед іншими призведе до порушення вказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Наведене повністю узгоджується із правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Пелевін проти України", згідно з якою право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Таким чином, суд зважає на те, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.
Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Таким чином, сторони зобов'язані виявляти належну процесуальну обачність та цікавитися станом відомих їм судових проваджень, особливо у випадку, коли скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження, оскільки саме він не погоджується з рішенням суду попередньої інстанції та ставить під сумнів його законність.
Інформація про стан розгляду судових справ є відкритою та доступною, а кожна заінтересована особа має можливість отримати відомості про прийняті судом процесуальні рішення, зокрема через контакт-центр суду, Єдиний державний реєстр судових рішень, а також із використанням електронного кабінету учасника судового процесу.
При цьому ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2026 про залишення апеляційної скарги без руху скаржника було належним чином повідомлено про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги та роз'яснено, що у разі їх не усунення у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику (ч. 4 ст. 174, ч. 6, 8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, представник скаржника має зареєстрований електронний кабінет, за допомогою якого мав можливість у будь-який час перевірити інформацію про стан розгляду поданої апеляційної скарги та рух справи.
У даному випадку скаржник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух поданої ним апеляційної скарги та статус заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим, безоплатним та цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, а також електронним кабінетом та іншими доступними засобами отримання інформації.
Скаржник, за умови розумної процесуальної обачності, мав можливість в період з 20.02.2026 до 23.03.2026 переконатися в отриманні апеляційним судом його первісної заяви про усунення недоліків апеляційної скарги та повторно направити заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Скаржником не наведено переконливих доводів щодо вжиття всіх необхідних та можливих заходів, які б свідчили про існування об'єктивно непереборних обставин, що унеможливлювали своєчасне та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема контролю за рухом поданих до суду документів та результатом їх електронного надсилання.
При цьому, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке міститься у заяві про усунення недоліків скаржник посилається фактично на ті самі обставини (воєнний стан в країні, обстріли, тривалі повітряні тривоги, відключення електричної енергії, технічні недоліки в роботі мережі Інтернет), які були викладені в апеляційній скарзі і яким вже надано оцінку судом апеляційної інстанції в ухвалі про залишення її без руху.
Відсутність електроенергії, відсутність доступу до мережі інтернет, тривалі повітряні тривоги не можуть бути основною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки вони не мають постійного та безперервного характеру, а тому не доводять фактичну неможливість подання апеляційної скарги в строк, передбачений ст. 256 ГПК України.
Посилання заявника на технічні труднощі, пов'язані з надсиланням процесуальних документів в електронній формі та наслідками перебоїв електропостачання, за своїм характером є обставинами організаційного та технічного характеру, які належать до сфери внутрішньої організації процесуальної діяльності сторони.
Такі обставини є суб'єктивними та залежать від належної організації здійснення процесуальних дій самим заявником, зокрема контролю за фактичним надходженням поданих документів до суду та використання доступних засобів перевірки руху справи.
Особа, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана виявляти належну процесуальну обачність та вживати всіх можливих заходів для своєчасного виконання процесуальних обов'язків, у тому числі щодо належного подання процесуальних документів і контролю за результатом їх направлення.
Враховуючи тлумачення норм ГПК України, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішеннях ЄСПЛ від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
При цьому Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Ґарсія Манібардо проти Іспанії").
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996).
ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Також ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").
При цьому, якщо процесуальним законом окреслені певні строки, особи, що звертаються зі скаргами мають бути обізнані, що такі строки будуть застосовані.
За приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.
Суд апеляційної інстанції також враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
“ 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи “Рябих проти Росії», пункти 51, 52, “Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах “Світлана Науменко проти України», “Трегубенко проти України», “Праведна проти Росії»,“Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи “Волчлі проти Франції», “ТОВ “Фріда» проти України»).».
Приймаючи до уваги усе вищенаведене та аналогічне первісному обґрунтування апелянтом причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними.
Таким чином, апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі №908/693/24, а отже не усунено недоліків апеляційної скарги.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі №908/693/24
2. Повернути ОСОБА_1 апеляційну скаргу (вх. № 49717 від 13.04.2026) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.11.2024 у справі № 908/693/24.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Мартинюк
Суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова